Рішення № 73336077, 06.04.2018, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/1670/17

РІШЕННЯ

Іменем України

06.04.2018 року місто Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області в складі:

судді Ганкіної І.А.,

за участю секретаря Жигарової Д.О.,

без участі сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з вищевказаним позовом, який обгрунтовує тим, що ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву № б/н від 12 липня 2011 року, згідно якої отримав кредитну картку «Універсальна».

26.10.2015 року відповідачу було переоформлено кредитну карту на престижну кредитну картку «Універсальна Gold» та відкрито картковий рахунок, згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 8000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 42,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Позивач зазначає, що своїм підписом у заяві відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг.

Також позивач вказує, що свої зобов’язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме: надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

Відповідач свої зобов’язання за кредитним договором належним чином не виконує, в зв’язку з чим станом на 13.06.2017 року він має заборгованість перед позивачем у розмірі 37 581,03 грн., з яких: 13 889,71 грн. – тіло кредиту; 4 210,90 грн. – відсотки за користування кредитом; 17 214,66 грн. – пеня, а також штрафи: 500,00 грн. – штраф (фіксована частина); 1 765,76 грн. – штраф (процентна складова).

Добровільно відповідач погашати заборгованість за вищевказаним кредитним договором відмовляється, в зв’язку з чим позивач вимушений звернутись до суду з даним позовом та просить суд стягнути з відповідача на його користь зазначену суму боргу.

Представник позивача до суду не з’явився, однак попередньо подав суду письмову заяву про розгляд справи без представника позивача, в поданій заяві зазначив, що заявлені вимоги підтримує та просить задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 попередньо направив на адресу суду письмову заяву, в якій просив розглядати справу без його участі та відмовити позивачу в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Частиною 3 статті 211 ЦПК України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

15.02.2018 року на адресу суду від відповідача ОСОБА_1 та його представника за довіреністю ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву. Згідно даного відзиву, на думку відповідача та його представника, позовні вимоги не підлягають до задоволення з огляду на наступне. 1. Банк безпідставно підвищив кредитний ліміт, не повідомивши про це належним чином відповідача. 2. Порушення зобов’язання сталося саме з вини кредитора, оскільки банк незаконно нарахував пеню та штрафні санкції на кредит, який не відповідає розміру кредиту, що вказаний в договорі б/н від 12.07.2011 року. 3. До позову не долучено оригінали поданих документів, а долучені до позову копії документів посвідченні неналежною особою. 4. Проценти та штрафні санкції нараховані позивачем в період пільгового періоду. 5. Розмір штрафів перевищує розмір наданого кредиту. 6. Банком одночасно застосовано два види штрафів, які є одним видом цивільно-правової відповідальності, що суперечить ч. 1 ст. 61 Конституції України. 7. До вимог про стягнення неустойки підлягає застосуванню спеціальна позовна давність в один рік. 8. Укладений між позивачем та відповідачем договір не містить повної інформації щодо умов договору. 9. Умови договору суперечать Закону України «Про захист прав споживачів». Також відповідач та його представник вважають безпідставною вимогу про стягнення судових витрат, оскільки позивачем при подачі позову до суду не було подано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат (а.с. 98-103).

05.04.2018 року представником позивача подано до суду відповідь на відзив (а.с. 112-118).

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За вказаних обставин суд вважає можливим провести судове засідання за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши письмові докази у справі та надавши їм належну правову оцінку, суд дійшов такого висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4,7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов’язків... має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву № б/н від 12 липня 2011 року.

26.10.2015 року відповідачу було переоформлено кредитну карту на престижну кредитну картку «Універсальна Gold» та відкрито картковий рахунок, згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 8000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 42,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua та копії яких долучені до позову (а.с. 8, 9-23) складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві, копія якої наявна в матеріалах справи (а.с. 7).

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Встановлюючи та змінюючи кредитний ліміт Банк керувався п.п. 2.1.1.2.3., 2.1.1.2.4. договору, на підставі яких відповідач при укладанні договору дав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку.

Відповідно до п. 2.1.1.5.7. договору власник картрахунку зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту. Згідно п. 1.1.1.63. договору, овердрафт – це короткостроковий кредит, який надається Банком Клієнту у разі перевищення суми операції за платіжною карткою над сумою залишку коштів на його рахунку в розмірі ліміту кредитування.

