Рішення № 73344749, 03.04.2018, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.04.2018р. Справа №914/2441/17

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі

Суддя Фартушок Т.Б. при секретарі судового засідання Кірі О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: Львівської міської ради, Львівська область, м.Львів,

до відповідача-1: Приватного підприємства «К.Р.О.К.-7», Київська область, Києво-Святошинський район, с.Петропавлівська Борщагівка,

до відповідача-2: Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_1, Львівська область, м.Львів,

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Позивача: Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, Львівська область, м.Львів,

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Відповідача-1: Приватного підприємства «ТМ Тріада», м.Київ,

про: скасування реєстрації права власності на об’єкт нерухомого майна.

Представники:

Позивача: не з’явився;

Відповідача-1: не з’явився;

Відповідача-2: не з’явився;

Третьої особи-1: не з’явився;

Третьої особи-2: не з’явився

Суть спору:

Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Львівської міської ради до Приватного підприємства «К.Р.О.К.-7» та Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_1 за участі Третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Позивача – Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради та Третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Відповідача-1 – Приватного підприємства «ТМ Тріада» про скасування реєстрації права власності на об’єкт нерухомого майна.

Ухвалою Господарського суду Львівської області у даній справі від 29.11.2017р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 12.12.2017р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, викладених в ухвалі від 12.12.2017р. у даній справі, зокрема, у зв’язку із неявкою повноважних представників Учасників справи та невиконання ними вимог ухвал суду у справі, зокрема, щодо подання Відповідачем-1 відзиву на позовну заяву.

11.12.2017р. Управлінням державної реєстрації Юридичного департаменту Львівської міської ради подано Відзив на позовну заяву (вх.№42247/17), у якому вказує на те, що Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Львівської міської ради не є належним Відповідачем у справі, оскільки державну реєстрацію права власності за Відповідачем-1 здійснено Приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_1.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 12.12.2017р. у даній справі замінено неналежного Відповідача-2 у справі Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Львівської міської ради на Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_1.

12.01.2018р. та 22.01.2018р. Позивачем подано до суду Клопотання (вх. №1209/18 та вх. №2083/18 відповідно), у яких просить суд долучити до матеріалів справи документи згідно переліку. Вказані клопотання оглянуто судом та долучено до матеріалів справи.

12.01.2018р. Позивачем подано Клопотання (вх. №90/18), у якому просить суд залучити до участі у справі в якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача-1 Приватне підприємство «ТМ Тріада» (01011, м.Київ, вул.Рибальська, 22; ідентифікаційний код 21923720). Вказане клопотання оглянуто судом та долучено до матеріалів справи. Клопотання судом задоволено з виходом суду до нарадчої кімнати.

22.01.2018р. Позивачем подано Заяву (вх. №2085/18), у якій зазначає про те, що Позивачем помилково включено до числа Відповідачів у справі Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_1, жодної позовної вимоги до Відповідача-2 Позивач не ставить і просить суд виключити Відповідача-2 із числа відповідачів у справі. Вказану заяву оглянуто судом та долучено до матеріалів справи. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 13.02.2018р. у даній справі відмовлено в задоволенні вказаної заяви.

22.01.2018р. Відповідачем-1 подано Заяву (вх.№2092/18), у якій просить суд розглядати справу в порядку загального позовного провадження та Клопотання (вх. №2106/18), у якому просить суд долучити до матеріалів справи документи згідно переліку. Вказані заяву та клопотання оглянуто судом та долучено до матеріалів справи.

Також, 22.01.2018р. Відповідачем-1 подано до суду Клопотання (вх. №151/18), у якому просить суд залучити до участі у справі в якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача-1 Приватне підприємство “ТМ Тріада” (01011, м.Київ, вул.Рибальська, 22; ідентифікаційний код 21923720) та клопотання (вх. №152/18), у якому просить суд призначити у справі комплексну судову землевпорядну та будівельну експертизу, проведення якої доручити кваліфікованим фахівцям Інституту судових експертиз та права (79008, Львівська область, м.Львів, вул.Ак.Богомольця, 9). Вказані клопотання оглянуто судом та долучено до матеріалів справи. Клопотання про залучення третьої особи судом задоволено з виходом суду до нарадчої кімнати. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 13.02.2018р. у даній справі відмовлено в задоволенні клопотання Відповідача-1 від 22.01.2018р. (вх. №152/18).

