Рішення № 73339422, 13.04.2018, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" квітня 2018 р. справа № 809/285/18

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Микитюка Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними,визнання протиправними та скасування постанов №09-01-338/14,09-01-338/13 від 11.01.2018, припису №09-01-351/644-466 від 22.12.2017, -

ВСТАНОВИВ:

12.02.2018 представник фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 звернулася в суд з адміністративним позовом до Управління Держпраці в Івано-Франківській області про визнання протиправними дії щодо проведення перевірки та складенні акту перевірки за №09-01-351/644, складанні припису та постанов; визнання протиправними та скасування припису за № 09-01-351/644-466 від 22.12.2017 та постанов про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами за №№ 09-01-338/14, 09-01-338/13 від 11.01.2018.

16.02.2018 ухвалою суду відкрито провадження за вказаним позовом, а справу призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Заявлені позовні вимоги, мотивовані тим, що відповідач на підставі помилкових висновків про порушення позивачем вимог частини 2 статті 30 Закону України “Про оплату праці”, статті 107 КЗпП України, частини 1, 2 статті 115 КЗпП України, частини 1 статті 24 Закону України “Про оплату праці”, статті 116 КЗпП України, частини 1 статті 117 КЗпП України, статті 83 КЗпП України відповідальність за які передбачено абзацом 8 частини 2 статті 265 КЗпП України, а також статті 106 КЗпП України відповідальність за які передбачено абзацом 4 частини 2 статті 265 КЗпП України, Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці вніс припис за № 09-01-825/644-466 про усунення недоліків та постановами про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами за №№ 09-01-338/14, 09-01-338/13 від 11.01.2018 наклав штраф в загальному розмірі 35 723 гривні. Вважає протиправними дії відповідача щодо проведення перевірки, складанні акту перевірки за №09-01-351/644, припису та постанов; визнання протиправними та скасування припису за №09-01-351/644-466 від 22.12.2017 та постанов про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами за №№ 09-01-338/14, 09-01-338/13 від 11.01.2018. Просить позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідач направив відзив на позов, в якому позовних вимог не визнав, просив в його задоволенні відмовити на тій підставі, що під час перевірки встановлено, порушення вимог частини 2 статті 30 Закону України “Про оплату праці”, статті 107 КЗпП України, частини 1, 2 статті 115 КЗпП України, частини 1 статті 24 Закону України “Про оплату праці”, статті 116 КЗпП України, частини 1 статті 117 КЗпП України, статті 83 КЗпП України відповідальність за які передбачено абзацом 8 частини 2 статті 265 КЗпП України, а також статті 106 КЗпП України відповідальність за які передбачено абзацом 4 частини 2 статті 265 КЗпП України. Вказані порушення слугували підставами для внесення оскаржуваного припису та винесення оскаржуваних постанов (а.с. 67-75).

Управління Держпраці в Івано-Франківській області, 26.03.2018 подано до суду клопотання за вихідним № 17-09/15-10/1794 про розгляд даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (а.с.97-98).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.03.2018 в задоволенні клопотання Управління Держпраці в Івано-Франківській області про розгляд даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін - відмовлено (а.с.99-100).

Представник позивача, 27.03.2018 до канцелярії суду подала відповідь на відзив Управління Держпраці в Івано-Франківській області в якій зокрема зазначила, що підставою для притягнення особи до відповідальності є порушення вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування. Також зазначила, що як вбачається з оскаржуваних постанов, обидві вони були винесені на підставі акта інспекційного відвідування. Акт інспекційного відвідування за результатами перевірки складений не був. Такого акту в матеріалах справи немає. Враховуючи даний факт, представник позивача вважає, що посадові особи відповідача не вправі виносити вищезазначені постанови про накладення штрафів (а.с.102-103).

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги, відзив та відповідь на відзив, встановив наступне.

Управління Держпраці в Івано-Франківській області, на підставі підпункту 3 пункту 5 Порядку здійснення державного контролю щодо додержання вимог законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за №295 від 26.04.2017, наказу Міністерства соціальної політики України за №390 від 02.07.2012, видало наказ “Про проведення інспекційного відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 19.12.2017 за №1289-Д (а. с. 80).

