Вирок № 73326487, 12.04.2018, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/11273/17

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.04.2018 місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді – Світлик О.М.,

при секретарі судового засідання – Гайданці Г.В.,

з участю прокурора – Вовканича С.М.,

обвинуваченого – ОСОБА_1,

захисника – ОСОБА_2,

представника потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4 – ОСОБА_5,

представника третьої особи ПАТ «НАСК «Оранта» – ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Ужгороді кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12017070170001233 від 04.09.2017 року, про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, українця, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, що зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, та фактично проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, непрацюючого, одруженого, має на утриманні неповнолітню дитину, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

В С Т А Н О В И В:

04.09.2017 року, приблизно о 02.30 год., обвинувачений ОСОБА_1, керуючи автомобілем НОМЕР_1, та рухаючись в с. Розівка Ужгородського району Закарпатської області у напрямку м. Ужгород, не врахував дорожню обстановку та порушив вимоги Правил дорожнього руху, а саме: п. 2.3 «б» – для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов’язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; п. 12.1 – під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, – в результаті чого, не дотримавшись вищевказаних пунктів Правил дорожнього руху, виїхав за межі проїзної частини перехрестя з круговим рухом, з’їхав на зустрічну смугу та допустив зіткнення з автомобілем марки «Mercedes Е320», н/з 8U22446, під керуванням ОСОБА_7. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажири автомобіля НОМЕР_1, – ОСОБА_3 та ОСОБА_4 отримали тілесні ушкодження, а саме, ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження у вигляді відкритого поперечного перелому великогомілкової кістки і малогомілкової кістки в середній третині зі зміщенням кісткових відламків під кутом, перелом задньо-верхнього краю кульшової западини зліва, без зміщення відламків, рубця від рани по передній поверхні лівої гомілки, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, ОСОБА_4 – ушкодження у вигляді закритого багатоуламкового перелому верхньої, середньої третини правої стегнової кістки зі зміщенням, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю, розкаявся у вчиненому та пояснив, що 04.09.2017 року, близько 02.00 год., знаходився за кермом. Біля нього справа сидів інший водій, а пасажири – жінки – позаду. Він проїхав близько півгодини, рухаючись зі швидкістю 70-60 км/год., оскільки інший зустрічний автомобіль його засліпив, він різко загальмував, а враховуючи мокре дорожнє покриття, його автомобіль відкинуло на бордюр, після чого – на зустрічний транспортний засіб. Внаслідок цього автомобіль під його керуванням отримав механічні пошкодження (розбита фара), а іншій автомобіль – отримав пошкодження капоту. Швидку допомогу на місце події викликав водій зустрічного автомобіля. Зауважив, що він нічого не відшкодував потерпілим, оскільки просив від них рахунки для оплати, однак потерпілі просили від нього завеликі суми, сплатити які він одразу змоги не мав. У даному судовому засіданні обвинувачений зауважив про готовність сплатити потерпілим моральну шкоду в розмірі 25-35 тис. грн., в залежності від тяжкості завданих тілесних ушкоджень потерпілим.

Розглянувши матеріали кримінального провадження суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, доведена повністю та підтверджується сукупністю наступних зібраних доказів, досліджених та перевірених у судовому засіданні.

Потерпіла ОСОБА_4 у судовому засіданні, що відбулося 19.02.2018 року, показала, що вночі 04.09.2017 року, після 02.00 год., знаходилася у мікроавтобусі Мерседес, темно-синього кольору, в якості пасажира та сиділа позаду дверцят. Шофер на ім’я ОСОБА_2 попередив шофера на ім’я ОСОБА_1 про перехрестя і за півгодини до ДТП сказав про необхідність зменшення швидкості. Вона двічі просила, щоб водій ОСОБА_2 замінив водія ОСОБА_1. Потім, автомобіль, в якому вона знаходилася, в’їхав у бік іншого автомобіля, водій якого теж перебував у лікарні. На місці ДТП біля кола було освітлення. Після пригоди обвинувачений один раз їй дзвонив та на даний час шкоду не відшкодував.

Потерпіла ОСОБА_3 у судовому засіданні, що відбулося 19.02.2018 року, пояснила, що знаходилася у автомобілі у якості пасажира та сиділа безпосередньо за шофером на ім’я ОСОБА_1, який їхав з м. Чоп до місця ДТП близько 15-20 хв. При цьому, вона була пристебнута паском безпеки. Повідомила, що інший водій, який знаходився в автомобілі поряд з водієм ОСОБА_1, сказав останньому про кільце завчасно, приблизно за 15-20 хв. Зауважила, що обвинувачений двічі телефонував їй після ДТП, з яких один раз просив дати рахунок, щоб оплатити шкоду. На даний час вона потребує посиленої фізіотерапії у зв’язку з атрофією м’язів лівої ноги.