Окрім того, Відповідачем-1 подано до суду Заяву (вх. №2091/18), у якій просить суд викликати для дачі показань свідків. Вказану заяву оглянуто судом та долучено до матеріалів справи. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 13.02.2018р. у даній справі відмовлено в задоволенні вказаної заяви.

22.01.2018р. Третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Позивача подала до суду Заяву (вх. №2116/18), у якій зазначає, що Актом обстеження від 28.07.2017р. №559нп/17 не виявлено будівлю №45 по вул. Кам’янецькій у м.Львові і в Третьої особи відсутні відомості про наявність у вказаній будівлі об’єктів комунальної власності. З підстав наведеного Третя особа зазначає, що судове рішення у даній справі не впливатиме на її права та обов’язки стосовно сторін справи і просить суд розглядати справу за відсутності повноважного представника Третьої особи за наявними у справі доказами. Вказану заяву оглянуто судом та долучено до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.01.2018р. постановлено продовжувати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та відкладено підготовче засідання на 13.02.2018р.

Крім того, ухвалю Господарського суду Львівської області від 22.01.2018р. у даній справі залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Приватне підприємство «ТМ Тріада».

13.02.2018р. за вх.№5074/18 Відповідачем-1 подано клопотання про витребування доказів. Вказане клопотання судом задоволено. 02.03.2018р. на виконання вимог ухвали Господарського суду Львівської області від 13.02.2018р. надійшла заява про надання інформації (вх.№ 7645/18) від Львівського державного нотаріального архіву, згідно якої, запитувана судом інформація у Львівському державному нотаріальному архіві відсутня. Будь-яких клопотань з цього приводу від Сторін не заявлялось. При цьому суд зазначає, що відповідно до ч.4 ст.74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Також, 13.02.2018р. за вх.№5075/18 Відповідачем-1 подано клопотання про відкладення судового засідання. Судом, з врахуванням наслідків розгляду клопотання про витребування доказів, задоволено клопотання Відповідача-1 про відкладення судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 13.02.2018р. підготовче засідання відкладено на 06.03.2018 р. о 11:00 год.

14.02.2018р. Позивачем подано клопотання про долучення доказів до матеріалів справи (вх.№ 5300/18) та клопотання від 23.02.2018р. (вх.№ 6650/18). Вказані клопотання судом оглянуто, долучено до матеріалів справи та задоволено.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 06.03.2018р. у даній справі суд постановив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті; призначити судове засідання з розгляду спору по суті на 03.04.2018р.

Відповідно до ч.3 ст. 222 ГПК України, з підстав неявки повноважних представників Учасників справи, фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заяв про відвід судді чи секретаря судового засідання не надходило та не заявлялось.

Представник Позивача в судове засідання не з'явився, 02.04.2018р. подав клопотання (вх. №11674/18), у якому просить суд розглядати справи за відсутності повноважного представника Позивача та підтримує заявлені позовні вимоги у повному обсязі. Вказане клопотання оглянуто судом, долучено до матеріалів справи.

Позивачем 23.02.2018р. подано заяву (вх. №530/18) у якій відмовляється від позовних вимог до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_1 та вказує, що позов заявлено до одного Відповідача - Приватного підприємства «К.Р.О.К.-7». При цьому, представник Позивача зазначила, що їй відомі наслідки відповідних процесуальних дій.

Представник Відповідача-1 в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, вимог ухвал суду у справі належним чином не виконав, про причини невиконання суду не повідомив.

При цьому суд зазначає, що Відповідач 1, з врахуванням вимог ст.ст.27, 120 ГПК України, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судових засідань. Крім того, представник Відповідача 1 брав участь у судових засідання.

Суд також зазначає, що Відповідачем 1, незважаючи на вимоги ухвал суду у даній справі, відзиву не подано.

Представник Відповідача-2 в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, вимог ухвал суду у справі належним чином не виконав, про причини невиконання суду не повідомив.

Представник Третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Позивача в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, вимог ухвал суду у справі належним чином не виконав, про причини невиконання суду не повідомив.

Представник Третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Відповідача-1 в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, вимог ухвал суду у справі належним чином не виконав, про причини невиконання суду не повідомив.

