Рішення № 73339375, 13.04.2018, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" квітня 2018 р. справа № 809/127/18

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Остап?юка С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківської області про визнання протиправними дій та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-12636-25 від 08.11.2017, -

ВСТАНОВИВ:

26.01.2018 ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (далі – відповідач) про визнання протиправними дій щодо зобов’язання сплати єдиного внеску за 2015-2017 роки та скасування вимоги за №Ф-12636-25 від 08.11.2017 про сплату недоїмки єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування в розмірі 20 897, 38 гривень.

30.01.2018 позовну заяву ОСОБА_1 суд залишив без руху та надав строк для усунення її недоліків, які позивач, у межах встановленого судом строку, усунув.

15.02.2018 ухвалою суду відкрито провадження за вказаним позовом, а справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

21.02.2018 суд за наслідками розгляду заяви позивача від 20.02.2018 про забезпечення позову, шляхом зупинення виконавчого провадження за №55671746 з примусового виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-12636-25 від 08.11.2017, ухвалою в задоволені заяви відмовив.

Заявлені позовні вимоги мотивовані тим, що позивач, будучи фізичною особою-підприємцем, водночас є пенсіонером, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, отримує пенсію за вислугу років з 1996 року, досягнув 60 років в 2013 році, а тому відповідно до частини четвертої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» звільняється від сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, внаслідок чого є протиправними дії відповідача щодо встановлення обов’язку позивача сплати такого внеску за 2015-2017 роки, а винесена вимога про сплату недоїмки підлягає скасуванню.

Відповідач направив відзив на позов, в якому позовних вимог не визнав, просив в його задоволенні відмовити на тій підставі, що на позивач не підлягає звільненню від сплати за себе єдиного внеску відповідно до частини 4 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», оскільки отримує пенсію за вислугу років.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши докази, суд встановив наступне.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, згідно з свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В03 №717356 зареєстрований фізичною особою-підприємцем 07.06.2010, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 21190000000022633, взятий на облік платників податків в органах державної податкової служби 08.06.2010 за №62158 та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції м. Івано-Франківська (а.с.29, 36, 37).

Відповідно до свідоцтва платника єдиного податку серії А №133179 від 19.01.2012 позивач обрав спрощену систему оподаткування з 01.01.2012 (а.с.38).

Позивач здійснює господарську діяльність за видами економічної діяльності роздрібна торгівля газетами та канцелярськими товарами (код ВЕД 52.47.0).

Також судом встановлено, що з 12.10.1996 позивачу призначена пенсія за вислугу років у відповідності з законодавством про пенсійне забезпечення осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців надстрокової служби і військової служби за контрактом та їх сімей (а.с.32).

Відповідно до паспортних даних позивачу 11.01.2013 виповнилося 60 років, а 11.01.2017 – 64 роки (а.с.29).

08.11.2017 відповідачем винесена на ім’я позивача вимога за №Ф-12636-25 від 08.11.2017 про сплату недоїмки єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування в розмірі 20 897, 38 гривень (а.с.31).

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 вказаного Закону єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов’язкового державного соціального страхування в обов’язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Стаття 4 цього Закону визначає платників єдиного внеску, згідно з пунктом 4 частини 1 якої платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Частина 4 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» передбачає, що особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Частина 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлює, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09.04.1992 (в редакції чинній на час призначення позивачу пенсії за вислугу років – 12.10.1996) право на пенсію за вислугу років мають особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають на день звільнення зі служби вислугу на військовій службі або на службі в органах внутрішніх справ 20 років і більше (пункт а); особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, звільнені зі служби за вислугу років, за віком, за станом здоров'я, у зв'язку із скороченням штатів або організаційними заходами і які на день звільнення досягли 45-річного віку, а ті з них, що є інвалідами війни, - незалежно від віку, і мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ (пункт б).

У пункті 13 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» зазначено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії, щомісячного грошового утримання, зокрема й відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», призначається одна пенсія, щомісячне довічне грошове утримання за її вибором.

Проаналізувавши наведені норми матеріального права, ураховуючи закріплені Конституцією України гарантії громадян на соціальний захист, суд дійшов висновку, що особи, яким пенсії призначені зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», є пенсіонерами за віком, і це відповідає Прикінцевим положенням Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Таким чином, позивач, будучи фізичною особою підприємцем, який отримує пенсію, досяг віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», обрав спрощену систему оподаткування, звільняється від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на підставі частини четвертої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», проте не позбавлений права сплачувати цей внесок на добровільній основі.

Як наслідок, вимога відповідача за №Ф-12636-25 від 08.11.2017 про сплату позивачем недоїмки єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування в розмірі 20 897, 38 гривень, є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають до задоволення.

Вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо зобов’язання сплатити єдиний внесок до задоволення не підлягають, оскільки захист прав позивача охоплений вимогами про скасування вимоги за №Ф-12636-25 від 08.11.2017 про сплату недоїмки єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування в розмірі 20 897, 38 гривень.

Частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивач звільнений від сплати судового збору, документально підтверджених судових витрат в даній справі немає.

Як наслідок, відсутні судові витрати, які підлягають розподілу між сторонами.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківської області (індекс 76018, вулиця Незалежності, 20, місто Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 39394463) за №Ф-12636-25 від 08.11.2017 про сплату ОСОБА_1 (індекс 76006, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) недоїмки єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування в розмірі 20 897, 38 гривень.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Остап'юк С.В.