Ухвала суду № 73337415, 06.04.2018, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/1788/18

(1-кд/199/3/18)

У Х В А Л А

іменем України

06 квітня 2018 року м. Дніпро

Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

Головуючий - суддя Сенчишин Ф.М.

Секретар судового засідання Сидоренко А.О.

За участі прокурора Стрілець І.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання заступника директора Департаменту – начальника Управління міжнародної правової допомоги Департаменту міжнародного права Міністерства юстиції України ОСОБА_1 про приведення вироку суду Російської Федерації відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, у відповідність із законодавством України

ВСТАНОВИВ:

До Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська надійшло клопотання заступника директора Департаменту – начальника Управління міжнародної правової допомоги Департаменту міжнародного права Міністерства юстиції України ОСОБА_1 про приведення вироку суду Російської Федерації відносно ОСОБА_2 у відповідність із законодавством України.

В обґрунтування клопотання заступник директора Департаменту – начальник Управління міжнародної правової допомоги Департаменту міжнародного права Міністерства юстиції України ОСОБА_1 зазначила, що 26 лютого 2018 року наказом Міністерства юстиції України № 518/5 прийнято рішення про прийняття в Україну засудженого вироком російського суду громадянина України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до статті 606 Кримінального процесуального кодексу України, статті 3 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року, та на підставі запиту Міністерства юстиції Російської Федерації від 29 листопада 2017 року за № 06-148392/17.

ОСОБА_2 засуджено вироком Заводського районного суду м. Орла від 18 серпня 2016 року до покарання у вигляді 9 років позбавлення волі (копія вироку додається) за вчинення злочину, передбаченого частиною третьою статті 30, частиною п’ятою статті 228.1 (замах на незаконний збут наркотичних засобів, з використанням інформаційно-телекомунікаційних мереж «Інтернет», організованою групою, в особливо великому розмірі) Кримінального кодексу Російської Федерації (тексти статей додаються), що також є караним діянням відповідно до законодавства України про кримінальну відповідальність.

ОСОБА_2 відбуває покарання у ФКУ «Виправна колонія № 5 УФСВП Росії по Орловській області»; кінець строку відбуття покарання – 04 вересня 2024 року.

Останнє відоме місце проживання ОСОБА_2 в Україні: АДРЕСА_1 (копія вироку Заводського районного суду м. Орла від 18 серпня 2016 року додається).

Відповідно до вимог частини третьої статті 609 Кримінального процесуального кодексу України Міністерство юстиції України в разі прийняття рішення щодо прийняття громадянина України, засудженого судом іноземної держави, для подальшого відбування покарання на території України звертається до суду з клопотанням про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України.

Відповідно до частини першої статті 610 Кримінального процесуального кодексу України клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України розглядає суд першої інстанції за останнім відомим місцем проживання засудженої особи в Україні або за місцем знаходження Міністерства юстиції України.

З метою забезпечення виконання в Україні покарання, призначеного громадянину України російським судом, керуючись статтею 9 Конституції України, статтями 9-11Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року, статтями 606-610 КПК України, заступник директора Департаменту – начальник Управління міжнародної правової допомоги Департаменту міжнародного права Міністерства юстиції України ОСОБА_1 просить суд:

1) визначити статті, частини статей Кримінального кодексу України, якими передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_2 визнано винним вироком Заводського районного суду м. Орла від 18 серпня 2016 року;

2) визначити строк позбавлення волі, що підлягає відбуванню засудженим ОСОБА_2 на підставі вироку Заводського районного суду м. Орла від 18 серпня 2016 року.

В судовому засіданні прокурор Стрілець І.П. просить суд задовольнити зазначене клопотання.

Представник Міністерства юстиції України ОСОБА_1 була належним чином та завчасно повідомлена про час та місце розгляду клопотання, в судове засідання не з'явилася, за змістом клопотання, просила суд розглядати його без представника Міністерства юстиції України.

Вирішуючи клопотання, суд виходить з наступного.

Процедура розгляду клопотання саме Амур-Нижньодніпровським районним судом міста Дніпропетровська відповідно до вимог статті 610 КПК України, якою визначено територіальну підсудність розгляду зазначеного клопотання, коло осіб, участь яких є обов’язковою у судовому розгляді, перелік документів, що подаються разом з клопотанням, та повноваження суду при розгляді такого клопотання, Міністерством юстиції України не порушено, оскільки ОСОБА_2, є громадянином України, має реєстрацію та останнє відоме місце проживання в Україні, за адресою: АДРЕСА_2, що відноситься до юрисдикції Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська.

Подане представником Міністерства юстиції України клопотання разом із доданими до нього документами відповідають переліку документів, встановленому частино 2 статті 610 КПК України.

З доданих до клопотання документів вбачається, що вироком Заводського районного суду м. Орла від 18 серпня 2016 року ОСОБА_2 визнано винуватим у скоєнні злочину, передбаченого частиною 3 статті 30, частиною 5 статті 228.1 КК РФ і йому призначено покарання у виді 9 років позбавлення волі у виправній колонії суворого режиму.

Запобіжний захід ОСОБА_2 залишений без змін – взяття під варту.

