Рішення № 73342219, 05.04.2018, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 822/979/18

РІШЕННЯ

іменем України

05 квітня 2018 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К.

за участі:секретаря судового засідання Варченко В.В. представника позивача ОСОБА_1 представника відповідача ОСОБА_2 розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 управління Національної поліції України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася в Хмельницький окружний адміністративний суд з позовом до відповідача, в якому просить:

- визнати протиправними дії ОСОБА_4 управління Національної поліції України в Хмельницькій області щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_3, у зв'язку з встановленням другої групи інвалідності, що настала внаслідок травми, пов'язаної з виконанням службових обов'язків;

- зобов'язати Головне управління Національної поліції України в Хмельницькій області нарахувати і виплатити ОСОБА_3 одноразову грошову допомогу в розмірі і порядку, передбаченому статтями 97, 99 Закону України "Про національну поліцію", Порядком та умовами виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.2016 року № 4.

06.03.18 року ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження у даній адміністративній справі.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що проходила службу в органах внутрішніх справ та органах поліції.

Позивач вказує, що в період проходження служби у неї настало захворювання пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, що призвело до установлення ІІ групи інвалідності.

З 22.11.2017 року позивач звільнена зі служби в поліції на підставі пункту 7 частини 1 статті 77 Закону України "Про національну поліцію" (за власним бажанням).

Позивач 20.12.2017 року пройшла медико-соціальну експертизу, якою їй у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в поліції, встановлено ІІ групу інвалідності, в зв'язку з чим 24.01.2018 року вона звернулася до відповідача із заявою щодо нарахування і виплати одноразової грошової допомоги, так як підчас проходження служби в поліції отримала захворювання, яке спричинило ІІ групу інвалідності, та надала необхідний пакет документів.

Позивач вказує, що листом ОСОБА_4 управління Національної поліції в Хмельницькій області № 212/121/29/04 від 22.02.2018 року їй повідомлено про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги з підстав того, що звільнення позивача зі служби з поліції здійснено не внаслідок причин зазначених у пунктах статті 97 Закону України "Про Національну поліцію".

Позивач вважає зазначені дії відповідача незаконними та такими, що порушують її права, а тому звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Позивач в судове засідання не прибула, хоча була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та надав суду пояснення посилаючись на обставини викладені в адміністративному позові.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав повністю, та надав суду пояснення згідно відзиву поданого на даний адміністративний позов.

У поданому відзиві представник відповідача зазначає, що звільнення позивача зі служби з поліції здійснено не внаслідок причин зазначених у пунктах статті 97 Закону України "Про Національну поліцію".

Оскільки позивач звільнилася зі служби за власним бажанням, а група інвалідності позивачу встановлена 19.12.2017 року, після звільнення за власним бажанням, то право на отримання одноразової грошової допомоги позивач втратила.

Висновок ОСОБА_4 управління Національної поліції в Хмельницькій області про те, що позивач не має права на нарахування та отримання одноразової грошової допомоги є правомірним, та відповідає вимогам чинного законодавства, а тому представник відповідача просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В судовому засіданні встановлено, що позивач проходила службу в органах внутрішніх справ та органах поліції.

Наказом ОСОБА_4 управління Національної поліції в Хмельницькій області № 388 о/с від 14.11.2017 року позивач звільнена зі служби в поліції за пунктом 7 частини 1 статті 77 Закону України "Про національну поліцію" (за власним бажанням), з 22.11.2017 року.

Позивач 19.12.2017 року пройшла медико-соціальну експертизу, якою їй у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в поліції, встановлено ІІ групу інвалідності.

24.01.2018 року позивач звернулася до ОСОБА_4 управління Національної поліції України в Хмельницькій області із заявою щодо отримання одноразової грошової допомоги, так як під час проходження служби в поліції отримала захворювання, яке спричинило ІІ групу інвалідності та надала необхідний пакет документів.

ОСОБА_4 управління Національної поліції в Хмельницькій області № 212/121/29/04 від 22.02.2018 року позивача повідомлено про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги з підстав того, що звільнення позивача зі служби з поліції здійснено не внаслідок причин, зазначених у пунктах статті 97 Закону України "Про Національну поліцію".

Також позивач повідомлена про те, що 16.02.2018 року складено висновок про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги, копію якого їй направлено позивачу.

Вважаючи, що відповідач порушив права позивача на отримання одноразової грошової допомоги, позивач звернулася до суду із даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Закон України "Про Національну поліцію" № 580 - VIII від 02.07.2015 року.

У зв'язку з прийняттям цього Закону Кабінет ОСОБА_5 України постановив ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ та утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції України.

