Ухвала суду № 73343292, 13.04.2018, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/7059/17

1-кп/214/339/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2018 року м. Кривий Ріг

Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді – Хомініч С.В.,

за участю:

секретаря – Горбунової Л.С.,

прокурора – Тумко В.І.,

потерпілої – ОСОБА_1,

захисника – ОСОБА_2,

обвинуваченого – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому по кримінальному провадженню за № 12017040750002631 від 04.11.2017 щодо ОСОБА_3, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України, –

ВСТАНОВИВ:

В проваджені Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області знаходиться кримінальне провадження щодо ОСОБА_3, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України.

У судовому засіданні судом відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України поставлено на обговорення питання щодо доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку.

Крім того, до суду надійшло письмове клопотання захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_4, про зміну запобіжного заходу ОСОБА_3 з тримання під вартою на домашній арешт з 20-00 год до 07-00 год. за адресою реєстрації: м. Кривий Ріг, м-н. ГірницькийАДРЕСА_1. У судовому засіданні захисник підтримала дане клопотання, яке обґрунтовано тим, що при обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою не були враховані всі обставини. На цей час існує лише одна підстава для застосування запобіжного заходу – тяжкість обвинувачення, оскільки злочин, покарання за яке передбачено ч. 3 ст. 186 КК України, є тяжким. Однак, вказане обвинувачення є необґрунтованим. Інші ризики, передбачені ст. 177 КПК України відносно ОСОБА_3 відсутні. В зв’язку з чим, вважає за можливе пом’якшити запобіжний захід, обраний відносно ОСОБА_3 з тримання під вартою на домашній арешт із застосуванням електронного пристрою стеження.

Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав клопотання свого захисника. Просив суд змінити запобіжний захід на домашній арешт.

В судовому засіданні прокурор заперечувала проти зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, оскільки він не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого. Вважала, що слід продовжити дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою ще на 60 днів з метою запобігання спробам переховуватися від суду, вчиненню обвинуваченим нового кримінального правопорушення, уникнути впливу на потерпілу. Врахувати те, що ОСОБА_3 офіційно не працює, а відтак не має законних, належних та достатніх засобів для існування, не одружений та не має тісних соціальних зв’язків. Маючи не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість за скоєння умисних злочинів, на шлях виправлення не став, так як обвинувачується у вчиненні нового злочину проти власності, тому є підстави вважати, що обвинувачений може продовжити свою злочинну діяльність далі. Крім того, зауважила, що потерпіла боїться за своє життя та життя своєї доньки, тому що обвинувачений двічі проникав у її житло. Отже, прокурор вважає, що ризики продовжують існувати, тому просила задовольнити її клопотання та продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3, а клопотання захисника просила відхилити.

Захисник ОСОБА_2 заперечувала проти задоволення даного клопотання.

Обвинувачений ОСОБА_3 просив відмовити прокурору у її клопотанні та підтримав клопотання захисника та змінити йому запобіжний захід на домашній арешт.

Потерпіла також просила продовжити строк тримання обвинуваченого під вартою, оскільки боїться за своє життя та життя своєї дитини, тому що обвинувачений двічі проникав у її житло. Він знає де вона проживає та з ким. Повідомила, що обвинуваченим щодо неї здійснено зґвалтування під час подій, які викладені у обвинувальному акті. Вважає, що немає підстав змінювати запобіжний захід на більш м’який.

Суд, вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження, приходить до висновку щодо задоволення клопотання прокурора щодо продовження терміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_3, обґрунтовуючи своє рішення наступним.

Обвинувачений ОСОБА_3, будучи раніше судимим, останній раз: 06.04.2009 Довгинцівським районним судом м. Кривого рогу за ч. 1 ст. 152, ч. 2 ст. 152, ст.70, 71 КК України до 8 років позбавлення волі, звільнився на підставі ухвали Жовтоводського районного суду від 05.05.2014 умовно достроково на підставі ст. 81 КК України на строк 2 роки 4 місяці 09 днів, маючи не зняту та не погашену в установленому законом порядку судимість, на шлях виправлення та перевиховання не став, належних висновків для себе не зробив та знову обвинувачується у вчиненні нового умисного злочину.

