Постанова № 73333048, 10.04.2018, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер справи: 654/3462/17 Головуючий в І інстанції: Сіянко В.М.

Номер провадження: №22-ц/791/439/18 Доповідач: Майданік В.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2018 року Апеляційний суд Херсонської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Майданіка В.В.,

суддів: Кутурланової О.В.,

Орловської Н.В.,

секретар Цулукіані І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, діючого в інтересах Управління державної міграційної служби України в Херсонській області, на рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 08 грудня 2017 року, у складі судді Сіянка В.М., у справі за заявою ОСОБА_3, заінтересована особа - Управління державної міграційної служби України в Херсонській області в особі Голопристанського районного сектору, про встановлення факту проживання в Україні,

В С Т А Н О В И В:

21 листопада 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаною заявою, в якій просив встановити факт постійного проживання в Україні на законних підставах до 24 серпня 1991 року

Свою заяву обґрунтував тим, що народився в місті Туманян Вірменської РСР. У 1983 році переїхав з Вірменії до України та з лютого 1983 року по теперішній час проживає на території Голопристанського району Херсонської області в с. Бехтери. У 1985 році закінчив Бехтерську середню школу та отримав атестат про середню освіту. З 1983 по 1991 рр. працював у Побуткомбінаті в с. Бехтери Голопристанського району Херсонської області. Встановлення факту проживання в Україні необхідне для оформлення належності до громадянства України відповідно пункту 1 ч.1 ст.3 Закону України "Про громадянство України".

Оскаржуваним рішенням від 08 грудня 2017 року заяву було задоволено.

В апеляційній скарзі представник Управління державної міграційної служби України в Херсонській області просить скасувати зазначене рішення й ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування обставин справи. Зокрема вказав, що суд не звернув уваги на відсутність доказів, які б підтверджували працю заявника на Побуткомбінаті в с.Бехтери та факт постійного проживання його на території України на момент проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року, а також те, що пояснення свідків документально нічим не підтверджені. Також, зазначив, що судом не враховано те, що до територіального підрозділу ОСОБА_3 із заявою про встановлення належності до громадянства України не звертався, а звернувся відразу до суду, чим порушив процедуру, визначену Порядком №215/2001. Крім того, вказав, що поза увагою суду залишилась і та обставина, що заявником не надано доказів відсутності, припинення громадянства іншої держави, в нього відсутній паспорт громадянина України колишнього СРСР і взагалі невідомо, на яких законних підставах він перебуває на території України і які необхідні дії вживає з метою своєї легалізації.

Відповідно до п.6 Розділу XV "Перехідні положення" Конституції України до впровадження нового адміністративно-територіального устрою України відповідно до змін до Конституції України щодо децентралізації влади, але не довше ніж до 31 грудня 2017 року, утворення, реорганізацію та ліквідацію судів здійснює Президент України на підставі та у порядку, що визначені законом.

Указом Президента України №452/2017 від 29.12.2017 року "Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах" було постановлено ліквідувати Апеляційний суд Херсонської області та утворити Херсонський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Херсонську область, з місцезнаходженням у місті Херсоні.

Однак, згідно з п.3 Розділу XІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів", що набрав чинності з 30.09.2016 року, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Крім того, відповідно до ч.6 ст.147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Також, відповідно до п.8 ст.1 Розділу XІІІ "Перехідні положення" ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Враховуючи наведене, оскільки Херсонський апеляційний суд як новоутворений суд свою роботу ще не розпочав, то до утворення останнього його повноваження продовжує здійснювати Апеляційний суд Херсонської області, у межах територіальної юрисдикції якого перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи заяву, суд виходив з доведеності заявником факту його постійного проживання за станом на 24 серпня 1991 року на території України.

Однак до такого висновку суд дійшов при неповному з'ясуванні обставин справи та неправильному застосуванні норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що згідно з вимогами п.п.1 та 4 ч.1 ст.376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції й ухвалення нового рішення.

З матеріалів справи та встановлених судом обставин вбачається наступне.

Заявник просить встановити вказаний факт з метою отримання права громадянства за п.1 ч.1 ст.8 Закону України "Про громадянство". При цьому обставини, на які він посилається як на підставу своєї заяви, ним доводяться наступними доказами:

--- копією атестата від 25.06.1985 року про середню освіту, отриману по закінченню ним Бехтерської середньої школи с.Бехтери Голопристанського району Херсонської області (а.с.3),

--- копією виписки з погосподарської книги відносно ОСОБА_4 (адреса господарства АДРЕСА_1) за 1986-1990рр, в якій значиться ОСОБА_3. ІНФОРМАЦІЯ_1., місце роботи - побуткомбінат, робочий. Погосподарська книга посвідчена секретарем Новозбур'ївської сільської ради Голопристанського району Херсонської області (а.с.6-7),

--- копією виписки з погосподарської книги відносно ОСОБА_4 (адреса господарства АДРЕСА_1) за 1991-1995рр, в якій значиться ОСОБА_3. ІНФОРМАЦІЯ_1., місце роботи - побуткомбінат. Погосподарська книга посвідчена секретарем Новозбур'ївської сільської ради Голопристанського району Херсонської області (а.с.4-5),

--- показаннями свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які пояснили, що знають заявника більше 30 років, він постійно проживав в Україні, закінчив у с.Бехтери школу, працював в місцевому побуткомбінаті.