Нормами пункту 4 частини 1 статті 97 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, що одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі-одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, зокрема, у разі визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним служби в поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.

Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 4 від 11.01.2016 року затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 року за № 163/28293, який набрав чинності 29.02.2016 року (далі - Порядок №4).

Підпунктом 4 пункту 5 розділу 1 Порядку № 4, зі змінами та доповненнями внесеними наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.09.2016 року № 916, передбачено, що одноразова грошова допомога призначається у випадку пов'язаному з проходженням служби в органах внутрішніх справ - обставина, яка виникла внаслідок отриманого поліцейським захворювання або поранення (контузії, травми або каліцтва) під час проходження служби в органах внутрішніх справ.

Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Порядку № 4 днем виникнення права на отримання ОГД у разі встановлення поліцейському інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Відповідно до пунктів 2, 3, 5 Розділу ІІІ цього Порядку посадові особи поліції у межах своїх повноважень повинні сприяти особам, які мають право на призначення і отримання одноразової грошової допомоги відповідно до законодавства України, в отриманні та оформленні ними документів, необхідних для своєчасного ухвалення рішення про призначення і виплату зазначеної допомоги.

Разом з цим, передумовою виплати позивачу одноразової грошової допомоги є дотримання певної процедури та послідовності.

Так, пунктом 3 розділу ІІІ Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського передбачено, що заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (додаток 1) подається Голові Національної поліції (керівнику міжрегіонального, територіального органу поліції) за останнім місцем служби поліцейського.

Відповідно до пункту 5 розділу ІІІ зазначеного Порядку для виплати одноразової грошової допомоги у разі часткової втрати працездатності без визначення інвалідності чи в разі визначення інвалідності поліцейський подає фінансовому підрозділу: 1) заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням втрати працездатності чи інвалідності; 2) довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).

До заяви додаються копії, які звіряються з оригіналом документа: 1) довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; 2) постанови відповідної ВЛК щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; 3) акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) поліцейського, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; 4) сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; 5) документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідний контролюючий орган і має відповідну відмітку в паспорті).

Згідно з пунктом 1 розділу IV Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського фінансові підрозділи в десятиденний строк з дня реєстрації документів готують висновок про призначення одноразової грошової допомоги, форма якого наведена у додатку 2.

Висновок про призначення одноразової грошової допомоги складається працівником фінансового підрозділу і підписується керівником фінансового підрозділу та керівником підрозділу, де проходить (проходив) службу поліцейський.

Зазначений висновок про призначення одноразової грошової допомоги затверджує/відмовляє: в апараті Національної поліції - Голова Національної поліції України або особа, на яку покладено виконання таких функцій; у міжрегіональних органах Національної поліції - начальник органу або особа, на яку покладено виконання таких функцій; у головних управліннях Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, областях, місті Києві - начальник ОСОБА_4 управління Національної поліції або особа, на яку покладено виконання таких функцій.

Пунктом 2 розділу IV Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлено, що керівник Національної поліції (міжрегіонального, територіального органу поліції) у п'ятнадцятиденний строк приймає рішення про призначення виплати одноразової грошової допомоги, у якому проходив (проходить) службу поліцейський, шляхом видання наказу про виплату такої допомоги, а в разі відмови - письмовим повідомленням осіб із зазначенням мотивів відмови.

З аналізу вищезазначених правових норм вбачається, що працівник поліції, для виплати одноразової грошової допомоги у разі визначення інвалідності подає фінансовому підрозділу заяву (рапорт) із документами (а також копії, які звіряються з оригіналом документа), що визначені пунктом пунктом 2 розділу IV Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського. Фінансовий підрозділ протягом десяти днів з моменту реєстрації документів готує висновок про призначення одноразової грошової допомоги, який підписується керівником фінансового підрозділу та керівником підрозділу, де проходить (проходив) службу поліцейський. Керівник територіального органу поліції у п'ятнадцятиденний строк приймає рішення про призначення виплати ОГД, у якому проходив (проходить) службу поліцейський, шляхом видання наказу про виплату такої допомоги, а в разі відмови-письмовим повідомленням осіб із зазначенням мотивів відмови.

При цьому за призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги поліцейський має звертатись до органу в якому він проходив службу перед звільненням.

Як підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії АВ № 1085162 від 20.12.2017 року, ОСОБА_3, встановлено ІІ групу інвалідності з 19.12.2017 року, внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в поліції.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач листом ОСОБА_4 управління Національної поліції в Хмельницькій області № 212/121/29/04 від 22.02.2018 року відмовив позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги з підстав того, що звільнення позивача зі служби з поліції здійснено не внаслідок причин зазначених у пунктах статті 97 Закону України "Про Національну поліцію".

