Рішення № 73339158, 21.03.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21 березня 2018 року о/об 11 год. 08 хв.Справа № 808/4042/17 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., за участю секретаря судового засідання Малої Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (72145, Запорізька область, с. Приморськ, вул. Горького 21, ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69000, м. Запоріжжя, пр. Соборний 166, код ЄДРПОУ 39396146)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

за участі:

позивача – ОСОБА_1

представника позивача – ОСОБА_2

представника відповідача – ОСОБА_3

ВСТАНОВИВ:

19 грудня 2017 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі – відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30 листопада 2017 року №0015941407;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30 листопада 2017 року №0015951407;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30 листопада 2017 року №0015961407.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що 25 жовтня 2017 року ГУ ДФС у Запорізькій області проведено фактичну перевірку у магазині-барі, за результатами якої складено акт (довідку) фактичної перевірки від 02 листопада 2017 року. На підставі вказаного акта відповідачем складено податкові повідомлення-рішення від 30 листопада 2017 року №0015961407, від 30 листопада 2017 року №0015951407, від 30 листопада 2017 року №0015941407, якими до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 10000 грн., 45790 грн., 6800 грн. відповідно. Зазначені податкові повідомлення-рішення отримані позивачем на початку грудня 2017 року. Вважає, що зазначені податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки прийняті з порушеннями чинного законодавства.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 та її представник в судовому засіданні просили суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник Головного управління ДФС у Запорізькій області проти позову заперечив з підстав викладених у письмовому відзиві (вх. №1391 від 16 січня 2018 року), відповідно до якого зазначає, що за результатами фактичної перевірки складено акт № 0585/08/01/14/НОМЕР_1 від 03 листопада 2017 року, з яким було ознайомлено ФОП ОСОБА_1 Від отримання та підписання матеріалів перевірки ФОП ОСОБА_1 відмовилась, про що складено акт відмови від підписання матеріалів перевірки № 762/08/01/14-07/НОМЕР_1 (додається до відзиву в якості доказу). Другий примірник акту фактичної перевірки № 0585/08/01/14/НОМЕР_1 від 03 листопада 2017 року було направлено на юридичну адресу ФОП ОСОБА_1 поштою із повідомленням про вручення. За матеріалами перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: № НОМЕР_2 від 30 листопада 2017 pоку; №0015941407 від 30 листопада 2017 року; № НОМЕР_3 від 30 листопада 2017 року. Зазначає, що податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі та у спосіб визначений чинним законодавством. Вказує на те, що на підставі досліджених документів, посилаючись на чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство ГУ ДФС У Запорізькій області вважає, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

В судовому засіданні представник Головного управління ДФС у Запорізькій області просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

26 грудня 2017 року провадження у справі відкрито, а справі призначено підготовче судове засідання на 16 січня 2018 року.

09 січня 2018 року Запорізьким окружним адміністративним судом постановлено ухвало про участь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у судовому засіданні 16 січня 2018 року у режимі відеоконференції.

Протокольною ухвалою суду в судовому засіданні в розгляді справи №808/4042/17 оголошено перерву до 21 лютого 2018 року.

16 січня 2018 року Запорізьким окружним адміністративним судом постановлено ухвало про участь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у судовому засіданні 21 лютого 2018 року у режимі відеоконференції.

21 лютого 2018 року ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду закрито підготовче провадження у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та розпочато розгляд справи по суті з 21 лютого 2018 року.

Протокольною ухвалою суду в судовому засіданні 21 лютого 2018 року в розгляді справи №808/4042/17 оголошено перерву до 21 лютого 2018 року.

21 лютого 2018 року Запорізьким окружним адміністративним судом постановлено ухвало про участь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у судовому засіданні 21 березня 2018 року у режимі відеоконференції.

Відповідно до статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) 21 березня 2018 року сторонам в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення та оголошено про час виготовлення рішення у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи суд встановив наступні обставини.

