Постанова № 73343074, 11.04.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/229/2018(м)

221/3293/15-ц

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2018 року м. Маріуполь

Єдиний унікальний номер 221/3293/15-ц

Головуючий у 1 інстанції Овчиннікова О.С.

Апеляційний суд Донецької області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Кочегарової Л.М.,

суддів: Попової С.А., Ткаченко Т.Б.,

секретар Костоманова А.Є.,

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на ухвалу Волноваського районного суду Донецької області від 19 січня 2018 року у справі за заявою публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання,

в с т а н о в и в:

У січні 2018 року публічне акціонерне товариства «Дельта Банк» (далі АТ «Дельта Банк») звернулося до суду із заявою про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання. Заяву обґрунтовано тим, що 22 жовтня 2015 року Волноваським районним судом Донецької області ухвалено заочне рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Дельта Банк» заборгованості за кредитним договором № 11126771000 від 12 березня 2007 року в сумі 834 225,32 грн. У зв'язку із запровадженням у банку тимчасової адміністрації з 03 березня 2015 року та розпочатою з 02 жовтня 2015 року процедурою ліквідації АТ «Дельта Банк» більшість працівників Донецького регіону було звільнено, регіональні відділення закрито. Виконавчий лист було отримано у вересні 2016 року і строк пред'явлення його до виконання був пропущений. Просили визнати причини пропуску поважними та поновити пропущений строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Ухвалою Волноваського районного суду Донецької області від 19 січня 2018 року у задоволенні заяви АТ «Дельта Банк» відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, АТ «Дельта Банк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просить ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою заяву про поновлення пропущеного строку для пред*явлення виконавчого документа до виконання задовольнити.

Учасники справи в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, заяви про відкладення розгляду справи не подали.

Згідно з положеннями пункту 8 частини 3 статті 129 Конституції України та Рішень Конституційного Суду України від 27 січня 2010 року № 3-рп\2010, від 28 квітня 2010 року № 12-рп\2010, від 8 липня 2010 року № 18-рп\2010 щодо офіційного тлумачення деяких пунктів статті 293 ЦПК України (в редакції від 18 березня 2001 року) - аналогічна норма статті 353 діючого ЦПК України, апеляційний суд вважає, що ухвала Волноваського районного суду Донецької області від 19 січня 2018 року про відмову у поновленні строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, підлягає апеляційному оскарженню, оскільки закон не містить заборони відносно цієї ухвали на таке оскарження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга АТ «Дельта Банк» не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки представник позивача Веретюк О.А. своєчасно отримала виконавчий лист, то вона мала час та повноваження на подачу виконавчого документа до виконання у встановлені законом строки, але не скористалася цим правом стягувача.

З таким висновком суду не можна не погодитися, оскільки він відповідає матеріалам справи та вимогам закону.

Судом встановлено, що заочним рішенням Волноваського районного суду Донецької області від 22 жовтня 2015 року задоволено позов АТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 834 225,32 грн. (а.с.43-44).

20 вересня 2016 року від представника АТ «Дельта Банк» Веретюк О.А. до Волноваського районного суду Донецької області надійшла заява про надіслання виконавчих листів по справі № 221/3293/15-ц на адресу: вул.Камянецька,52/2 м. Хмельницький ( а.с.52).

Відповідно до супровідного листа від 28 вересня 2016 року, на адресу заявника було направлено копію рішення суду від 22 жовтня 2015 року та виконавчий лист, які були отримані представником АТ «Дельта Банк» Веретюк О.А. особисто 05 жовтня 2016 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.56).

Вказаний виконавчий лист було пред'явлено до виконання, але згідно з постановою державного виконавця від 21 жовтня 2016 року виконавче провадження було повернуто стягувачу без прийняття до виконання, оскільки банк не надав підтвердження сплати авансового внеску (а.с.72).

Згідно ч.ч.1, 2 ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Частиною 1 ст.431 ЦПК України встановлено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Частиною 6 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання.

Згідно ч.1 ст.433 ЦПК України, у разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Поважність причин пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання пов'язана не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об'єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини.

Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (ст. ст. 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.

