Рішення № 73339047, 26.03.2018, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

26 березня 2018 року м. Ужгород№ 807/68/18 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Микуляк П.П.

при секретарі Петрус К.І.

за участю:

позивача: Господарське товариство у формі ТОВ завод "ФЛЕКСТРОНІКС ТзОВ", представник - ОСОБА_1,

відповідача: Офіс великих платників податків ДФС України, представник - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Господарського товариства у формі товариства з обмеженою відповідальністю завод "ФЛЕКСТРОНІКС ТзОВ" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У відповідності до ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України проголошується вступна та резолютивна частини Рішення. Повний текст Рішення виготовлено та підписано 05 квітня 2018 року.

Господарське товариство у формі товариства з обмеженою відповідальністю завод "ФЛЕКСТРОНІКС ТзОВ" звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 27.10.2017р.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем було проведено перевірку позивача з питань дотримання термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних за періоди: січень – серпень 2017 року, про що складено акт перевірки № 485/28-10-48-09-16/32221224 від 11.10.2017р. Згідно з висновками акту перевірки встановлено, що позивачем не дотримано термінів реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних до 15 календарних днів на загальну суму ПДВ 2656954,45 грн. та від 31 до 60 календарних днів на загальну суму ПДВ 131892,42 грн., за що нібито передбачена відповідальність п. 120-1.1 ст. 120-1 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі – ПК України). Як результат, на підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 27 жовтня 2017 року, яким згідно з ст. 120-1 ПК України, за затримку реєстрації податкових накладних застосовано до позивача штраф на загальну суму 305263,17 грн. Не погодившись із правомірністю вказаного податкового повідомлення-рішення, останнє позивачем було оскаржено у адміністративному порядку до Державної фіскальної служби України (копія скарги № 312 від 11.11.2017р. додається), однак рішенням про результати розгляду скарги № 636/6/99-99-11-03-01-25 від 10.01.2018 року Державною фіскальною службою України скаргу товариства залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення відповідача № НОМЕР_1 від 27.10.2017 року – без змін.

Не зважаючи на наведене позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення таким, що суперечить нормам діючого законодавства, підлягаю визнанню протиправним та скасуванню з огляду на мотивацію викладену в позовній заяві.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив позовні вимоги задовольнити повністю з підстав, наведених у позовній заяві та у відповіді на відзив на позовну заяву (а.с.68-69).

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, заяву про розгляд справи без його участі суду не надав, однак подав відзив на позовну заяву, у якому просив позовні вимоги залишити без задоволення (а.с.54-56).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач зареєстрований як юридична особа та відомості щодо нього включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.41-43) та зареєстрований, як платник податку на додану вартість, що підтверджується Свідоцтвом № 200001393 про реєстрацію платника податку на додану вартість (а.с.18).

Відповідачем було проведено камеральну перевірку діяльності позивача з питань дотримання п. 201. ст. 201 ПК України, за результатами якої складено Акт № 485/28-10-48-09-16/32221224 «Про результати перевірки дотримання ГТ у формі ТОВ завод «Флекстронікс ТЗОВ», код ЄДРПОУ 32221224 термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних за періоди: січень – серпень 2017 року», (а.с.10-11, далі – акт перевірки).

Проведеною перевіркою встановлено порушення вимог п. 201.10 ст. 201 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами та доповненнями, в частині не дотримання ГТ у формі ТОВ завод «Флекстронікс ТЗОВ» термінів реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних до 15 календарних днів на загальну суму податку на додану вартість 2656954,45 гривень, від 31 до 60 календарних днів на загальну суму податку на додану вартість 131892,42 гривень. У висновку перевірки вказано, що відповідальність платника передбачена п. 1201.1 ст. 1201 ПК України (а.с.11 на звороті).

За наслідками та на підставі акту перевірки, відповідачем стосовно позивача прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.10.2017 року № НОМЕР_1, яким до позивача застосовано штраф на загальну суму в розмірі 305263,17 грн. (а.с.12).

Не погодившись з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку, звернувшись зі скаргою від 11.12.2017р. № 312 до Державної фіскальної служби України (а.с.14-15).

Рішенням про результати розгляду скарги від 10.01.2018 № 636/6/99-99-11-03-01-25, Державною фіскальною службою України скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 27.10.2017 – без змін.

