Постанова № 73328699, 12.04.2018, Франківський районний суд м. Львова

465/7527/15-к

1-кп/465/346/18

У Х В А Л А

підготовчого судового засідання

12.04.2018 року суддя Франківського районного суду м. Львова Кузь В.Я.

за участю секретаря Янковської С.Ю.

в ході розгляду у відкритому підготовчому судовому засіданні, в залі суду, в м. Львові обвинувального акта, долученого до нього реєстру матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні, що внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12015140000000466 від 08 жовтня 2015 року відносно

ОСОБА_1, року 1992, місяця серпня, дня 10 народження, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України приватного підприємця, одруженого раніше не судимого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 213 КК України,

Сторона обвинувачення: прокурор відділу процесуального керівництва при проведенні досудового розслідування органами внутрішніх справ та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури Львівської області, юрист 2 класу ОСОБА_2.

Сторона захисту: адвокат ОСОБА_3

В С Т А Н О В И В:

Згідно обвинувального акта, ОСОБА_1 підозрюється у здійсненні операцій з брухтом чорних та кольорових металів без спеціального дозволу (ліцензії), одержання якого передбачено законодавством; організації пунктів прийому, схову та збору металобрухту, яке вчинив у період 2013 – 2014 роки не будучи суб’єктом господарювання, який наділений правом здійснювати операції з брухтом чорних та кольорових металів, в супереч встановленим вимогам законодавства у сфері економічної діяльності, діючи без спеціального дозволу (ліцензії) одержання якого передбачено Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», розуміючи, що його батько ОСОБА_4 є директором ТзОВ «Вестметінвест», якому Міністерством промислової політики України, 06.07.2019 видана ліцензія № 470191 на провадження діяльності із заготівлі та переробки металобрухту кольорових металів за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, с. Солонка, вул.. Стуса,13, з корисливих мотивів, маючи на меті забезпечення вказаного підприємства брухтом чорних та кольорових металів, а також отримання прибутку, вирішив організувати мережу незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту на території м. Львова.

Дані інкриміновані дії ОСОБА_1, органом досудового розслідування та прокурором - процесуальним керівником у кримінальному провадженні кваліфіковані за ч. 1 ст. 213 КК України, як здійснення операцій з брухтом чорних та кольорових металів без спеціального дозволу (ліцензії), одержання якого передбачено законодавством; організації пунктів прийому, схову та збуту металобрухту.

Матеріали обвинувального акта надійшли до Франківського районного суду м. Львова 19 листопада 2015 року від першого заступника прокурора Львівської області М. Тиховського та відповідно до ст.. 35 КПК України, передані на розгляд судді Масендичу В.В.

03 березня 2018 року керівником апарату видано розпорядження № 18/р про призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ, що перебували на розгляді у судді Масендича В.В..

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 березня 2018 року , у порядку передбаченого ст.. 35 КПК України, справа передана судді Кузю В.Я.

З урахуванням завантаженості головуючого та надмірною кількістю одночасної передачі як кримінальних, так і інших проваджень від іншого судді, підготовче судове засідання призначено відповідно до ухвали від 15 березня 2018 року.

В ході підготовчого судового засідання, при вирішенні питань, передбачених ст. 314- 316 КПК України встановлено, що обвинувальний акт не відповідає вимогам процесуального законодавства, і у першу чергу ст. 291 КПК України, що є перешкодою для повного, всебічного та неупередженого їх розгляду по суті в судовому процесі, у продовж розумного строку.

Так, згідно ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні, серед іншого, підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення). Обставини, що підлягають доказуванню повинні бути відображені у фактичних обставинах кримінального провадження, що викладаються в обвинувальному акті, і саме ці обставини вказують на те у чому обвинувачується особа, інакше обвинувачення є не конкретизованим, формальним. Разом з тим, органи досудового розслідування та прокурор не обвинувачують, а підозрюють ОСОБА_1 у організації пунктів прийому , схову та збуту металобрухту, однак час організації таких пунктів, спосіб їх організації в обвинувальному акті не зазначені, як не вказано і спосіб схову та збуту металобрухту, його вид та кількість, вартість за яку було збуто металобрухт та кому безпосередньо.

