Рішення № 73329775, 11.04.2018, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 500/1039/18

Провадження № 2/500/1669/18

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2018 року

Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого – судді Адамова А.С.,

за участю секретаря – Нікітіної Ю.П.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ізмаїлі справу за позовом ОСОБА_2 до Ізмаїльської міської ради Одеської області про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

26.02.2018 року позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовними вимогами, якими просить визнати за нею право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3, яка померла 26.05.2017 року, на квартиру №58, яка розташована за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул.. Гагаріна, буд. №4-а, мотивуючи тим, що нотаріусом їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадкову квартиру, у зв’язку з відсутністю оригіналу документу, що посвідчує право власності спадкодавця ОСОБА_3 на квартиру – свідоцтво про право власності №170 від 26.11.1992р., право власності за яким зареєстроване Ізмаїльським МБТІ за №61-113.

Ухвалою суду від 20.03.2018р. витребувано від Ізмаїльської державної нотаріальної контори Одеської області копію спадкової справи №150/2017 від 29.08.2017 року, заведеної після смерті 26.05.2017 року ОСОБА_3.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причину неявки суд не повідомив, тому суд відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів у зв’язку з відсутністю заперечень проти такого вирішення справи представника позивача.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 є власником квартири №58, яка розташована за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул.. Гагаріна, буд. №4-а, на підставі свідоцтва про право власності №170 від 26.11.1992р. зареєстроване Ізмаїльським МБТІ в книгу реєстру за №61-113, що підтверджується довідкою №2369 від 22.12.2017р. КП «Ізмаїльське МБТІ».

Відповідно до свідоцтва про смерть серії І-ЖД №497028 від 26.05.2017р. ОСОБА_3 померла 22.05.2017 року.

Після смерті ОСОБА_3, згідно ст.1220 ЦК України, відкрилася спадщина на спадкове майно, до якого входить квартира №58, яка розташована за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Гагаріна, буд. №4-а.

Відповідно до заповіту, посвідченого 03.08.1993 року державним нотаріусом Ізмаїльської державної нотаріальної контори, зареєстрованого в реєстрі за №4/3995, ОСОБА_3 заповіла все своє майно ОСОБА_2.

Вказаний заповіт є чинним, що підтверджується Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) №48895935 від 29.08.2017р.

Позивач є спадкоємцем за заповітом та спадщину прийняв, оскільки в установлений законом шестимісячний строк звернувся до приватного нотаріуса Кілійського районного нотаріального округу Одеської області ОСОБА_4 з заявою про прийняття спадщини, що підтверджується копією відповідної заяви, наявної у матеріалах справи.

Осіб, які мають право на обов’язкову частку у спадщині після смерті ОСОБА_3 відповідно до ст. 1241 ЦК України, немає.

На звернення позивача до Ізмаїльської державної нотаріальної контори Одеської області з приводу оформлення спадщини, письмовою відповіддю державного нотаріуса ОСОБА_5 за №212/02-14 від 24.02.2018р. йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, у зв’язку з відсутністю оригіналу документу, що посвідчує право власності спадкодавця ОСОБА_3 на квартиру – свідоцтво про право власності №170 від 26.11.1992р., право власності за яким зареєстроване Ізмаїльським МБТІ за №61-113.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно із ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною 1 ст. 1223 ЦК України встановлено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Відповідно до ст. 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Частиною 1 статті 1234 ЦК України визначено, що право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Згідно ч. 1 ст. 1235 ЦК України встановлено, що заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Згідно ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Відповідно до п.п. 4.15 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, провадиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів. Спадкоємець повинен надати нотаріусу правовстановлюючий документ, що підтверджує право власності спадкодавця на нерухоме майно.

Згідно із п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Згідно п. 3.1 Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Відповідно до ст. 316 Цивільного Кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Належність спадкодавцю майна, про яке зазначає позивач у позовній заяві, підтверджується, у том числі, довідкою КП «Ізмаїльське МБТІ» №2369 від 22.12.2017р.

У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 76 ЦПК України, передбачає, що доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.ст. 12, 13, 78, 81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, судом не виявлено обставин, що суперечать закону або порушують права, свободи чи інтереси інших осіб.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 259, 263-265, 280 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, місце проживання: 68300, Одеська область, м. Кілія, вул. Вилківська, буд. №2, кор.. 1, кв. 24) до Ізмаїльської міської ради Одеської області (юридична адреса: 68600, Одеська область, м. Ізмаїл, пр. Суворова, 62, Код ЄДРПОУ: 26569223) про визнання права власності на спадкове майно задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3, яка померла 26.05.2017 року, на квартиру №58, яка розташована за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Гагаріна, буд. №4-а.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено та підписано 12.04.2018 року.

Суддя: ОСОБА_6