Рішення № 73344062, 13.04.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 квітня 2018 року № 826/14099/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Геопроект» до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Геопроект» (далі - ТОВ «Геопроект») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві та просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача, пов'язану з невиконанням наказу Господарського суду міста Києва щодо примусового виконання рішення у справі № 910/24328/15 від 04 листопада 2015 року, зобов'язати відповідача виконати судове рішення про стягнення коштів та виплатити позивачу кошти у загальній сумі 116 361, 43 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 04 листопада 2015 року Господарським судом міста Києва ухвалено рішення у справі № 910/24328/15 за позовом ТОВ «Геопроект» до ДП «Інженерно-технічний центр Міністерства охорони здоров'я України» про стягнення суми заборгованості у розмірі 114 641, 80 грн. та судового збору у розмірі 1 719, 63 грн., відповідно до якого позов задоволено повністю.

18 листопада 2015 року видано судовий наказ на примусове виконання рішення, який пред»явлено до виконання до Печерського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві.

16 травня 2016 року державним виконавцем Печерського ВДВС ГТУЮ у м. Києві відкрито виконавче провадження № 51078988, проте рішення Господарського суду мста Києва так і не виконано, у зв'язку з чим, посилаючись на те, що тримісячний строк, наданий чинним законодавством на виконання судового рішення сплив 28 лютого 2017 року, а відповідачем не вживається заходів для його виконання, порушуються вимоги Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» позивач звертається до суду з даним адміністративним позовом.

08 листопада 2017 року відкрито провадження у справі, призначено її до судового розгляду.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

19 грудня 2017 року до суду надійшли заперечення відповідача щодо позовних вимог, а також документальні докази, на які посилається відповідач у запереченнях (приєднані до матеріалів справи).

У зв'язку з призначенням повторного автоматизованого розподілу судової справи, ухвалою суду від 29 січня 2018 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу між суддями, справу прийнято у провадження суддею Келебердою В.І., вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін).

08 лютого 2018 року до суду надійшло клопотання представника позивача про розгляд справи з викликом сторін, за результатами розгляду якого ухвалою суду від 20 лютого 2018 року відмовлено у задоволенні клопотання.

22 березня 2018 року до суду надійшли додаткові письмові пояснення представника позивача та заперечення на відзив відповідача.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 28 листопада 2016 року до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві надійшов лист Головного територіального управління юстиції від 25 листопада 2016 року № 1550/3 про прийняття до виконання наказу Господарського суду міста Києва від 18 листопада 2015 року про стягнення з ДП «Інженерно-технічний центр Міністерства охорони здоров'я» на користь ТОВ «Геопроект» 116 181,43 грн., разом із заявою стягувача, оригіналом наказу Господарського суду міста Києва від 18 листопада 2015 року у справі № 910/24328/15 та іншими документами.

Зазначений наказ Господарського суду міста Києва від 18 листопада 2016 року був взятий відповідачем на облік за бюджетною програмою 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою» та внесений до прикладного програмного продукту «Формування інформації про виконання судових рішень», що формується за хронологією надходження виконавчих документів, за незмінним ідентифікатором 8ЕІ5JFJ9D, відповідно до положень Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», постанови Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845, якою затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, та Порядку погашення заборгованості за рішенням суду, виконання яких гарантується державою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2014 року № 440, для подальшого виконання, про що позивача повідомлено листом від 02 жовтня 2017 року № 5-08/4193-12413.

В матеріалах справи міститься також лист Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві від 06 листопада 2017 року № 5-08/4518-14141, у якому Державному підприємству «Інженерно-технічний центр Міністерства охорони здоров'я» - Боржнику за виконавчим документом, повідомляється, що на облік для виконан6ня за рахунок бюджетної програми КПКВК 3504040 «Забезпечення виконання рішень суду, що гарантовані державою» взято наказ Господарського суду міста Києва від 18 листопада 2015 року у справі 910/24328/15 про стягнення 116 181,43 грн. з ДП «Інженерно-технічний центр Міністерства охорони здоров'я» на користь ТОВ «Геопроект», з проханням повідомити письмово наявність заборгованості за вищезазначеним виконавчим документом.

Умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ.

