Ухвала суду № 73327373, 26.03.2018, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

26.03.18 № 336/10116/13-к

Пр. № 1-кс/336/338/2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2018 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Щаслива О.В., розглянувши клопотання прокурора Запорізької місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_1 про арешт майна,

В С Т А Н О В И Л А:

Прокурор Запорізької місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_1 звернулася до слідчого судді з клопотанням про арешт нерухомого майна, яким є цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Вороніна, 1-б, яка належить ОСОБА_2

В обґрунтування клопотання зазначила, що 21 листопада 2012 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012089990000276 внесено відомості про досудове розслідування за ч. 4 ст. 190 КК України за фактом заволодінням належним потерпілому – товариству з обмеженою відповідальністю «Ріелті-Сіті» майном шляхом зловживання довірою (шахрайства), вчиненого в особливо великих розмірах.

12 грудня 2017 року про підозру у вчиненні заволодіння чужим майном шляхом шахрайства в особливо великих розмірах за ч. 4 ст. 190 КК України повідомлено ОСОБА_3.

Відповідно до повідомлення про підозру ОСОБА_3 як засновник і директор товариства з обмеженою відповідальністю «Гвідон» 27 липня 2013 року незаконно продав за заниженою ціною цілісний майновий комплекс, розташований за вказаною адресою, чия вартість відповідно до висновку експертного дослідження на час здійснення правочину становила 10281000 грн. Частка товариства з обмеженою відповідальністю «Ріелті-Сіті», яке є власником 51 % акцій товариства з обмеженою відповідальністю «Гвідон», в праві власності на згадану нерухомість становить 5243310 грн.

У зв’язку з викладеним потерпілий - товариство з обмеженою відповідальністю «Ріелті-Сіті» - зазнало майнової шкоди на вказану суму.

Посилаючись в обгрунтування клопотання на те, що зазначена нерухомість має ознаки речового доказу в кримінальному провадженні, так як є об’єктом злочинних дій, вже була протиправно відчужена на користь третіх осіб, в інтересах запобігання можливості розпорядитися цим майном просить про накладення на нього арешту.

Належним чином повідомлені про дату, час та місце вирішення клопотання прокурор, підозрюваний, представник потерпілого, власник майна до суду не з’явилися, що в силу ч. 1 ст. 172 КПК України не перешкоджає вирішенню клопотання у їхню відсутність.

Вивчивши доводи клопотання, перевіривши матеріали справи, слідчий суддя вважає, що клопотання підлягає задоволенню, виходячи з таких міркувань.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, збереження речових доказів. У такому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Стаття 98 КПК України містить поняття речового доказу, відповідно до якої речовими доказами є матеріальні об’єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об’єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як випливає із змісту ст. 172 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, якщо арешт майна накладається з метою забезпечення збереження речових доказів; розумність та спів розмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Вирішуючи клопотання на користь особи, яка його ініціювала, слідчий суддя враховує наявність правової підстави для арешту майна, а саме: сукупність підстав вважати, що воно є доказом злочину, а також можливість відчуження цього майна. Суддя враховує і ту обставину, що майно, про накладення арешту на яке просить прокурор, відповідає критеріям речових доказів і може використовуватися як доказ у кримінальному провадженні, оскільки за умови доведення факту протиправного заволодіння майном потерпілого зазначена нерухомість є предметом викрадення. Бере до уваги суддя і співрозмірність зазначеного заходу забезпечення завданням кримінального провадження, якими є захист особи від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження. У зв’язку з відсутністю заборони користуватися транспортним засобом слідчий суддя не вбачає і неспівмірної шкоди для інтересів власника майна.

Таким чином, за наявності правових передумов для накладення арешту слідчий суддя знаходить всі підстави для задоволення клопотання.

Керуючись ст. ст. 167-173, 233, 309 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИЛА:

Клопотання прокурора Запорізької місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_1 задовольнити.

Накласти арешт на цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Вороніна, 1-б, який належить ОСОБА_2, складається з адміністративно-виробничого комплексу площею 13746,9 кв. м. літ. А-з, котельні площею 556,5 кв. м. літ. Б, адміністративної будівлі загальною площею 215,5 кв. м. літ. В, газорегуляторної площею 21,7 кв. м. літ. Г, станції пожежегасіння площею 73,8 кв. м. літ. Д, будівлі напиленння скла площею 290,7 кв. м. літ. Е, ділянки антикорозійного покриття площею 96,2 кв. м. літ. Ж, насосної станції госп-фекальних стоків площею 27,2 кв. м. літ. З, насосної зворотного водо забезпечення площею 67,6 кв. м. літ. И-2, туалету площею 17,8 кв. м. літ. К, сторожки площею 19,1 кв. м. літ. Л, кіоску площею 7,2 кв. м. літ. Р, кіоску площею 20 кв. м. літ. П, навісів літ. С, Т, У, Ф, Х, Ц, Є, Ш, Ш 1, Ш 2, кіоску літ. Ш 3, Ш 4, вбиральні літ. О, недобудованого гаражу літ. М, насосної станції літ. Н, парканів № 1, 11, воріт № 2, 3, 4, димової труби № 5, пожежного резервуару № 6, 7, басейну № 8, автостоянки № 9, 10, замощення літ. І

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Запорізької області протягом п’яти днів з дня її оголошення

Слідчий суддя О.В. Щаслива