У дане судове засіданні потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не з’явилися, при цьому від кожної з них до суду надійшли письмові клопотання про розгляд справи без їх участі, у яких зазначили, що на підставі ст. ст. 55, 56 КПК України просять провести розгляд справи за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, без їх участі як потерпілих, але за участі їх представника – адвоката ОСОБА_5 Під час призначення покарання ОСОБА_1 просять врахувати усі докази його вини та засудити останнього по всій суворості з законом. Заявлені ними цивільні позови до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної (немайнової) шкоди, завданої їй, як фізичним особам, які потерпіли від кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні, підтримують у повному обсязі та просять розглянути без їх участі як цивільних позивачів, але за участі їх представника – адвоката ОСОБА_5 та задовольнити цивільні позови повністю.

З рапорту чергового Ужгородського РВП Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_8 від 04.09.2017 року вбачається, що 04.09.2017 року надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 04.09.2017 року, о 02.26 год., за адресою: Ужгородський район, с. Розівка, М06, на крузі сталося ДТП між автомобілями марки Мерседес та мікроавтобусом ОСОБА_2.

Згідно з протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 04.09.2017 року, схемою місця дорожньо-транспортної пригоди та фототаблицею до нього, встановлено місце дорожньо-транспортної пригоди – перехрестя з круговим рухом в с. Розівка, положення транспортних засобів на місці пригоди – автомобіль «Mercedes Vito» рухався на проїжджій дорозі передньою частиною у напрямку м. Ужгорода, а автомобіль «Mercedes Е320» – на проїжджій дорозі передньою частиною у напрямку с. Розівка.

Висновком експерта № 10/118 від 22.09.2017 року стверджується, що на момент огляду та на момент ДТП робоча гальмівна система досліджуваного автомобіля «Мерседес Віто», д.н.з. НОМЕР_2, знаходилася в працездатному стані та могла виконувати функції, передбачені конструкцією. Яких-небудь несправностей системи виявлено не було. На момент огляду система рульового керування досліджуваного автомобіля «Мерседес Віто», д.н.з. НОМЕР_2, знаходилася в несправному стані внаслідок пошкодження рульового колеса та затискання передніх керованих коліс деформованими елементами кузова. На момент огляду система освітлення досліджуваного автомобіля «Мерседес Віто» д.н.з. НОМЕР_2, знаходилася в несправному стані внаслідок пошкодження лівої блок-фари. Перевірити працездатність системи зовнішнього освітлення даного автомобіля не представилось можливим по причині відсутності джерела енергії (акумуляторна батарея зруйнована). Несправності системи рульового керування та світлової системи виникли під час ДТП.

Відповідно до висновку експерта № 10/119 від 21.09.2017 року на момент огляду та на момент ДТП робоча гальмівна система досліджуваного автомобіля «Мерседес Е320», р/н Республіки Чехія 8U22446, знаходилася в працездатному стані та могла виконувати функції, передбачені конструкцією. Яких-небудь несправностей системи виявлено не було. На момент огляду система рульового керування досліджуваного автомобіля «Мерседес Е320», р/н Республіки Чехія 8U22446, знаходилася в несправному стані внаслідок пошкодження рульового колеса та затискання передніх керованих коліс деформованими елементами кузова. На момент огляду система освітлення досліджуваного автомобіля «Мерседес Е320», р/н Республіки Чехія 8U22446, знаходилася в несправному стані внаслідок руйнування блок-фар. Перевірити працездатність системи зовнішнього освітлення даного автомобіля не представилось можливим по причині відсутності джерела енергії (акумуляторна батарея зруйнована). Несправності системи рульового керування та світлової системи виникли під час ДТП.

Висновком експерта № 10/120 від 22.09.2017 року підтверджується, що в момент первинного контактування автомобіль НОМЕР_3, передньою частиною контактував із передньою частиною автомобіля марки MERCEDES-BENZ, р/н 8U22446. При цьому кут між поздовжніми осями автомобілів НОМЕР_4, та MERCEDES-BENZ, р/н 8U22446, в момент первинного контактування міг бути у межах 170±5°. У зв’язку з недостатністю слідової інформації, зафіксованої на схемі ДТП, встановити точне геометричне положення транспортних засобів в момент первинного контактування відносно елементів дороги, не надається можливим.

