Постанова № 73343984, 06.04.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03110 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа 761/15795/17

Апеляційне провадження № 22-ц/796/2793/2018

06 квітня 2018 року Апеляційний суд м.Києва у складі колегії суддів:

Головуючого судді - Музичко С.Г.,

Суддів - Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року (суддя Макаренко І.О.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа: Публічне акціонерне товариство «Банк Форум» про захист прав споживачів та про стягнення грошових коштів,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2016 року ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 звернулися до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа: Публічне акціонерне товариство «Банк Форум» про захист прав споживачів та про стягнення грошових коштів.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 21 квітня 2017 року позовні вимоги роз'єднано в окремі провадження.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 23 червня 2017 року позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачу.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 03 жовтня 2017 року скасовано ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 23 червня 2017 року та передано питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року позовну заяву ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа: Публічне акціонерне товариство «Банк Форум» про захист прав споживачів та про стягнення грошових коштів повернуто заявнику.

В поданій апеляційній скарзі представник позивача просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів». Зазначає, що скасування пільг щодо сплати судового збору є порушенням прав споживачів та суперечить нормам Конституції України. Крім того, вказує, що судом першої інстанції не враховано п.1 Постанови Пленуму Верховного суду України №5 від 12 квітня 1996 року «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів».

Відповідно до ч.2 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Положеннями п.6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України, окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові).

У відповідності до вказаних положень ЦПК України, розгляд даної апеляційної скарги проведений без повідомлення учасників справи.

Відповідач до суду апеляційної інстанції надіслав відзив на апеляційну скаргу в порядку ст.360 ЦПК України, де заперечував щодо задоволення апеляційної скарги та зазначив, що відповідач не є надавачем фінансових послуг та не є правонаступником банку, що ліквідується.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не виконала вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, а саме нею не сплачено судовий збір.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 10 листопада 2017 року позивачу був наданий строк для усунення недоліків, оскільки позовна заява не відповідає вимогам ст. 119 і 120 ЦПК України, а саме позивачу необхідно було надати суду підтвердження щодо сплати судового збору за подання позову.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху, суд першої інстанції зазначив, що предметом спору є правовідносини щодо виплати Фондом відшкодування грошових коштів за вкладами, які регулюються Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а не Законом України «Про захист прав споживачів». Враховуючи те, що Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не передбачено звільнення від сплати судового збору за подання позовної заяви, тому надано строк для надання документу на підтвердження сплати судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та ПАТ «Банк Форум» укладено договори банківського вкладу №263L/1102/652621 від 08 листопадада 2013 року та №263L/1102/671629 від 03 січня 2014 року.

За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором (частина перша статті 1058 ЦК України).

Згідно з преамбулою Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Стаття 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначає, що споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (пункт 22); продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець - це суб'єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3).

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Аналіз наведених норм закону свідчить про те, що вкладник за договором депозиту є споживачем фінансових послуг, а банк їх виконавцем та несе відповідальність за неналежне надання цих послуг, тому на дані правовідносини поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».

У даній справі спірні правовідносини виникли на підставі цивільно-правової угоди.

Після початку процедури виведення банку з ринку (визнання його неплатоспроможним, ліквідації) вкладник не втрачає статус вкладника, тому захист його прав регламентується, зокрема, Законом України «Про захист прав споживачів», яким в свою чергу, передбачені пільги по сплаті судового збору.

Відповідно до статті 1 Закону України від 08 липня 2011 року «Про судовий збір» судовий збір - це збір, що справляється по всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

У ст. 5 Закону України «Про судовий збір» визначено перелік пільг щодо сплати судового збору, проте системний і комплексний аналіз зазначеного Закону і ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» дає правові підстави зробити висновок про те, що сама по собі відсутність такої категорії осіб у переліку осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, встановленому (ст. 5 Закону України «Про судовий збір»), не може безумовно означати те, що споживачі такої пільги не мають, оскільки така пільга встановлена спеціальним законом, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів.

За основу приймається те, що ст. 5 Закону України «Про судовий збір» не містить вичерпного переліку осіб, яким надано пільги щодо сплати судового збору, як і не містить позиції про те, що пільги надаються лише за пред'явлення позову. Спеціальний закон, звільнивши споживачів від сплати судового збору за подання позову зазначив, що вони звільняються з метою захисту своїх порушених прав (ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, пов'язаними з порушенням їх прав.

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судовий збір» у ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., N 7, ст. 84) слова «державного мита» замінені словами «судового збору».

Отже, при прийнятті Закону України «Про судовий збір» законодавець передбачив можливість застосування Закону України «Про захист прав споживачів» при визначенні пільг певних категорій осіб щодо сплати судового збору.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.03.2018 року по справі № 761/24881/16-ц.

На підставі викладеного ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору на підставі ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», на що судом першої інстанції не було звернено увагу.

Враховуючи, що при постановлені ухвали про повернення заяви заявнику, судом першої інстанції було допущено порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, колегія суддів скасовує ухвалу суду і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 374, 379, 381, 382, 384 ЦПК України, п. 8 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, ч.6 ст.147 Закону України від 02 червня 2016 року №1402- VІІІ "Про судоустрій і статус суддів", п. 3 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року скасувати.

Направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий

Судді