Згідно частини другої статті 6 зазначеного Закону рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

За приписами статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а у разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

На виконання зазначених положень Постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - Порядок №845), який визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

Рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Пунктом 3 Порядку погашення заборгованості за рішенням суду, виконання яких гарантується державою, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2014 року № 440 (далі - Порядок № 440), визначено, що рішення подаються до органів державної виконавчої служби за місцезнаходженням боржника для проведення їх обліку, інвентаризації заборгованості та подальшої передачі до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, для погашення заборгованості.

Передача рішень до органів, що здійснюють казначейську обслуговування бюджетних коштів, здійснюється окремо щодо кожної черги щокварталу до 10 числа місяця, що настає за звітним періодом (пункт 13 Порядку № 440).

Бюджетні асигнування на погашення заборгованості визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний рік (пункт 19 Порядку № 440).

Пунктом 20 Порядку № 440 передбачено, що погашення заборгованості здійснюється казначейством в межах бюджетних асигнувань, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік, за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішення суду на підставі рішень, поданих органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, згідно з Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників № 845.

Аналогічні положення містяться в абзаці 2 підпункту 1 пункту 9 розділу VІ Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України, а саме: безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Державним казначейством України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.

Так, Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» на виконання бюджетної програми КПКВК 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою», було передбачено 500,00 млн. грн., водночас виділених коштів не вистачає за бюджетною програмою КПКВК 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою».

Пунктом 49 Порядку № 845 передбачено, що у разі, коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає протягом 10 днів з дня надходження виконавчих документів Міністерству фінансів України пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України і відкладає безспірне списання коштів державного бюджету та поновлює його з дати набрання чинності законом про внесення змін до закону про Державний бюджет України.

Відповідачем на підтвердження обставин неодноразового звернення до Міністерства фінансів України та до інших органів влади із запитами та пропозиціями щодо збільшення видатків для виконання рішень судів, гарантованих державою надано до матеріалів справи листи від 10 грудня 2013 року № 5-05/2550-32039, від 25 лютого 2014 року № 5-05/1302-4545, від 25 травня 2015 року № 5-05/906-15376, від 02 вересня 2015 року № 5-03/2328-22277, від 22 вересня 2015 року № 5-05/2539-23588, від 13 січня 2016 року № 5-05/198-476, від 22 січня 2016 року № 05-05/397-1227, від 13 вересня 2016 року № 5-08/677-15461, від 01 липня 2016 року № 1905/516-11410, із змісту яких вбачається, що відповідач повідомляє Міністерство фінансів України про критичний стан виконання виконавчих документів за бюджетною програмою 3504040, накопичення значної заборгованості, що утворилася внаслідок недостатніх бюджетних асигнувань, виділених на погашення заборгованості та пропонує збільшити визначення бюджетних асигнувань за бюджетною програмою 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою» через внесення змін до закону України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік.

Крім того, листом від 13 вересня 2016 року № 5-08/677-15461 направлено доповідну записку Першому віце-прем'єр міністру - Міністру економічного розвитку і торгівлі України Кубіву С.І. щодо необхідності збільшити визначення бюджетних асигнувань за бюджетною програмою 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою» через внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік».

Отже, з урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що відповідачем вживалися заходи в рамках його компетенції щодо належного виконання судового наказу, виданого Господарським судом міста Києва щодо примусового виконання рішень, у тому числі й у справі № 910/24328/15 від 04 листопада 2015 року, при цьому, виходячи з обставин справи, невиконання судового наказу пов'язано не з діями або бездіяльністю відповідача, а з відсутністю належного фінансування, асигнування відповідної бюджетної програми, що знаходиться поза повноваженнями та компетенцією відповідача.

За таких обставин не знаходять підтвердження доводи представника позивача щодо нездійснення відповідачем жодних дій щодо виконавчого документа, поданого позивачем на виконання, а також не надання жодних доказів звернення до вищестоящих державних органів щодо необхідності збільшення бюджетних асигнувань. Зазначене спростовується наданими відповідачем копіями листів до Міністерства фінансів України (містяться в матеріалах справи), про що суд вже зазначав раніше.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 9, статей 73, 74, 77 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Беручи до уваги вищевикладене, виходячи з предмету адміністративного позову та встановлених обставин під час розгляду справи, суд не знаходить підстав для його задоволення.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 255 КАС України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.І. Келеберда