При апеляційному розгляді до матеріалів справи був залучений лист Новозбур'ївського сільського голови від 10.04.2018 року за №286, за яким відповідно до запису домової книги по прописці за 1978-1986 роки заявник був зареєстрований в с.Нова Збур'ївка по вул. П. Морозова з 01.02.1983 року на підставі паспорта НОМЕР_1 від 06.09.1978 року.

Рішення суду, що оскаржується, ухвалено 07 грудня 2017 року, тобто в період дії ЦПК України в редакції, що була чинною до 14.12.2017 року включно.

Відповідно до ч.2 ст.256 ЦПК України в редакції, що була чинною до 14.12.2017 року включно, у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Аналогічні положення містить ч.2 ст.315 ЦПК України в редакції, що є чинною з 15.12.2017 року.

За ч.1 ст.259 в редакції, що була чинною до 14.12.2017 року включно, у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.

Аналогічні положення містить ч.1 ст.319 ЦПК України в редакції, що є чинною з 15.12.2017 року.

При вирішенні справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, постійного або безперервного проживання на території України слід керуватися Законом України "Про громадянство" від 18.01.2001 року (далі - Закон) та Указом Президента України від 27.03.2001 року "Питання організації виконання Закону України "Про громадянство" (далі - Указ Президента), яким було затверджено Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень (далі - Порядок).

Закон передбачає: належність до громадянства України (ст.3), а також набуття громадянства України як один з видів належності (ст.ст.6-15).

Відповідно до п.1. ч.1 ст.3 Закону громадянами України є, зокрема, усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України.

Відповідно до п.2 ст.6 Закону громадянство України набувається, зокрема за територіальним походженням.

Згідно зі ст.8 Закону:

Особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов'язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов'язання припинити громадянство всіх цих держав. Іноземці, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, замість зобов'язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства.

Іноземці, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, які подали зобов'язання припинити іноземне громадянство, повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України. Якщо іноземці, маючи всі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання такого документа, з незалежних від них причин не можуть отримати його, вони подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.

Подання зобов'язання припинити іноземне громадянство не вимагається від іноземців, які є громадянами (підданими) держав, законодавство яких передбачає автоматичне припинення особами громадянства (підданства) цих держав одночасно з набуттям громадянства іншої держави, або якщо міжнародні договори України з іншими державами, громадянами яких є іноземці, передбачають припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства України, а також від осіб, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, та осіб без громадянства.

Датою набуття громадянства України у випадках, передбачених цією статтею, є дата реєстрації набуття особою громадянства України.

Особа, яка набула громадянство України і подала декларацію про відмову від іноземного громадянства, зобов'язується повернути паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави. Вимога про взяття зобов'язання повернути паспорт іноземної держави не поширюється на осіб, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні.

Тобто, за вказаною нормою для реєстрації громадянином України необхідно, щоб особа: 1) постійно проживала на момент 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України"; 2) була іноземцем, який подав зобов'язання припинити іноземне громадянство; 3) була особою без громадянства, яка подала заяву про набуття громадянства України; 4) була громадянином держави, законодавство якої передбачає автоматичне припинення особою громадянства цієї держави одночасно з набуттям громадянства іншої держави.

За ст.1 Закону реєстрація громадянства України - це внесення запису про набуття особою громадянства України спеціально уповноваженим на те органом у відповідні облікові документи.

Як зазначалось вище, згідно з Указом Президента України затверджено відповідний Порядок, а також покладено виконання функцій спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань громадянства на Державну міграційну службу України.

Згідно з положеннями даного Порядку:

- заяви з питань громадянства оформлюються, зокрема, про оформлення набуття громадянства України особою, яка проживає на території України, - на ім'я начальника головного управління (управління) міграційної служби в Автономній Республіці Крим, області, містах Києві та Севастополі за місцем проживання особи (абз.4 п.2);

-заява з питань громадянства подається у письмовій формі з зазначенням дати її

складання та підписується заявником (п.3),

- для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням особа, яка постійно проживала до 24 серпня 1991 року на території, що стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або на інших територіях (частина перша статті 8 Закону), подає документи, передбачені підпунктами "а"-"в" пункту 24 цього Порядку (а саме: заяву про набуття громадянства України за територіальним походженням, дві фотокартки (розміром 35 х 45 мм), один із таких документів: декларацію про відсутність іноземного громадянства (для осіб без громадянства), зобов'язання припинити іноземне громадянство (для іноземців); деякі інші), а також документ, що підтверджує факт постійного проживання особи на зазначених територіях (п.п.24, 25);