Незаконність, на думку позивача, оскаржуваного податкового повідомлення-рішення і стала підставою для звернення до суду з позовом про визнання його протиправним та скасування.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам у даній справі, а також, враховуючи предмет розгляду даної справи та вирішуючи спір по суті, суд виходить із наступного.

Як з’ясовано судом, позивач – Господарське товариство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю завод "ФЛЕКСТРОНІКС ТзОВ" є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва № 200001393 про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Відтак, на нього поширюються вимоги статті 201 ПК України (податкова накладна) щодо обов’язку реєстрації податкових накладних в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умов щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та реєструвати їх в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Абзацом 14 п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

П.198.5 ст.198 ПК України передбачено, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до ст. 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених пп. 196.1.7 п. 196.1 ст. 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених пп. 197.1.28 п. 197.1 ст. 197 цього Кодексу та операцій, передбачених п. 197.11 ст. 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничихнеоборотних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених п. 189.9 ст.189 цього Кодексу).

У зв’язку з тим, що у звітних періодах за січень – серпень 2017 року відбулося часткове використання позивачем в неоподатковуваних операціях товарів, раніше придбаних для використання в оподатковуваних операціях, то позивачем у відповідності до вимог п. 198.5 ст. 198 ПК України було сформовано податкові зобов'язання та не пізніше останнього дня кожного звітного (податкового) періоду складено зведені податкові накладні на товари, які почали використовуватися в неоподатковуваних операціях.

Це підтверджується, зокрема, наданими позивачем податковими накладними (а.с.19-40).

Із змісту цих податкових накладних вбачається, що такі не підлягають наданню покупцю («Не підлягає наданню отримувачу (покупцю) з причини»), що відповідає пунктам 8, 10-15 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом Міністерства фінансів України № 1307 від 31.12.2015.

Водночас, реєстрація відповідних накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних позивачем була проведена із порушенням термінів, визначених абзацом 14 п. 201.10 ст. 201 ПК України. У зв’язку з чим, відповідачем і було застосовано до позивача штрафні санкції на підставі п. 120-1.1 ст. 120-1 ПК України.

Разом з тим, суд погоджується з твердженнями позивача, що виносячи оскаржуване податкове повідомлення-рішення про накладення на позивача штрафу згідно п. 120-1.1 ст. 120-1 ПК України, відповідачем помилково не було враховано, що штрафна санкція, визначена вказаною матеріальною нормою податкового законодавства, до спірних правовідносин застосуванню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

П. 120-1.1 ст. 120-1 ПК України передбачено відповідальність у вигляді штрафу за порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог ст. 192 та 201 цього Кодексу покладено обов’язок щодо такої реєстрації.

Тобто, вказаною нормою передбачено виключення із визначеного переліку податкових накладних, відповідальність за порушення встановленого строку реєстрації яких в Єдиному реєстрі податкових накладних не наступає.

Дана норма має імперативний характер.

Передбачений наведеними положеннями п. 120-1.1 ст. 120-1 ПК України штраф, не застосовується до трьох окремих видів податкової накладної, а саме:

- податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю);

- податкової накладної, складеної на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування;

- податкової накладної, складеної на постачання товарів/послуг для операцій, які оподатковуються за нульовою ставкою.

Як вже було зазначено, податкові накладні позивача котрі зареєстровані із порушення граничного строку, передбаченого статтею 201 ПК України, були складені позивачем у відповідності до п. 198.5 ст. 198 ПК України та не підлягають наданню отримувачу (покупцю), а тому штрафна санкція, передбачена п. 120-1.1 ст. 120-1 ПК України за порушення строків їх реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних не застосовується.

З огляду на це, суд зазначає наступне.

Аналіз ст. 195 (операції, що підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та ст. 197 (операції, звільнені від оподаткування) ПК України, якими встановлено перелік операцій, що підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою та перелік операцій, звільнених від оподаткування, у взаємозв'язку із статтею 201 (податкова накладна) ПК України, дає можливість зробити беззаперечний висновок стосовно того, що дійсно стаття 201 ПК України містить наведені позивачем три види податкових накладних, які підлягають реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних, серед яких окремим самостійним видом є саме «податкові накладні, які не надаються покупцю».

Зокрема, абз. 4 ст. 201.10 ПК України прямо передбачено, що податкові накладні, які не надаються покупцю, а також: податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Тобто, законодавець у нормах ПК України чітко розмежовує вказані види податкових накладних.

