Постанова № 73343275, 12.04.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/281/2018(м)

263/12856/17

Категорія 59 Головуючий у 1-й інстанції Киян Д.В.

Суддя-доповідач Мальцева Є.Є.

П О С Т А Н О В А

І м е н е м У к р а ї н и

12 квітня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого судді - Мальцевої Є.Є.,

суддів - Мироненко І.П., Баркова В.М.,

секретар - Брежнєв Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до Центрального відділу державної виконавчої служби міста Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про повернення незаконно стягнутих грошових коштів за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 05 березня 2018 року,

ВСТАНОВИЛА :

У жовтні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до Центрального відділу державної виконавчої служби міста Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, в якому просив визнати незаконними дії відповідача щодо неповідомлення заявника про прийняття постанови про утримання з пенсії та постанови про відкриття виконавчого провадження у зазначеному виконавчому провадженні, зобов'язати відповідача скасувати постанову державного виконавця про утримання пенсії та постанови про відкриття виконавчого провадження, визнати незаконним утримання з пенсії заявника грошових коштів у зв'язку з протиправними діями державного виконавця у зв'язку з неповідомленням заявника про відкриття виконавчого провадження, стягнути з відповідача незаконно стягнутої суми з пенсії та моральну шкоду в сумі 1000 грн..

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 05 березня 2018 року прийнято відмову позивача від розгляду позовних вимог щодо стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 1000,00 гр, та закрито провадження по вказаній цивільній справі в частині вимог позивача відносно визнання незаконними дії виконавця про відкриття виконавчого провадження, зобов'язання відповідача вручити постанову про відкриття виконавчого провадження, зобов'язання відповідача скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження, визнання незаконним утримання з пенсії позивачу у зв'язку із протиправними діями державного виконавця щодо неповідомлення його про відкриття виконавчого провадження. Роз'яснено сторонам, що захист порушених прав та свобод сторони виконавчого провадження передбачений розділом VII "Судовий контроль за виконанням судових рішень" ЦПК України та повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

В обґрунтування ухвали суд першої інстанції, зазначив, що позивач звернувся до суду для оскарження дій державного виконавця у порядку позовного провадження, проте захист порушених прав та свобод сторони виконавчого провадження передбачений розділом VII "Судовий контроль за виконанням судових рішень" ЦПК України, тому провадження в частині вимог позову щодо визнання незаконними дії відповідача щодо неповідомлення заявника про прийняття постанови про утримання з пенсії та постанови про відкриття виконавчого провадження у зазначеному виконавчому провадженні, зобов'язання відповідача скасувати постанову державного виконавця про утримання пенсії та постанови про відкриття виконавчого провадження, визнання незаконним утримання з пенсії заявника грошових коштів у зв'язку з протиправними діями державного виконавця у зв'язку з неповідомленням заявника про відкриття виконавчого провадження підлягає закриттю.

Не погоджуючись з ухвалою, ОСОБА_2 просив скасувати ухвалу, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду спору по суті. Вказував, що ухвала є незаконною, посилаючись на наступне.

Вказана справа вже розглядалася в апеляційному суді та була направлена до суду першої інстанції для розгляду по суті спору.

В резолютивній частині суд обґрунтував ухвалу, посилаючись на ст.255 ЦПК України, не зазначивши частину та пункт вказаної статті і тому незрозуміло, чим обґрунтована ухвала, оскільки вказана стаття містить цілий ряд частин та пунктів для закриття справи.

У мотивувальній частині оскаржуваної ухвали є посилання на п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України, однак відповідно до ст. 256 ЦПК України при посиланні на п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України в резолютивній частині такої ухвали повинно бути зазначено, до якого суду необхідно звертатися. Однак в оскаржуваній ухвалі відсутнє дане роз'яснення. Фактично справа підлягає розгляду у суді цивільної юрисдикції, оскільки виконавче провадження було відкрито на підставі рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя.

Суд першої інстанції допустив помилку, обґрунтовуючи закриття справи порушенням підсудності, оскільки скарги на дії виконавчої служби та стягнення незаконно утриманої суми пенсії підлягають розгляду в суді цивільної юрисдикції, а саме - у Жовтневому районному суді міста Маріуполя.

В частині прийняття відмови від позовних вимог про відшкодування моральної шкоди позивач ухвалу суду не оскаржує.

Позивач надав суду заяву про розгляд скарги без його участі. Представник відповідача до суду не явився. Відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України апеляційний суд розглянув справу у відсутності сторін, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню з таких підстав.

Зі справи вбачається, що ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до Центрального відділу державної виконавчої служби міста Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про стягнення з відповідача незаконно утриманих сум на виконання судового рішення, та про визнання незаконними дій відповідача, проведених державним виконавцем задля виконання рішення суду в межах виконавчого провадження.

Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_2 є стороною виконавчого провадження - боржником (а.с.43).

Згідно зі ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

На підставі викладеного, враховуючи, що позивач звернувся до суду для оскарження дій державного виконавця у порядку позовного провадження, проте захист порушених прав та свобод сторони виконавчого провадження передбачений розділом VII "Судовий контроль за виконанням судових рішень" ЦПК України, суд дійшов до висновку, що провадження в частині вимог позову щодо визнання незаконними дії відповідача щодо неповідомлення заявника про прийняття постанови про утримання з пенсії та постанови про відкриття виконавчого провадження у зазначеному виконавчому провадженні, зобов'язання відповідача скасувати постанову державного виконавця про утримання пенсії та постанови про відкриття виконавчого провадження, визнання незаконним утримання з пенсії заявника грошових коштів у зв'язку з протиправними діями державного виконавця у зв'язку з неповідомленням заявника про відкриття виконавчого провадження підлягає закриттю.

Такий висновок суду є правильним, повністю відповідає обставинам справи, вимогам процесуального закону.

Як роз»яснено пунктом 6 Постанови Пленуму ВСУ №6 від 07.02.2014 року, у разі подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби в порядку цивільного судочинства суддя має відмовити у відкритті провадження, а помилково прийнявши скаргу до розгляду, суд має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої п.1 ч.1 статті 205 ( п.1 ч.1 ст.255 діючого ЦПК України).

Твердження позивача в апеляційній скарзі про те, що судом питання вирішено з порушенням норм процесуального закону, є безпідставними, не грунтуються на законі, спростовуються змістом оскарженої ухвали, з якої вбачається, що судом повно вказано на норму закону, якою він керувався при закритті провадження в частині позовних вимог, роз»яснив в ухвалі, в межах яких положень процесуального закону можливий захист порушених прав, про які вказує заявник.

Також неможливо погодитися із доводами апеляційної скарги про те, що ухвалою апеляційного суду від 22 листопада 2017 року, ухваленою за результатом перегляду ухвали суду першої інстанції про повернення первісної позовної заяви, нібито зобов»язано суд розглядати усі позовні вимоги по суті. Апеляційним судом було зазначено про передчасність висновків суду про повернення позовної заяви в повному обсязі без з»ясування певних обставин справи та витребування інформації, вказано про право закрити провадження й після відкриття провадження, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до вимог ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального і матеріального права. За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-382 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 05 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 12 квітня 2018 року.

Судді

Мальцева Є.Є.

Мироненко І.П.

Барков В.М.