Так, ОСОБА_3 обвинувачується у тому, що 27.10.2017 приблизно о 00.00 годині, маючи намір спрямований на відкрите викрадення чужого майна, та обернення його на свою користь, прийшов до б. 32 по вул. Покровська в Саксаганському р-ні м. Кривого Рогу, де побачив на вулиці раніше незнайому йому потерпілу ОСОБА_1, яка направлялася додому. ОСОБА_3 побачивши, як вона зайшла у під’їзд будинку №32 по вул. Покровська, реалізуючи свій раптовий умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, зайшов у під’їзд вказаного будинку, постукав у двері квартири № 35 та під вигаданими підставами, що у будинку не має світла дочекався, коли потерпіла ОСОБА_1 відчинить двері квартири. Після цього, ОСОБА_3 схопив потерпілу за шию, та подавив її волю до опору, проник до її квартири, де відкрито, заволодів майном, яке належить ОСОБА_1, а саме грошима у сумі 800 грн., мобільним телефоном, вартістю згідно висновку товарознавчої експертизи №3774 від 21.11.2017 – 386,55 грн., сережками, вартістю згідно висновку товарознавчої експертизи №3774 від 21.11.2017 – 113,85 грн., косметичними приладами, сумкою, які не мають матеріальну цінність. Після чого з місця скоєння злочину зник, чим завдав потерпілій збиток на загальну суму1300,40 грн.

Крім цього, згідно обвинувального акту, ОСОБА_3 повторно 04.11.2017 приблизно о 05.00 годині, маючи намір спрямований на відкрите викрадення чужого майна, шляхом пошкодження та вибивання балконної двері проник до кв. 35 б. 32 по вул. Покровська в Саксаганському р-ні м. Кривого Рогу, де мешкає потерпіла ОСОБА_1, достовірно знаючи про те, що його дії носять відкритий характер, відкрито викрав мобільний телефон «Ерго», вартість якого, згідно висновку товарознавчої експертизи №3774 від 21.11.2017 становить 464,10 грн. Після чого з місця скоєння злочин зник, в подальшому розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_1 матеріальний збиток.

13.11.2017 ОСОБА_3 повідомлено про те, що він у кримінальному провадженні №12017040750002631 від 04.11.2017 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України.

Під час вирішення питання щодо продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 суд враховує положення ст.ст. 177, 178 КПК України.

Так, згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу, є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою продовження строку запобіжного заходу є наявність обґрунтованих ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Так, що стосується ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України – переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, то суд вважає, що даний ризик відсутній.

Що стосується ризику, який передбачено п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України – знищити, сховати, або спотворити будь-яку із речей і документів, які мають істотне значення для обставин кримінального правопорушення, то суд вважає, що даний ризик відсутній, окрім того на даний ризик прокурор не посилався.

Що стосується ризику, який передбачено п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України – незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, то суд вважає, що даний ризик має місце, оскільки потерпіла боїться за своє життя та життя своєї доньки, тому що обвинувачений двічі проникав у її житло, про що говорила під час її допиту у судовому засіданні.

Що стосується ризику, який передбачено п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України – перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, то суд вважає, що даний ризик відсутній, окрім того на даний ризик прокурор не посилався.

Що стосується ризику, який передбачено п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України – вчинити інше кримінальне правопорушення, то суд вважає, що даний ризик має місце з огляду на наступне.

В матеріалах кримінального провадження є довідка-вимога щодо притягнення до кримінальної відповідальності та судимості ОСОБА_3 №48.5/3№11730 від 13.11.2017, з якої вбачається, що станом на 15.11.2017 щодо обвинуваченого є наступні відомості:

- засуджений 12.02.2008 Довгинцівським районним судом м. Кривого Рогу ст. 307 ч.2 КК України до 5 років позбавлення волі, ст. 75 КК України з іспитовим строком на 2 роки;

- засуджений 06.04.2009 Довгинцівським районним судом м. Кривого Рогу ст. ст. 152 ч.1, 153 ч.2, 70, 71 КК України до 8 років позбавлення волі, звільнився ухвалою Жовтоводського р\с 05.05.2014 умовно достроково на підставі ст. 81 КК України на строк 2 р. 4 міс. 09 днів.