Суд при вирішенні питання про поновлення строку для пред'явлення до виконання виконавчого документа повинен з'ясувати питання щодо причин пропуску цього строку та залежно від характеру цих причин зробити висновок про їх поважність чи навпаки, а відтак дійти висновку про наявність чи відсутність підстав для поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Матеріали справи свідчать про те, що про ухвалення на користь АТ «Дельта Банк» рішення позивачу було відомо з вересня 2016 року; у жовтні 2016 року банк отримав повідомлення про повернення виконавчого провадження за виконавчим листом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, але до січня 2018 року стягувач не приймав заходів для реального виконання судового рішення від 22 жовтня 2015 року.

Отже, при розгляді даної справи суд з*ясував причини, саме за яких стягувач пропустив строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання і залежно від характеру цих причин зробив висновок про їх неповажність. При цьому враховував, що поважними є причини, пов*язані саме з об*єктивними, непереборними, істотними труднощами для сторони на вчинення певних дій.

Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував на необхідності дотримання принципу правової (юридичної) визначеності, які є невід*ємною, органічною складовою принципу верховенства права (зокрема, рішення у справах «Єлоєв проти України», «Новік проти України» та багато інших).

В силу ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У широкому розумінні принцип правової визначеності являє собою сукупність вимог до організації та функціонування правової системи з метою забезпечення перш за все стабільного правового становища індивіда шляхом вдосконалення процесів правотворчості та правозастосування.

Положення Закону України «Про виконавче провадження», що обмежують строк на пред*явлення виконавчих документів до примусового виконання, є законодавчим втіленням принципу правової визначеності та встановлюють строк, протягом якого боржник може очікувати примусового виконання рішення, ухваленого не на його користь.

Протягом цього строку позивач (стягувач), який бажає примусово виконати рішення суду, повинен вжити всіх залежних від нього заходів для отримання виконавчого документу та пред*явлення його до примусового виконання.

Посилання позивача на початок процедури ліквідації банку, запровадження тимчасової адміністрації та закриття регіональних відділень на думку колегії суддів не є тими непереборними обставинами, які унеможливлювали здійснення позивачем контролю за реальним виконанням судового рішення та були підставами для поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.

При цьому поважні причини - це ті обставини, що вказують на безпосереднє унеможливлення або ускладнення можливості вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, що виникли об»єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк .

Між тим, вказані заявником причини пропуску строку на пред»явлення виконавчих листів до виконання не є такими, що виникли об»єктивно, незалежно від його волі, оскільки відповідно до норм Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 08 червня 2016 року у справі № 3-399гс16, уповноважена особа Фонду з дня початку процедури зведення тимчасової адміністрації/ліквідації банку набуває повноважень органів управління та контролю неплатоспроможного банку, тобто, крім повноважень, визначених законом, уповноважена особа фонду здійснює повноваження керівництва банку.

Отже, із введенням процедури тимчасової адміністрації/ліквідації АТ «Дельта Банк» відбулась не зміна його правосуб'єктності як юридичної особи, а лише фактична зміна органів управління та контролю неспроможного банку на уповноважену особу Фонду.

Таким чином, з 22 жовтня 2015 року року АТ «Дельта Банк» мав право на виконання рішення Волноваського районного суду Донецької області, а тому, об*єктивні підстави вважати, що строк на пред*явлення виконавчого листа пропущений поза волею особи, що його пропустила, відсутні.

В апеляційній скарзі представник АТ «Дельта Банк» посилається на необґрунтованість судового рішення зазначаючи, що суд першої інстанції не врахував у повній мірі обставин, за яких строки пред'явлення виконавчого документа до виконання були пропущені.

Між тим, з цими доводами погодитися не можна, оскільки за положеннями закону поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання можливо за наявності поважних причин такого пропуску.

Наведеним причинам пропуску цього строку судом дана відповідна оцінка і зроблено правильний висновок про відсутність підстав для задоволення заяви представника АТ «Дельта Банк» про поновлення строку для пред'явлення до виконання виконавчого листа Волноваського районного суду Донецької області у справі № 221\3293\15-ц за позовом банку до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Докази та обставини, на які посилається представник АТ «Дельта Банк» в скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Нових доказів чи обставин, які б давали підстави для скасування судового рішення в апеляційній скарзі не наведено і апеляційному суду не надано.

Відповідно ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.352, 374,375 ЦПК України,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» залишити без задоволення.

Ухвалу Волноваського районного суду Донецької області від 19 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст судового рішення складено 13 квітня 2018 року.

Головуючий Л.М. Кочегарова

Судді: С.А. Попова

Т.Б.Ткаченко