Відповідно до витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підпиємців серія АБ №389026 ОСОБА_1 зареєстрована як Фізична особа-підприємець 10 вересня 2003 року за адресою: 72145, Запорізька область, приморський район, с. Переслав, вул. Горького, буд. 21, реєстраційний номер: НОМЕР_1.

25 жовтня 2017 року ГУ ДФС у Запорізькій області проведено фактичну перевірку у магазині-барі «Овен», за результатами якої 02 листопада 2017 року складено акт фактичної перевірки, зареєстрований за №0585/08/01/14/НОМЕР_1.

Під час проведення перевірки податковим органом встановлено порушення:

Пунктів 1, 12, 13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг»;

- частини статті 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»;

Пунктів 2.2, 2.6 «Положення про введення касових операцій у національній валюті в Україні»;

- пункту 10 статті 177 Податкового кодексу України (далі по тексту – ПК України)

- пункт 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв».

За результатами перевірки 30 листопада 2017 року податковим органом стосовно Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № НОМЕР_2, яким до позивача застосовані штрафні санкції у розмірі 10000,00 грн.;

- № НОМЕР_4, яким до позивача застосовані штрафні санкції у розмірі 6800,00 грн.;

- № НОМЕР_3, яким до позивача застосовані штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг ту сумі 45790,00 грн.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 не погоджуючись з такими рішеннями податкового органу звернулася до суду з адміністративним позовом.

Враховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими лише в частині та такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров’я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначені Законом України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та спеціальним Порядком, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 02 червня 2003 року №790 (далі Порядок №790).

Відповідно до положень підпункту 19-1.1.16 пункту 19.1 статті 19 Податкового кодексу України, контролюючі органи виконують такі функції, зокрема, здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно пункту 80.1 статті 80 Податкового кодексу України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Пунктом 80.10 статті 80 Податкового кодексу України передбачено, що порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 86.5 статті 86 Податкового кодексу України, акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органів державної податкової служби, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).

У разі відмови платника податків, його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта (довідки), посадовими особами органу державної податкової служби складається акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати перевірки не пізніше наступного робочого дня після його складення реєструється в журналі реєстрації актів податкового органу і не пізніше наступного дня після його реєстрації вручається або надсилається платнику податків, його законному представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції.

У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта (довідки) перевірки чи неможливості його вручення платнику податків або його законним представникам чи особі, яка здійснювала розрахункові операції з будь-яких причин, такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У зазначених в цьому абзаці випадках органом державної податкової служби складається відповідний акт або робиться позначка в акті або довідці про результати перевірки.

Пунктом 5 Порядку №790 визначено, що підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є: акт перевірки додержання суб’єктом підприємницької діяльності встановлених законодавством вимог, обов’язкових для виконання під час здійснення оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, складений органом, що видав ліцензію, у якому зазначається зміст порушення і конкретні порушені норми законодавства; результати проведення органом, який видав ліцензію, іншими органами виконавчої влади в межах їх компетенції перевірок суб’єкта підприємницької діяльності, пов’язаної з виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; матеріали правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання суб’єктами підприємницької діяльності вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Пунктом 6 Порядку №790 передбачено, що рішення про застосування фінансових санкцій передбачених статтею17 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, приймаються керівником, а у разі його відсутності заступником керівника органу, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами (Департамент контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПС, його регіональні управління та їх територіальні підрозділи, Мінекономрозвитку), чи керівником (його заступником) органів МВС, МОЗ, ДПС, Держстату, Держспоживінспекції відповідно до їх компетенції, визначеної законодавством.

За приписами пункту 8 Порядку №790, рішення про застосування фінансових санкцій до суб’єкта підприємницької діяльності за порушення норм Закону складається за формою згідно з додатком до цього Порядку.

Підпунктом 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов’язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб’єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

Щодо скасування податкового повідомлення-рішення №0015951407 від 30 листопада 2017 року, суд зазначає наступне.