Відповідно до апеляційної ухвали Судової колегії у кримінальних справах Орловського обласного суду від 28 вересня 2016 року, вирок Заводського районного суду м. Орла від 18 серпня 2016 року відносно ОСОБА_2 залишено без змін.

Частиною 3 статті 30, частиною 5 статті 228.1 КК РФ передбачена кримінальна відповідальність за замах, тобто умисні дії особи, безпосередньо спрямовані на скоєння злочину - незаконний збут наркотичних засобів з використанням інформаційно-телекомунікаційної мережі «Інтернет», групою осіб за попередньою змовою, в особливо великому розмірі, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з незалежних від цієї особи обставин.

Вказані діяння ОСОБА_2, за які його засуджено в Російській Федерації, є кримінальним злочином і згідно із законодавством України.

Відповідно до вимог частини 3 статті 610 КПК України під час розгляду клопотання Міністерства юстиції України суд визначає статті (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність, якими передбачена відповідальність за кримінальні правопорушення, вчинені засудженим громадянином України, і строк позбавлення волі, визначений на підставі вироку суду іноземної держави.

Частина 3 статті 30 КК РФ відповідає статті 15 КК України.

Разом з тим, суд враховує роз’яснення, викладені у п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 26 квітня 2002 року «Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів», відповідно до якої злочини, передбачені статтями 307, 309 або 311 КК України, визнаються закінченими з моменту вчинення однієї із зазначених у диспозиціях цих статей альтернативних дій. У випадках, коли винна особа вчинила одну або декілька зазначених дій, але не встигла вчинити іншу дію із тих, які охоплювались її умислом, скоєне слід розглядати як закінчений злочин за виконаними діями, а незавершена дія окремої кваліфікації як готування до злочину або як замах на злочин не потребує.

Проаналізувавши фактичні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого визнано винуватим ОСОБА_2, суд вважає за необхідне визнати, що діяння останнього за законодавством України утворюють закінчений склад злочину і за вказаних фактичних обставин частина 3 статті 30, частина 5 статті 228.1 КК РФ, за якими кваліфіковані діяння ОСОБА_2, відповідають частині 3 статті 307 КК України.

Суд виходить з того, що при визначенні строку покарання, який підлягатиме відбуванню у разі передачі ОСОБА_2 в Україну, слід враховувати вимоги частини першої статті 10 та частини першої статті 11 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року щодо максимального врахування покарання, визначеного вироком російського суду, з метою створення належних підстав для реалізації засудженим ОСОБА_2 права бути переданим в Україну як державу свого громадянства для подальшого відбування покарання.

Санкція частини 3 статті 307 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від дев’яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, тобто призначене ОСОБА_2 покарання за вироком суду Російської Федерації знаходиться у межах санкції ч. 3 ст. 307 КК України, яка передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, вчинене ОСОБА_2 на території Російської Федерації.

На підставі викладеного, суд вважає за можливе застосовувати до засудженого ОСОБА_2 покарання за частиною 3 статті 307 КК України у виді позбавлення волі на строк 9 років.

Оскільки ОСОБА_2 вироком Заводського районного суду м. Орла від 18 серпня 2016 року, залишеним без змін апеляційною ухвалою Судової колегії у кримінальних справах Орловського обласного суду від 28 вересня 2016 року, не було призначено додаткове покарання у виді конфіскації майна, суд при приведенні вироку суду Російської Федераціїу відповідність із законодавством України не може застосувати до засудженого ОСОБА_2 обов’язкове додаткове покарання за частиною 3 статті 307 КК України – конфіскацію майна.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6-11 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року, ст.ст. 602-610 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Клопотання заступника директора Департаменту - начальника Управління міжнародної правової допомоги Департаменту міжнародного права Міністерства юстиції України ОСОБА_1 про приведення вироку суду Російської Федерації відносно ОСОБА_2 у відповідність із законодавством України - задовольнити.

Вирок Заводського районного суду м. Орла від 18 серпня 2016 року, залишений без змін апеляційною ухвалою Судової колегії у кримінальних справах Орловського обласного суду від 28 вересня 2016 року, відносно ОСОБА_2 привести у відповідність із законодавством України.

Визначити, що частина 3 статті 30, частина 5 статті 228.1 Кримінального кодексу Російської Федерації, за якою ОСОБА_2 засуджено вироком Заводського районного суду м. Орла від 18 серпня 2016 року, залишеним без змін апеляційною ухвали Судової колегії у кримінальних справах Орловського обласного суду від 28 вересня 2016 року, відповідають частині 3 статті 307 Кримінального кодексу України.

Засудженому ОСОБА_2 на підставі вироку Заводського районного суду м. Орла від 18 серпня 2016 року, залишеного без змін апеляційною ухвалою Судової колегії у кримінальних справах Орловського обласного суду від 28 вересня 2016 року, визначити покарання за частиною 3 статті 307 Кримінального кодексу України у виді позбавлення волі на строк 9 (дев’ять) років без конфіскації майна.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська протягом семи днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення зазначеного строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий:

06.04.2018