Згідно положень «Умов та Правил надання банківських послуг», які розміщені на офіційному сайті позивача www.privatbank.ua ПАТ КБ «ПриватБанк», що діяв на підставі Ліцензії НБУ № 22 від 29.07.2009 року, а зараз діє на підставі Ліцензії НБУ № 22 від 05.10.2011 року, керуючись законодавством України, публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує «Умови та правила надання банківських послуг», які є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам. Таким чином, клієнт отримує доступ до всіх без виключення послуг Банку.

При укладанні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Формулярами та стандартними формами є саме «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифи Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, згідно яких обслуговується відповідач.

Заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в ПАТ КБ «ПриватБанк», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі.

У відповідності з ч. 2. ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Статтею 207 ЦК України не передбачено вичерпного переліку таких документів, тому окрім листів та телеграм можуть використовуватися і інші засоби зв'язку, наприклад електронний або інший інтернет/sms –ресурс.

Відповідно до ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, тому акцептуючи пропозицію Банку відповідач підписом у заяві про приєднання до «Умов та правил надання банківських послуг» визнав та погодився на запропоновані Банком умови користування послугами Банку.

Також свідченням приєднання до угоди відповідача є факт користування ним картковим рахунком та використання кредитних коштів, що підтверджується ксерокопією його фото з карткою в руках, виданою позивачем та випискою по рахунку відповідача ОСОБА_1 (а.с. 119-122, 123) і повністю узгоджується з ч. 2. ст. 642 ЦК України, згідно якої особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.

Пунктом 1.1.3.2.4. договору для ПАТ КБ «ПриватБанк» передбачена можливість зміни ОСОБА_2 та інших невід'ємних частин договору. При цьому у сторін договору виникають обов'язки:

- у Кредитора: інформування позичальника щодо внесених змін шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в п. 1.1.3.1.9. договору;

- у Позичальника: отримання виписки про стан та про здійснені операції по карткових рахунках (п 1.1.2.1.5. договору).

На підставі п. 1.1.5.2. договору, неотримання або несвоєчасне отримання клієнтом виписок про стан рахунків не звільняє клієнта від виконання його зобов'язань за даним договором.

Згідно п.п. 1.1.6.1, 1.1.6.2. договору зміни в «Умови та правила надання банківських послуг» вносяться банком щомісячно в односторонньому порядку, а у випадках, коли в односторонньому порядку внесення змін неможливо, банк повідомляє клієнтів про внесені зміни шляхом використання різних каналів зв'язку, серед яких: офіційний сайт банку www.privatbank.ua та sms – повідомлення клієнтам про зміни даних правил, клієнтські виписки, інші канали інформування.У разі незгоди зі змінами «Умов та правил надання банківських послуг» або «Тарифів Банку» клієнт має право надати Банку заяву про розірвання договору, виконавши умови п. 2.1.1.5.4. договору.

Так, відповідно до умов договору відповідач зобов’язався:

- на підставі п. 2.1.1.5.5. договору погашати заборгованість за кредитом, процентами за його використання, по перевитраті платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором;

- слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, згідно п. 2.1.1.5.7. договору, а у разі невиконання зобов'язань за договором, у відповідності до п. 2.1.1.5.6, на вимогу Банку виконати зобов'язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), оплати винагороди Банку.

Пунктом 2.1.1.12.1. договору сторонами погоджено, що зобов'язання клієнта з повернення тіла кредиту, процентів за користування кредитом, комісії, пені та штрафів, тобто загальна заборгованість клієнта є борговими зобов'язаннями.

Відповідно до п. 2.1.1.3.3. договору відповідач доручив Банку списувати з карткового рахунку суми грошових коштів у розмірі здійснених ним операцій, а також вартість послуг, визначену Тарифами Банку при настанні термінів платежу, а при виникненні боргових зобов'язань згідно п.п. 2.1.1.12.9. договору, списувати з будь-якого рахунку відкритого в Банку (у т.ч. з карткового рахунку) грошові кошти для здійснення платежу з метою повного або часткового погашення боргових зобов'язань, у тому числі мінімального обов'язкового платежу. Списання коштів здійснюється відповідно до встановленого законодавством порядку.

На підставі п. 2.1.1.12.2. договору, сплату процентів за користування кредитом клієнт здійснює шляхом надання доручення Банку про списання грошей з його поточного рахунку в розмірі нарахованих процентів (договірне списання).

Якщо на дату нарахування процентів клієнт використав всю суму кредиту, сторони узгодили збільшення розміру кредиту на розмір боргових зобов'язань за кредитом, що мала місце на дату нарахування процентів.