Згідно з висновком експерта № 802 від 19.10.2017 року при судово-медичному освідченні потерпілої ОСОБА_4, а також згідно з даними медичної документації (№ 9280/740 з травматологічного відділення УЦМКЛ) у неї були виявленні тілесні ушкодження у вигляді закритого багатоуламкового перелому верхньої, середньої третини правої стегнової кістки зі зміщенням. Виникли вищевказані тілесні ушкодження внаслідок дії тупих твердих діючих з прикладанням значної сили по ударному механізму дії і по своєму характеру потягли за собою розлад здоров’я на строк більше 21 дня і по цій ознаці згідно з п. 2.2.2 Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 року, кваліфікуються як тілесні ушкодження середньої тяжкості і вкладаються в час і місце події, яка мала місце 04.09.2017 року і характерні для пасажира салону автомобіля під час ДТП, яке мало місце 04.09.2017 року.

Висновком експерта № 805 від 19.10.2017 року стверджується, що при судово-медичній експертизі потерпілої ОСОБА_3, а також даних копії історії хвороби № 9279/739, заповненої на її ім’я, у неї були виявлені тілесні ушкодження у вигляді відкритого поперечного перелому великогомілкової кістки і малогомілкової кістки в середній третині зі зміщенням кісткових відламків під кутом, перелом задньо-верхнього краю кульшової западини зліва, без зміщення відламків, рубця від рани по передній поверхні лівої гомілки. Виникли вищевказані тілесні ушкодження в результаті дії тупих твердих предметів, діючих з прикладанням сили, якими найбільш імовірно могли бути виступаючі частини салону легкового автомобіля і по своєму характеру вищевказані тілесні ушкодження були небезпечними для життя в момент їх спричинення і за цією ознакою, згідно з п. 2.1.3 (б) Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 року, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень і вкладаються в час і місце ДТП, яке мало місце 04.09.2017 року і характерні для пасажира салону автомобіля під час ДТП, яке мало місце 04.09.2017 року.

Відповідно до висновку експерта № 10/135 від 25.10.2017 року в даній дорожній ситуації водій автомобіля НОМЕР_5, ОСОБА_1 повинен був діяти згідно з вимогами п. п. 2.3 (б) та 12.1 ПДР. В даній дорожній ситуації водій автомобіля MERCEDES-BENZ, р/н 8U22446, ОСОБА_7 повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.3 ПДР. Згідно з вихідними даними, заданими слідством, дорожні умови, технічно справний стан автомобіля НОМЕР_6, дозволяли водію ОСОБА_1 виконати всі необхідні дії по безпечному керуванню автомобілем. Водій ОСОБА_1 втратив контроль за керованістю автомобіля відносно меж проїзної частини і заїхав на бордюр дорожнього круга, після чого виїхав на смугу із зустрічним рухом, при цьому, як слідує з вихідних даних, для нього не було яких-небудь перешкод технічного характеру, які б не дозволяли йому виконати всі необхідні дії по безпечному керуванню автомобілем, тому в даній дорожньо-транспортній обстановці, в діях ОСОБА_1 вбачається невідповідність вимогам п. п. 2.3 (б) та 12.1 ПДР, недотримання яких, з технічної точки зору, у своїй сукупності є причиною настання даної дорожньо-транспортної пригоди.

Таким чином, оцінивши в сукупності вищенаведені докази, які узгоджуються між собою щодо фактичних обставин справи, суд приходить до висновку, що обвинувачений ОСОБА_1, 04.09.2017 року, приблизно о 02.30 год., керуючи автомобілем НОМЕР_1, та рухаючись в с. Розівка Ужгородського району Закарпатської області у напрямку м. Ужгород, не врахував дорожню обстановку та у порушення вимог п. п. 2.3 «б», 12.1 Правил дорожнього руху виїхав за межі проїзної частини перехрестя з круговим рухом, з’їхав на зустрічну смугу та допустив зіткнення з автомобілем марки «Mercedes Е320», н/з 8U22446, під керуванням ОСОБА_7, внаслідок чого пасажири автомобіля НОМЕР_1, – ОСОБА_3 та ОСОБА_4 отримали тілесні ушкодження, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень та тілесних ушкоджень середньої тяжкості відповідно.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 286 КК України за кваліфікуючою ознакою – порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження та середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, дані про особу винного, який одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, за місцем проживання характеризується позитивно, є особою з інвалідністю ІІІ групи, раніше не судимий.

