Рішення № 73329017, 11.04.2018, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/187/18

РІШЕННЯ

іменем України

"11" квітня 2018 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючої – судді Старжинської О.Є., при секретарі судового засідання – Ніколаєнко Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в місті Вознесенськ Миколаївської області цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

19.01.2018 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 21217,33 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що між Банком та відповідачем 15.10.2010 року був укладений кредитний договір б\н, відповідно до умов якого Банк надав позичальнику кредитні кошти в сумі 3200 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 відсотків на рік на суму залишку заборгованості, з 01.01.2013 року – 30 відсотків на рік на суму залишку заборгованості, з 01.09.2014 року – 34,8 відсотків на рік на суму залишку заборгованості з 01.04.2015 року – 43,2 відсотків на рік на суму залишку заборгованості, з 22.08.2015 року - 42 відсотків на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, а останній зобов’язався щомісячно частинами, вчасно повертати суму кредиту, а також інші суми згідно з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою.

Взяті на себе зобов'язання, відповідно до умов кредитного договору, Банк виконав у повному обсязі. Проте, відповідач ОСОБА_1 незважаючи на це, порушив його, оскільки своєчасно не погашав кредит та не сплачував відсотки за користування ним, комісію, внаслідок чого станом на 27.12.2017 року утворилася заборгованість по кредитному договору в сумі 21217,33 грн., яка складається з заборгованості:

-за кредитом у сумі 304,77 грн.;

-за процентами у сумі 11482,38 грн.;

-пені у сумі 7943,64 грн.;

- штрафів у сумі 500 грн. 00 коп. (фіксована частина), 986,54 грн. (процентна складова).

В судове засідання представник позивача не з’явився, суду надав заяву про розгляд справи за його відсутності, про підтримання позовних вимог, згоду на винесення заочного рішення.

Представник відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 - в судовому засіданні позов визнав частково в сумі заборгованості по кредиту – 304,77 грн., по відсоткам у сумі 324,64 грн. У відзиві на позовну заяву вказує на не підтвердження належними та допустимими доказами розміру кредитної заборгованості, незаконне збільшення банком в односторонньому порядку розміру процентної ставки за кредитним договором та неможливість нести подвійну відповідальність за порушення зобов’язання у вигляді неустойки (комісії), штрафів та просить застосувати строк позовної давності до нарахованої заборгованості по відсоткам.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково.

Зокрема, судом встановлено, що між Банком та відповідачем 15.10.2010 року був укладений кредитний договір б\н, відповідно до умов якого Банк надав позичальнику кредитні кошти в сумі 3200 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 відсотків на рік на суму залишку заборгованості, з 01.01.2013 року – 30 відсотків на рік на суму залишку заборгованості, з 01.09.2014 року – 34,8 відсотків на рік на суму залишку заборгованості з 01.04.2015 року – 43,2 відсотків на рік на суму залишку заборгованості, з 22.08.2015 року - 42 відсотків на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, а останній зобов’язався щомісячно частинами, вчасно повертати суму кредиту, а також інші суми згідно з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою.

Договір складається з письмової заяви позичальника з відмітками банку, а також Умов надання банківських послуг, Правил користування платіжною картою. При укладанні договору сторони керувалися ч.1 ст.634 ЦК України. Згідно цієї статті договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією з сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Згідно заяви позичальника ОСОБА_1 ознайомилася та згодна із Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифів банку, які були надані йому у письмовій формі і своїм підписом підтвердив повну інформацію про умови кредитування ПриватБанку.

За змістом ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно ч.ч. 1, 4 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Положення ст.ст. 546, 548-551, 553-554 ЦК України вказують на те, що сторони зобов’язання можуть домовитися про забезпечення його виконання. Виконання зобов’язання забезпечується, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), порядок та форма забезпечення встановлюється в Законі або договорі.

З матеріалів справи слідує, що позичальник повинен був погашати кредит, сплачувати відсотки за користування кредитом, а також пеню, штрафи, проте свої зобов’язання не виконав. Так, як вбачається з розрахунку заборгованості станом на 27.12.2017 року у відповідача ОСОБА_1 є заборгованість по кредиту в сумі 304,77 грн.,

Крім того, позивачем нараховано заборгованість по процентам в сумі 11482,38 грн., виходячи з процентної ставки, яка неодноразово змінювалася банком: з 21.01.2011 року – 3 % на місяць (36 % річних), з 15.10.2010 року – 2,5 % на місяць (30 % річних), з 01.09.2014 року — 2,9 % на місяць (34,8 % річних); з 01.04.2015 року - 3,6 % на місяць (43,2 % річних); з 22.08.2015 року - 3,5 % на місяць (42 % річних).

Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до п. 28 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при вирішенні питання щодо правомірності підвищення банком чи іншою фінансовою установою процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки, дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора та необхідно розрізняти умови кредитного договору, які встановлюють односторонню зміну кредитного договору, від умов договору, що встановлюють погоджену сторонами процедуру зміну договору шляхом прийняття позичальником пропозиції кредитора про зміну умов договору відповідно до вимог статей 641-642 ЦК України або в порядку визначеному ч.6 ст. 1056-1 ЦК України.