Відповідно до вказаного наказу відповідач видав направлення за №04-13/15-10/7506 від 19.12.2017 для проведення інспекційного відвідування позивача, з питань дотримання вимог законодавства про працю (а. с. 15, 81).

В період з 20.12.2017 до 22.12.2017 посадовою особою Управління Держпраці в Івано-Франківській області, на підставі вказаних наказу та направлення, здійснено перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, за наслідками якої складено акт перевірки додержання суб’єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов’язкове державне соціальне страхування за №09-01-351/644 (а. с. 16-25, 82- 84).

22.12.2017 відповідач, за наслідками виявлених порушень, вніс фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 припис за № 09-01-351/644-466, яким приписано позивачу усунути та дотримуватись вимог частини 1 та 2 статті 115 КЗпП України, частини 1 статті 24 Закону України “Про оплату праці”, вимог статті 30 Закону України “Про оплату праці”, вимог ст. 116, частини 1 статті 117, статті 106, статті 107, статті 83 Кодексу законів про працю України (а. с. 26).

11.01.2018 начальник Управління Держпраці в Івано-Франківській області ОСОБА_2 за наслідками розгляду справи про накладення штрафу на підставі вказаного акту перевірки, постановою про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами за №09-01-338/13, за порушення позивачем статті 106 Кодексу законів про працю України, відповідно до абзацу 4 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України, наклав на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штраф в розмірі 32 000 гривень (а.с. 34 - 36).

Також, 11.01.2018 начальник Управління Держпраці в Івано-Франківській області ОСОБА_2 за наслідками розгляду справи про накладення штрафу на підставі вказаного акту перевірки, постановою про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами за №09-01-338/14, за порушення позивачем частини 2 статті 30 Закону України “Про оплату праці”, статті 107 КЗпП України, частини 1, 2 статті 115 КЗпП України, частини 1 статті 24 Закону України “Про оплату праці”, статті 116 КЗпП України, частини 1 статті 117 КЗпП України, статті 83 КЗпП України відповідальність за які передбачено абзацом 8 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України, наклав на позивача штраф в розмірі 3 723 гривень (а. с. 31 - 33).

Постановою Кабінету Міністрів України за №96 від 11.02.2015 затверджено Положення про Державну службу України з питань праці (далі – Положення).

Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов’язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб (пункт 1 Положення).

Держпраці у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства (пункт 2 Положення).

Відповідно до пункту 7 Положення Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Наказом Міністерства соціальної політики України за №390 від 02.07.2012 затверджено Порядок проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів та форму акта перевірки додержання суб’єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Міністерством соціальної політики України видано наказ “Про затвердження форм документів, що складаються при здійсненні заходів державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, зайнятість та працевлаштування інвалідів” за №1338 від 18.08.2017, яким затверджено форму акта інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю.

Наказом Міністерства соціальної політики України за №1917 від 04.12.2017 визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства соціальної політики України від 02 липня 2012 року № 390 “Про затвердження Порядку проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів”.

Наказ за №1917 від 04.12.2017 набрав чинності з дня його офіційного опублікування в “Офіційному віснику України” за №102 від 29.12.2017.

Таким чином, наказ Міністерства соціальної політики України “Про затвердження форм документів, що складаються при здійсненні заходів державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, зайнятість та працевлаштування інвалідів” за №1338 від 18.08.2017, яким затверджено форму акта інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю, набрав чинності з 29.12.2017.

Як наслідок, на період проведення перевірки з 21 – 22 грудня 2017 року та на момент складення акту перевірки був чинним наказ Міністерства соціальної політики України за №390 від 02.07.2012, яким затверджено форму акта перевірки додержання суб’єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов’язкове державне соціальне страхування, та який підлягав застосуванню під час проведення перевірки позивача.

За таких обставини, акт перевірки, складений в даних правовідносинах, повинен відповідати формі акта перевірки додержання суб’єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України за №390 від 02.07.2012, що в свою чергу спростовує твердження позивача про невідповідність акту перевірки його формі.

Постановою Кабінету Міністрів України за №295 від 26.04.2017 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі – Порядок).

Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об’єкт відвідування) (пункт 1).

Державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів (пункт 2).

