Постанова № 73344277, 12.04.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2018 року м. Київ

Справа № 22-ц/796/2626/2018

Унікальний номер 761/7274/14-ц

Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.

суддів - Ратнікової В.М., Борисової О.В.,

при секретарі - Слободяник Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 08 грудня 2017 року, постановлену під головуванням судді Мальцева Д.О., по справі за скаргою ОСОБА_1 на постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мазур Геннадія Івановича про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні, заінтересована особа ОСОБА_3, -

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2017 року заявник звернувся до суду зі скаргою, в якій зазначив, що постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України РагімовоїА.Н. від 25 червня 2015 року було відкрито виконавче провадження ВП №47964663 з примусового виконання виконавчого листа Шевченківського районного суду міста Києва від 18 червня 2015 року № 761/7274/14-ц про звернення стягнення в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором №ЮКЛ/220312/1 від 22 березня 2012 року, що станом на 24 червня 2014 року складає 54321240,61 грн., на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 178,8 кв.м., яка належить на праві власності ОСОБА_1

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 18 березня 2016 року вище вказаний виконавчий лист визнано таким, що не підлягає виконанню в сумі 12 698 908,46 грн. і заявою від 30 березня 2016 року скаржник повідомив державного виконавця про зменшення суми заборгованості.

В подальшому, 06 листопада 2017 року виконавчий документ було повернуто стягувачу без виконання за заявою стягувача відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Разом з тим, 31 жовтня 2017 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мазуром Г.І. у виконавчому провадженні ВП №47964663 було винесено постанову про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 4162233,21 грн.

Посилаючись на те, що державним виконавцем невірно визначено розмір виконавчого збору та невірно застосовано вимоги Закону України «Про виконавче провадження»в редакції від 21 квітня 1999 року, який втратив чинність, а також вказуючи на відсутність передбачених Законом України «Про виконавче провадження» в редакції від 21 квітня 1999 року та Законом України «Про виконавче провадження» в діючій редакції підстав для стягнення із боржника виконавчого збору, просив визнати неправомірною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мазура Г.І. від 31 жовтня 2017 року у ВП №47964663 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 4162233,21 грн. (а.с.1-3)

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 08 грудня 2017 року скаргу задоволено, визнано неправомірною та скасовано постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мазур Г.І. від 31 жовтня 2017 року у ВП №47964663 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 4162233,21 грн. (а.с.67-70)

В апеляційній скарзі представник Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - Бігдан А.В. посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила скасувати ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 08 грудня 2017 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні скарги. На обґрунтування скарги представник апелянта зазначила, що виконавче провадження ВП №47964663 було відкрито 26 травня 2015 року на підставі Закону України «Про виконавче провадження»№606-ХІV від 21 квітня 1999 року та в рамках даного виконавчого провадження розпочато здійснення ряду виконавчих дій до набрання чинності Законом України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року, тому зважаючи на пункт 7 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження»№ 1404-VIII від 02 червня 2016 року, вищевказані виконавчі дії завершуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження»№606-ХІV від 21 квітня 1999 року. Вказувала, що виконавчий збір стягується незалежно від вчинення заходів примусового виконання, тому вважала, що виконавчі дії проведені державним виконавцем у відповідності до вимог закону.(а.с.73-78)

Представник ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_6 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому доводи скарги вважав необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.(а.с. 126-128)

Зважаючи на положення пункту 8 ч. 1 Розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», п. 3 Розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402 - VІІІАпеляційний суд міста Києва здійснює свої повноваження до початку роботи новоутвореного апеляційного суду у відповідному апеляційному окрузі.

Відповідно до пункту 9 Розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року.

В судовому засіданні представники Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - АбакумоваН.І., Бігдан А.В. підтримали скаргу і просили її задовольнити, представник ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_6 заперечував проти скарги і просив її відхилити.

Інші особи, які беруть участь у справі до суду не прибули, про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином, про що у справі є докази. (а.с. 136-139)

Зважаючи на вимоги ч. 5 ст. 130, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рагімової А.Н. від 25 червня 2015 року було відкрито виконавче провадження ВП №47964663 з примусового виконання виконавчого листа № 761/7274/14-ц виданого 18 червня 2015 року Шевченківським районним судом міста Києва, за яким, в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором №ЮКЛ/220312/1 від 22 березня 2012 року, що станом на 24 червня 2014 року складає 54321240,61 грн., з яких: 43 065 376,00 грн. - заборгованість за кредитом, 7 027 433,13 грн. - заборгованість за процентами, 1 511 623,74 грн. - пеня за несвоєчасне погашення кредиту, 189 226,36 грн. - пеня за несвоєчасне погашення процентів, 2 527 581,38 грн. - штраф за несвоєчасне повернення кредитних коштів, процентів за користування кредитом та комісій, ухвалено звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 178,8 кв.м., яка належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі Свідоцтва про право власності від 07.02.2003 року шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження»з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку» за початковою ціною, яка встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності /незалежним експертом/ на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. (а.с.62)

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України МазураГ.І. від 12 червня 2017 року замінено стягувача у виконавчому провадженні №47964663 з ПАТ «Апекс-Банк» на ОСОБА_3 (а.с.53)

