Рішення № 73336669, 02.04.2018, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/11168/16-ц

Провадження № 2/161/1292/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2018 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі: головуючого судді - Олексюка А.В.

при секретарі - Шолом С.І.

з участю: представника позивача - Велка В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

29.08.2016 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 07.11.2007 року укладено кредитний договір № б/н, відповідно до якого останній отримав кредит в розмірі - 30000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Однак, відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання за договором.

Станом на 31.07.2016 року заборгованість за кредитним договором становить - 14983,84 грн., в тому числі: заборгованість по кредиту - 7602,02 грн., заборгованість по процентах за користування кредитом - 5680,21 грн., заборгованість по пені та комісії - 750,00 грн., штраф (фіксована частина) - 250,00 грн., штраф (процентна ставка) - 701,61 грн.

На підставі наведеного, просить суд, стягнути з відповідача в користь позивача заборгованість в розмірі - 14983,84 грн., згідно кредитного договору № б/н від 07.11.2007 року.

Крім того, просить суд стягнути з відповідача в його користь понесені судові витрати по справі.

Відповідач в судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності відповідача за наявними матеріалами справи.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, з підстав зазначених в позовній заяві. Просив суд позов задовольнити.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Між сторонами виникли правовідносини, що регулюються ст.ст. 526, 527, 530, 651, 1048, 1050, 1054 ЦК України.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановленим договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається з кредитного договору № б/н, укладеного 07.11.2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2, останній отримав кредит в розмірі - 30000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а.с. 8, 9).

Згідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

В п. 1 ст. 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором б/н від 07.11.2007 року у відповідача перед банком таном на 31.07.2016 року заборгованість за кредитним договором становить - 14983,84 грн., в тому числі: заборгованість по кредиту - 7602,02 грн., заборгованість по процентах за користування кредитом - 5680,21 грн., заборгованість по пені та комісії - 750,00 грн., штраф (фіксована частина) - 250,00 грн., штраф (процентна ставка) - 701,61 грн. (а.с. 4-7).

З урахуванням того, що відповідач належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, суд вважає підставними вимоги про стягнення із відповідача в користь позивача заборгованостіпо кредиту в розмірі - 7602,02 грн. та заборгованість по процентах за користування кредитом в розмірі - 5680,21 грн.

Розмір заборгованості за кредитом та процентами відповідачем не оспорювався та не спростовувався, тому суд погоджується із визначеним банком розміром заборгованості, який відповідає умовам укладеного кредитного договору.

Крім того, ОСОБА_2 не було заявлено про застосування наслідків спливу строку позовної давності та не подано про це письмову заяву щодо позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» про стягнення заборгованості за кредитом та процентами, то у суду відсутні правові підстави для застосування до вказаних позовних вимог строку позовної давності.

Разом з тим, в заяві про перегляд заочного рішення відповідач вказував, що до вимог про стягнення штрафних санкцій повинна застосовуватись позовна давність в один рік.

Частина 1 та пункт 1 частини 2 статті 258 ЦК України передбачають, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Як вбачається з розрахунку заборгованості, пеня, яку просить стягнути позивач з відповідача нарахована за період з 31.12.2015 року і по 31.07.2016 року, тобто в межах одного року.

Тому, з позичальника в користь кредитора підлягає стягненню заявлений позивачем розмір пені - 750,00 грн.

В частині вирішення позовних вимог про стягнення штрафів (фіксованої частини та процентної складової) суд керується наступним.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України ). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України ).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Пунктами 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що при порушенні клієнтом строків платежу з будь-якого грошового зобов'язання, передбачених даним договором, більше, ніж на 30 днів, клієнт зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. та 5% від суми заборгованості по кредитному ліміту.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до вимог статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 21 жовтня 2015 року № 6-2003цс15.

З огляду на вищевикладене, на думку суду, не підлягає до задоволення позовна вимога про стягнення з відповідача штрафів (фіксованої частини в розмірі 250,00 грн. та процентної складової в розмірі 701,61 грн.), оскільки до відповідача вже застосована цивільно-правова санкція за порушення строку виконання грошового зобов'язання - пеня.

ПАТ КБ «Приват Банк» було заявлено позов про стягнення 14983,84 грн. заборгованості за кредитним договором, судом постановлено стягнути 14032,23 грн., отже в даному випадку задоволено позовні вимоги на 93,64 % =14032,23 гривень*100% /14983,84 грн.

У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача в користь позивача слід стягнути судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 1290,36 грн. (1378 гривень судовий збір за подання позовної заяви 93,64 %).

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 4, 10, 11, 12, 13,76, 78, 79, 80, 133, 141, 263, 264, 265 ЦПК України, ст.ст. 526, 527, 626, 629, 631, 651, 1046, 1048, 1050, 1054, 1055, 1056 Цивільного Кодексу України суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН - НОМЕР_1, адреса проживання: АДРЕСА_1, в користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, рахунок № 29092829003111 (для погашення заборгованості та судових витрат), заборгованість в розмірі 14 032 (чотирнадцять тисяч тридцять дві) грн. 23 коп., з яких: заборгованість за кредитом - 7602 (сім тисяч шістсот дві) грн. 02 коп., заборгованість за процентами - 5680 (п'ять тисяч шістсот вісімдесят) грн. 21 коп. заборгованість за пенею - 750 (сімсот п'ятдесят) грн. 00 коп. за кредитним договором № б/н від 07.11.2007 року.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН - НОМЕР_1, адреса проживання: АДРЕСА_1, в користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, рахунок № 29092829003111 (для погашення заборгованості та судових витрат), понесені витрати пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі - 1290 (одна тисяча двісті дев'яносто) грн. 36 коп.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Волинської області через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 12.04.2018 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду Олексюк А.В.