Ухвала суду № 73326518, 04.04.2018, Іршавський районний суд Закарпатської області

Справа № 301/519/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" квітня 2018 р. м. Іршава

Іршавський районний суд Закарпатської області

в складі: головуючої судді - Даруда І.А.

при секретарі - Сатін Н.М.

за участю прокурора – Микита В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Іршава клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України,-

В С Т А Н О В И В:

Міністерство Юстиції України звернулося до Іршавського районного суду Закарпатської області із клопотанням про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України.

Клопотання мотивовано тим, що 26 лютого 2018 року наказом Міністерства юстиції України № 521/5 прийнято рішення про прийняття в Україну засудженого вироком Російського суду громадянина України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до статті 606 Кримінально процесуального кодексу України, статті 3 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року, та на підставі запиту Міністерства юстиції Російської Федерації від 31.10.2017 № 06-135489/17.

ОСОБА_1 засуджено вироком Дзержинського районного суду м. Оренбург від 24.04.2017, до покарання у вигляді 8 років позбавлення волі (копії в додаються) за вчинення злочинів, передбачених частиною третьою статті 30, частиною пятою статті 228.1 (замах на незаконний збут наркотичних засобів, вчинений із використанням інформаційно-телекомунікаційних мереж (включаючи мережу «Інтернет»), за попередньою змовою групою осіб, в особливо великому розмірі) Кримінального кодексу Російської Федерації, що також є караними діяннями відповідно до законодавства України про кримінальну відповідальність.

ОСОБА_1 знаходиться в ФКУ "Виправна колонія № 9 УФСВП Росії по Оренбурзькій області; кінець відбуття строку покарання – 07.09.2024.

Останнє відоме місце проживання ОСОБА_1 в Україні: Закарпатська обл., Іршавський район, с. Довге, вул. Мочарна, буд. 38.

Відповідно до вимог частини третьої статті 609 Кримінального процесуального кодексу Україн, Міністерство юстиції України в разі прийняття рішення щодо прийняття громадянина України, засудженого судом іноземної держави, для подальшого відбування покарання на території України звертається до суду з клопотанням про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України.

Відповідно до частини першої статті 610 Кримінального процесуального кодексу України клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України розглядає суд першої інстанції за останнім відомим місцем проживання засудженої особи в Україні або за місцем знаходження Міністерства юстиції України.

З метою забезпечення виконання в Україні покарання, призначеного громадянину України російським судом, керуючись статтею 9 Конституції України, статтями 9-11 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року, статтями 606-610 Кримінального процесуального кодексу України, заявник - Міністерство юстиції України, у клопотанні просить суд визначити статті, частини статей Кримінального кодексу України, якими передбачена відповідальність за кримінальні правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_1 визнано винним вироком Дзержинського районного суду м. Оренбурга від 24.04.2017; визначити строк позбавлення волі, що підлягає відбуванню засудженим ОСОБА_1 на підставі вироку Дзержинського районного суду м. Оренбурга від 24.04.2017; визначити початок строку відбування покарання; вирішити питання про виконання вироку Дзержинського районного суду м. Оренбурга від 24.04.2017 в частині стягнення з ОСОБА_1 штрафу.

Міністерство юстиції України звернулось до суду з клопотанням про приведення вироку суду іноземної держави щодо ОСОБА_1Ю, у відповідність із законодавством України до передачі засудженого в Україну, у зв'язку з чим, забезпечити присутність цієї особи в судовому засіданні держави виконання вироку згідно з Конвенцією про передачу засуджених осіб 1983 року, є неможливим.

Прокурор Микита В.М., у судовому засіданні не заперечив проти задоволення клопотання, зазначивши, що воно є обґрунтованим та відповідає вимогам закону, з наведених підстав висловив думку про необхідність визнання та виконання вироку суду Російської Федерації на території України .

Представник Міністерства юстиції України в судове засідання не з'явився, в клопотанні просив розглядати справу за його відсутності.

Суд, вислухавши думку прокурора, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступного висновку.

Відповідно до вимог ч.1ст. 602 КПК України, вирок суду іноземної держави може бути визнаний і виконаний та території України у випадках і в обсязі, передбачених міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Статтею 9 Конвенції про передачу засуджених осіб (Страсбург, 21 березня 1983 року), до якої Україна була приєднана на підставі Закону України Про приєднання України до Європейської конвенції про передачу засуджених осіб, 1983 ріквстановлено, що компетентні власті держави виконання вироку: а) продовжують виконання вироку одразу або на основі судової чи адміністративної постанови згідно із положеннями статті 10; b) визнають вирок з використанням судової або адміністративної процедури своєї держави і таким чином замінюють міру покарання, призначену в державі винесення вироку, мірою покарання, передбаченою законодавством держави виконання вироку за такий самий злочин, згідно з положеннями ст.11 Конвенції.