Підприємствам, яким Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" надано право проводити розрахунки готівкою із споживачами без використання РРО та РК і специфіка функціонування яких унеможливлює оформлення ними кожної операції касовим ордером (продаж проїзних і перевізних документів; білетів державних лотерей; квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів тощо), дозволяється оприбутковувати готівку наприкінці робочого дня за сукупністю операцій у цілому за робочий день з оформлення касовими документами і відображенням у відповідній книзі обліку.

Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

При цьому, абзацом 3 підпункту 2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні встановлено, що у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО.

Оприбуткуванням готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну силу її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій (підпункт 1.2. глави 1 положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні).

У разі проведеним готівкових розрахунків із застосуванням реєстратора розрахункових операцій або використанням розрахункової книжки оприбуткуванням готівки (здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою, визначені Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, яке затверджено постановою правління НБУ № 637 від 15 грудня 2004 року.

Відповідно до вимог пункту 2.6 вказаного Положення, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Відповідно до абзацу 5 зазначеного пункту, суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Згідно з статтею 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР та пунктом 1.2 Положення № 637, КОРО прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).

Оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: запис готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО.

Невиконання будь-якої з цих дій є порушенням порядку оприбуткування готівки, за яке встановлена відповідальність.

Тому суд дійшов висновку, що твердження представника відповідача що для належного оприбуткування готівки позивач повинна була також вести книгу обліку доходів та витрат не ґрунтується на нормах Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні.

Відповідно до статті 1 Указу Президента України від 12 червня 1995 року № 436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки", у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за не оприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі не оприбуткованої суми.

Зокрема актом перевірки встановлено порушення Пунктів 2.2, 2.6 «Положення про введення касових операцій у національній валюті в Україні», на підставі чого податковим органом, стосовно позивача винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_3, яким до позивача застосовані штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг ту сумі 45790,00 грн.

Судом в судовому засіданні досліджено книгу обліку розрахункових операцій №3000025159р/2 та фіскальні звітні чеки у період з квітня 2017 року по жовтень 2017 року.

Представник відповідача в судовому засідання пояснив, що зауважень до ведення книги обліку розрахункових операцій № 3000025159р/1 від 10 лютого 2015 року у перевіряючи не було. Сума неоприбуткованої готівки та період неоприбуткування встановлений на підставі саме книг обліку розрахункових операцій про, що зазначено в акті фактичної перевірки.

На підставі наведеного судом зроблено висновок, що позивачем здійснено оприбуткування готівки шляхом обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Таким чином податковим органом неправомірно застосовано до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг ту сумі 45790,00 грн.

Що стосується податних повідомлено-рішень № НОМЕР_2, яким до позивача застосовані штрафні санкції у розмірі 10000,00 грн. та № НОМЕР_4, яким до позивача застосовані штрафні санкції у розмірі 6800,00 грн., то суд зазначає наступне.

За результатами фактичної перевірки бару-магазину «Овен» за адресою с. Преслав, Приморського району вул. Комінтерна, 44-А, який належить Позивачу, встановлено порушення пункту 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР від 06 липня 1995 року (із змінами та доповненнями), а саме непроведения розрахункової операції через РРО на суму 7,00 грн. при продажу 100 грамів горілки «Пшенична» на розлив.

Під час подальшої перевірки встановлено здійснення реалізації алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці, а саме: під час проведення контрольно - розрахункової операції, ФОП ОСОБА_1 було реалізовано 100 грамів горілки «Пшенична» у скляний стакан на розлив для споживання на місці за ціною 7,00 грн. Будь-якого документу, який би свідчив про наявність статусу громадського харчування бару-магазину «Овен» за адресою с. Преслав, Приморського, району вул. Комінтерна, 44-А, не надано.