Позиція Позивача:

Позивач просить суд скасувати реєстрацію права власності за приватним підприємством «К.Р.О.К.-7» на об'єкт нерухомого майна – нежитлове приміщення загальною площею 1228,3 м.кв., що знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Кам’янецькка, 45 (реєстраційний номер нерухомого майна: 1080362346101), з підстав того, що на земельній ділянці за адресою м.Львів, вул.Кам’янецька, 45 немає будівель чи споруд, а запис про державну реєстрацію права власності на такі проведено на підставі неіснуючого розпорядження Галицької районної адміністрації Львівської міської ради.

Впродовж розгляду справи представник Відповідача 1 проти позову заперечив, проте, Відповідачем 1 не подано відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування; суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов’язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом Учасників справи подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання Відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. З огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, передбачених статтями 202, 216 та 252 Господарського процесуального кодексу України, надання Відповідачам можливості для подання відзиву на позов, суд вважає за можливе розглянути справу по суті без участі представників Учасників справи за наявними у справі матеріалами. При цьому суд також бере до уваги описане вище клопотання Позивача від 02.04.2018р. (вх. №11674/18) про розгляд справи без участі представника Позивача.

За результатами дослідження наданих Учасниками справи доказів та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю частково з огляду на наступне.

09.11.2016р. приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_1 (надалі – Відповідач-1) на підставі (підстава виникнення права власності) розпорядження Галицької районної адміністрації Львівської міської ради від 02.02.1999р. №41 і реєстраційного посвідчення Львівського міжміського бюро технічної інвентаризації від 23.04.1999р. №127 здійснила державну реєстрацію права приватної власності на об'єкт нерухомого майна – нежитлове приміщення площею 1228,3 м.кв., адреса: м.Львів, вул.Кам’янецька, 45 (реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна 1080362346101) за Приватним підприємством Фірма «ГРОТ» (ідентифікаційний код 21923720); підстава внесення запису – рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 09.11.2016р. №32295358.

Наведене підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна від 23.11.2017р. №104793349.

Суд зазначає, що згідно наявних в матеріалах справи, долучених представниками Позивача та Відповідача 1, витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 20.03.2017р. проведена державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи Приватне підприємство Фірма «ГРОТ» (ідентифікаційний код 21923720), а саме – змінена назва на Приватне підприємство «ТМ Тріада», місцезнаходження: м.Київ.

В подальшому Приватне підприємство Фірма «ГРОТ» на підставі договору купівлі-продажу від 17.11.2016р. №887, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_1, відчужив нежитлове приміщення площею 1228,3 м.кв., розміщене за адресою: м.Львів, вул.Кам’янецька, 45 Приватному підприємству «К.Р.О.К.-7», що підтверджується записом щодо припинення права власності у Інформації від 23.11.2017р. №104793349.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна – нежитлове приміщення площею 1228,3кв.м за адресою Львівська обл., м.Львів, вул.Кам’янецька, 45 від 23.11.2017р. №104793349, 19.11.2016р. (№ запису про право власності 17519797) приватним нотаріусом ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності (підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу від 17.11.2016р. №887; підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний №32446332 від 19.11.2016р.) Приватного підприємства «К.Р.О.К.-7».

Листом від 21.07.2017р. №4-31-1712 Галицька районна адміністрація Львівської міської ради повідомила про відсутність розпорядження від 02.02.1999р. №41. Крім цього, згідно доданих до листа від 21.07.2017р. №4-31-1712 копій розпоряджень від 26.01.1999р. №41 та розпоряджень, датованих 02.02.1999р., зокрема: розпорядження Галицької районної адміністрації від 26.01.1999р. №41 «Про зниження шлюбного віку неповнолітній ОСОБА_2»; розпорядження від 02.02.1999р. №68 «Про передачу функцій утримання, обслуговування та ремонту житлового фонду ЖЕК-107 ТзОВ «НовоЛьвів»; №69 «Про дозвіл на продаж квартири від імені неповнолітнього ОСОБА_3»; №70 «Про дозвіл на продаж квартири від імені неповнолітніх ОСОБА_4З та ОСОБА_5З.»; №71 «Про дозвіл на продаж квартири від імені неповнолітньої ОСОБА_6Є.»; №73 «Про дозвіл на виділення ідеальних часток в квартирі АДРЕСА_1 від імені неповнолітнього ОСОБА_7М.»; №75 «Про дозвіл на зміну прізвища неповнолітніх», вказані розпорядження Галицької районної адміністрації від 02.02.1999р. не стосуються об’єкту нерухомого майна: нежитлового приміщення площею 1228,3кв.м по вул.Кам’янецькій, 45 у м.Львові.