- у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання чи народження особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або на інших територіях (частина перша статті 8 Закону), або документів, що підтверджують відповідні родинні стосунки, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду (п.44);

- повноважним органом щодо вирішення питання щодо встановлення або оформлення належності до громадянства України є Головне управління (управління) міграційної служби в Автономній Республіці Крим, області, містах Києві та Севастополі, яке перевіряє відповідність оформлення документів щодо встановлення або оформлення належності до громадянства України вимогам законодавства України та підтвердження ними наявності фактів, з якими Закон пов'язує належність особи до громадянства України (п.90);

- якщо під час перевірки буде встановлено, що подані заявником документи не підтверджують наявність фактів, з якими Закон пов'язує набуття особою громадянства України, начальник вказаного органу міліції або його заступник приймає вмотивоване рішення про відмову у задоволенні клопотання про оформлення набуття особою громадянства України (п.94); рішення про оформлення набуття особою громадянства України або про відмову у задоволенні клопотання про оформлення набуття особою громадянства України не пізніш як у тримісячний строк з дня надходження документів надсилається до районного, районного у місті, міського управління або відділу Міністерства внутрішніх справ України, до якого документи були подані заявником, який не пізніш як у тижневий строк з дня надходження відповідного рішення повідомляє про нього заявника у письмовій формі. У разі прийняття рішення про відмову у задоволенні клопотання про оформлення набуття особою громадянства України заявникові у письмовій формі повідомляються причини відмови (п.п.95, 96).

Отже, вважаючи, що встановлення вказаного факту має для заявника юридичне значення (тобто для реєстрації громадянином України), суд не звернув увагу на те, що заявником не надано належних і допустимих доказів доказів того, що він є особою, яка: 1) постійно проживала на момент 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України"; 2) була іноземцем, який подав зобов'язання припинити іноземне громадянство; 3) була особою без громадянства, яка подала заяву про набуття громадянства України; 4) була громадянином держави, законодавство якої передбачає автоматичне припинення особою громадянства цієї держави одночасно з набуттям громадянства іншої держави.

Надані заявником докази не доводять з абсолютною переконливістю факт проживання його на момент 24 серпня 1991 року на території України.

Погосподарські книги за 1986-1990рр та 1991-1995рр лише доводять його проживання на території України до початку 1991 року, оскільки сама книга за 1991-1995 роки і вона не доводить як встановлений факт проживання заявника на території України протягом усього вказаного періоду. Це ж саме стосується й атестату від 25.06.1985 року про середню освіту заявника, який не може доводити зазначений факт щодо події, яка мала місце 24.08.1991 року, а також листа сільського голови від 10.04.2018 року, який зазначає про реєстрацію заявника в період 1978-1986 роки.

Показаннями свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 також не можуть вважатися доказами, які свідчать про встановлення дійсного факту проживання заявника на території України на момент 24 серпня 1991 року.

Суд першої інстанції не перевірив належним чином доводів заявника, належну оцінку доказам, як того вимагали положення ст.212 ЦПК України в редакції, що була чинною до 14.12.2017 року включно, не дав і по суті всупереч вимогам ст.213 ЦПК України в редакції, що була чинною до 14.12.2017 року включно, вирішив справу на підставі лише пояснень заявника, витягів з двох погосподарських кних та пояснень двох свідків, належним чином не перевірених.

Крім того, до територіального підрозділу ОСОБА_3 із заявою про встановлення належності до громадянства України не звертався, а звернувся відразу до суду, чим порушив процедуру, визначену Порядком №215/2001.

Виходячи з викладеного, суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про наявність доказів постійного проживання заявника на території України за станом на 24.08.1991 року, а значить про обґрунтованість заяви.

За таких обставин рішення суду слід скасувати й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви слід відмовити.

Відповідно до ст.141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

При поданні апеляційної скарги скаржником було сплачено 881,00грн. (26 грудня 2017 року та 09 лютого 2018 року відповідно 480,00грн. та 401,00грн.) (а.с.40, 52).

Таким чином, оскільки скарга підлягає задоволенню, з заявника на користь скаржника необхідно стягнути судові витрати у розмірі по 881,00грн.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, діючого в інтересах Управління державної міграційної служби України в Херсонській області, задовольнити.

Рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 08 грудня 2017 року скасувати й ухвалити нове рішення.

В задоволенні заяви ОСОБА_3, заінтересована особа - Управління державної міграційної служби України в Херсонській області в особі Голопристанського районного сектору, про встановлення факту проживання в Україні відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Управління державної міграційної служби України в Херсонській області судові витрати в розмірі 881,00грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання безпосередньо до Верховного Суду касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складення повного тексту постанови - 12 квітня 2018 року.

Головуючий _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ В.В. Майданік

Судді: _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ О.В. Кутурланова

_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ Н.В. Орловська