Згідно пункту 4 частини 1 статті 97 Закону України "Про Національну поліцію" одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов’язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.

Суд зазначає, що звільнення позивача за власним бажанням, як правова підстава для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги відсутня, тому дана обставина не позбавляє її права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення поліцейському інвалідності, що пов'язана з проходженням служби в органах поліції. Днем виникнення права позивача на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення поліцейському інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

А тому, з 19.12.2017 року у позивача виникло право на отримання одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності.

Враховуючи вищевикладене позовні вимоги позивача щодо визнання протиправними дій ОСОБА_4 управління Національної поліції України в Хмельницькій області щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_3, у зв'язку з встановленням другої групи інвалідності, що настала внаслідок травми, пов'язаної з виконанням службових обов'язків, є обгрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно позовної вимоги позивача зобов'язати Головне управління Національної поліції України в Хмельницькій області нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах поліції ОСОБА_3, суд зазначає наступне.

Відповідно до Рекомендацій № R (80) 2 щодо здійснення дискреційних повноважень адміністративними органами, прийнята Комітетом ОСОБА_5 Європи 11.03.1980 року термін "дискреційне повноваження" означає повноваження, яке надає адміністративному органу певний ступінь свободи під час прийняття рішення, таким чином даючи йому змогу вибрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке буде найбільш прийнятним.

Таким чином, дискреційними є повноваження, які залишають державному органу чи його посадовій особі свободу розсуду після з’ясування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Суд наголошує, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Ці вимоги закріплюють у національному законодавстві положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року, відповідно до якої кожному гарантується право на справедливий судовий розгляд. Кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах особи.

Позиція суду стосовно неможливості підміняти собою органи владних повноважень також повністю узгоджується із позицією Верховного суду України, викладеною в постанові Пленуму № 13 від 24.10.2008 року, згідно якої, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень; та з позицією Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що завдання суду при здійсненні його контрольної функції полягає не в тому, щоб підміняти органи влади держави, і суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.

Відтак, суд вважає, що вимогу позивача зобов'язати Головне управління Національної поліції України в Хмельницькій області нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах поліції ОСОБА_3, необхідно залишити без задоволення.

Проте з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Таким чином, при розгляді даної адміністративної справи суд прийшов до висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог, шляхом зобов'язання ОСОБА_4 управління Національної поліції України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_3 про призначення одноразової грошової допомоги у порядку визначеному наказом МВС України № 4 від 11.01.2016 року.

Згідно пункту 10 частини 2 статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосуванні практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Обираючи належний спосіб захисту порушеного права, необхідно зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року.

Беручи до уваги статтю 13 Конвенції, яка вказує про те, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави_(п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02)).

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Сhahal v. Тhе United Kingdom, (22414/93) [1996] ЕСНR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Отже, "ефективний засіб правового захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною 2 статті 2 КАС України, відповідно до приписів якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд звертає увагу на те що, з огляду на наявність затвердженого протиправного висновку про відмову у призначенні одноразової допомоги ОСОБА_3 від 16.02.2018 року, позивач - ОСОБА_3 фактично не має можливості реалізувати своє право на отримання такої одноразової грошової допомоги, тому суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати висновок ОСОБА_4 управління Національної поліції України в Хмельницькій області від 16.02.2018 року, яким ОСОБА_3 відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги.

Відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Водночас частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи зазначене, оцінюючи у сукупності встановлені обставини та перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що адміністративний позов необхідно задовольнити частково.

Оскільки позивач на підставі пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору та не сплачував його, розподіл судових витрат, відповідно до вимог статті 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 (вул. Попова, 2, м. Старокостянтинів, Хмельницька область, 31100) до ОСОБА_4 управління Національної поліції України в Хмельницькій області (вул. Зарічанська, 7, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29017, код ЄДРПОУ 40108824) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії ОСОБА_4 управління Національної поліції України в Хмельницькій області щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_3, у зв'язку з встановленням другої групи інвалідності, що настала внаслідок травми, пов'язаної з виконанням службових обов'язків.

Визнати протиправним та скасувати висновок ОСОБА_4 управління Національної поліції України в Хмельницькій області від 16.02.2018 року, яким ОСОБА_3 відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги.

Зобов'язати Головне управління Національної поліції України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_3 про призначення одноразової грошової допомоги у порядку визначеному наказом Міністерства внутрішніх справ України № 4 від 11.01.2016 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з його проголошення, а у випадку, якщо в судовому засіданні були проголошені вступна та резолютивна частини рішення суду, - з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 10 квітня 2018 року

Головуючий суддя ОСОБА_6