З врахуванням наведеного суд зазначає, що ні розпорядження від 26.01.1999р. №41, ні інші розпорядження Галицької районної адміністрації від 02.02.1999р. не стосуються об’єкту нерухомого майна: нежитлового приміщення площею 1228,3кв.м по вул.Кам’янецькій, 45 у м.Львові.

Оригіналу розпорядження Галицької районної адміністрації від 02.02.1999р. №41 чи будь-яких інших доказів існування такого Сторонами не представлено.

Відтак, суд приходить до висновку про недоведеність обставин прийняття чи існування розпорядження Галицької районної адміністрації від 02.02.1999р. №41, в тому числі щодо об’єкту нерухомого майна: нежитлового приміщення площею 1228,3кв.м по вул.Кам’янецькій, 45 у м.Львові.

Також, актом перевірки Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради від 28.07.2017р. №559нп/17 встановлено відсутність будівлі загальною площею 1228,3 м.кв. по вул.Кам’янецькій, 45 у м.Львові.

Листом від 10.08.2017р. вих. №3023 ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» повідомило про те, що згідно архівних даних інвентаризація будівель (споруд) за адресою: м.Львів, вул.Кам’янецька, 45 станом на 07.08.2017р. не проводилась.

Також, Листом від 30.08.2017р. вих. №4-34-2061 Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради повідомила, що станом на серпень 2017 року об'єкт нерухомого майна, розташовані за адресою м.Львів, вул.Кам’янецька, 45, на баланс ЛКП «Житловик-С» не передавались, на балансі не перебувають.

Наведене підтверджується також листом від 08.08.2017р. №01-16/820 Львівського комунального підприємства «Житловик-С».

Окрім того, Листом від 31.01.2018р. №18-13-0.37-164/109-18 Відділ у м.Львові ГУ Держгеокадастру у Львівській області повідомив, що, відповідно до статистичної звітності, земельна ділянка на вул.Кам’янецькій між будинками 43 та 45 у м.Львові (згідно представленої схеми розміщення земельної ділянки ) відноситься до земель м.Львова, що не надані у власність або користування (згідно списку землекористувачів та землевласників Галицького району м.Львова, затвердженого рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради від 06.02.1998р. №51 «Про інвентаризацію земель м.Львова»), угіддя – забудовані землі.

Також, відповідно до Акту обстеження земельної ділянки на вул.Кам’янецькій, 43, 45, складеного комісією Львівської міської ради у складі представників Департаменту містобудування, Відділу землеустрою управління земельних ресурсів департаменту Містобудування, сектора Відділу правової експертизи з економічних та інфраструктури питань управління правової роботи юридичного департаменту, Відділу житлової забудови та реконструкції управління регулювання забудови департаменту містобудування, а також провідного спеціаліста відділу у м.Львові ГУ Держгеокадастру у Львівській області, затвердженого директором Департаменту містобудування Львівської міської ради 19.01.2018р., при візуальному обстеженні на вул.Кам’янецькій не встановлено поштової адреси за номерами Кам’янецька 43, 45; при обстеженні земельної ділянки на місцевості встановлено, що на земельній ділянці відсутні об’єкти нерухомого майна.

Згідно інформації, наданої ІДАБК у м.Львові від 14.08.2017р. №4-0006-347, відповідно до даних Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів за адресами м.Львів вул.Кам’янецька, 43, 45 зареєстровані дозвільні документи відсутні.

З підстав наведеного суд зазначає, що на земельній ділянці за адресою м.Львів, вул.Кам’янецька, 45 відсутні будівлі чи споруди, щодо яких проведена оскаржувана державна реєстрація права власності.

Судом застосовано наступні норми права, в тому числі ті, на які посилалися Учасники справи, з мотивів, що такі необхідні для вирішення даного спору, регулюють спірні правовідносини та права Учасників в межах спору, а також застосовані при оцінці аргументів Сторін, висновків суду щодо відсутності підстав для задоволення позову. Інші норми права, на які посилалися Учасники справи, суд не застосував з мотивів достатності застосованих норм права для вирішення спору.