Також встановлено здійснення реалізації алкогольних напоїв за цінами нижче встановлених мінімальних, а саме: вартість горілки «Пшенична» 0,1 літри 40°, яка була реалізована ФОП ОСОБА_1 при проведенні контрольно-розрахункової операції, складає 7.00 грн., що є порушенням вимог Постанови Кабінету міністрів України від 30 жовтня 2008 року № 957.

Відповідно до абзацу чотирнадцятого статті 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» місце торгівлі - місце реалізації товарів, у тому числі на розлив, в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування, для тютюнових виробів та пива - без обмеження площі, для алкогольних напоїв, крім пива, - торговельною площею не менше 20 кв. метрів, обладнане реєстраторами розрахункових операцій (незалежно від їх кількості) або де є книги обліку розрахункових операцій (незалежно від їх кількості), в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів незалежно від того, чи оформляється через них продаж інших товарів.

Статтею 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» встановлено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Відповідно до статті 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці дозволяється тільки суб'єктам господарювання громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус суб'єктів господарювання громадського харчування, суб'єктів господарювання з універсальним асортиментом товарів.

Вимоги до роздрібної торгівлі горілкою і лікеро-горілчаними виробами, вином виноградним та плодово-ягідним, коньяком, шампанським, вином ігристим встановлені постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями» від 30 липня 1996 року № 854 (далі - Правила).

Згідно із пунктом 2 Правил роздрібна торгівля алкогольними напоями здійснюється через спеціалізовані підприємства, в тому числі фірмові, спеціалізовані відділи (секції) підприємств з універсальним асортиментом продовольчих товарів, а також заклади ресторанного господарства.

Пунктом 22 Правил встановлено, що продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці здійснюється тільки закладами ресторанного господарства та спеціалізованими відділами підприємств, що мають статус закладів ресторанного господарства, підприємств з універсальним асортиментом товарів.

При цьому, суд звертає увагу, що Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» та іншими нормативно-правовими актами не передбачено визначення та порядок отримання статусу підприємства з універсальним асортиментом товарів.

Згідно із пунктом 2.2 розділу ІІ Інструкції щодо заповнення форм державних статистичних спостережень стосовно торгової мережі та мережі ресторанного господарства, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 24 жовтня 2005 року № 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 листопада 2005 року за № 1350/11630, ресторанне господарство це вид економічної діяльності суб'єктів господарювання щодо надання послуг із задоволення потреб споживачів у харчуванні з організацією дозвілля або без нього в закладах (об'єктах) ресторанного господарства (коди згідно з КВЕД - 55.3, 55.4, 55.5).

Об'єкт (заклад) ресторанного господарства - місцева одиниця (структурний підрозділ) суб'єкта господарювання, яка розміщується в окремій будівлі або приміщенні, має, як правило, обладнаний столами та стільцями для споживання їжі зал і необхідні виробничі та побутові приміщення в якій здійснюється продаж продукції власного виготовлення і купованих товарів, переважно для споживання на місці (пункт 2.4 розділу ІІ Інструкції).

Крім того, основні вимоги щодо роботи суб'єктів господарської діяльності (закладів, підприємств) усіх форм власності, що здійснюють діяльність на території України у сфері ресторанного господарства, затверджені наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України «Про затвердження Правил роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства» від 24 липня 2002 року № 219, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 серпня 2002 року за № 680/6968 (далі - Наказ № 219).

При цьому у назві та тексті Наказу № 219 слова «громадське харчування» в усіх відмінках замінено словами «ресторанне господарство» згідно із наказом Міністерства економіки України від 09 жовтня 2006 року № 309.

Так, згідно абзацу 3 третього пункту 1.3 Наказу № 219 заклад ресторанного господарства - організаційно-структурна одиниця у сфері ресторанного господарства, яка здійснює виробничо-торговельну діяльність: виробляє і (або) доготовляє, продає і організовує споживання продукції власного виробництва і закупних товарів, може організовувати дозвілля споживачів.

