Постанова № 73327933, 12.04.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Є.У.№ 331/6566/18 Головуючий у 1 інстанції: Світлицька В.М.

№ 22-ц/778/1221/18 Суддя-доповідач: Крилова О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Крилової О.В.

суддів: Кухаря С.В.

Бєлки В.Ю.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 12 грудня 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2017 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначало, що відповідно до укладеного договору б/н від 28.11.2010 року ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 5000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Позивач свої зобов'язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору. Таким чином, відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконала.

Посилаючись на зазначені обставини просило суд,стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 52206,85 грн. та судовий збір.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 08 грудня 2017 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 28.10.2010 р. у розмірі 47144,62 грн., яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 4672,65 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 41271,97 грн., заборгованості за пенею та комісією у розмірі 1200,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» судовій збір у розмірі 1366,40 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

За ст. 375 ЦПК суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 звернулася до ПАТ КБ «Приватбанк» з метою отримання кредитних послуг, у зв'язку з чим підписала заяву № б/н від 28.10.2010 р., згідно з якої отримала кредит у розмірі 5000,00 грн. у вигляді встановленого кредиту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

ПАТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

Спочатку кредитний ліміт був встановлений у розмірі 1000 гр, а згодом збільшений на підставі п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 «Умов та правил надання банківських послуг», за якими зміна розміру кредитного ліміту відбувається ініціативою банку і відповідач надав на це згоду.

Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п. 2.1.1.12.6 «Умовами та правилами надання банківських послуг».

Пунктом 1.1.3.2.3 «Умов та правил надання банківських послуг» передбачена можливість односторонньої зміни тарифів. Таким чином, розмір відсоткової ставки за кредитом може змінюватися Банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в п.п. 1.1.3.1.9. Відповідно до п. 2.1.1.5.3 до обов'язків позичальника відноситься отримання виписки про стан карт рахунків та про здійснені операції по картрахункам, але на підставі п. 1.1.5.2 умов та правил неотримання або несвоєчасне отримання клієнтом виписок про стан рахунків не звільняє клієнта від виконання його зобов'язань за даним договором.

Відповідач на підставі п. 2.1.1.5.5 «Умов та правил надання банківських послуг» зобов'язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, по перевитраті платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором. Власник картрахунку зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту, згідно з п. 2.1.1.5.7 «Умов та правил надання банківських послуг», а у разі невиконання зобов'язань за договором, у відповідності до п. 2.1.1.5.6 (строків даних Умов, на вимогу банку виконати зобов'язання з повернення Кредиту (у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди банку.

Відповідно до п. 2.1.1.7.6. умов та правил надання банківський послуг при порушенні позичальником строків платежів за будь-яким з грошових зобов'язань, передбачених чинним договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн. та 5 % від суми заборгованості.

Згідно з п. 2.1.1.12.11 умов та правил надання банківський послуг, банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у встановленої банком долі в разі невиконання боржником своїх боргових та інших зобов'язань за договором.

У апеляційні скарзі, відповідач не заперечує отримання кредитних коштів.

Разом з тим, доводи апеляційної скарги містять зазначення про те, що позивачем пропущений строк позовної давності звернення до суду. Так, відповідач зазначає, що строк позовної давності не переривався, тому що кошти, які вона вносила на погашення кредиту йшли не на погашення тіла кредиту, а зараховувалися на погашення процентів та періодичних платежів.

Така позиція відповідача не ґрунтується на законі, позаяк визнанням боргу є сплата будь-яких сум на виконання договірних зобов'язань, в тому числі процентів за користування кредитом, сплата яких відноситься до суттєвих умов договору.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново (ч. 3 ст. 264 ЦК України).

Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що відповідач сплачувала проценти за договором до жовтня 2014 року. а тому підстав для висновку про пропуск позивачем строку позовної давності немає, до суду він звернувся у вересні 2017 року.

Також заперечуючи проти судового рішення, відповідач посилається на те, що неправильно були нараховані проценти та комісія.

Судом першої інстанції перевірялися доводи відповідача в цій частині.

Так, за п. 1 ч.2 ст. 258, ч. 1 ст. 549, ч. 3 ст. 551 ЦК України неустойкою ( штрафом, пенею ) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Виходячи з цих положень а також з ч. 3 ст. 551 ЦК України, суд першої інстанції враховуючи не співмірність між нарахованою пенею і порушенням зобов'язання, а також керуючись засадами розумності, виваженості і справедливості, зменшив розмір пені, який підлягав стягненню з відповідача та відмовив у стягненні штрафу.

Посилання у апеляційній скарзі на те, що відповідач не підписувала умови та правила надання банківських послуг, а тому їх не можна вважати складовою договору не є переконливими.

Так, у заяві з якою звернулася до банку відповідач з проханням надати їй кредит, вона зазначила, що ознайомлена з «Умовами та правилами надання банківських послуг».

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України).

Відповідно до заяви позичальника від 28 жовтня 2010 року відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку складає між нею і банком договір про надання банківських послуг, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії кредитної картки, шляхом встановлення кредитного ліміту на платіжну картку.

У заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг відповідач зобов'язалась регулярно знайомитися з їх змінами на сайті ПриватБанку.

Після збільшення кредитного ліміту відповідач продовжувала користуватись кредитними коштами, сплачувати заборгованість за користування кредитом, що вбачається з наданого банком розрахунку з зазначенням руху коштів.

Відтак підстав вважати що між сторонами не було укладено договору немає.

Безпідставним є твердження про те, що банк не мав права нараховувати будь-яку комісію.

Відповідно до п. 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що нарахована позивачем комісія не є щомісячною платою за надання послуг, а відповідно до Умов та правил надання банківських послуг нараховується у разі тривалої відсутності операцій по карті.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки висновків суду першої інстанції та не спростовують їх.

З огляду на викладене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 382 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 12 грудня 2017 року по цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 12 квітня 2018 р.

Головуючий:

Судді: