Рішення № 73327973, 04.04.2018, Перемишлянський районний суд Львівської області

Справа № 449/9/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" квітня 2018 р. Перемишлянський районний суд Львівської області в складі:

судді Гуняк О.Я.,

за участю секретаря судових засідань: ОСОБА_1,

позивача: ОСОБА_2,

представника позивача: ОСОБА_3,

представника відповідача: ОСОБА_4,

представника відповідача: ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Перемишляни цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_6, ОСОБА_7 сільської ради Перемишлянського району Львівської області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулась до суду із зазначеним вище позовом.

Позивач 13.12.2017року уточнила заявлені позовні вимоги (а.с.126-128) та просила:

- визнати за ОСОБА_2 право користування земельною ділянкою площею 672 кв.м. по вул. Вишневій, 1 в с. Романів Перемишлянського району Львівської області;

- зобов’язати ОСОБА_6 не чинити перешкод ОСОБА_2 у користуванні земельною ділянкою, площею 672 кв.м. по вул. Вишневій, 1 в с. Романів Перемишлянського району Львівської області та привести її у приатний для використання стан шляхом демонтажу існуючої загорожі з металевої сітки по бетонних стовпах самовільно встановленої ОСОБА_8.

- зобов’язати ОСОБА_6 повернути ОСОБА_2 самовільно зайняту ним земельну ділянку площею 10,4 кв.м., що являється частиною земельної ділянки пл.672 кв.м по вул.. Вишневій,1 в с. Романів Перемишлянського району Львівської області.

В обґрунтування позову покликається на те, що їй на праві власності належить житловий будинок в с. Романів Перемишлянського району Львівської області, який успадкувала після смерті матері – ОСОБА_9, яка померла 19.11.2011року.

Зазначила, що її батько – ОСОБА_10 помер 31.05.1988року і спадщину після нього прийняла його дружина та її мати – ОСОБА_9, оскільки така постійно з ним проживала. Звертає увагу суду на те, що будівництво успадкованого будинку здійснювалося її покійним батьком – ОСОБА_10 з 1977 по 1979 роки. 12.05.1977 році було отримано свідоцтво на забудову садиби в сільських населених пунктах Української РСР за №36, згідно якого під забудову було виділено земельну ділянку власного користування площею 672 кв.м. на підставі рішення виконкому ОСОБА_7 сільської ради від 10.03.1977р., забудову дозволено рішенням виконкому Перемишлянської районної ради від 02.06.1977 року №149. Згідно з плану земельної ділянки, загальна площа такої становить 0,0672кв.м , ширина 13.9 м та 14 м, довжина 48 м.,

Крім цього, зазначила, що по сусідству із її господарством розташоване будинковолодіння ОСОБА_6, який незаконно в 90-х роках встановив паркан між їхніми господарствами, захопивши частину належної їй земельної ділянки, чим перешкоджає їй в користуванні земельною ділянкою та самовільно не бажає повертати захоплену земельну ділянку. Покликається на вимоги ст.ст.120, 211,212,152 ЗК України, ЗУ “Про державний контроль за використанням та охороною земель” та вважає, що з набуттям права власності на будинок до неї перейшло і право користування земельною ділянкою в обсязі та на тих самих умовах, що первинно належало її батькам.

В судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали з мотивів викладених у ньому, просили такий задовольнити. Пояснив, що згідно вимог ч. 2 ст. 120 ЗК України з набуттям права власності на житловий будинок до позивача перейшло і право користування земельною ділянкою в обсязі та на тих самих умовах, що первинно належали батькам ОСОБА_10 та ОСОБА_9.

Представник відповідача – ОСОБА_4 позов заперечив, у задоволенні такого просив відмовити. Зазначив, що жодного захоплення земельної ділянки позивача не відбувалося. Пояснив, що власником житлового будинку, що розташований в с. Романів, вул. Лісна,24 Перемишлянського району є його батько - ОСОБА_6. Дане господарство межує із господарством позивача. В середині 90 –х років він разом із своїм батьком на місці старого паркану встановлювали навий у зв’язку з тим, що їхні господарства знаходяться в різних висотах і їм необхідно було встановити підпірні плити. Однак, ОСОБА_9 заборонила їм ходити по її подвір’ї і вони змушені були відступити від межі в свою територію біля 20-30 см, щоб зручно було монтувати паркан. Вважає, що ОСОБА_9 була поінформована про монтування паркану. Зазначив, що на теперішній час, він хоче встановити підпірну стінку і знову відступає від межі в свою територію біля 40 см.