Статтею 11 цієї Конвенції зазначено, що у випадку заміни вироку застосовуються процедури, передбачені законодавством держави виконання вироку. Замінюючи вирок, компетентний орган: а)повинен врахувати зроблені щодо фактів висновки, які ясно викладені або припускаються в рішенні, ухваленому державою винесення вироку; b) не може замінювати міру покарання, що передбачає позбавлення волі, грошовим штрафом; с) повинен зараховувати у строк покарання весь період, впродовж якого засуджена особа була позбавлена волі; d) не повинен посилювати кримінальне покарання засудженої особи і не повинен вважати обов'язковими жодні мінімальні строки позбавлення волі, які законодавство держави виконання вироку може передбачати за вчинення злочину або злочинів. Якщо процедура заміни вироку здійснюється після передачі засудженої особи, держава виконання вироку тримає цю особу під вартою або іншим чином забезпечує її присутність у державі виконання вироку до закінчення цієї процедури.

Виходячи з положень ст. 10 Конвенції Про передачу засуджених осіб від 21 березня 1983 року, в разі продовження виконання вироку держава виконання вироку дотримується характеру і тривалості покарання, призначеного державою винесення вироку. Однак, якщо це покарання за своєю природою або тривалістю є несумісним із законодавством держави виконання вироку або якщо її законодавство цього вимагає, ця держава може на основі судової або адміністративної постанови співвіднести призначенуміру покарання з покараннямчи заходом, передбаченим її власним законодавством за вчинення аналогічного злочину. За своїм характером таке покарання або такий захід повинні у міру можливості відповідати покаранню або заходу, призначеному у вироку для виконання. Покарання чи захід за своїм характером або своєю тривалістю не може бути більш суворим, аніж міра покарання, призначена в державі винесення вироку, і не може перевищувати максимальні строки позбавлення волі, передбачені законодавством держави виконання вироку.

Крім того, умови передачі засуджених осіб і їх прийняття для відбування покарання визначені у ст. 606 КПК України, а порядок розгляду судом питання про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України регламентований положеннямист. 610 КПК України, відповідно до яких під час розгляду клопотання Міністерства юстиції України суд визначає статті (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність, якими передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, вчинене засудженим громадянином України, і строк позбавлення волі, визначений на підставі вироку суду іноземної держави. При призначенні строку покарання у виді позбавлення волі, що підлягає відбуванню на підставі вироку суду іноземної держави, суд дотримується тривалості призначеного таким вироком покарання, крім таких випадків:

1) якщо законом України про кримінальну відповідальність за кримінальне правопорушення максимальний строк позбавлення волі є меншим аніж призначений вироком суду іноземної держави, суд визначає максимальний строк позбавлення волі, передбачений кримінальним законом України;

2)якщо строк покарання, призначений вироком суду іноземної держави, є меншим, аніж мінімальний строк, передбачений санкцією статті КК України за відповідне кримінальне правопорушення, суд дотримується строку, визначеного вироком суду іноземної держави.

Відповідно до частини 1 ст. 7 Кримінального Кодексу України, громадяни України, які вчинили злочини за межами своєї держави, підлягають кримінальній відповідальності за цим Кодексом, при цьому суд, як це зазначено у ч.3 ст. 603 КПК України, не перевіряє фактичні обставини, встановлені вироком суду іноземної держави, та не вирішує питання щодо винуватості особи.

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1, є громадянином України, останнє відоме місце його проживання в Україні: Закарпатська обл., Іршавський район, с. Довге, вул. Мочарна, буд. 38.

ОСОБА_1 висловив бажання бути переведеним в Україну, що підтверджується його письмовою заявою, що стверджується клопотання (а.с.30).

З наданого вироку Дзержинського районного суду м. Оренбурга від 24.04.2017 вбачається, що ОСОБА_1 за вчинення злочинів, передбачених частиною третьою статті 30, частиною п'ятою статті 228.1 (замах на незаконний збут наркотичних засобів, вчинений із використанням інформаційно-телекомунікаційних мереж (включаючи мережу «Інтернет»), за попередньою змовою групою осіб, в особливо великому розмірі) Кримінального кодексу Російської Федерації, йому призначено покарання у вигляді 8 років позбавлення волі, з застосуванням штрафу в дохід держави в розмірі 300 000 рублів, з відбуванням покарання у виправній колонії суворого режиму.