Відповідно до підпункту 3 пункту 5 Порядку інспекційні відвідування проводяться за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту.

Згідно з пунктом 19 Порядку за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю – припис про їх усунення.

Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об’єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об’єкта відвідування (пункт 20).

Відповідно до пункту 21 Положення якщо об’єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід’ємною частиною. Зауваження можуть бути подані об’єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.

Згідно з пунктом 26 Положення у разі відмови керівника чи уповноваженого представника об’єкта відвідування від підписання або за неможливості особистого вручення акта і припису акт та припис складаються у трьох примірниках.

Два примірники акта і припису не пізніше ніж протягом наступного робочого дня надсилаються об’єкту відвідування рекомендованим листом з описом документів у ньому та з повідомленням про вручення. На примірнику акта та припису, що залишаються в інспектора праці, зазначаються реквізити поштового повідомлення, яке долучається до матеріалів інспекційного відвідування та невиїзного інспектування.

Об’єкт відвідування зобов’язаний повернути інспектору праці підписаний примірник акта та припису не пізніше ніж через три робочих дні з дати його отримання.

У разі ненадходження в установлений строк підписаного примірника акта та припису складається акт про відмову від підпису у двох примірниках, один з яких надсилається об’єкту відвідування рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Кодекс законів про працю України визначає правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці.

Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини (частина 1 статті 1).

Відповідно до статті 4 Кодексу законів про працю України законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Вирішуючи заявлені позовні вимоги про визнання протиправними та скасування припису за № 09-01-351/644-466 від 22.12.2017 та постанов про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами за №№ 09-01-338/13, 09-01-338/14 від 11.01.2018, суд встановив, що висновками акта перевірки додержання суб’єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов’язкове державне соціальне страхування за №09-01-351/644 встановлено порушення позивачем вимог частини другої статті 30 Закону України “Про оплату праці”, а саме: у позивача табелі обліку використання робочого часу не ведуться відповідно до вимог Наказу Державного комітету статистики України “Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці” за №489 від 05.12.2008, не відповідають затвердженій типовій формі первинної облікової документації підприємств та не відображають обов’язкові показники, необхідні для заповнення форм державних статистичних спостережень з праці.

Відповідно до частини 2 статті 30 Закону України “Про оплату праці” роботодавець зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Відповідно до примітки наказу Державного комітету статистики України за №489 від 05.12.2008 типова форма №П-5 “Табель обліку використання робочого часу” носить рекомендаційний характер і складається із мінімальної кількості показників, необхідних для заповнення форм державних статистичних спостережень. При необхідності форма може бути доповнена іншими показниками, необхідними для обліку на підприємстві.

Суд встановив, що позивач на момент проведення перевірки вів табелі обліку робочого часу, з відображенням відомостей про щоденну кількість відпрацьованих працівниками годин. У табелях обліку робочого часу працівників позивача містяться всі необхідні показники для обліку робочого часу працівників та статистичних спостережень. Позивач забезпечив ведення підсумованого обліку робочого часу, що здійснено відповідно до наказу “Щодо запровадження режиму підсумованого обліку робочого часу” за №01/12 від 30.12.2016. Табель обліку використання робочого часу вівся позивачем відповідно до рекомендацій наказу Державного комітету статистики України за №489 від 05.12.2008.

Таким чином, судом встановлено дотримання позивачем, під час його перевірки, вимог частини 2 статті 30 Закону України “Про оплату праці” та наказу Державного комітету статистики України за №489 від 05.12.2008.

Висновками акта перевірки встановлено порушення статті 107 Кодексу законів про працю України, а саме: оплату за роботу у святкові і неробочі дні фізична особа - підприємець ОСОБА_1 не проводить у подвійному розмірі; менеджер ОСОБА_3, посудомийка ОСОБА_4 працювали 14 жовтня 2017 року, однак оплата за роботу у святковий день не проведена у подвійному розмірі.

Згідно з статтею 107 Кодексу законів про працю України робота у святковий і неробочий день (частина четверта статті 73) оплачується у подвійному розмірі: відрядникам – за подвійними відрядними розцінками; працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, – у розмірі подвійної годинної або денної ставки; працівникам, які одержують місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму.

Оплата у зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день.

На бажання працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку.