П. 8 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1307 від 31.12.2015встановлено, що при складанні податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пунктах 10-15 цього Порядку, у верхній лівій частині таких накладних у графі «Не підлягає наданню отримувачу (покупцю) з причини» робиться помітка "X" та зазначається тип причини:

01- Складена на суму збільшення компенсації вартості поставлених товарів/послуг

(для податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пункті 13 цього Порядку);

02- Складена на постачання неплатнику податку;

03- Складена на постачання товарів/послуг у рахунок оплати праці фізичним

особам, які перебувають у трудових відносинах із платником податку;

04- Складена на постачання у межах балансу для невиробничого використання;

05-Складена у зв'язку з ліквідацією основних засобів за самостійним рішенням платника податку;

06- Складена у зв'язку з переведенням виробничих основних засобів до складу невиробничих;

07- Складена на операції з вивезення товарів за межі митної території України;

08- Складена на постачання для операцій, які не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість;

09- Складена на постачання для операцій, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість;

10- Складена з метою визначення при анулюванні реєстрації платника податку податкових зобов'язань за товарами/послугами, необоротними активами, суми податку за якими були включені до складу податкового кредиту та не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності;

11- Складена за щоденними підсумками операцій;

12- Складена на постачання неплатнику, в якій зазначається назва покупця (для

податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пункті 10 цього Порядку);

13- Складена у зв'язку з використанням виробничих або невиробничих засобів, інших

товарів/послуг не в господарській діяльності;

14- Складена отримувачем (покупцем) послуг від нерезидента;

15- Складена на суму перевищення бази оподаткування, визначеної відповідно до статей 188 і 189 Податкового кодексу України, над фактичною ціною постачання.

Таким чином, наведений перелік податкових накладних, які не надаються отримувачу (покупцю) є вичерпний та включає тільки податкову накладну, яка складена на постачання для операцій, які звільнені від оподаткування ПДВ, однак податкова накладна, складена на постачання товарів/послуг для операцій, які оподатковуються за нульовою ставкою, не визначена серед податкових накладних, що не надаються отримувачу (покупцю).

Окрім цього, передбачаючи для платників ПДВ відповідальність за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних законодавець фактично переслідував мету захисту прав та законних інтересів покупців товару, які є платниками ПДВ, адже згідно абзацу 2 п. 201.10 ПК України виключно податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Натомість, у тих випадках коли податкові накладні не надаються отримувачу (покупцю), тобто не слугують підставою для нарахування сум податку, які включаються до податкового кредиту, відповідна мета відсутня, а тому потреби у застосуванні до платника податку штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію у Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних, що не надаються отримувачу (покупцю), немає.

Вказаний висновок додатково підтверджується нормою абзацу 21 п. 201.10 ст. 201 ПК України, відповідно до якої відсутність факту реєстрації платником податку – продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

В той же час, порушення позивачем граничних строків реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних, що не надаються отримувачу (покупцю), жодним чином на повноту декларування позивачем свої податкових зобов'язань з ПДВ, на визначення суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню з бюджету, а так само на права контрагентів позивача, які є платниками ПДВ, не вплинуло.

Доводів протилежного відповідачем не надано.

При цьому доводи відповідача, що його позиція викладена в Акті перевірки № 485/28-10-48-09-16/32221224 відповідає позиції Міністерства фінансів України, висловленій у листі № 11310-09-10/10306 від 14.04.2017р., суд не може взяти до уваги, оскільки органи фіскальної служби при проведенні перевірок та винесенні податкових повідомлень-рішень, як суб’єкти владних повноважень, повинні керуватись виключно нормами чинного законодавства, а не листами міністерств і відомств, які носять рекомендаційний характер.

Це узгоджується також з нормами податкового законодавства, виходячи з наступного.

ПК України згідно з п. 1.1 ст. 1 регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. 3.1 ст. 3 ПК України: податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв’язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України; чинних міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання ПК України та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.

Згідно з пунктом5.2 ст. 5 ПК України: у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

Відповідно до пункту 7.3 ст. 7 ПК України: будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Отже, єдиним нормативно-правовим актом, який регулює відносини у сфері оподаткування, є ПК України, який набрав чинності з 1 січня 2011 року.

