Рішення № 73343882, 12.04.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 квітня 2018 року 08:40 № 826/13885/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справуза позовомДержавної фіскальної служби УкраїнидоВідділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України,про представники сторін:скасування постанови, позивача: Філімончук І.М., відповідача: не з'явився,ВСТАНОВИВ:

Державна фіскальна служба України (далі - позивач, ДФС) звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - відповідач, ВПВР департаменту ДВС МЮУ), в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову від 05.10.2017 № 52949265 про накладення штрафу розмірі 10200,00 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилався на незаконність постанови від 05.10.2017 № 52949265 про накладення штрафу, з огляду на те, що остання прийнята державним виконавцем передчасно, оскільки не закінчився десятиденний строк виконання постанови від 19.09.2017 № 52949265 про накладення штрафу.

Представник ВПВР департаменту ДВС МЮУ, надіслав до суду пояснення, в яких заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що оскаржувана постанова прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства України, з огляду на що просив відмовити у задоволенні позову.

Разом з тим, представник відповідача просив здійснювати розгляд справи без його участі, у порядку письмового провадження.

Незважаючи на належне повідомлення про час та місце розгляду справи відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, з урахуванням чого, адміністративна справа, відповідно до ч. 3 ст. 194, ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), розглядається у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як видно з матеріалів справи, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.02.2016 № 826/27978/15 задоволено позовну заяву ТОВ «Лагард» до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві, третя особа Державна фіскальна служба України, зобов'язано ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві зареєструвати та рахувати прийнятою в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну ТОВ «Лагард» від 30.11.2015 № 17 станом на дату її фактичного подання до реєстрації.

В подальшому, Окружним адміністративним судом міста Києва видано виконавчий лист від 11.11.2016 № 826/27978/15.

На підставі вказаного виконавчого листа, постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Шабанова В.В. від 23.11.2016 відкрито виконавче провадження № 52949265 та надано боржнику - ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві десятиденний строк для виконання рішення суду.

Разом з тим, листами від 07.12.2016 № 9/26-55-12-06 та № 6869/19/26-55-10 ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві повідомила державного виконавця про неможливість виконати рішення суду з огляду на відсутність технічної можливості, оскільки відповідно до Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246, повноваження щодо реєстрації податкових накладних належать ДФС України.

В той же час, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.06.2017 № 826/27978/15, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2017, задоволено заяву державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Шабанова В.В. про заміну сторони виконавчого провадження та замінено боржника у виконавчому провадженні № 52949265 з ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві на ДФС України.

В подальшому, державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві постановою від 20.06.2017 № 52949265 передав виконавчий лист Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.11.2016 № 826/27978/15 та матеріали виконавчого провадження № 52949265 на виконання до ВПВР департаменту ДВС МЮУ.

Постановою від 10.08.2017 № 52949265 державний виконавець ВПВР департаменту ДВС МЮУ Думанська А.Л. прийняла до виконання матеріали виконавчого провадження № 52949265.

В той же день, листом від 10.08.2017 № 20.1/52949265/3 остання направила вказану постанову на адресу боржника - ДФС України.

Разом з тим, 19.09.2017 за невиконання рішення суду відповідачем на боржника (ДФС України) накладено штраф у розмірі 5 100,00 грн., зобов'язано останнього виконати рішення протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення суду.

Водночас, 05.10.2017, за невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення суду, державним виконавцем прийнято постанову про накладення на боржника (ДФС України) штрафу у розмірі 10200,00 грн.

Вирішуючи по суті даний спір суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Отже, виконавець зобов'язаний вживати передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а також зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

В той же час, відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

Разом з тим, згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Проаналізувавши наведені норми, суд вказує на те, обов'язковою умовою накладення на боржника штрафу у подвійному розмірі є закінчення строку виконання, встановленого державним виконавцем у постанові про накладення штрафу.

Разом з тим, зі змісту постанови від 19.09.2017 № 52949265 про накладення штрафу видно, що на боржника накладено штраф у розмірі 5100,00 грн., зобов'язано останнього виконати рішення протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення суду.

При цьому, вказана постанова направлена відповідачем на адресу позивача 27.09.2017 та отримана останнім 29.09.2017 за № 25970/5, що підтверджується супровідним листом, копія якого наявна в матеріалах справи.

Отже, перебіг десятиденного строку, передбаченого постановою про накладення штрафу від 19.09.2017 № 52949265, починався з 29.09.2017, тобто з моменту отримання боржником такої постанови, та закінчувався 12.10.2017.

В той же час, державний виконавець, не дочекавшись закінчення строку, передбаченого ч. 1 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» та встановленого ним у постанові від 19.09.2017 № 52949265, в порушення вимог ч. 2 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» прийняв постанову від 05.10.2017 № 52949265, якою наклав на боржника штраф у подвійному розмірі.

Таким чином, проаналізувавши вказані обставини у сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем передчасно прийнято постанову від 05.10.2017 № 52949265 про накладення на боржника штрафу у розмірі 10200,00 грн., з огляду на що, оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення і не довів правомірності винесення спірної постанови.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 6, 72-77, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов фіскальної служби України (04655, м. Київ, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ: 39292197) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 05.10.2017 № 52949265 про накладення на Державну фіскальну службу України штрафу у розмірі 10200,00 грн.

Рішення відповідно до ст. 255 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження

Суддя К.С. Пащенко