Суд встановив, що оплата праці працівників позивача у святковий день – 14.10.2017 здійснено у подвійному розмірі у відповідності до статті 107 Кодексу законів про працю України, що підтверджується розрахунком позивача. Про наявність вказаної обставини позивач зазначав під час перевірки.

Висновками вказаного акта перевірки за №09-01-351/644 встановлено порушення відповідачем вимог статті 106 Кодексу законів про працю України, а саме: позивачем менеджеру ОСОБА_3, кухарю ОСОБА_5, які працювали понад встановлену місячну норму тривалості робочого часу, робота в надурочний час не оплачувалась в подвійному розмірі.

Відповідно до статті 106 Кодексу законів про працю України за погодинною системою оплати праці робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки.

За відрядною системою оплати праці за роботу в надурочний час виплачується доплата у розмірі 100 відсотків тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється за погодинною системою, - за всі відпрацьовані надурочні години.

У разі підсумованого обліку робочого часу оплачуються як надурочні всі години, відпрацьовані понад встановлений робочий час в обліковому періоді, у порядку, передбаченому частинами першою і другою цієї статті.

Компенсація надурочних робіт шляхом надання відгулу не допускається.

Судом встановлено, що понаднормовані роботи можуть застосовуватися лише у виняткових випадках, які передбачені ч. 3 ст. 62 КЗпП України. Наведений перелік є вичерпним. Це означає, що власник або уповноважений ним орган не має права проводити надурочні роботи в інших, навіть поважних з точки зору власника, випадках. У зв`язку з цим підприємцем був встановлений підсумований облік робочого часу за рік згідно наказу №01/02 від 30.11.2016 В кінці листопада було підсумовано кількість відпрацьованих годин за попередні місяці 2017 року і відкориговано графік роботи працівників згідно річної норми.

Висновками акта перевірки встановлено порушення відповідачем частини 1 та 2 статті 115 Кодексу законів про працю України, частини 1 статті 24 Закону України "Про оплату праці", а саме: фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 заробітна плата за першу половину листопада 2017 виплачена 17.11.2017, а заробітна плата за другу половину листопада 2017 виплачена 04.12.2017.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 115 Кодексу законів про працю України Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

У відповідності до частини 1 статті 24 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Суд встановив, що ФОП ОСОБА_1 зарплата жовтня 2017 була виплачена 03.11.2017. наступна виплата, враховуючи 16 календарних дні припала на суботу 18.11.2017, тому виплата була здійснена напередодні 17.11, про те наступна виплата знову припадала на вихідний день 02.12.2017, яку можна було б перенести на 01.12.2017. Але у зв`язку з тим, що всі послідуючі виплати зміщуються і виплата зарплати за грудень місяць 2017 припадала на 29.12.2017, а це являється незавершеним періодом, тому виплату за листопад було вирішено здійснити 04.12.2017, наступний аванс 19.12.2017 і зарплату 03.01.2018.

Також, відповідачем встановлено порушення вимог статті 116, частини 1 статті 117 та статті 83 Кодексу законів про працю України, а саме: у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 має місце не проведення при звільненні працівників виплати всіх сум, що належать їм від підприємця, в день звільнення. Так, при звільненні з роботи кухаря ОСОБА_5 31.10.2017 виплату всіх сум, що належали їй , проведено не в день звільнення 31.10.2017, а 03.11.2017. Аналогічне порушення допущено по посудомийниці ОСОБА_4, яка звільнена з роботи 01.11.2017, а розрахунок з нею проведений 03.11.2017. При звільненні з роботи кухаря ОСОБА_5 середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку їй не нараховано та не виплачено.Аналогічне порушення допущено по посудомийниці ОСОБА_4 Також підприємцем ОСОБА_1 кухаря ОСОБА_5 та посудомийницю ОСОБА_4 прийнято на роботу 08.09.2017. Відповідно до наказів №01/11-к від 01.11.2017 та №03/10-к від 31.10.2017 працівників ОСОБА_5, ОСОБА_4 звільнено з роботи, однак компенсацію за всі невикористані ними дні щорічної відпустки не нараховано та не виплачено.