Відповідно до пункту 1.5 Наказу № 219 заклади (підприємства) ресторанного господарства поділяються за типами: фабрики-кухні, фабрики-заготівельні, ресторани, бари, кафе, їдальні, закусочні, буфети, магазини кулінарних виробів, кафетерії, а ресторани та бари - також на класи (перший, вищий, люкс).

Відкриття закладу (підприємства) ресторанного господарства узгоджується з органами місцевого самоврядування, установами державної санітарно-епідеміологічної служби в установленому законодавством порядку.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що здійснювати продаж алкогольних напоїв на розлив має право виключно підприємство громадського харчування або спеціалізований відділ, що має статус підприємства громадського харчування, підприємства з універсальним асортиментом товарів за умови наявності ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями.

Відповідно до повідомлення про взяття на облік платника єдиного внеску основний вид економічної діяльності Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 по КВЕД 47.11 – роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, а відтак не має статусу підприємства громадського харчування.

Ні позивачем у позові, а ні його представником у судовому засіданні не заперечувався факт реалізації 100 грамів горілки «Пшенична» у скляний стакан на розлив для споживання на місці за ціною 7,00 грн.

Постановою Кабінету Міністрів України № 957 від 30 жовтня 2008 року «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв» встановлено розмір мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв.

Посилання позивача на те, що назва приміщення де відбулася реалізація 100 грамів горілки «Пшенична» у скляний стакан на розлив для споживання на місці за ціною 7,00 грн., є магазин-бар «Овен», суд не бере до уваги, оскільки назва магазину не може свідчити про основний вид економічної діяльності по КВЕД.

Частина 6 статті 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» встановлює дозвіл на продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці тільки суб'єктам господарювання громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус суб'єктів господарювання громадського харчування, підприємств з універсальним асортиментом товарів, а згідно абзацу 9 частини 2 статті 17 вказаного Закону відповідальність настає за порушення вимог статті 15-3 Закону.

Оскільки в матеріалах справи є належні докази реалізації позивачем 100 грамів горілки «Пшенична» у скляний стакан на розлив для споживання на місці за ціною 7,00 грн. як в закладі громадського харчування без отримання відповідного статусу, то останнім порушено вимоги частини 6 статті 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень (частина 1 статті 2 КАС України).

Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно вимог статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час розгляду справи відповідач проти позову заперечив, доводи позивача не спростував у повному обсязі.

З урахуванням з'ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Так, судом розраховано наступним шляхом.

Податковим органом стосовно Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № НОМЕР_2, яким до позивача застосовані штрафні санкції у розмірі 10000,00 грн.;

- № НОМЕР_4, яким до позивача застосовані штрафні санкції у розмірі 6800,00 грн.;

- № НОМЕР_3, яким до позивача застосовані штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг у сумі 45790,00 грн.

Загальна сума податкових повідомлень рішень становить 62 590, 00 грн.

Судового збору позивачем сплачено у сумі 1920,00 грн.

Суд прийшов до висновку про скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_3 на суму 45790,00 грн.

Сума скасованого податкового повідомлення рішення ставить 73,16% від загальної суми оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області 73,16% від суми сплаченого судового збору.

Отже, сума яка підлягає стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області становить 1 404, 67 грн. (73,16% від 1920,00 грн. (сума сплаченого судового збору) = 1 404, 67 грн.)

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5, 9, 72, 77, 241, 243-246, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (72145, Запорізька область, с. Приморськ, вул. Горького 21, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69000, м. Запоріжжя, пр. Соборний 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30 листопада 2017 року №0015951407.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Присудити на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (72145, Запорізька область, с. Приморськ, вул. Горького 21, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області (69000, м. Запоріжжя, пр. Соборний 166, код ЄДРПОУ 39396146) судові витрати, у вигляді судового збору у сумі 1 404 (одна тисяча чотириста чотири) гривень 67 копійок.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення складено у повному обсязі 31 березня 2018 року.

Суддя Д.В. Татаринов