У відповідності з пунктами 1, 3 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи – підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ст.3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ч.1 статті 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до приписів статті 328 ЦК України право власності набувається з підстав, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ч.4 ст.41 Конституції України та ч.1 ст.321 ЦК України, право власності є непорушним та ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст.14 Конституції України право власності на землю гарантується; це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно п.а ч.2 ст.83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Відповідно до ст.120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти; до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення; якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відтак, державна реєстрація права власності на неіснуючий об’єкт на земельній ділянці комунальної власності порушує права власника такої земельної ділянки – територіальної громади міста Львова в особі Львівської міської ради, в тому числі право розпорядження.

Згідно ч.1 статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч.1 статті 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Частиною 1 ст.143 Конституції України передбачено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Частиною 5 ст.16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до ч.8 ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів; об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 327 ЦК України управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

За змістом статті 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Відповідно до ч.2 ст.328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації; державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» загальними засадами державної реєстрації прав є, серед іншого, гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

Приписами ч.ч.1, 2 ст.5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення; якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, крім випадків, передбачених статтею 31 цього Закону.

Відтак, в Державному реєстрі реєструються речові права на існуюче нерухоме майно.

Відповідно до ч.5 ст.12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом. Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зареєстрованих у Державному реєстрі прав, вчиняються на підставі відомостей, що містяться в цьому реєстрі.

Приписами ч.4 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Скасування державної реєстрації на підставі рішення суду передбачено ч.2 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015р. №1127.

Відповідно до пункту 6 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України

від 25 грудня 2015 р. №1127 державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб’єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком.

Пунктом 7 Порядку визначено, що для державної реєстрації прав заявник подає оригінали документів, необхідних для відповідної реєстрації, та документ, що підтверджує сплату адміністративного збору за державну реєстрацію прав.

Відповідно до норм ч.1 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав. У разі зміни ідентифікаційних даних суб'єкта права, визначення часток у праві спільної власності чи їх зміни, зміни суб'єкта управління об'єктами державної власності, відомостей про об'єкт нерухомого майна, у тому числі зміни його технічних характеристик, виявлення технічної помилки в записах Державного реєстру прав чи документах, виданих за допомогою програмних засобів ведення цього реєстру (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), за заявою власника чи іншого правонабувача, обтяжувача, а також у випадку, передбаченому підпунктом «в» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, вносяться зміни до записів Державного реєстру прав. У разі якщо помилка в реєстрі впливає на права третіх осіб, зміни до Державного реєстру прав вносяться на підставі відповідного рішення суду.

Згідно частини другої вказаної статті у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Позивачем 23.02.2018р. подано заяву (вх. №530/18) у якій відмовляється від позовних вимог до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_1 та вказує, що позов заявлено до одного Відповідача - Приватного підприємства «К.Р.О.К.-7». При цьому, представник Позивача зазначила, що їй відомі наслідки відповідних процесуальних дій.

Згідно п.1 ч.2 ст.46 ГПК України крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Також, у частині 1 ст.191 ГПК України зазначено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Відповідно до приписів пункту 4 ч.1 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи та подане клопотання, враховуючи відсутність доводів та доказів наявності обставин, передбачених ч.6 ст.46, ч.5 ст.191 ГПК України, суд дійшов висновків про те, що відмову Позивача від позовних вимог до Відповідача-2 у справі слід прийняти та закрити провадження у справі в цій частині позовних вимог.

