Рішення № 73339403, 12.04.2018, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" квітня 2018 р. справа № 343/204/18

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Лучко О.О., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Калуського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

02.02.2018 ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Калуського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання протиправними дій при нарахуванні пенсійного забезпечення позивачу, який отримав ядерну шкоду здоров’ю, відповідно до Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду та ст.ст.13, 49, 50, 51, 56 та 57 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії відповідно до вимог частини 2 статті 56 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з урахуванням 20% заробітної плати за понаднормовий стаж та провести виплату із врахуванням отриманих сум, починаючи з 01.01.2018.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесений до категорії 1 осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, котрому призначено пенсію за віком згідно норм Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». 29.12.2017 позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії відповідно до частини 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Вважає, що при призначенні йому пенсії помилково застосовано норми Закону України «Про пенсійне забезпечення», за якою пенсія призначалася за наявності трудового стажу 25 років.

02.02.2018 ухвалою Долинського районного суду Івано-Франківської області адміністративний позов ОСОБА_1 передано на розгляд до Івано-Франківського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.03.2018 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви, які позивачем усунуті у вказаний в ухвалі строк.

14.03.2018 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 05.04.2018. Проти заявлених позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві (а.с.40), просив суд в задоволенні позову відмовити. Пояснив, що в 2001 році позивачу призначено пенсію за віком згідно норм Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Крім того, позивачу виплачується надбавка за понаднормовий стаж 14 років у розмірі 203,28 грн., оскільки у момент виходу на пенсію позивача діяла норма Закону України «Про пенсійне забезпечення», за якою пенсія призначалася за наявності трудового стажу 25 років.

Позивач 10.04.2018 до канцелярії суду подав відповідь на відзив Калуського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області, в якій зазначив, що твердження відповідача у відзиві є помилковими та просив відхилити відзив (а.с.49).

Відповідно до частини 3 статті 263 КАС України у справах, розгляд яких проводився за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), заявами по суті справи є позов та відзив. Враховуючи, що приписами частини 3 статті 263 КАС України сторони позбавлені права подання відповіді на відзив, пояснення, міркування та аргументи, викладені позивачем та відповідачем у відповіді на відзив, не може бути предметом дослідження судом при розгляді та вирішенні даної справи.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив таке.

Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесений до категорії 1 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи серії А за №127920, (категорія 1), яке видане Івано-франківською обласною державною адміністрацією 14.05.2008 (а.с.4) .

ОСОБА_1 з 14.11.2001 призначено пенсію за віком згідно норм Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що підтверджується заявою позивача на призначення пенсії від 26.11.2001 за №837 (а.с.41), протоколом за пенсійною справою №837 від 18.02.2001 (а.с. 42 ). На час звернення до відповідача для перерахунку пенсії у ОСОБА_2, який народився 14 листопада 1951 року, наявний страховий стаж 39 років 8 місяців та 19 днів, що підтверджується розпорядженням на перерахунок пенсії з 01.10.2017 (а.с.45).

29.12.2017 позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії відповідно до статей 49, 51, 55, 56, 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки вважає, що відповідачем допущено помилку при нарахуванні пенсії з врахуванням стажу 25 років, а не 20 років, відповідно до зазначеного Закону (а.с.8).

У відповідь на заяву ОСОБА_1 відповідач пояснив, що позивачу призначено пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» № 1058-ІV (далі Закон № 1058-ІV) зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій , відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Перерахунок пенсії згідно заяв позивача проводився неодноразово, на підтвердження чого надав копії заяв позивача про перерахунок пенсії від 13.06.2006 та 29.01.2008 та розпорядження на перерахунок пенсії з 01.10.2017 (а.с.43-45). В перерахунку пенсії у відповідь на звернення від 29.12.2017, позивачу відмовлено (а.с.29).

Не погоджуючись із відмовою відповідача про перерахунок пенсійного забезпечення відповідно до норм статей 49, 51, 55, 56, 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, позивач звернувся з даним позовом до суду.

При вирішенні вказаного спору суд виходив з наступного нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров’я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796 від 28.02.1991(далі Закон №796-XII).

Як вже було зазначено, позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесений до категорії 1 осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (а.с.4).

Як слідує з матеріалів справи, позивачу призначено пенсію за віком, відповідно до норм Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до частини 2 статті 27 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003 (далі Закон №1058-ІV) за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.

Таким чином, цією нормою надано право обирати умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, які встановлені загальним Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV або спеціальним Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-XII.

Згідно зі статтею 15 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 15.11.1991 умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII від 28.02.1991 або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.

Тобто, вказаною нормою надано право обирати умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, які встановлені загальним Законом №1058-ІV або спеціальним Законом №796-XII.

Відповідно до частини 2 статті 56 Закону №796-XII право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4 за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком №1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку.

З урахуванням змін, внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо підвищення пенсії» N 2148-VIII від 03.10.2017 у статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII від 28.02.1991 пункт 2 доповнено словами і цифрами "у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування".

У зв'язку з цим для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, порядок обчислення стажу роботи має пільговий характер та визначений в пункті 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ.

Аналіз викладеного положення закону свідчить про те, що воно визначає особливі норми та умови пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи.

Водночас, порядок перерахунку пенсій Законом №796-XII не встановлений, що є підставою для застосування судом при розгляді цього публічно-правового спору аналогії закону на підставі частини 6 статті 7 КАС України.