Представник відповідача ОСОБА_7 сільської ради Перемишлянського району – ОСОБА_5 зазначив, що позов заперечує. Вказує на те, що план забудови земельної ділянки позивача не відповідає дійсному розташуванню земельної ділянки на теперішній час. Сім’я ОСОБА_9 неодноразово зверталася в сільську раду і в Кабінет Міністрів України з приводу меж земельної ділянки. Якщо абрис земельної ділянки зображений відносно картографічних матеріалів, то значить використання земельної ділянки в натурі різниться із картою. Вважає, що вся документація на земельну ділянку розходиться із фактичним користуванням земельною ділянкою, тому слід визнати межу між сторонами по фактичному користуванні. Зазначив, що не має жодного значення, яка земельна ділянка і якої конфігурації виділялась сторонам.

Представником позивача – ОСОБА_3 заявлено клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи на предмет встановлення конфігурації земельної ділянки ОСОБА_9 та встановлення межі та розмірів спірної частини земельної ділянки

Ухвалою Перемишлянського районного суду Львівської області від 19.06.2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_6, ОСОБА_7 сільська рада Перемишлянського району Львівської області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою призначено судову земельно-технічну експертизу. Провадження по справі зупинено на час проведення експертизи (а.с. 102-103).

Ухвалою Перемишлянського районного суду Львівської області від 20.12.2017 року поновлено провадження по даній цивільній справі (а.с.130).

Дослідивши обставини справи, заслухавши пояснення сторін, третіх осіб, їх представників, оцінивши в сукупності зібрані по справі докази, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Рішенням виконавчого комітету Перемишлянської районної ради депутатів трудящих від 02.06.1977 року №149 ОСОБА_10 виділено земельну ділянку та надано дозвіл на будівництво житлового будинку (а.с.81,82).

Згідно свідоцтва на забудову садиби в сільських населених пунктах Української РСР від 12.05.1977 року №36, виданого на підставі рішення виконавчого комітету ОСОБА_7 сільської ради депутатів трудящих від 10.03.1977 року ОСОБА_10 виділено земельну ділянку під забудову площею 672,0 кв.м. із земель власного користування (а.с.8)

Як вбачається із плану забудови, земельна ділянка виділена під забудову ОСОБА_10 у с. Романів має конфігурацію витягнутого чотирикутника правильної форми, довжина 48,0 м., а протилежні 13.90м та 14.00м. (а.с.9)

Відповідно до витягу про державну реєстрацію права, виданого КП Львівської обласної ради “Золочівське міжрайонне бюро технічної інвентаризації” 13.06.2012 року ОСОБА_2 є власником житлового будинку, що за адресою: Львівська область, Перемишлянський район, с. Романів, вул. Лісна,18, на підставі свідоцтва про право на спадщину (а.с. 36).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, виданим 18.08.2016 року державним нотаріусом П’ятої Львівської державної нотаріальної контори, спадкоємцем зазначеного в свідоцтві майна ОСОБА_11 є її чоловік ОСОБА_6. Спадщина на яку видане свідоцтво складається з: житлового будинку №24 по вул. Лісній в с. Романів Перемишлянського району Львівської області з відповідними господарськими будівлями та спорудами (а.с.34).

У силу положень ст.ст.21, 24, 41 Конституції України, ст.319 ЦК всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав.

Відповідно до вимог ст.321 ЦК право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ст.319 ЦК).

Право на судовий захист та його спосіб передбачено ст.16 ЦК і, зокрема, ст.391 цього ж кодексу, відповідно до яких власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

За змістом ст. 158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь - яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Пункт 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" від 16 квітня 2004 року № 7 наголошує, що відповідно до статей 90,95, 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки мають бути повернуті їх власникам або землекористувачам.

Згідно п. 4 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 18.05.2010 N 376 , зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 р. за N 391/17686 , п. 4.1. відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється при повній (частковій) втраті в натурі (на місцевості) межових знаків, їх пошкодженні, яке унеможливлює використання межових знаків, а також при розгляді земельних спорів між власниками (користувачами) суміжних земельних ділянок.

У відповідності до вимог п. 7 ч. 1 ст. 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов’язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

Відповідно до ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (ч. 2 ст. 120 ЗК).

