Рішення № 73343919, 13.04.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 квітня 2018 року № 826/12854/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Катющенка В.П., суддів: Кармазіна О.А., Скочок Т.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Кіно ТВ" до про Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення визнання протиправним та нечинним рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Кіно ТВ" (далі - ТОВ "ТРК "Кіно ТВ") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просить суд визнати протиправним та нечинним рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення № 1584 від 31.08.2017 про результати позапланової перевірки ТОВ "ТРК "Кіно ТВ".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки не базується на нормах чинного законодавства, суперечить приписам статті 19 Конституції України, є незаконним, необґрунтованим та при прийнятті зазначеного рішення відповідач порушив вимоги чинного законодавства, зокрема Закону України "Про телебачення і радіомовлення", Закону України "Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення". На переконання позивача, висновок відповідача про порушення ТОВ "ТРК "Кіно ТВ" вимог частини четвертої статті 28 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" є помилковим, позаяк останнім на власний розсуд трактуються норми чинного законодавства в частині застосування норм, якими регламентуються виключно передачі до інших аудіовізуальних творів. Вважає, що чинним законодавством розмежовано поняття "фільм" та "передача" та встановлено різні вимоги, у тому числі квоти, до відмінних за своєю суттю аудіовізуальних творів як передача та фільм, разом з тим, відповідач, приймаючи спірне рішення, застосовує для цілей встановлення порушення не тільки обсяг передач, але й обсяг інших аудіовізуальних творів. Також позивач наголошує на безпідставному твердженні відповідача про відмову ТОВ "ТРК "Кіно ТВ" надати сітку мовлення, позаяк статтею 48 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" не передбачено обліку та збереження сітки радіомовлення. Враховуючи викладене, а також те, що відповідно до частини четвертої статті 28 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" до предмету перевірки можуть відноситись лише передачі, позивач вважає, що результати перевірки не відповідають вимогам чинного законодавства.

Ухвалою суду від 12.10.2017 відкрито провадження в адміністративній справі № 826/12854/17 та призначено попереднє судове засідання.

Відповідно до ухвали суду від 26.10.2017 закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду колегією у складі трьох суддів.

Представники позивача у судових засіданнях позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили суд позов задовольнити. Також подали відзив на додаткові пояснення та заперечення відповідача, у якому додатково акцентували увагу на тому, що частина четверта статті 28 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" обмежена виключно передачами, а отже розповсюджує свою дію виключно щодо цього об'єкту.

Представник відповідача у судових засіданнях заперечувала проти позову та просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у письмових запереченнях. Пояснила, що частка передач ТОВ "ТРК "Кіно ТВ" у проміжках часу між 07.00 та 23.00 становила - 37,0 % загального тижневого обсягу мовлення, у тому числі: частка передач українського виробництва становила 22,0 % загального тижневого обсягу мовлення. Пояснила, що поняття "передача" включає в себе поняття "фільм", тому твердження позивача, що законодавством розмежовано поняття та відокремлено указані поняття є помилковими. Зазначила, що за даними електронного витягу з журналу обліку передач, наданого ліцензіатом під час проведення перевірки, у період з 13.02.-19.02.2017 у часовому проміжку між 07:00 та 23:00 передачі європейського та українського виробництва в ефірі телеканалу "Ентер фільм" були взагалі відсутні. Додатково зауважила, що уточнити країну виробника аудіовізуальних творів під час проведення перевірки не було можливості, оскільки представник ТОВ "ТРК "Кіно ТВ" відмовив у наданні сітки мовлення та державних посвідчень на право розповсюдження і демонстрування фільмів. На переконання представника відповідача, за зазначених обставин спірне рішення є правомірним та таким, що прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Враховуючи, що у судовому засіданні 14.03.2018 учасники справи подали заяви про розгляд справи у письмовому провадженні, суд на підставі частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Кіно ТВ" здійснює мовлення відповідно до ліцензії на мовлення серії НР № 00112-м від 23.08.2011 (а.с. 23).