При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм ПК України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у п. 5.2 ст. 5.2 ПК України, суд вважає посилання відповідача на лист Міністерства фінансів України № 11310-09-10/10306 від 14.04.2017р. (а.с.58) таким, що суперечать положенням ПК України.

У спірних правовідносинах суд застосовує рішення Європейського суду з прав людини у справах «Серков проти України» (заява N 39766/05), «Щокін проти України» (заяви N 23759/03 та N 37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судом як джерело права.

Цими рішеннями було встановлено порушення статті 1 (Захист власності) Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року (далі – Конвенція), оскільки органи державної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати податку.

Стаття 1 Протоколу 1 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", передбачає право на мирне володіння своїм майном, що також є невід'ємним правом на повагу до своєї власності.

Так, відповідно цієї норми права кожна юридична особа має право на мирне володіння своїм майном. Конвенція, залишаючи за державною владою велику свободу відносно рішень в сфері економічної та соціальної політики, підтверджує, що таке втручання в гарантовані права не буде повільним.

Мирне володіння означає, що порушення принципу, встановленому у першому реченні, може мати місце і за відсутності прямого або фізичного втручання у право власності. Так, наприклад, порушення може мати форму позбавлення можливості використати власність, ненадання дозволів, або інших форм перешкоджання реалізації права власності, що є наслідком застосування законодавства або заходів органів державної влади (рішення Європейського суду у справі Wiggins v. UnitedKingdomAppl. 7456/76(1976)).

Крім того, суб'єктом владних повноважень також порушено принцип захисту обґрунтованих сподівань, який тісно пов'язаний із принципом юридичної визначеності і є невід'ємним елементом принципу правової держави та верховенства права. Як зазначено у справі BlackClawsonLtd. v. Papierwerke AG, (1975) AC 591 at 638, сприйняття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд з прав людини визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються. Цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.

Така дія названого принципу пов'язана із іншим принципом – відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатись на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності.

Пунктом 42 рішення «Бендерський проти України» від 15 листопада 2007 року (заява № 22750/02), Європейський суд з прав людини зазначив, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи (див. рішення «РуїзТорійа проти Іспанії» від 9 грудня 1994). Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (рішення «Артіко проти Італії» від 13 травня 1980). Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді “заслухані”, тобто належним чином вивчені судом (cf. «Дюлоранс проти Франції», п. 34553/97, п. 33, від 21 березня 2000; «Донадзе проти Грузії», n° 74644/01, пп. 32 et 35, від 7 березня 2006).

Відповідно до пп 4.1.4 п 4.1 ст. 4 ПК України, одним із принципів, на якому ґрунтується податкове законодавство України, є презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу. У п. 56.21 ст. 56 ПК України зазначено, що у такому разі рішення приймається на користь платника податків.

Згідно з ч. 2 ст. 6 КАС України: суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У відповідності до ч. 1 ст. 2 КАС України: завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 КАС України: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 1 ст. 77 КАС України: кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України: в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України: при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Висновки відповідача щодо застосування до позивача штрафних санкцій згідно з п. 120-1.1 ст. 120-1 ПК України, за порушення позивачем строків реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних, що не надаються отримувачу (покупцю) є безпідставними, не грунтуються на належних та допустимих доказах, а також нормах податкового законодавства України, а тому податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 27 жовтня 2017 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Із врахуванням обставин справи, враховуючи практику Європейського Суду з прав людини, вимоги ПК України, принцип правомірності дій платника податків, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

На підставі наведеного та керуючись статтями 242-246, 250, 255, 295 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов Господарського товариства у формі товариства з обмеженою відповідальністю завод "ФЛЕКСТРОНІКС ТзОВ" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0012374809 від 27.10.2017 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (вул.Дегтярівська,буд. 11-Г,м.Київ 119,04119, код ЄДРПОУ - 39440996) на користь Господарського товариства у формі товариства з обмеженою відповідальністю завод "ФЛЕКСТРОНІКС ТзОВ" (вул. Берегівська-бічна, буд. 4,м. Мукачево, Мукачівський район, Закарпатська область, 89600, код ЄДРПОУ - 32221224) судові витрати у розмірі 4578,96 грн. (чотири тисячі п'ятсот сімдесят вісім гривень дев'яносто шість копійок).

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.255 КАС України.

Рішення суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення за формою і змістом, передбаченими ст. 296 КАС України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяОСОБА_2