Згідно п. 2.1.1.12.2. договору в разі непогашення клієнтом боргових зобов'язань за кредитом до 25 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому були здійснені трати, за користування кредитом клієнт сплачує Банку проценти в розмірі, зазначеному в ОСОБА_2, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті https://www.privatbank.ua/kredity/, з розрахунку 365/366 календарних днів на рік, що підтверджується п. 2.1.1.12.6. договору.

У разі виникнення прострочених зобов'язань за кредитом згідно п. 2.1.1.12.2.1. договору клієнт сплачує Банку проценти в подвійному розмірі від зазначених в тарифах, що діють на дату нарахування.

При непогашенні суми простроченого кредиту згідно п. 2.1.1.12.6.1. договору на суму від 100 грн., клієнт сплачує Банку пеню відповідно до встановлених тарифів, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті https://www.privatbank.ua/kredity/. Пеня нараховується в день нарахування відсотків за кредитом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України та п. 2.1.1.7.6. договору при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500,00 грн. (в еквіваленті 500,00 грн. за кредитними картками, відкритими у валюті USD) + 5% від суми позову.

Згідно з ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 ЦК України наслідками порушення боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Судом встановлено, що ПАТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме: надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

Відповідач ОСОБА_1 не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями, в зв’язку з чим станом на 13 червня 2017 року він має заборгованість перед позивачем у розмірі 37 581,03 грн., з яких: 13 889,71 грн. – тіло кредиту; 4 210,90 грн. – відсотки за користування кредитом; 17 214,66 грн. – пеня, а також штрафи: 500,00 грн. – штраф (фіксована частина); 1 765,76 грн. – штраф (процентна складова), що підтверджується наданим розрахунком заборгованості (а.с. 5-6).

Таким чином, судом є встановленим, що в даному випадку грошові кошти надавалися відповідачу у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку без зазначення їх цільового використання. Тоді, як Законом України «Про захист прав споживачів» визначено поняття споживчого кредиту – це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції. Тому Закон України «Про захист прав споживачів» не поширюється на правовідносини за даним позовом. В зв’язку з цим, також є безпідставним посилання відповідача та його представника на те, що в договорі чітко необумовлено обсяг взаємних прав та обов’язків, а викладені в договорі умови є несправедливими в розумінні п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Видача кредиту відповідачу здійснювалась позивачем шляхом встановлення кредитного ліміту на картковий рахунок. Щодо кредитного ліміту, то встановлюючи та змінюючи кредитний ліміт Банк керувався п.п. 2.1.1.2.3., 2.1.1.2.4. договору, на підставі яких відповідач при укладанні договору дав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку.Кредитною лінією відповідач ОСОБА_1 активно користувався в 2015, 2016 роках. Зміна тіла кредиту безпосередньо пов’язана з продовженням відповідачем користуватися карткою (зняття коштів, оплата коштів і т.д.), що і спричинило зміну розміру тіла кредиту. Договором для відповідача було встановлено обов’язок отримувати виписки про стан та про здійснені операції по картковому рахунку. Відповідно до п. 1.1.5.2. договору, неотримання або несвоєчасне отримання клієнтом виписок про стан рахунків не звільняє клієнта від виконання його зобов’язань за даним договором. Відповідач не звертався до позивача з повідомленням про незгоду з внесеними змінами та не ініціював розірвання договору, більше того активно користувався карткою, що говорить про прийняття ним діючих умов банківського обслуговування.

Посилання відповідача та його представника на те, що саме з вини кредитора виникла вищевказана заборгованість також спростовується наступним. Так, відповідач не надав доказів на підтвердження тих обставин, що саме поведінка Банку унеможливила виконання ним своїх зобов’язань, що призвело до збільшення обсягу загальної заборгованості за кредитним договором. Звернення позивача за захистом свого порушеного права не одразу після виявлення порушення такого права, не може свідчити про порушення зобов’язання з вини кредитора, оскільки відповідачем не надано доказів, що така поведінка кредитора унеможливила виконання ним своїх кредитних зобов’язань. Відповідачем суду не надано доказів, що позивач відмовився прийняти належне виконання кредитних зобов’язань, запропоноване ним.

Нарахування позивачем пені не є за своєю природою відшкодуванням шкоди, не залежить від розміру шкоди, завданої порушенням умов договору, а є за своєю суттю мірою забезпечення зобов’язання та мірою цивільно-правової відповідальності за порушення зобов’язання за кредитним договором.