За своїм змістом, обвинувальний акт стосується незаконних операцій з металобрухтом вчинених ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, що діяли на прохання ОСОБА_1, а у чому конкретно полягали кримінально карані діяння ОСОБА_1 та чи є кримінально карані, дії у вигляді прохання, пропозиції іншій особі щось вчинити, в обвинувальному акті не наведено. Я убачається із змісту обвинувального акта, у невстановлений досудовим розслідуванням час та у невстановленому місці, ОСОБА_1 увів в оману ОСОБА_8, ОСОБА_6 ОСОБА_7 щодо законності створення пункту прийому металобрухту. Отже, обвинувальний акт не відповідає вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КК України, тобто у ньому відсутній виклад фактичних обставин кримінального провадження, які прокурор вважає встановленими і які б відповідали диспозиції інкримінованої норми закону.

Відтак, викладені в обвинувальному акті фактичні обставини та правова кваліфікація кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 213 КК України з кваліфікуючими ознаками: здійснення операцій з брухтом чорних та кольорових металів без спеціального дозволу (ліцензії), одержання якого передбачено законодавством; та організації пунктів прийому, схову та збуту металобрухту, не відповідають одне одному.

Крім цього, органи досудового розслідування та прокурор не встановивши точного часу вчинення інкримінованих дій, їх правову кваліфікацію здійснили формально, без урахування матеріального права, і зокрема того, що ст. 213 КК України в період з 2013 по 2015 роки зазнала суттєвих змін, і які впливають на кваліфікацію дій ОСОБА_1

Якщо брати до уваги, що інкриміновані дії ОСОБА_1 вчинив у період 2013 -2014 років, то вони підпадали під кваліфікацію за Законом в редакції від 15 листопада 2011 року.

Обвинувальний акт складено та затверджено 17 листопада 2015 року, проте у ньому не вказано в редакції якого закону інкримінується у вину кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 213 КК України.

Із змісту диспозиції ч. 1 ст. 213 КК України у всіх редакціях Закону, передбачено організацію незаконних пунктів прийому , схову та збуту металобрухту, натомість в обвинувальному акті інкримінується у вину організація пунктів, без кваліфікуючої ознаки « незаконних».

З огляду на зазначене, обвинувальний акт і з цих підстав не відповідає п. 5 ч.2 ст. 291 КПК України, а також з підстав відсутності формулювання обвинувачення, яке б відповідало диспозиції ч. 1 ст. 213 КК України.

Також, відповідно до ст.. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

Відповідно до п. 13 ст. 3 КПК України, обвинувачення є твердженням про вчинення певною особою діяння ( а не підозрою, як зазначено в обвинувальному акті), передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Як убачається із змісту обвинувального акта ОСОБА_1 не обвинувачується в інкримінованому злочині, а підозрюється.

Системний аналіз процесуальних норм і зокрема ст. 314 КПК України, вказує на те, що законодавець закріпив однозначне процесуальне становище особи, відносно якої до суду скеровано обвинувальний акт та зазначив, що підготовче судове засідання відбувається за участю обвинуваченого, а не підозрюваного.

Проте, виходячи із змісту розглядуваного обвинувального акту, ОСОБА_1 й надалі підозрюється, а не обвинувачується прокурором у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, хоч перебуває на стадії кримінального судочинства – підготовчого судового засідання.

Виходячи із змісту сформульованого в обвинувальному акті органами досудового розслідування та прокурором обвинувачення, ОСОБА_1 вчиняв інкриміновані дії маючи на меті незаконного забезпечення металобрухтом ТзОВ. « Вестметінвест». У той же час, за змістом обвинувального акта підстав для застосування заходів кримінально – правового характеру щодо юридичних осіб, не встановлено.

Відповідно до п. 2 ч.2 ст. 291 КПК України, в обвинувальному акті мають бути зазначені анкетні відомості обвинуваченого серед яких обов’язково має зазначатися місце народження. Разом з тим, в обвинувальному акті такі відомості відсутні, що вказує на пряму невідповідність обвинувального акта вимогам процесуального закону.