Згідно додатку № 4 до ліцензії на мовлення серії НР № 00112-м від 23.08.2011 "Програмна концепція мовлення" загальний обсяг мовлення - 24 години на добу, з яких: частка програм (передач власного виробництва) - 2 години на добу, 83 %; мінімальна частка національного аудівізуального продукту (у тому числі власного виробництва) - 12 годин на добу, 50%; максимальна частка аудівізуальної продукції іноземного виробництва - 12 годин на добу, 50%. Формат - фільмопоказ (а.с. 27).

Додатком № 4 визначено, що розподіл програмного наповнення становить не менше 65 % від загального обсягу мовлення: культурно-мистецькі передачі - 1 година, розважальні передачі - 1 година, фільмопоказ - 12 годин 36 хвилин, передачі іншого тематичного спрямування (телемагазин) - 1 година (а.с. 28).

У період з 15.05.2017 по 17.05.2017 Національною радою з питань телебачення і радіомовлення проведено позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Кіно ТВ" з питань дотримання вимог частини четвертої статті 28 Закону України "Про телебачення і радіомовлення", за результатами якої складено акт від 17.05.2017 № 24 ПП/Кв/А/17 (а.с. 14-16).

У акті перевірки зазначено, що за результатами моніторингу за період з 13.02.2017 по 19.02.2017, враховуючи загальний обсяг мовлення, передбачений ліцензією на мовлення НР № 00112-м від 23.08.2011 - 24 години на добу, встановлено, що частка передач європейського виробництва, в т.ч. США та Канади, у проміжках часу між 07:00 та 23:00 склала 37%, у тому числі передач українського виробництва - 22 %.

Також у акті перевірки зафіксовано, що представник за довіреністю відмовив надати робочій групі сітку мовлення телеканалу за період з 13 по 19.02.2017, а також державні прокатні посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів, що транслювались у період з 13 по 19.02.2017 в ефірі телеканалу, що є порушенням п. 4.2. Інструкції про порядок здійснення перевірок, затвердженої рішенням Національної ради від 08.02.2012 № 115.

Враховуючи встановлені обставини у ході перевірки, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем частини четвертої статті 28 Закону України "Про телебачення і радіомовлення".

Не погодившись з висновками акта перевірки, 19.06.2017 позивач подав письмові зауваження, заперечення № 17, у яких зазначив, що вимога Закону щодо дотримання пропорцій між українськими та іноземними передачами у проміжках часу між 07:00 та 23:00 стосується виключно передач, які є окремим різновидом аудіовізуального продукту. Щодо витребування сітки мовлення позивач зазначив, що вона не стосується предмету перевірки (а.с. 20-22).

Висновки акта перевірки від 17.05.2017 № 24 ПП/Кв/А/17 розглянуті на засіданні Нацради 31.08.2017, результати якого оформлені протоколом № 29 (а.с. 17-19).

У ході засідання Нацради було поставлено на голосування проект рішення про оголошення Товариству з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Кіно ТВ" попередження, який підтримали усі члени Нацради.

Зазначені обставини стали підставою для прийняття відповідачем рішення від 31.08.2017 № 1584, яким, крім іншого:

1. Визнано порушення ТОВ "Телерадіокомпанія "Кіно ТВ", м. Київ, НР № 00112-м від 23.08.2011, частини четвертої статті 28 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" і пункту 4.2. Інструкції про порядок здійснення перевірок телеорганізацій та провайдерів програмної послуги, оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення та про порушення законодавства про рекламу.

2. ТОВ "Телерадіокомпанія "Кіно ТВ", м. Київ, НР № 00112-м від 23.08.2011, оголошено попередження.

