Постанова № 73334837, 04.04.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/1854/17-а Головуючий у 1-й інстанції: Поліщук І.М.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

04 квітня 2018 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Загороднюка А.Г.

суддів: Полотнянка Ю.П. Драчук Т. О.

за участю:

секретаря судового засідання: Ременяк С.Я.,

позивача: ОСОБА_2,

представника відповідача: ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Донецького прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (в/ч9937) на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Донецького прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (в/ч9937) про визнання протиправними дій та стягнення середнього заробітку,

В С Т А Н О В И В :

19 жовтня 2017 року позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Донецького прикордонного загону (в/ч 9937) про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволені позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення.

19 лютого 2018 року на адресу суду надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що до спірних правовідносин слід застосовувати положення статей 116, 117 КЗпП України. Також просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Позивач в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, у зв’язку з чим просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, позивача та представника відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до частини 1 статті 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено з матеріалів справи, наказом начальника Донецького прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України №74-ос від 07 квітня 2016 року ОСОБА_2 звільнено в запас за підпунктом "є" пункту 1 частини 8 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (у зв'язку з вислугою встановлених строків служби), виключено із списків особового складу загону, всіх видів забезпечення та направлено для зарахування на військовий облік до Вінницького ОМВК Вінницької області.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 09 червня 2016 року (справа №802/689/16-а), яка набрала законної сили згідно ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2016 року, адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено, визнано протиправною бездіяльність відповідача та зобов'язано Донецький прикордонний загін нарахувати та виплатити ОСОБА_2 підйомну допомогу у розмірі місячного грошового забезпечення.

В подальшому, постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2017 року (справа 802/169/17-а), яка набрала законної сили, позов ОСОБА_2 задоволено та зобов'язано Донецький прикордонний загін провести нарахування та виплату ОСОБА_2 невиплаченої частини підйомної допомоги у розмірі 2668,14 грн.

На виконання даного рішення 23 травня 2017 року відповідачем виплачено ОСОБА_2 кошти в сумі 2559,35 грн., що підтверджується довідкою виданою ПАТ "Приват Банк" (а.с. 26).

10 серпня 2017 року відповідачем виплачено ОСОБА_2 кошти в сумі 108,79 грн., що також підтверджується довідкою виданою ПАТ "Приват Банк" (а.с. 27)

Оскільки позивача звільнено 07 квітня 2016 року він вважає, що відповідач повинен виплатити йому середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, тобто за період з 07 квітня 2016 року по 10 серпня 2017 року, на підставі частини 1 статті 117 КЗпП України, а тому і звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Суд першої інстанції частково задовольняючи адміністративний позов виходив з того, що остаточний розрахунок при звільненні із ОСОБА_2 щодо підйомної допомоги відбувся із затримкою у 490 календарних днів, а тому стягненню із відповідача підлягає середній заробіток за весь час затримки в сумі 417974,90 грн.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Статтею 2 Закону України "Про військовий обов’язок і військову службу" передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України "Про військовий обов’язок і військову службу" правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 25 Закону України "Про Державну прикордонну службу" визначено, що військовослужбовці Державної прикордонної служби України користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", цього Закону, інших актів законодавства.

Соціальний захист працівників Державної прикордонної служби України забезпечується на загальних підставах відповідно до законодавства про працю, якщо інше не передбачено трудовим договором.

Одними з видів соціального забезпечення Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачає грошове забезпечення військовослужбовців (стаття 9), продовольче, речове та інше забезпечення військовослужбовців (стаття 9-1).

Аналіз вищенаведених норм вказує на те, що підйомна допомога не входить до складу грошового забезпечення військовослужбовця, а є самостійним видом допомоги, яка виплачується за певних умов при переїзді військовослужбовців на нове місце військової служби в інший населений пункт.

Відповідно до частини 1 статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Згідно з частини 1 статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Зазначені норми трудового права структурно віднесено до розділу VII "Оплата праці" указаного Кодексу.

За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не відноситься до неустойки та не є санкцією за невиконання грошового зобов'язання. Це компенсаційна виплата за порушення права на оплату праці, яка нараховується у розмірі середнього заробітку.

Як вказував суд вище, підйомна допомога не входить до складу грошового забезпечення військовослужбовця, тому не є оплатою праці, а відповідно й вимоги статей 116, 117 КЗпП України не можуть бути застосовані у даних правовідносинах.

Необхідно зазначити, що й КЗпП України не відносить підйомну допомогу до оплати праці, а передбачає її в розділі VIII "Гарантії і компенсації".

За вищенаведених обставин, колегія суддів погоджується з позицією апелянта щодо не розповсюдження дії статей 116, 117 КЗпП України на спірні правовідносини.

У той же час колегія суддів зазначає, що доводи апелянта про не застосування норм трудового права до відносин військової служби є необґрунтованими та спростовуються зазначеними у рішенні суду нормами права.

Також помилковими є й доводи апелянта стосовно необхідності залучення третіх осіб, оскільки у даних правовідносинах відповідач є самостійним суб'єктом владних повноважень до компетенції якого відноситься вирішення питань пов'язаних із виплатою грошового забезпечення та виплатою передбаченою законодавством допомоги.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, доводи апеляційної скарги спростовують висновки рішення суду, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Донецького прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (в/ч9937) задовольнити повністю.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 11 квітня 2018 року.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_4 ОСОБА_5