Вирішуючи питання про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України, суд виходить із положень Конституції України, глави 46 КПК України, якими регламентовано визнання та виконання вироків судів іноземних держав та передача засуджених осіб, Конвенції про передачу засуджених осіб (Страсбург, 21 березня 1983 року), до якої Україна приєдналася на підставі Закону України «Про приєднання України до Європейської конвенції про передачу засуджених осіб, 1983 рік» № 337/95-ВР від 22.09.1995р., та норм Кримінального кодексу України.

Визначаючи статті закону України про кримінальну відповідальність, якими передбачені відповідальність за кримінальні злочини, вчинені засудженим, суд виходить з того, що ОСОБА_1, як встановлено вироком суду РФ, вчинив замах на незаконний збут наркотичних засобів, вчинений із використанням інформаційно-телекомунікаційних мереж (включаючи мережу «Інтернет»), за попередньою змовою групою осіб, в особливо великому розмірі) (ч.3 ст. 30, пунктами ч. 5 ст. 228.1 КК РФ).

У частині 1 ст. 15 КК України зазначене про те, що замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі.

Згідно ч.1 ст. 14 КК України готуванням до злочину є підшукування або пристосування засобів чи знарядь, підшукування співучасників або змова на вчинення злочину, усунення перешкод, а також інше умисне створення умов для вчинення злочину.

Таким чином, на момент вчинення інкримінованого злочину, відповідно до Кримінального кодексу України, дії ОСОБА_1 належить кваліфікувати за ч.3 ст. 307 КК України де передбачено покарання на строк від 9 до 12 років позбавлення волі, з врахуванням вимог ч.2 ст. 68 КК України.

Частина 3 статті 307 КК України передбачає кримінальну відповідальність за дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою, а також якщо предметом таких дій були наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги в особливо великих розмірах, або вчинені із залученням малолітнього або щодо малолітнього.

Згідно ч. 5 ст. 610 КПК України відповідно до клопотання Міністерства юстиції України суд може також розглянути питання про виконання додаткового покарання, призначеного вироком суду іноземної держави. Невиконане додаткове покарання, призначене вироком суду іноземної держави, підлягає виконанню, якщо таке покарання за вчинення цього кримінального правопорушення передбачено законом України. Воно виконується в межах і в порядку, передбачених законодавством України.

Оскільки санкцією ч. 3 ст. 307 КК України не передбачено додаткове покарання у виді штрафу, призначене вироком Дзержинського районного суду м. Оренбурга від 24.04.2017 року додаткове покарання у виді штрафу в розмірі 300000 рублів в Україні виконанню не підлягає.

Водночас, оскільки вказаним судом не вирішувалось питання про конфіскацію майна засудженого через відсутність відповідного виду покарання у санкції ст. 228.1 КК України, при приведенні вироку російського суду у відповідність із законодавством України немає підстав для того, щоб вважати ОСОБА_1 засудженим до цього виду покарання.

За змістом вироку від Дзержинського районного суду м. Оренбурга від 24.04.2017 року, строк призначеного ОСОБА_1 покарання має обчислюватись з 08 вересня 2016 року.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. ст. 609, 610 Кримінального процесуального кодексу України, суд,-

У Х В А Л И В:

Клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації щодо громадянина України ОСОБА_1 у відповідність із законодавством України - задовольнити.

Привести у відповідність із законодавством України вирок Дзержинського районного суду м. Оренбурга від 24.04.2017 року, яким громадянин України ОСОБА_1 засуджений за ч.3 ст. 30 ч. 5 ст. 228.1 Кримінального кодексу Російської Федерації до 8 (вісім) років позбавлення волі з штрафом у розмірі 300000 рублів.

За правилами, передбаченими ч. 4 ст. 610 КПК України, вважати ОСОБА_1 засудженим за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 307 КК України - до 8 (восьми) років позбавлення волі без конфіскації майна, зарахувавши йому у строк відбуття покарання час перебування під вартою з 08 вересня 2016 року по 23 квітня 2017 року включно.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 обчислювати з 08 вересня 2016 року.

Додаткове покарання у виді штрафу в розмірі 300000 рублів, призначене ОСОБА_1 вироком Дзержинського районного суду м. Оренбурга від 24.04.2017 року, визнати таким, що не підлягає виконанню в Україні.

Копію ухвали направити до Міністерства юстиції України для повідомлення Міністерству юстиції Російської Федерації та організації прийняття засудженого в Україну.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Закарпатської області через Іршавський районний суд протягом семи днів з моменту проголошення, а Міністерством юстиції України та засудженим ОСОБА_1, в той же строк, з моменту отримання її копії.

Суддя : І. А. Даруда