3. Зобов'язано ліцензіата ТОВ "Телерадіокомпанія "Кіно ТВ", м. Київ, НР № 00112-м від 23.08.2011, протягом місяця з дня прийняття цього рішення привести свою діяльність у відповідність до вимог чинного законодавства. В разі невиконання ліцензіатом цього рішення Національна рада може застосовувати до ліцензіата санкції, передбачені чинним законодавством України.

Не погодившись з рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України "Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення" Національна рада є конституційним, постійно діючим колегіальним органом, метою діяльності якого є нагляд за дотриманням законів України у сфері телерадіомовлення, а також здійснення регуляторних повноважень, передбачених цими законами.

Відповідно до статті 2 наведеного Закону Національна рада у своїй діяльності керується Конституцією України, Законом України "Про телебачення і радіомовлення", цим Законом, іншими законами України.

Частиною першою статті 3 вказаного Закону передбачено, що діяльність Національної ради ґрунтується на принципах законності, незалежності, об'єктивності, прозорості, доступності для громадськості, врахування культурної, ідеологічної та політичної багатоманітності в суспільстві, врахування загальновизнаних міжнародних норм та стандартів у галузі телерадіомовлення, повноти і всебічного розгляду питань та обґрунтованості прийнятих рішень.

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення" Національна рада здійснює:

нагляд за дотриманням телерадіоорганізаціями та провайдерами програмної послуги вимог законодавства у галузі телерадіомовлення;

нагляд за дотриманням ліцензіатами вимог законодавства України щодо реклами та спонсорства у сфері телерадіомовлення;

нагляд за дотриманням ліцензіатами ліцензійних умов та умов ліцензій;

нагляд за дотриманням ліцензіатами визначеного законодавством порядку мовлення під час проведення виборчих кампаній та референдумів;

нагляд за дотриманням стандартів та норм технічної якості телерадіопрограм;

нагляд за дотриманням телерадіоорганізаціями законодавства України у сфері кінематографії;

нагляд за дотриманням телерадіоорганізаціями вимог законодавства України щодо частки національного аудіовізуального продукту;

нагляд за дотриманням телерадіоорганізаціями, які здійснюють радіомовлення, вимог законодавства України щодо часток пісень (словесно-музичних творів) державною мовою та офіційними мовами Європейського Союзу в обсязі пісень, поширених протягом доби, а також протягом часових проміжків, визначених законом;

нагляд за дотриманням телерадіоорганізаціями, які здійснюють радіомовлення, вимог законодавства України щодо обсягу ведення передач державною мовою;

нагляд за дотриманням телерадіоорганізаціями законодавства у сфері захисту суспільної моралі;

нагляд за дотриманням телерадіоорганізаціями вимог законодавства щодо складу їх засновників (власників), а також частки іноземних інвестицій у їх статутному капіталі;

застосування в межах своїх повноважень санкцій відповідно до закону;

офіційний моніторинг телерадіопрограм;

контроль та нагляд за дотриманням телерадіоорганізаціями та провайдерами програмної послуги вимог щодо розкриття інформації про кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), а за їх відсутності - про всіх власників та учасників телерадіоорганізації або провайдера програмної послуги і всіх фізичних осіб та власників і учасників юридичних осіб на всіх рівнях ланцюга володіння корпоративними правами телерадіоорганізації або провайдера програмної послуги, про пов'язаних осіб та про структуру власності телерадіоорганізації або провайдера програмної послуги. Контроль здійснюється шляхом подання Національною радою запитів про надання інформації до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб, запитів на отримання інформації з державних реєстрів, а також запитів про надання інформації до компетентних органів іноземних держав відповідно до міжнародних нормативно-правових актів, ратифікованих Верховною Радою України.

Статтею 15 Закону України "Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення" встановлено, що повноваженнями Національної ради щодо організації та перспектив розвитку телерадіомовлення, зокрема, є: визначення порядку документування, формування, обліку та зберігання телерадіоорганізаціями копій (записів) програм і передач, що виходять в ефір, формування тимчасового архіву та архівного фонду телерадіоорганізацій відповідно до законодавства України.