Обставинами, визначеними ст. 66 КК України, що пом’якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1, суд визнає – визнання своєї вини, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, визначених ст. 67 КК України, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1, судом не встановлено.

За положенням ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 року, зі змінами від 06.11.2009 року, звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов’язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом’якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. У пункті 2 вказаної постанови зазначено, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом менш суворого покарання особам, які вперше вчинили злочини, і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину.

На підставі викладеного та враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого та обставини, які пом’якшують покарання, а також відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд вважає, що відносно обвинуваченого ОСОБА_1 необхідно і доцільно призначити покарання у межах, визначених санкцією ч. 2 ст. 286 КК України, у виді позбавлення волі на певний строк з позбавленням права керувати транспортними засобами.

Обвинувачений ОСОБА_1 заявив клопотання про звільнення його від відбування покарання за вчинене ним кримінального правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, на підставі п. «в» ч. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році», ст. ст. 85, 86 КК України, про що подав відповідне письмове клопотання, яке мотивує тим, що на день набрання чинності Закону України «Про амністію у 2016 році» він має неповнолітню дитину – ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_6 (свідоцтва про народження серії 1-СГ № 150020, видане 20.06.2008 року відділом реєстрації актів цивільного стану Сколівського районного управління юстиції Львівської області), а тому, враховуючи, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, відноситься до категорії необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до ст. 12 КК України, на момент набрання чинності Закону України «Про амністію у 2016 році» він має дитину, якій не виповнилось 18 років, є інвалідом ІІІ групи, то вважає, що на нього поширюється дія Закону України «Про амністію у 2016 році».

Прокурор у судовому засіданні не заперечив щодо звільнення обвинуваченого від відбування покарання на підставі Закону України «Про амністію у 2016 році».

Представник потерпілих у судовому засіданні також не заперечив щодо звільнення обвинуваченого від відбування покарання на підставі Закону України «Про амністію у 2016 році».

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про застосування амністії в Україні» установивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.

Особи, на яких поширюється дія закону про амністію, можуть бути звільнені від відбування як основного, так і додаткового покарання, призначеного судом, крім конфіскації майна, в частині вироку, яка не була виконана на день набрання чинності законом про амністію (ч. 1 ст. 6 Закону України «Про застосування амністії в Україні»).

За приписами ст. 86 КК України амністія оголошується законом України стосовно певної категорії осіб. Законом про амністію особи, визнані винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили, можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання.

07.09.2017 року набрав чинності Закон України «Про амністію у 2016 році» № 1810-VІІІ від 22.12.2016 року.

Пунктом «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» передбачено можливість звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, осіб, визнаних винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до ст. 12 КК України, осіб, визнаних винними у вчинені необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до ст. 12 КК України, не позбавлених батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років.

Оскільки обвинувачений ОСОБА_1 вчинив до набрання чинності актом амністії, тобто до 07.09.2017 року, необережний злочин, який не є особливо тяжким відповідно до ст. 12 КК України, на день набрання чинності Закону України «Про амністію у 2016 році» має неповнолітню дитину – ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_6, відносно якої не позбавлений батьківських прав, дав згоду на застосування до нього амністії, суд вважає можливим звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році».

Застережень щодо застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 амністії, передбачених ст. 9 Закону України «Про амністію у 2016 році», не вбачається.

Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред’явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

У відповідності до ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв’язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно з ч. 1 ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Під час кримінального провадження до початку судового розгляду потерпілими ОСОБА_3 та ОСОБА_4 пред’явлено кожною окремо цивільні позови до обвинуваченого ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок кримінального правопорушення.