09 серпня 2017 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мазуром Г.І. винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, а саме квартири АДРЕСА_1, що складається з 4 кімнат, житловою площею 105,4 кв.м., загальною площею 178,8 кв.м., що належить боржнику ОСОБА_1 (а.с.43-44)

28 серпня 2017 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мазуром Г.І. у виконавчому провадженні ВП №47964663 винесено постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні. (а.с.41-42)

Згідно висновку про вартість майна, складеного суб'єктом оціночної діяльності - ТОВ «Українська експертна група», ринкова вартість об'єкту оцінки - квартири №11 загальною площею 178,8 кв.м., що розташована за адресою: м. Київ, Шевченківський район, вул. Богдана Хмельницького, буд. 80 станом на 02 жовтня 2017 року становить 11 458 580,00 грн. без ПДВ. (а.с.17)

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України МазураГ.І. від 31 жовтня 2017 року у виконавчому провадженні ВП №47964663 стягнуто з боржника ОСОБА_1 на користь Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України виконавчий збір у розмірі 4 162 233,21 грн. з посиланням на ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV. (а.с.39)

Згідно зі статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 58 Конституції Українивизначено, що Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Як вбачається, зокрема, з рішення Конституційного суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99[у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів)] до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно до п. 1 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року, цей Закон набирає чинності одночасно з набранням чинності Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», крім статей 8, 9 та положень, що стосуються діяльності приватних виконавців, які вводяться в дію через три місяці з дня набрання чинності цим Законом.

З набранням чинності вказаним Законом України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року визнається таким, що втратив чинність Закон України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21 квітня 1999 року, крім статті 4, яка втрачає чинність через три місяці з дня набрання чинності цим Законом.

З Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02 червня 2016 року № 1403-VIII вбачається, що цей Закон набирає чинності через три місяці з дня його опублікування, крім пункту 7 цього розділу цього Закону, який набирає чинності з дня, наступного за днем опублікування цього Закону.

Враховуючи, що Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» опубліковано 05 липня 2016 року, тому Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року набрав чинності 05 жовтня 2016 року.

Згідно п. 7 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року, виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Таким чином, поширення дії норм вказаного Законуна правовідносини щодо оскарження рішення державного виконавця залежить від часу винесення такого рішення державним виконавцем.

Оскільки постанова головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мазура Г.І. про стягнення виконавчого збору винесена 31 жовтня 2017 року, тобто на момент чинності Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року, то правові підстави для застосування норм Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21 квітня 1999 року, який на час винесення оскаржуваної постанови втратив чинність, відсутні.

Відповідно до положень частини 2 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року,виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

З наданих до суду матеріалів виконавчого провадження вбачається, що на час винесення оскаржуваної постанови від 31 жовтня 2017 року не відбулось виконання виконавчого листа № 761/7274/14-ц виданого 18 червня 2015 року Шевченківським районним судом міста Києва, у т.ч. фактично не стягувалась і не поверталась стягувачу сума заборгованості і не передавалось стягувачу за виконавчим документом майно боржника. При цьому, постановою державного виконавця Мазур Г.І. від 06 листопада 2017 року виконавчий документ було повернуто стягувачу без виконання за заявою стягувача відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».(а.с. 21-22, 33-63)

Заявник ОСОБА_1 є майновим поручителем за належне виконання кредитних зобов'язань боржника ТОВ «Лотуре-Агро» перед ПАТ «Апекс-Банк» та передав в іпотеку Банку власну квартиру АДРЕСА_1.

Тому, з огляду на положення ч. 7 ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 11 Закону України «Про іпотеку», ОСОБА_1, як майновий поручитель, мав нести відповідальність за невиконання боржником основного зобов'язання в межах вартості предмета іпотеки.

За висновком про вартість майна, складеного суб'єктом оціночної діяльності за постановою державного виконавця у даному виконавчому провадженні ВП 47964663, вартість квартири, яка є предметом іпотеки визначена в розмірі 11 458 580 грн.(а.с. 16-17)

Враховуючи викладене, визначення державним виконавцем 4 162 233.21 грн. розміру виконавчого збору, який фактично дорівнює 1/3 частині вартості іпотечного майна, що підлягає продажу з прилюдних торгів за виконавчим документом, не можна визнати обґрунтованим.

Крім того, дата оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору зазначена 31 жовтня 2017 року, а за даними Автоматизованої системи виконавчого провадження, датою винесення вказаної постанови зазначено 06 листопада 2017 року, тобто день, коли була винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу.(а.с. 18-19)

Вищевказане свідчить, що державним виконавцем не дотримано вищенаведених вимог законодавства, оскаржувана постанова не може бути визнана законною і обґрунтованою.

Згідно ч. 1 ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до положень ст. 451 ЦПКУкраїни, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Тому, ухвала районного суду про визнання незаконною і скасування оскаржуваної постанови є правильною по суті вирішення спору.

Доводи скарги не спростовують висновків районного суду, тому колегія суддів їх відхилила.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст.ст. 381-384 ЦПК України, судова колегія, -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 08 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного судового рішення - 12 квітня 2018 року.

Судді Апеляційного суду міста Києва: Б.Б.Левенець

В.М.Ратнікова

О.В.Борисова