Згідно положень частин першої, п'ятої статті 17 Закону України "Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення" Національна рада в межах своїх повноважень приймає регуляторні акти, у тому числі нормативно-правові, а також інші акти індивідуальної дії.

Кожен акт індивідуальної дії Національної ради повинен містити мотивувальну частину, в якій зазначаються щонайменше такі дані:

посилання на норму чинного закону України, яка наділяє Національну раду повноваженнями приймати зазначений акт індивідуальної дії;

обставини, з настанням яких закони України пов'язують виникнення у Національної ради повноважень приймати відповідний акт, а також посилання на докази, якими підтверджується настання таких обставин.

Відповідно до статті 21 Закону України "Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення" Національна рада застосовує санкції до порушників законодавства про телебачення і радіомовлення відповідно до вимог Закону України "Про телебачення і радіомовлення".

Згідно з частинами шостою, сьомою статті 72 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" Національна рада може застосовувати до телерадіоорганізацій та провайдерів програмної послуги такі санкції:

оголошення попередження;

стягнення штрафу;

анулювання ліцензії на підставі рішення суду за позовом Національної ради.

Рішення про оголошення попередження приймається у разі першого порушення законодавства чи умов ліцензії телерадіоорганізацією або першого порушення законодавства провайдером програмної послуги.

Підставою для прийняття спірного рішення став висновок відповідача про порушення позивачем вимог частини четвертої статті 28 Закону України "Про телебачення і радіомовлення", нормами якої на момент виникнення спірних правовідносин було передбачено, що ліцензіати (крім супутникового мовлення) у проміжках часу між 07.00 та 23.00 повинні дотримуватися таких пропорцій між українськими та іноземними передачами:

передачі європейського виробництва, а також США та Канади повинні становити не менше 70 відсотків загального тижневого обсягу мовлення, у тому числі не менше 50 відсотків загального тижневого обсягу мовлення - передачі українського виробництва.

Для цілей цієї частини передачею європейського виробництва вважається передача, створена однією або декількома юридичними особами - резидентами держав, що ратифікували Європейську конвенцію про транскордонне телебачення.

До передач європейського виробництва, крім випадків, визначених цією частиною, також належать передачі, створені на замовлення юридичних осіб - резидентів держав, що ратифікували Європейську конвенцію про транскордонне телебачення, за умови що безпосереднім виробником таких передач є особи - резиденти таких держав.

Якщо передача створена на замовлення або за участю однієї або декількох юридичних осіб - резидентів держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором та/або державою-окупантом, вона не може вважатися передачею європейського чи українського виробництва.

При цьому, частиною першою статті 9 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" передбачено, що у загальному обсязі мовлення кожної телерадіоорганізації не менше 50 відсотків має становити національний аудіовізуальний продукт.

Відповідно до частини другої статті 28 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" програмна концепція мовлення телерадіоорганізації визначає, крім іншого: мінімальну частку національного аудіовізуального продукту та максимальну частку аудіовізуальної продукції іноземного виробництва.

Згідно статті 1 Закону України "Про телебачення і радіомовлення":

передача (телерадіопередача) - змістовно завершена частина програми (телерадіопрограми), яка має відповідну назву, обсяг трансляції, авторський знак, може бути використана незалежно від інших частин програми і розглядається як цілісний інформаційний продукт;

програма (телерадіопрограма) - поєднана єдиною творчою концепцією сукупність передач (телерадіопередач), яка має постійну назву і транслюється телерадіоорганізацією за певною сіткою мовлення;

національний аудіовізуальний продукт - програми, фільми, аудіовізуальні твори, вироблені фізичними або юридичними особами України;

