Постанова № 73341792, 13.04.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

13 квітня 2018 р. № 820/1699/18

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Зоркіна Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 (вул. Валентинівська, буд. 7-Б,м. Харків,61168) до Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (вул. Гольдбергівська, буд. 15,м. Харків,61140) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова, в якому просить суд: - визнати право ОСОБА_1 на переведення, нарахування і виплату пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу” №889-VIII від 10.12.2015 року, у розмірі 60% заробітної плати та стажу державної служби, зазначеної у довідці Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області, про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, від 28.09.2017 року № 04-50/461, починаючи з 03 жовтня 2017 року без обмеження максимального розміру пенсії, з урахуванням вже виплачених грошових сум; - скасувати рішення Слобожанського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова від 12.10.2017 року щодо відмови в переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу” №889-VІІІ від 10.12.2015 року.

В обґрунтування позову зазначила про те, що з 2010 року їй призначена пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» і з цього часу вона перебуває на обліку як пенсіонер за віком в Управлінні Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м.Харкова. На час призначення пенсії за віком працювала на посаді судді Комінтернівського районного суду м.Харкова, де і продовжує працювати. 03.10.2017 року вона звернулася до відповідача із заявою про призначення їй пенсії як державному службовцю, виходячи з того, що її стаж державної служби становить 22 роки 2 місяці 19 днів. Рішенням Слобожанського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м.Харкова від 12.10.2017 року їй відмовлено у переході на пенсію за віком за Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VIII, з підстав того, що для призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» відсутній необхідний стаж і на день набрання чинності Закону № 889-VIII 01.05.2016 року вона не займала посади державної служби. Позивачка вважає таке рішення відповідача необґрунтованим та таким, що порушує її права, що обумовило звернення до суду

Відповідач надав суду письмовий відзив на адміністративний позов , у якому позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні вимог відмовити, з тих підстав, що дія Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VIII не поширюється на суддів.

Перевіряючи оскаржуване рішення відповідача на відповідність положенням ч.2 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне.

З 01 травня 2016 року набрав чинності Закон України «Про державну службу» № 889- VIII від 10 грудня 2015 року, у якому передбачені певні особливості пенсійного забезпечення державних службовців. Згідно з п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII від 10 грудня 2015 року втратив чинність Закон України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16.12.1993 року, крім ст.37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу, якими передбачено право державних службовців, за певних умов, на призначення пенсії за віком відповідно до ст.37 Закону № 3723-ХІІ.

На призначення пенсії за Законом № 889-VIII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до категорії посад, віднесених до категорії посад державних службовців (ст.37 Закону № 3723-ХІІ), можуть розраховувати дві категорії осіб: 1.державні службовці, які на день набрання чинності Законом № 889-VIII займають посади державної служби та мають не менше як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст.25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України; 2.державних службовців, які мають на день набрання чинності Законом № 889- VIII не менше 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст.25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України.

Відповідно до ч.2 ст.37 Закону України «Про державну службу» на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для жінок не менше 20 років. У тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку.

У статті 25 зазначеного Закону визначено класифікацію посад та встановлено перелік категорій посад державних службовців, який не є вичерпним, оскільки встановлено віднесення до відповідної категорії нових посад державних службовців Кабінетом Міністрів України.

Так, відповідно до ч.3 даної статті віднесення існуючих посад державних службовців, не перелічених у цій статті, а також віднесення до відповідної категорії посад державних службовців проводиться Кабінетом Міністрів України за погодженням з відповідним державним органом.

Згідно з частиною другою статті 52 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» 1402-VIІІ суддею є громадянин України, який відповідно до Конституції України та цього Закону призначений суддею, займає штатну суддівську посаду в одному з судів України і здійснює правосуддя на професійній основі. Схожа норма містилася у ч.2 ст. 1 Закону України № 2862-ХІІ «Про статус суддів», якою було визначено, що судді є посадовими особами судової влади, які відповідно до Конституції України наділені повноваженнями здійснювати правосуддя і виконувати свої обов'язки на професійній основі в Конституційному Суді України та судах загальної юрисдикції.