Згідно статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Частиною 1 статті 117 Кодексу законів про працю України встановлено, що разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до статті 83 Кодексу законів про працю України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Судом встановлено, що при звільненні з роботи з працівниками проведено повний розрахунок, виплачені компенсації за невикористані відпустки. А саме ОСОБА_5 при звільненні 31.10.2017 нараховано заробітну плату у сумі 3626,67 грн., в тому числі компенсації в сумі 426,67 грн., виплату здійснено 31.10.2017. Аналогічне по ОСОБА_4, яка звільнена 01.11.2017, виплату здійснено 01.11.2017. Після звільнення зазначених працівників їх прізвища помилково не були вилучені з розрахунково-платіжних відомостей та програми за допомогою якої здійснюється нарахування заробітної плати. Ця обставина призвела до того, що виплата заробітної плати цим працівникам була здійснена двічі. При цьому, даний факт був з`ясований інспектором під час проведення перевірки та підтверджений належними доказами.

Окрім того, суд встановив, що оскаржувані постанови винесені начальником Управління Держпраці в Івано-Франківській області ОСОБА_2, хоча матеріали перевірки розглядалися іншою особою – заступником начальника ОСОБА_6, а тому у керівника відповідача не було підстав виносити оскаржувані постанови.

Враховуючи встановлені обставини та аналіз вказаних норм права, суд не встановив в даних правовідносинах порушення позивачем вимог частини 2 статті 30 Закону України “Про оплату праці”, статті 107 КЗпП України, частини 1, 2 статті 115 КЗпП України, частини 1 статті 24 Закону України “Про оплату праці”, статті 116 КЗпП України, частини 1 статті 117 КЗпП України, статті 83 КЗпП України.

Як наслідок, підлягають скасуванню припис за №09-01-351/644-466 від 22.12.2017 та постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами за №№09-01-338/13, 09-01-338/14 від 11.01.2018, а позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

Щодо частини позовних вимог про визнання протиправними дії щодо проведення перевірки, складанні акту перевірки за № 09-01-351/644, припису та постанов, то такі вимоги задоволенні не підлягають, оскільки охоплені вимогами про визнання протиправними скасування припису за №09-01-351/644-466 від 22.12.2017 та постанов про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами за №№ 09-01-338/13, 09-01-338/14 від 11.01.2018.

За таких обставини, суд вважає, що адміністративний позов підлягаю до часткового задоволення .

Частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Документально підтвердженими судовими витратами в даній справі є витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 7 048 гривень, згідно платіжного доручення за №1149 від 30.01.2018.

У зв’язку з цим, стягненню на користь позивача підлягає частина сплаченого судового збору, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог та Закону України "Про судовий збір".

Частина 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як наслідок, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці в Івано-Франківській області підлягає стягненню частина сплаченого судового збору в розмірі 3 171, 60 гривень.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати припис за № 09-01-351/644-466 від 22.12.2017 Управління Держпраці в Івано-Франківській області (індекс 76018, вулиця Незалежності, 67, місто Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 39784625) внесеного фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (вулиця Г. Хоткевича, будинок 67 “А”АДРЕСА_1, місто Івано-Франківськ, ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці в Івано-Франківській області(індекс 76018, вулиця Незалежності, 67, місто Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 39784625) за №09-01-338/13 від 11.01.2018 про накладення уповноваженими особами на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (вулиця Г. Хоткевича, будинок 67 “А”АДРЕСА_1, місто Івано-Франківськ, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) штрафу в розмірі 32 000 (тридцять дві тисячі) гривень.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці в Івано-Франківській області (індекс 76018, вулиця Незалежності, 67, місто Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 39784625) за №09-01-338/14 від 11.01.2018 про накладення уповноваженими особами на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (вулиця Г. Хоткевича, будинок 67 “А”АДРЕСА_1, місто Івано-Франківськ, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) штрафу в розмірі 3 723 (три тисячі сімсот двадцять три) гривні.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (вулиця Г. Хоткевича, будинок 67 “А”АДРЕСА_1, місто Івано-Франківськ, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці в Івано-Франківській області (індекс 76018, вулиця Незалежності, 67, місто Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 39784625) частину сплаченого судового збору в розмірі 3 171 (три тисячі сто сімдесят одну) гривню 60 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Микитюк Р.В.