Обвинувальний акт поданий до суду не прокурором, який здійснював повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, а першим заступником прокурора Львівської області, що суперечить вимогам ст. 40 КПК України, згідно якої: слідчий подає обвинувальний акт на затвердження прокурору, у даному випадку прокурору Мотруку Н.В., а останній відповідно до вимог ст.. 36 КПК України, повинен скерувати його до суду. Разом з тим, прокурор Мотрук Н.В. покладені на нього обов’язки звернутися до суду з обвинувальним актом не виконав. До суду з обвинувальним актом звернулася особа, процесуальні права та обов’язки якої, у даному кримінальному провадженні, не підтверджені.

Покликання заступника прокурора Львівської області у супровідному листі на ст. 283 та 291 КПК України, є безпідставні, оскільки ст. 283 КПК України стосується прокурора призначеного у порядку, передбаченому ст. 37 КПК України, який зобов’язаний у найкоротший строк після повідомлення особі про підозру здійснити одну із дій, передбачених ч. 2 ст. 283 КПК України. Що стосується ст. 291 вказаного закону, то така взагалі не має відношення до скерування справи до суду.

Незважаючи на невідповідність акта вимогам процесуального законодавства, заступник прокурора Львівської області скерував його до суду, а прокурор Мотрук Н.В. орієнтував суд на те, що акт може розглядатися в судовому засіданні при цьому намагаючись нав’язати суду своє тлумачення вказаних вище норм закону оцінюючи правомірність питань, поставлених головуючим.

Відповідно до п.3 ч. 3 ст. 314 КПК України, суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

З огляду на викладене, є очевидною невідповідність обвинувального акта вимогам процесуального законодавства, його пряма невідповідність п. 2, п. 5 ч.2 ст. 291 КПК України, а тому, за даних обставин, обвинувальний акт не може бути предметом судового розгляду та згідно з вимогами п. 3 ч.2 ст. 314 КПК України, підлягає поверненню прокурору для приведення його у відповідність вимогам процесуального Закону.

Вирішуючи питання, передбачені ст.. 314 КПК України, дослідивши зміст обвинувального акта на його відповідність вимогам процесуального законодавства, заслухавши думку прокурора, який

вважає, що обвинувальний акт відповідає процесуальним вимогам та може бути предметом розгляду в суді, думку адвоката та його підзахисного, які вважали, що обвинувальний акт слід призначити до судового розгляду, вважаю за доцільне провернути обвинувальний акт прокурору.

Відповідно до ст. 113 - 114 КПК України та з метою забезпечення обвинуваченому прав, передбачених ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», для приведення обвинувального акта у відповідність вимогам процесуального Закону, слід встановити строк, який не може перевищувати 3 ( трьох) днів з часу закінчення строку на апеляційне оскарження проголошеної ухвали.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 26, 91, 110, 113 -114 214, 284, 291, 314 - 316 369, 370 КПК України,-

У Х В А Л И В:

Матеріали обвинувального акта, з додатками, що були долучені прокурором, у кримінальному провадженні за № 12015140000000466 від 08 жовтня 2015 року про обвинувачення ОСОБА_1, згідно обвинувального акта, року 1992, місяця серпня, дня 10 народження, за ч. 1 ст. 213 КК України повернути прокурору відділу процесуального керівництва при проведенні досудового розслідування органами внутрішніх справ та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури Львівської області, юристу 2 класу ОСОБА_2 для приведення їх у відповідність вимогам, передбаченим п.13 ст.3, ст. 91, ст. 110 та п. 2, п. 5 ч. 2 ст.. 291 КПК України.

Встановити строк на приведення обвинувального акта у відповідність до вимог процесуального законодавства, який не може перевищувати 3 (трьох) днів з часу закінчення строку на апеляційне оскарження даної ухвали.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Львівської області протягом семи днів з дня її оголошення через суд, який ухвалив судове рішення.

Суддя В. Кузь