Заперечення відповідача та його представника про незаконність нарахування одночасно пені та штрафу, яке ґрунтується на ст. 61 Конституції України, є помилковим. Штраф і пеня мають різне призначення і функції у цивільних правовідносинах. Штраф – це разове покарання, а пеня – покарання, яке має на меті домогтися якнайшвидшого виконання зобов’язання. Одночасне стягнення штрафу і пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки відповідно до статті 549 ЦК України пеня і штраф є формами неустойки, а згідно зі статтею 230 ГК України – видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Таким чином, штраф і пеня є окремими видами неустойки. Штраф застосовується за порушення виконання зобов’язання, а пеня – за несвоєчасність виконання грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання. Тобто, штраф і пеня не є взаємовиключними видами неустойки. Застосування позивачем у кредитному договорі і штрафу, і пені як окремих видів неустойки, не є подвійним притягненням до відповідальності, адже характер правопорушень в даному випадку різний.

Щодо нарахування штрафів, то сторони за договором передбачили, що у разі порушення позичальником термінів платежів по будь-якому з грошових зобов’язань більш ніж на 30 днів Банком нараховується штраф за формулою: «500 грн.» + «5%» від заборгованості за кредитом. Штраф розраховується на окремому рахунку та підлягає сплаті першочергово, що передбачено п. 2.1.1.7.6. «Умов та Правил надання банківських послуг». Цей штраф не виражається у твердій грошовій сумі, оскільки хоча в розрахунку він і складається з двох частин (фіксована складова + процентна складова), але юридично вони складові формули, за якою обчислюється нероздільна (цілісна) сума в залежності від розміру невиконаних або неналежно виконаних зобов’язань.

Також у відповідності зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплати неустойки.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

Пунктом 27 постанови ВССУ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин» роз’яснено, що положення ч. 3 ст. 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосоване судом лише за заявою відповідача. В даному випадку така заява суду не надана. Відповідач не надав суду жодного доказу важкого фінансового становища з моменту першого порушення умов кредитного договору, а саме прострочення сплати кредиту.

Щодо строків позовної давності, то підстав для застосування позовної давності до позовних вимог про стягнення пені немає, оскільки порушення зобов’язання триває.

Крім того, посилання відповідача та його представника на те, що долучені до позову документи посвідчені не уповноваженою особою також не заслуговують на увагу, оскільки долучені копії засвідчені належним чином та на них містяться мокрі печатки позивача ПАТ КБ «Приват Банк».

Згідно ч.1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. А положення ст. 599 ЦК України, передбачають, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до п. 1.1.7.11. договору, договір діє на протязі 12 місяців з моменту його підписання. Якщо на протязі цього строку жодна з сторін не проінформує другу сторону про розірвання даного договору, він автоматично лонгується на той же строк. Пунктом 1.1.7.43. договору сторони визнали, що дія договору закінчується в момент закриття останнього рахунку/депозиту клієнта, відкритого в рамках договору або підпадаючого під дію договору, а також при закінченні використання послуг Банка, передбачених договором. За наявної у клієнта в момент закриття останнього рахунку клієнта непогашеної заборгованості перед Банком по договору, в тому числі по овердрафту, а також заборгованості по сплаті комісії перед Банком, дія договору закінчується після повного погашення заборгованості.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти ) у такій самі сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем, у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов'язання за даним договором.

Згідно ст. 617 ЦК України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

В результаті такого прострочення відповідач істотно порушив умови договору, так як позивач вчасно не отримав належні йому кошти і не використав їх в своїй діяльності.

Оскільки судом встановлено, що відповідач не дотримує умов укладеного договору, в порядку та в строки, передбачені зазначеним договором, кредит не повернув, а право позивача невиконанням зобов`язання порушено, тому воно підлягає судовому захисту.

Таким чином, суд вважає, що позов обґрунтований, тому підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем відповідно до платіжного доручення № PROM9B28GA від 19.06.2017 року сплачено судовий збір по даній справі в розмірі 1 600 грн. 00 коп. (а.с. 1), тому, відповідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, зазначені судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у рахунок повернення сплаченого ним судового збору за подачу даного позову до суду.

Керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, рах. № 29092829003111 (для погашення заборгованості та судових витрат), МФО № 305299), заборгованість в розмірі 37 581 (тридцять сім тисяч п’ятсот вісімдесят одну) грн. 03 коп. за кредитним договором № б/н від 12 липня 2011 року.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, рах. № 29092829003111 (для погашення заборгованості та судових витрат), МФО № 305299), в рахунок повернення сплаченого судового збору кошти в розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) гривень.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Вінницької області через Вінницький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СУДДЯ І.А. Ганкіна