Як вбачається із акту комісії працівників ОСОБА_7 сільської ради від 16.06.2017року про обстеження спірної частини межі між присадибними земельними ділянками ОСОБА_2 та ОСОБА_6 виявлено факт захоплення ОСОБА_6 частини земельної ділянки, що перебуває у користуванні ОСОБА_2, згідно складеного абрису. Площа захопленої частини орієнтовно становить 5м2 з урахуванням нахилу стовпців (а.с.93,94).

Згідно висновку №309/17 судової земельно-технічної експертизи Науково-дослідного інституту судових експертиз та права від 10.11.2017року, встановлена ОСОБА_6 огорожа є зміщена в сторону земельної ділянки ОСОБА_2, в результаті чого відбулося порушення межі між земельними ділянками. Земельна ділянка ОСОБА_2 зменшилась на 10,4 кв.м, а земельна ділянка ОСОБА_6 збільшилась на 10,4 кв.м. спірна земельна ділянка має конфігурацію неправильного багатокутника. Технічно можливо відновити межі між земельними ділянками ОСОБА_2 та ОСОБА_6 для цього необхідно: демонтувати існуючу огорожу з металевої сітки по бетонних стовпах встановлену ОСОБА_6; для запобігання зсуву грунту з земельної ділянки ОСОБА_6 на земельну ділянку ОСОБА_2 необхідно влаштувати підпірну бетонну стіну по лінії межі прокладеній через точки А,Б та В. В конструкцію бетонної стіни закласти стовпи по яких встановити огорожу (а.с. 116-125).

Оскільки, право користування оспорюється та невизнається та у інших осіб виникають сумніви у належності цього майна, створюється неможливість реалізації позивачем свого права користування у зв’язку з наявністю таких сумнівів, слід визнати за ОСОБА_2 право користування земельною ділянкою площею 672 кв.м., по вул. Вишневій, 1 в с. Романів Перемишлянського району Львівської області.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач без правової підстави встановив огорожу, яка зміщена в сторону земельної ділянки позивача, в результаті чого відбулося порушення межі між земельними ділянками. Земельна ділянка ОСОБА_2 зменшилась на 10,4 кв.м, чим чинить перешкоди в користуванні позивачу земельної ділянки та порушує права останньої щодо можливості володіти, користуватися, розпоряджатися своїм майном, оскільки відсутня можливість в доступі до таких, а тому відповідача слід зобов’язати не чинити перешкод у користуванні ОСОБА_2 земельною ділянкою, площею 672 кв.м., що в с. Романів, вул. Вишнева,1 Перемишлянського району Львівської області та звільнити самовільно зайняту ОСОБА_6 земельну ділянку, площею 10,4 кв.м., що являється частиною земельної ділянки пл. 672 кв.м. на вул. Вишневій, 1 в с. Романів Перемишлянського району Львівської області шляхом демонтажу існуючої загорожі з металевої сітки по бетонних стовпах.

При цьому, у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача слід стягнути понесені останньою судові витрати, що складаються з судового збору та витрат пов’язаних з розглядом справи, а саме проведенням експертизи.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76,77, 141, 259, 263, 264, 265, 268,272,273 ЦПК України, ст.ст. 91,120,152,158,212 ЗК України, ст. 391 ЦК України, суд -

УХВАЛИВ:

позов ОСОБА_2, що проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_6, що проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_7 сільської ради Перемишлянського району Львівської області, місцезнаходження с. Романів Перемишлянського району Львівської області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 право користування земельною ділянкою площею 672 кв.м., що за адресою: вул. Вишнева, 1 в с. Романів Перемишлянського району Львівської області.

Зобов’язати ОСОБА_6 не чинити перешкод у користуванні ОСОБА_2 земельною ділянкою, площею 672 кв.м., що в с. Романів, вул. Вишнева,1 Перемишлянського району Львівської області та звільнити самовільно зайняту ОСОБА_6 земельну ділянку, площею 10,4 кв.м., що являється частиною земельної ділянки пл. 672 кв.м. на вул. Вишневій, 1 в с. Романів Перемишлянського району Львівської області шляхом демонтажу існуючої загорожі з металевої сітки по бетонних стовпах.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати в розмірі 8586 (вісім тисяч п’ятсот вісімдесят шість) гривень 60 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

12 квітня 2018 року виготовлено повне судове рішення.

Суддя ОСОБА_12