аудіовізуальний твір - частина телерадіопрограми, яка є об'єктом авторського права, має певну тривалість, авторську назву і власну концепцію, складається з епізодів або цілісних авторських творів, поєднаних між собою творчим задумом і зображувальними чи звуковими засобами та яка є результатом спільної діяльності авторів, виконавців та виробників.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про кінематографію" фільм - аудіовізуальний твір (у тому числі телевізійні серіали та їх окремі серії), що складається з епізодів, поєднаних між собою творчим задумом і зображувальними засобами, та є результатом спільної діяльності його авторів, виконавців і виробників.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права", аудіовізуальний твір - твір, що фіксується на певному матеріальному носії (кіноплівці, магнітній плівці чи магнітному диску, компакт-диску тощо) у вигляді серії послідовних кадрів (зображень) чи аналогових або дискретних сигналів, які відображають (закодовують) рухомі зображення (як із звуковим супроводом, так і без нього), і сприйняття якого є можливим виключно за допомогою того чи іншого виду екрана (кіноекрана, телевізійного екрана тощо), на якому рухомі зображення візуально відображаються за допомогою певних технічних засобів. Видами аудіовізуального твору є кінофільми, телефільми, відеофільми, діафільми, слайдофільми тощо, які можуть бути ігровими, анімаційними (мультиплікаційними), неігровими чи іншими.

З аналізу наведених законодавчих норм вбачається, що за загальним правилом передачі, як складові програм, є інформаційними продуктами, та, як і фільми, належать до категорії аудіовізуальних творів/продуктів.

У взаємозв'язку з наведеним, слід зазначити, що для правильного розуміння та застосування норм частини четвертої статті 28 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" визначальне значення має намір законодавця, законодавча історія вказаної норми, сутність і призначення Закону.

Таким чином, при застосуванні частини четвертої статті 28 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" слід виходити з того, що значенням юридичної норми є той намір, який законодавець хотів донести до кола осіб, на яких ця норма буде розповсюджуватись.

З пояснювальної записки до законопроекту № 2766 від 30.04.2015 "Про внесення змін до Закону України "Про телебачення і радіомовлення" (щодо визначення передач європейського виробництва)", яка розміщена на офіційному сайті Верховної Ради України, вбачається, що необхідність прийняття законопроекту обумовлена потребою у забезпеченні виконання Україною зобов'язань, передбачених частиною першою статті 10 Європейської конвенції про транскордонне телебачення (далі - Конвенція), а саме: "Кожна Сторона, що здійснює трансляцію, забезпечує в разі доцільності та відповідними засобами, щоб телемовник, який підпадає під її юрисдикцію, приділяв більшу частину свого ефірного часу європейським роботам".

Вказаний законопроект про внесення змін до частини четвертої статті 28 Закону Закону України "Про телебачення і радіомовлення" надалі був прийнятий як Закон України "Про внесення зміни до статті 28 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" щодо визначення передач європейського виробництва" від 17.05.2016 № 1364-VIII, яким вносились зміни до частини четвертої статті 28 Закону та який набрав чинності 15.09.2016.

Відповідно до пункту "e" статті 2 Європейської конвенції про транскордонне телебачення термін "європейські аудіовізуальні роботи" означає творчі роботи, виробництво або спільне виробництво яких контролюється європейськими фізичними або юридичними особами.

Згідно з частиною першою статті 6 Директиви Ради Європи 89/552/ЄС щодо координації відповідних положень, встановлених законодавчо, регуляторно або адміністративно країнами-учасниками (Європейської Конвенції про трансграничне телебачення) в сфері здійснення телевізійного мовлення (в редакції Директиви 97/36/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 19.06.1997) під "європейськими творами" слід розуміти: а) твори, створені в Учасників; б) твори, створені в третіх європейських країнах, на які поширюється Європейська Конвенція про транскордонне телебаченні (994_444), якщо ці твори задовольняють умовами параграфа 2 цієї статті; в) твори, створені в інших європейських країнах, якщо вони задовольняють умовам параграфа 3 цієї статті.

