Рішення № 73327601, 04.04.2018, Чернігівський районний суд Запорізької області

Справа №329/506/17

Провадження № 2/329/3/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2018 року смт Чернігівка

Чернігівський районний суд Запорізької області у складі: головуючого судді Богослова А.В.

за участі:

секретаря судового засідання – Силаєвої Т.М.,

позивача ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_2

відповідача: Фермерського господарства «Саєнко» в особі представника-Ковдрі С.В.

третьої особи - відділу з архівної справи та з питань державної реєстрації Чернігівської районної державної адміністрації Запорізької області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Саєнко», про визнання договору землі недійсним,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1(далі -позивач), діючи через свого представника ОСОБА_2, звернувся до суду з позовом до Фермерського господарства «Саєнко» (далі -відповідач) про визнання недійсним договору оренди землі, яка належить йому на праві власності, укладеного 18 серпня 2008 року.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що йому на праві власності належить земельна ділянка площею 2,1088 га, розташована на території Обіточненської сільської ради Чернігівського району Запорізької області відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА №928321. Так, 18.08.2008 директор ФГ «Саєнко» ОСОБА_3 запропонував позивачу укласти договір оренди землі та взяв на себе усі зобов’язання щодо оформлення та реєстрації такого договору, позивач погодився та підписав договір оренди землі. Тривалий час позивач намагався отримати примірник договору оренди землі. І лише в листопаді 2015 року отримав примірник договору оренди землі та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 16.10.2015. Отримавши примірник договору позивач звернув увагу, що в ньому стоїть не його підпис і такий договір він не підписував з відповідачем. Тому просить визнати договір оренди землі від 18.08.2008 №127 підписаний від його імені невідомою собою, недійсним.

У судовому засідання позивач позов підтримав, просив його задовольнити з підстав, викладених в ньому. Зокрема зазначив, що в дійсності оскаржуваний договір він не підсував, а підписаний він невідомою особою.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити повністю з підстав наведених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечив. Пояснив, що 18.08.2008 ОСОБА_1 та представником ФГ «Саєнко» був підписаний договір оренди землі, після чого фермерське господарство почало її використовувати відповідно до умов договору, тривалий час через незалежні від волі представників ФГ «Саєнко» причин, договір оренди неможливо було зареєструвати у відповідних органах державної влади, і лише 21.10.2015 була проведена державна реєстрація договору оренди землі, після чого один примірник договору разом із витягом з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно був переданий ОСОБА_1 Договір оренди землі від 18.08.2008 №127 виконувався сторонами з моменту його підписання, тобто з 18.08.2008, відповідач отримував оренду плату за договором та ніяких претензій щодо недійсності договору не висказував.

Заслухавши пояснення позивача та представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи і наявні в них докази, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено, позивач є власником земельної ділянки площею 2,1088 га, кадастровий номер 2325585000:01:009:0013, що розташована на території Обіточненської сільської ради Чернігівського району Запорізької області відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА №928321 від 29.12.2006.

16 жовтня 2015 року реєстраційна служба Чернігівського районного управління юстиції Запорізької області здійснила реєстрацію права оренди вищезазначеної земельної ділянки строком на 10 років за ФГ «Саєнко». Підставою для такої реєстрації був договір оренди землі №127 від 18.08.2008, укладений між ОСОБА_1 та ФГ «Саєнко», що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права серії ЕАН №642549 від 21.10.2015.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до частини другої статті 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно частини першої ст.210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

За змістом наведених правових приписів як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов’язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, а волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно положень статей 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Частиною п’ятою статті 6 Закону України «Про оренду землі» визначено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

На підставі статті 20 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, яка була чинною на момент виникнення правовідносин) укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно – офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру, тобто реєстрацією є запис, фіксація фактів або явищ з метою обліку та надання їм статусу офіційно визнаних актів, внесення до списку або книги обліку.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що при вирішенні судом спору про визнання договору недійсним з підстав відсутності у сторони волі на його укладення правове значення має наявність такої волі на момент досягнення сторонами договору згоди в належній формі з усіх істотних умов договору. Вчинення правочину слід вважати момент, коли сторони свого часу досягли згоди з усіх істотних умов.

Згідно частини третьої ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою ст.13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

В обґрунтування своїх вимог позивач стверджує, що не підписував договору оренди землі від 18.08.2008 №127, тобто не здійснював волевиявлення на підписання оскаржуваного правочину.

З аналізу зазначених норм ЦПК України вбачається, що саме позивач має довести ту обставину, що він не підписував оскаржуваний договір.

Суд за клопотанням представника позивача двічі призначав судову почеркознавчу експертизу справжності підпису позивачу в оскаржуваному договорі.

Згідно повідомлення судового експерта Запорізького НДЕКЦ МВС України №4-259 від 02.08.2017 встановити, чи виконані підписи в договорі позивачем або іншою особою не виявилося можливим.

Відповідно до висновку судового експерта Запорізького НДЕКЦ МВС України №4-447 від 05.01.2018 підписи в оскаржуваному договорі оренди землі виконані тією особою, від імені якої вони зазначені.

Таким чином, зазначені висновки судових експертиз не підтвердили ту обставину, що не позивачем підписувався оскаржуваний договір.

В свою чергу позивачем та його представником не надано до суду жодного доказу на підтвердження тієї обставини, що не позивачем оскаржуваний договір підписувався.

За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 263-265, 354, 430Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

В И Р I Ш И В:

В позові ОСОБА_1, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, до Фермерського господарства «Саєнко», яке зареєстроване за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП 32721726, про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним,- відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Запорізької області шляхом подання апеляційної скарги через Чернігівський районний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення суду.

Суддя А.В.Богослов