Статтею 1 Закону № 3723-ХІІ «Про державну службу» державна служба в Україні була визначена як професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Згідно зі статтею 2 вказаного Закону посада - це визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень.

Статтею 1 Закону № 889-VIII державна служб визначена яке публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: 1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; 2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; 3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; 4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; 5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням;6) управління персоналом державних органів;7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.

Аналіз зазначених норм дає підстави вважати, що суддя, є державною службовою особою, яка здійснює функції представника державної судової влади на постійній основі щодо практичного виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері відправлення правосуддя), одержує плату за рахунок державного бюджету, а отже, перебуває на державній службі та є державними службовцями зі спеціальним статусом

Суд також звертає увагу на те, що відповідно до п.2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого Постановою КМУ від 03.05.1994 року № 283, до стажу державної служби зараховується робота на посадах державних службовців в державних органах, передбачених у ст.25 Закону України «Про державну службу», а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців; на посадах суддів, слідчих, прокурорів, інших службових осіб, яким присвоєно персональні звання.

Тобто, відповідно до положень зазначеного Порядку робота (служба) на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у ст.25 Закону України № 3723-ХІІ, та робота на посаді судді в однаковій мірі зараховується до стажу державної служби.

Вказана позиція викладена в постанові ВС України у справі №21-456а13 від 02 грудня 2014 року, при розгляді конкретних справ.

За таких обставин суд вважає, що позивачка є особою, на яку розповсюджується дія п.п.10, 12 Перехідних та прикінцевих положень Закону № 889-VIII, оскільки мала статус державного службовця, працюючи на посаді, яка віднесена до посад державної служби відповідно до Закону № 3723, постанови КМУ № 283 від 03.05.1994 року та постанови КМУ № 229 від 25.03.2016 року.

З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку про те, що стаж для вирішення питання про призначення позивачці пенсії за віком як державному службовцю відповідно до записів у трудовій книжці позивачки дорівнює 22 рокам 2 місяцям та 19 дням, і відповідач безпідставно не врахував ці дані, а тому рішення відповідача щодо відмови в переведенні позивачки на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015 року є необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.

Суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення ( Постанова Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі 826/4418/14).

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 р. (остаточне) по справі "Чуйкіна проти України" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява N 28924/04) констатував: "50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства” (Golder v. theUnitedKingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява N 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".

Таким чином, суд, беручи до уваги встановлені обставини у поєднанні з наведеними нормами права суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов’язати відповідача здійснити переведення, нарахування і виплату позивачці пенсії за віком відповідно до Закону України “Про державну службу” №889-VIII від 10.12.2015 року, у розмірі 60% заробітної плати та стажу державної служби, зазначеної у довідці Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області, про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, від 28.09.2017 року № 04-50/461, починаючи з 03 жовтня 2017 року, оскільки вказане є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

В іншій частині вимог адміністративний позов задоволенню не підлягає, оскільки з урахуванням положень ст.37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 року № 3723-XII максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Відповідно до ст.ст. 7, 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У відповідності до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірності прийнятого рішення , а отже, адміністративний позов є таким, що підлягає частковому задоволенню

Судові витрати підлягають розподілу в порядку, визначеному ст.139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 257, 258, 262, 246, 255, 295 КАС України, суд-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Скасувати рішення Слобожанського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова від 12.10.2017 року щодо відмови в переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу” №889-VІІІ від 10.12.2015 року.

Зобов’язати Слобожанське об’єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова (вул. Гольдбергівська, буд. 15,м. Харків,61140) здійснити ОСОБА_1 переведення, нарахування і виплату пенсії за віком відповідно до Закону України “Про державну службу” №889-VIII від 10.12.2015 року, у розмірі 60% заробітної плати та стажу державної служби, зазначеної у довідці Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області, про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, від 28.09.2017 року № 04-50/461, починаючи з 03 жовтня 2017 року

В іншій частині позов залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Зоркіна Ю.В.