Як вбачається з пояснювальної записки та стенограми засідання Верховної Ради України України від 21.04.2016, на якому розглядався законопроект № 2766, обговорюючи законопроект, законодавець виходив не з необхідності забезпечення певного рівня квот на власне передачі, як окремий інформаційний продукт, а виходив з необхідності забезпечення квот на європейський продукт, європейські творчі роботи у цілому, а не за окремими видами аудіовізуальних творів/інформаційних продуктів.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що саме з урахуванням наведеного вище значення мають застосовуватись положення частини четвертої статті 28 Закону України "Про телебачення і радіомовлення", тобто, не у вузькому значенні визначення "передача", а з урахуванням визначень Конвенції та Директиви ЄС, яке має застосовуватись у широкому значенні творчої роботи/продукту, аудіовізуальної твору, на що додатково вказують і вищезгадані положення частини першої статті 9, частини другої статті 28 зазначеного Закону (щодо визначення у програмній концепції мовлення мінімальних та максимальних часток аудіовізуального продукту), тобто і з урахуванням фільмів.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідачем правомірно застосовано норми частини четвертої статті 28 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" до обставин, встановлених під час перевірки, зокрема, врахування часу відтворення фільмів в Акті моніторингу та підрахунків (а.с. 61-92).

При цьому, суд не приймає до уваги долучений позивачем до матеріалів справи Висновок науково-правової експертизи від 30.11.2017, позаяк останнім не враховано положень Конвенції та Директиви ЄС, та не спростовано встановлені у ході судового розгляду справи обставини.

Щодо доводів позивача в частині безпідставного зазначення відповідачем у акті перевірки про ненадання сітки мовлення, а також прокатних посвідчень, суд вважає необхідним зазначити наступне.

Пунктом 3 частини другої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

За визначенням статті 1 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" сітка мовлення - документ, що містить перелік, послідовність, назву, час виходу в ефір теле- чи радіопрограм, теле- чи радіопередач і відображає основні напрями програмної концепції мовлення на конкретний період.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону України "Про кінематографію" право на розповсюдження і демонстрування національних та іноземних фільмів на всіх видах носіїв зображення надається суб'єктам кінематографії центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кінематографії. Документом, який засвідчує це право та визначає умови розповсюдження і демонстрування, є державне посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів. Фільми, на які видані державні посвідчення на право розповсюдження і демонстрування, вносяться до державного реєстру фільмів. Положення про державне посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів затверджується Кабінетом Міністрів України.

Загальні правила проведення перевірок телерадіоорганізацій та провайдерів програмної послуги встановлені Інструкцією про порядок здійснення перевірок телерадіоорганізацій та провайдерів програмної послуги, оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення та про порушення законодавства про рекламу, затвердженою Рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 08.02.2012 № 115, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.02.2012 за № 313/20626.

Пунктом 4.2. зазначеної Інструкції в редакції, чинній на час проведення перевірки, встановлено, що керівник або уповноважений представник ліцензіата під час проведення перевірки зобов'язаний, зокрема, надавати уповноваженим особам Національної ради пояснення, довідки, документи, матеріали, відомості з питань, що виникають під час перевірки.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що звернення відповідача до позивача щодо надання вказаних документів було спрямовано на з'ясування всіх обставин, що мали значення для прийняття правильного та обґрунтованого рішення, що, у свою чергу, є завданням відповідача, тому, фіксація у акті перевірки про ненадання позивачем запитуваних документів не може свідчити про протиправну поведінку та дії відповідача, і, відповідно, не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що при прийнятті спірного рішення відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, тому підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до пункту 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Відтак, враховуючи вищевикладене у сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Кіно ТВ" (01601, м. Київ, вул. Дмитрівська, 30, ід. код 30304591) - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Головуючий суддя СуддіВ.П. Катющенко О.А. Кармазін Т.О. Скочок