Судом встановлено, що зміна базової процентної ставки за користування кредитними коштами відбулася відповідно до наказів від 18 серпня 2014 року № СП-2014-6915682 та від 18 лютого 2015 року № СП-2015-6552838. При цьому нові тарифи із підвищеною ставкою підлягають застосуванню лише для витрат, зроблених після введення в дію нових тарифів, що дає можливість у разі незгоди з новою процентною ставкою погасити наявну заборгованість за кредитом по раніше встановленій процентній ставці. Зміни щодо процентної ставки узгоджуються з Умовами та Правилами надання банківських послуг (п.1.1.3.2.3) – розмір процентної ставки за кредитом може змінюватися банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах зазначених в пункті 1.1.3.1.9 Умов та Правил. У разі незгоди зі змінами Умов та Правил надання банківських послуг позичальник може надати банку письмову заяву про розірвання договору і погасити заборгованість перед банком. Заяв про розірвання кредитного договору від відповідача ОСОБА_1 до банку не надходило. Більше того, відповідачем неодноразово були внесені платежі в рахунок погашення заборгованості вже після зміни процентної ставки, що свідчить про прийняття змін до умов кредитування. З урахуванням викладеного доводи представника відповідача щодо заперечення позову в цій частині є необґрунтованими.

Згідно розрахунку заборгованості, що є належним та допустимим доказом щодо наявності кредитної заборгованості, у позичальника мали місце витрати по картрахунку, остання - 10.12.2017 року. ОСОБА_1 продовжувала користуватися виключно кредитними коштами, отриманими до вказаної дати, а тому банк правомірно застосовував процентні ставки впродовж усього періоду користування кредитними коштами.

При цьому суд погоджується з розрахунком заборгованості по процентам, наданим позивачем станом на 27.12.2017 року, оскільки іншого не встановлено.

Так, як вбачається з матеріалів справи, позичальник дійсно порушив умови договору в частині вчасного повернення кредиту, в зв'язку з цим станом на 27.12.2017 року утворилася заборгованість по кредитному договору в сумі 21217,33 грн., яка складається з:

-заборгованості за кредитом у сумі 304,77 грн.;

-заборгованості за процентами у сумі 11482,38 грн.;

-пеня та комісія у сумі 7943,64 грн.;

- штрафів у сумі 500 грн. 00 коп. (фіксована частина), 986,54 грн. (процентна складова).

Що стосується нарахованої неустойки, то суд виходить з наступного.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника передбачених законом невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Зокрема штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За положеннями ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Згідно п. 2.1.1.7.6, п. 2.1.1.12.6.1 Умов і правил надання банківських послуг за порушення зобов’язань по поверненню кредитних коштів, нараховується пеня, а також штрафи у розмірах визначених цими Умовами.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Зазначена правова позиція Верховного Суду України викладена в постанові від 21 жовтня 2015 року по цивільній справі №6-2003цс15.

Оскільки угодою сторін передбачено застосування пені та штрафу за одне й те саме порушення зобов’язань за договором, їх одночасне стягнення є неприпустимим.

За такого з відповідача підлягає стягненню на користь позивача лише пеня.

Згідно зі ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Виходячи з розрахунку кредитної заборгованості наданої позивачем слідує, що розмір неустойки (пені) перевищує розмір збитків (тіло кредиту, відсотки за користування кредитом), відповідач є особою з інвалідністю ІІ групи, двічі в 2012-2013 роках, з 13.06.2017 року по 06.11.2017 року проходила лікування в Миколаївській обласній психіатричній лікарні, а тому, на думку суду, її розмір слід зменшити до 2000 грн.

Доводи представника відповідача щодо неналежності розрахунку заборгованості відповідача наданих банком є необґрунтованими та не доведеними належними доказами, строк позовної давності щодо нарахування ПАТ КБ «Приватбанк» відсотків за користування кредитними коштами не пропущений. Відповідно до даного кредитного договору відповідачу ОСОБА_1 було відкрито картковий рахунок, встановлений кредитний ліміт на картку, видано картку, а сума обов’язкового мінімального щомісячного платежу залежить від суми використаного кредитного ліміту.

Статтею 261 ЦК України встановлено, що за зобов’язання з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливу строку виконання.

Відповідно до правил користування платіжною карткою, який є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строком. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (стаття 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливу останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, а саме з відповідача підлягає стягненню 1144,95 грн. судового збору (1762 грн. (сплачений судовий збір) х 64,98% (відсоток задоволених позовних вимог))

Керуючись ст.ст. 12, 13, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (рахунок 29092829003111, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитом – 304,77 грн., за процентами - 11482,38 грн., пеню в сумі 2000 грн., а всього у сумі 13787,15 грн. (тринадцять тисяч сімсот вісімдесят сім гривень п’ятнадцять коп.).

Стягнути з ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» (рахунок 29092829003111, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) судові витрати в сумі 1144,95 грн. (одна тисяча сто сорок чотири гривні дев’яносто п’ять коп.).

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Миколаївської області через Вознесенський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів.

Судове рішення в повному обсязі виготовлено 12.04.2018 року.

Суддя: підпис ОСОБА_3

З оригіналом згідно: суддя