Зважаючи на вищевказане, суд вважає, що обвинувачений ОСОБА_3 схильний до вчинення умисних злочинів, які згідно ст. 12 КК України кваліфікуються, як тяжкі злочини.

Окрім того, суд наголошує на тому, що злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3, вчинено в той час, коли він мав статус, як раніше судимий, що, на думку суду вказує на пряму антисоціальну направленість діянь обвинуваченого, нехтування ним факту наявності судимості, що, на думку суду, передбачає реальну, нагальну необхідність перебування обвинуваченого ОСОБА_3 в умовах ізоляції від суспільства на час судового розгляду по даному кримінальному провадженню.

Суд також враховує, що кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_3 складається з двох епізодів, кожен з яких вчинено щодо однієї потерплої в короткий проміжок часу з проникненням до її житла.

Отже, вищевказані факти, на думку суду, дають підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_3 схильний до вчинення умисних злочинів, перебуваючи на волі, не маючи законних, належних та достатніх засобів для існування, не одружений, може вчинити інші злочини проти права власності з метою отримання коштів для існування.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до остаточного висновку, що в діях обвинуваченого ОСОБА_3 міститься вичерпний об’єм ознак, який свідчить про наявність в його діях ризиків, які передбачено п.п. 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Прокурор в судовому засіданні довела, що зазначені у клопотанні про продовження терміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою вказують на наявність підстав для продовження тримання під вартою обвинуваченого, так як обвинувачений ОСОБА_3 може вчинити інші умисні злочини проти власності та впливати на потерпілу.

Відповідно, суд вважає, що прокурор в судовому засіданні правомірно ініціювала продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_3, так як в даному випадку є підстави, які передбачені КПК України, що є вичерпною підставою для задоволення клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 з точки зору ризиків, які передбачено п.п.3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що для продовження строку дії запобіжного заходу потрібна наявність хоча б одного ризику, який перелічений в ч. 1 ст. 177 КПК України, а не їх сукупність.

Також судом враховується, що тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, яка становить позбавлення волі на строк від 3 до 8 років. Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 хоча і працездатного віку, працездатний, не є інвалідом, проте, не має постійного місця роботи та ніде не навчається, для чого перепон об’єктивного характеру у обвинуваченого немає. Однак за місцем мешкання характеризується позитивно.

Підсумовуючи вищевикладене, на підставі ст. 194 КПК України суд приходить до висновку, що під час розгляду клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою прокурором наведено в установленому законом порядку докази обставин, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_3 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбачено ч. 3 ст. 186 КК України; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, які передбачені п. 3, п. 5 ч. 1 ст. 177 цього Кодексу, і на які вказувала прокурор в судовому засіданні.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає, що в даному випадку зміна запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід для запобігання ризиків, зазначених у клопотанні прокурора у відношенні обвинуваченого ОСОБА_3, та які встановлено судом в судовому засіданні, не буде обґрунтованим з точки зору Закону, зокрема, КПК України, та є підставою для відмови в зміні запобіжного заходу на більш м’який – домашній арешт.

Окрім того, при продовженні дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_3 враховано також норми Основного Закону – Конституції України та норми європейського права.

Так, згідно зі ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Як вбачається з обставин, вищевказаних судом, суд визнає, що існують підстави для продовження дії такого найтяжчого виду запобіжного заходу, як тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_3.

Суд враховує доводи захисника про стан здоров’я обвинуваченого ОСОБА_3, однак вважає, що останній має можливість отримувати лікування в умовах КУВП №3

З огляду на вказане, виходячи з усіх обставин провадження, суд вважає, що у кримінальному провадженні відсутні підстави для зміни обвинуваченому запобіжного заходу вигляді тримання під вартою на більш м’який.

Таким чином, суд вважає, що прокурор довела наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, тому приходить до висновку, що клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 ще на 60 діб, підлягає задоволенню, а клопотання захисника підлягає залишенню без задоволення, оскільки продовжують існувати ризики передбачені ст.177 КПК України.

Керуючись ст.ст. 176-178, 183, 184, 315-317, 331, 369, 372, 371 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_2 про зміну запобіжного заходу ОСОБА_3 на домашній арешт.

Строк запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у виді тримання під вартою продовжити на 60 днів, тобто строком до 12 червня 2018 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Хомініч С.В.