Ознакам, передбаченим вказаною процесуальною нормою, відповідає абзац 2 частини 1 статті 28 Закону №1058-IV, зі змісту якого випливає, що за кожний повний рік страхового стажу понад установлений законом мінімальний трудовий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком, остання збільшується на 1% визначеної законом її розрахункової величини.

Для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, ця розрахункова величина має пільговий характер і визначена в частині другій статті 56 Закону №796-XII як сума заробітку за кожний рік роботи понад установлений цим пунктом стаж роботи.

Таким чином, особи, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи мають право на перерахунок пенсії за кожний повний рік стажу роботи понад установлений для них мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії (15 років - для жінок і 20 років - для чоловіків) шляхом збільшення пенсії на 1 % заробітку за рік.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 7 липня 2015 року (справа № 21-727а15) та від 20 вересня 2016 року (справа № 21-1255а16) та Верховним Судом від 06.02.2018 (справа № 560/675/17, провадження № К/9901/684/17).

При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що на ОСОБА_1 розповсюджуються пільги, передбачені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» для осіб, віднесених до 1 категорії, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , а тому позивач має право на збільшення пенсії на один відсоток заробітку за кожний рік роботи понад встановлений частиною 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ стаж роботи, тобто понад 20 років (для чоловіків), але не вище 75 процентів заробітку.

Відтак, хибним є твердження відповідача про те, що на момент виходу позивача на пенсію у 2001 році пенсія призначалася відповідно до статті 27 Закону №1058 за наявності трудового стажу 25 років, оскільки позивач для призначення пенсії за віком обрав умови, норми та порядок пенсійного забезпечення встановлені Законом №796-XII, яким передбачено право на пенсію за умови стажу не менше як 20 років - для чоловіків, а тому на момент звернення позивач мав повних 19 років стажу понад встановлений стаж у 20 років. В той же час передчасними є твердження позивача про збільшення пенсії на 20% заробітку за кожний рік роботи понад встановлений стаж (20 років), оскільки на момент проведення перерахунку пенсії позивачу у грудні 2017 року його загальний стаж становив 39 років 8 місяців 19 днів, а тому підлягає збільшенню пенсія позивача на 19% понад встановлений стаж (а.с.10).

За наведених підстав, підлягає частковому задоволенню позовна вимога про визнання протиправними дій відповідача у проведенні перерахунку пенсії позивачу, який отримав ядерну шкоду здоров’ю відповідно до Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду та статей 13, 49, 50, 51, 56 та 57 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та про зобов’язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачу відповідно до вимог частини 2 статті 56 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” шляхом збільшення пенсії на 19% заробітку за кожний рік роботи понад встановлений частиною 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ стаж роботи (20 років - для чоловіків), але не вище 75 процентів заробітку та провести виплату із врахуванням отриманих сум, починаючи з 01.01.2018.

Стосовно вимоги щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення відповідно до вимог статті 382 КАС України, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов’язати суб’єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В переліку способів захисту порушеного права, наведених у частини 1 статті 5 КАС України, відсутній такий спосіб захисту порушеного права як зобов’язання відповідача подати звіт про виконання рішення, а тому вказане не може розглядатися судом як позовна вимога.

З урахуванням положень частини 1 статті 382 КАС України зобов’язання суб’єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом, а не обов’язком суду.

Проаналізувавши обставини справи, а також враховуючи, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права (частини 5 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» N 1402-VIII від 02.06.2016), суд не вбачає достатніх підстав для встановлення судового контролю у даній справі.

Щодо позовної вимоги про відшкодування судових витрат, понесених представником позивача під час оплати проїзду з м.Калуш Івано-Франківської області до м.Долина Івано-Франківської області у розмірі 40 грн., суд зазначає наступне.

Згідно із частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи (частина 3 статті 132 КАС України).

В той же час позивачем не надано жодного підтвердження понесення ним зазначених у позовній заяві витрат щодо проїзду представника позивача з м.Калуш Івано-Франківської області до м.Долина Івано-Франківської області у розмірі 40 грн., хоча суд витребував вказані докази.

Крім того, суд зазначає, що позивач не обґрунтував, чи це витрати на професійну правничу допомогу, чи з вчиненням яких процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи пов’язані вказані витрати.

З огляду на наведене, відсутні підстави щодо покладення на відповідача судових витрат у розмірі 40 грн..

Відповідно до абзацу 2 частини 5 статті 139 КАС України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відтак, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, інших витрат не поніс і суду на надав їх підтвердження, відсутні підстави для стягнення з відповідача судових витрат пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 255, 263, 290, 291, 295, 297, 299 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Калуського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1, який отримав ядерну шкоду здоров’ю відповідно до Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду та статей 13, 49, 50, 51, 56 та 57 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Зобов'язати Калуське об’єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення пенсії на 19% заробітку за кожний рік роботи понад встановлений частиною 2 статті 56 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” стаж роботи, але не вище 75 процентів заробітку та провести виплату із врахуванням отриманих сум, починаючи з 01.01.2018.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, с.Тяпче, Долинський район, Івано-Франківська область, 77522);

Калуське об’єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області (код ЄДРПОУ 37824000, вул. Біласа і Данилишина, 2, м.Калуш, Івано-Франківська область, 77304).

Суддя Лучко О.О.