Рішення № 73338821, 13.04.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2018 року м. Житомир справа № 806/1275/18

категорія 11.1

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Панкеєвої В.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до апеляційного суду Житомирської області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправними дії апеляційного суду Житомирської області щодо зазначення у довідці від 04.01.2018 № 3-10/03-23/9/2018 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання суддівської винагороди у сумі 26400 грн, з яких 17600 грн посадовий оклад та 8800 грн доплата за вислугу років;

- зобов'язати відповідача видати їй довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання суддівської винагороди, у якій зазначити, що суддівська винагорода, яка враховується для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці станом на 1 січня 2018 року, що становить 61429,5 грн, у тому числі: посадовий оклад - 40953 грн та доплата за вислугу років 20476,5 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що з 4 липня 2017 року позивачу виплачується довічне грошове утримання у розмірі 26400 грн у зв'язку з виходом у відставку. Вважає, що її посадовий оклад належить обраховувати з огляду на розмір, визначений ч.3 ст.133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VІ та має становити 10 мінімальних заробітних плат. З урахуванням норм ст.8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", довічне грошове утримання має становити 61429,5 грн. Стверджує, що відповідачем, у порушення вищевказаних норм чинного законодавства України, нараховано та виплачено суддівську винагороду з розрахунку посадового окладу для судді апеляційного суду у розмірі 17 600,00 грн та вважає таку бездіяльність протиправною.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 14 березня 2018 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

Зважаючи на незначну складність справи, суд вважає за необхідне розглянути її в порядку п.2 ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено судом і не заперечується сторонами, ОСОБА_1 працювала на посаді судді апеляційного суду Житомирської області з 01.04.2011 по 03.07.2017.

Рішенням Вищої ради правосуддя України від 20.06.2017 № 1640/0/15-17 ОСОБА_1 звільнено з посади судді апеляційного суду Житомирської області у відставку.

Листом від 22.02.2018 № 3-187/03-23/73/2018 апеляційний суд Житомирської області повідомив позивачу, що мінімальна заробітна плата, як розрахункова величина застосовується в розмірі 1600,00 грн з коефіцієнтом 1.1. у відповідності до штатного розпису на 2017 рік та на підставі листа ДСА України від 13.01.2017 № 11-256/17 (а.с.12).

Не погоджуючись з такими діями відповідача, вважаючи, що його права порушено, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Приписами ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.130 Конституції України передбачає, що розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Нормами статті 149 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII) встановлено, що суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

Відповідно до частин 1,2 статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

У відповідності до ст.119 Бюджетного кодексу України нецільовим використанням бюджетних коштів є їх витрачання на цілі, що не відповідають:

- бюджетним призначенням, встановленим законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет);

- напрямам використання бюджетних коштів, визначеним у паспорті бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі) або в порядку використання бюджетних коштів;

- бюджетним асигнуванням (розпису бюджету, кошторису, плану використання бюджетних коштів).

На підставі ч.1 ст.51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.

Згідно зі ст.7 Закону України "Про державний бюджет України на 2018 рік" від 07.12.2017 № 2246-19 з 1 січня 2018 року прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлений у розмірі 1762 гривні.

Статтею 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2018 рік" визначено, що розмір мінімальної заробітної плати у місячному розмірі з 01.01.2018 складає 3723 грн.

Нормами ч.1 ст.135 Закону № 1402-VIII визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 22 Розділу 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII встановлено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

Відповідно до п. 23 Розділу 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 рік, № № 41-45, ст.529; 2015 рік, № № 18-20, ст.132, із наступними змінами).

Згідно з ч.3 ст.133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VI (далі - Закон № 2453-VI) посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.

Частиною 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII (далі - Закон № 1774-VIII) встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень.

Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Аналіз норм чинного законодавства, дозволяє зробити висновок, що посадовий оклад судді, який не пройшов кваліфікаційне оцінювання, визначається відповідно до розміру встановленого ч.3 ст.133 Закону № 2453-VI.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 призначено на посаду судді до набрання чинності Законом № 1402-VIII, кваліфікаційного оцінювання на підтвердження відповідності займаній посаді вона не проходила.

Згідно довідки апеляційного суду Житомирської області від 04.01.2018 № 3-10/03-23/9/2018 довічне грошове утримання позивачу нараховується з урахуванням посадового окладу у сумі 17600,00 грн та доплати за вислугу років у розмірі 8800,00 грн (а.с.11).

Суд зауважує, що на підставі п.3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України № 1774-VІІІ, мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

Згідно з ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним судом України у постанові від 07.02.2018 у справі № 825/933/17, відповідно до якої, видатки на оплату суддів, що не пройшли кваліфікаційне оцінювання, виходячи з посадового окладу 32 000,00 грн, не передбачені, відповідач не мав правових підстав для перерахунку та виплати суддівської винагороди позивачу поза межами видатків державного бюджету на його оплату праці.

З огляду на викладене, з 01.01.2018 розмір посадового окладу судді апеляційного суду, який не пройшов кваліфікаційне оцінювання, становить 17 600 грн.

Відтак, апеляційний суд Житомирської області під час виплати позивачу суддівської винагороди, розрахованої з розміру посадового окладу 17 600 грн, діяв на підставі, в межах і в спосіб, що передбачені законами України.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні; жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, враховуючи, що позивач не пройшла кваліфікаційне оцінювання, а апеляційним судом Житомирської області правомірно нараховано довічне грошове утримання у сумі 26400,00 грн суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними та не підлягають задоволенню.

З урахуванням відмови у задоволенні позову ОСОБА_1, суд не розглядає питання про розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 77, 90, 242-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, інд. код НОМЕР_1) - відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя В.А. Панкеєва