З врахуванням вищенаведеного, в тому числі того, що: ні розпорядження від 26.01.1999р. №41, ні інші розпорядження Галицької районної адміністрації від 02.02.1999р. не стосуються об’єкту нерухомого майна: нежитлового приміщення площею 1228,3кв.м по вул.Кам’янецькій, 45 у м.Львові; оригіналу розпорядження Галицької районної адміністрації від 02.02.1999р. №41 чи будь-яких інших доказів існування такого Сторонами не представлено; беручи до уваги недоведеність обставин прийняття чи існування розпорядження Галицької районної адміністрації від 02.02.1999р. №41, в тому числі щодо об’єкту нерухомого майна: нежитлового приміщення площею 1228,3кв.м по вул.Кам’янецькій, 45 у м.Львові; на земельній ділянці за адресою м.Львів, вул.Кам’янецька, 45 відсутні будівлі чи споруди, щодо яких проведена оскаржувана державна реєстрація права власності; державна реєстрація права власності на об’єкт нерухомого майна: нежитлового приміщення площею 1228,3кв.м по вул.Кам’янецькій, 45 у м.Львові проведена на неіснуючий об’єкт нерхомого майна; в Державному реєстрі реєструються речові права на існуюче нерухоме майно, суд приходить до висновку, що державна реєстрація права власності на об'єкт нерухомого майна – нежитлове приміщення площею 1228,3 м.кв., адреса: м.Львів, вул.Кам’янецька, 45 за Приватним підприємством Фірма «ГРОТ» проведена з порушенням вимог ст. 27 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”, якою встановлено підстави для державної реєстрації прав, що в свою чергу потягло неправомірність державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна – нежитлове приміщення площею 1228,3 м.кв., адреса: м.Львів, вул.Кам’янецька, 45 за Відповідачем 1; крім того, державна реєстрація права власності на неіснуючий об’єкт на земельній ділянці комунальної власності порушує права власника такої земельної ділянки – територіальної громади міста Львова в особі Львівської міської ради, в тому числі право розпорядження.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про наявність підстав до задоволення позовної вимоги до Відповідача 1 про скасування державної реєстрації права власності за Приватним підприємством «К.Р.О.К.-7» (ідентифікаційний код 40953117) на об'єкт нерухомого майна – нежитлове приміщення загальною площею 1228,30 кв.м, що знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Кам’янецька, 45 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1080362346101).

Сплата судового збору здійснюється в порядку і розмірі, встановленому Законом України «Про судовий збір».

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру – 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Нормою статті 7 Закону України «Про Державний Бюджет України на 2017 рік» установлено у 2017 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу: в розрахунку на місяць у розмірі 1600 гривень.

Як доказ сплати судових витрат Позивачем подано Платіжне доручення від 13.11.2017р. №618 сплату судового збору за подання позовної заяви до господарського суду в розмірі 1600,00 грн.

З підстав наведеного, а також недоведення Позивачем в порядку, визначеному главою 8 розділу 1 ГПК України розміру судових витрат, окрім суми сплаченого за подання позовної заяви до господарського суду судового збору, недоведення Відповідачами-1 та 2 розміру понесених ними у справі судових витрат, враховуючи вимоги ст.129 ГПК України, беручи до уваги те, що заявлена позовна вимога підлягає до задоволення, суд дійшов висновків про те, що судові витрати у справі, а саме сплачений Позивачем за подання позовної заяви до господарського суду судовий збір в розмірі 1600,00 грн. слід покласти на Відповідача-1, стягнути з Відповідача-1 на користь Позивача 1600,00 грн. судового збору.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.14, 41, 129, 143 Конституції України, ст.ст.4, 13, 27, 43, 46, 73, 74, 76-79, 81, 86, 120, 129, 165, 191, 222, 231, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.3, 11, 15, 16, 182, 316, 321, 327, 328, 386 Цивільного кодексу України, ст.ст.16, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст.2, 3, 5, 12, 18, 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» суд –

УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Прийняти відмову Львівської міської ради (79008, Львівська область, м.Львів, пл.Ринок, буд.1; ідентифікаційний код 04055896) від позовних вимог до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_1 (79034, АДРЕСА_2).

3. Провадження в частині позовних вимог Львівської міської ради (79008, Львівська область, м.Львів, пл.Ринок, буд.1; ідентифікаційний код 04055896) до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_1 (79034, АДРЕСА_2) закрити.

4. Скасувати державну реєстрацію права власності за Приватним підприємством «К.Р.О.К.-7» (08130, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул.Соборна, буд.1Б; ідентифікаційний код 40953117) на об'єкт нерухомого майна – нежитлове приміщення загальною площею 1228,30 кв.м, що знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Кам’янецька, 45, вчинену 19.11.2016р. приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_1 (індексний №32446332, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1080362346101).

5. Стягнути з Приватного підприємства «К.Р.О.К.-7» (08130, Київська область, Києво-Святошинський район, с.Петропавлівська Борщагівка, вул.Соборна, буд.1Б; ідентифікаційний код 40953117) на користь Львівської міської ради (79008, Львівська область, м.Львів, пл.Ринок, буд.1; ідентифікаційний код 04055896) 1600,00 грн. судового збору.

6. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

7. Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 ГПК України.

8. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 13.04.2018р.

Суддя Фартушок Т. Б.