У позовній заяві ОСОБА_3 посилається на те, що злочином, вчиненим ОСОБА_1, їй було спричинено моральні та фізичні страждання, що виразилося у сильних душевних переживаннях, страхах, фізичному болю. В результаті заподіяних тілесних ушкоджень вона втратила працездатність, що підтверджено довідкою, наявною у справі, медичною документацією та по сьогоднішній день перебуває на інтенсивному лікуванні. Протягом перебування на лікарняному по сьогоднішній день їй доводилося і доводиться надалі купувати дорогі ліки в аптеці, на підтвердження чого надає копії чеків на загальну суму 22238,48 грн. На стаціонарному лікуванні ОСОБА_3 перебувала з 04.09.2017 року по 25.10.2017 року. Після цього, по даний час вона продовжує проходити лікування вдома. Під час лікування ОСОБА_3 потребує постійних медичних обстежень, медикаментозного лікування (придбання ліків тощо), на що витрачено та в подальшому витрачаються значні кошти. Внаслідок травми ОСОБА_3 обмежена в можливості пересування, тому потребує стороннього догляду. Оскільки ОСОБА_3 проживаю у ІНФОРМАЦІЯ_7, члени її сім’ї витратили значні кошти на поїдки до м. Ужгород Закарпатської області, де вона перебувала на стаціонарному лікуванні у ЦМКЛ м. Ужгород. За твердженням ОСОБА_3 злочином їй було завдано майнової (матеріальної) шкоди в розмірі 22238,48 грн. Крім того, у позовній заяві ОСОБА_3 вказує, що їй завдано суттєвої моральної шкоди внаслідок кримінального правопорушення спочатку, під час тривалого її перебування на лікуванні в ЦМКЛ м. Ужгород, перебування на подальшому лікуванні в домашніх умовах по сьогодні, всі ці події щодо завдання їй шкоди кримінальним правопорушенням, які через некомпетентність або небажання ОСОБА_1 належним чином дотримуватися Правил дорожнього руху як потрібно, очікування по сьогоднішній день компенсації від ОСОБА_1 та на прийняття судом у справі законного рішення про його причетність і винуватість, тощо. Зауважує, що всі факти спричинили ОСОБА_3 моральну шкоду, вона зазнала душевних страждань у зв’язку з такою протиправною поведінкою щодо неї, понесла втрати немайнового характеру внаслідок зазначених моральних, фізичних страждань та негативних явищ, заподіяних їй незаконними діями обвинуваченого та, вона впевнена, і бездіяльністю останнього у частині ігнорування ним компенсувати хоча б будь-яку частину завданої шкоди життю та здоров’ю. Вказує, що дана шкода полягала у факті завдання ОСОБА_3 важкої травми, яка обмежила її звичайні процеси людської життєдіяльності, вона фактично прикована до ліжка майже увесь час. Члени її сім’ї також отримали неймовірний стрес, не можуть повноцінно займатися своїми щоденними справами, оскільки доглядають за нею. У ОСОБА_3 та її близьких з’являлися емоційні спалахи, виникала дратівливість, збудливість, внаслідок чого страждали їхні сімейні відносини, ОСОБА_3 та членів її сім’ї непокоять постійні неврози, які проявлялися тривогою, страхом, нездатністю в повній мірі зосередитися на основних питаннях їх життя. Невизначеність питання, чи вона зможе повернутися до нормальної життєдіяльності після такої травми завдає їй та близьким моральних страждань. Зазначає, що визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди необхідно враховувати глибину і тривалість моральних страждань. Значний час її близькі проводили біля лікарняного ліжка, багато часу було витрачено на шлях до лікарні, щоб ОСОБА_3 отримала необхідні їй ліки, члени її сім’ї протягом тривалого часу страждали на постійне виснаження, внаслідок чого погіршився стан їх здоров’я. ОСОБА_3 вважає, що розумним та справедливим грошовим відшкодуванням моральної шкоди буде сума у 500000 грн. З посиланням на викладене потерпіла ОСОБА_3 просить стягнути з ОСОБА_1 на її користь завдану їй внаслідок вчинення кримінального правопорушення матеріальну шкоду в розмірі 22238,48 грн. та завдану їй внаслідок вчинення кримінального правопорушення моральну шкоду в розмірі 500000 грн.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_4 зазначає, що злочином, вчиненим ОСОБА_1, їй було спричинено моральні та фізичні страждання, що виразилося у сильних душевних переживаннях, страхах, фізичному болю. В результаті заподіяних тілесних ушкоджень вона втратила працездатність, що підтверджується довідкою, наявною у справі, медичною документацією та по сьогоднішній день перебуває на інтенсивному лікуванні. Протягом перебування на лікарняному по сьогоднішній день їй доводилося і доводиться надалі купувати дорогі ліки в аптеці, на підтвердження чого надає копії чеків на загальну суму 24740,89 грн. На стаціонарному лікуванні ОСОБА_4 перебувала з 04.09.2017 року по 15.09.2017 року, Після цього, по даний час вона продовжує проходити лікування вдома. Під час лікування ОСОБА_4 потребує постійних медичних обстежень, медикаментозного лікування (придбання ліків тощо), на що витрачено та в подальшому витрачаються значні кошти. Внаслідок травми ОСОБА_4 обмежена в можливості пересування, тому потребує стороннього догляду. Оскільки ОСОБА_4 проживає у м. Львові, члени її сім’ї витратили значні кошти на поїдки до м. Ужгород Закарпатської області, де вона перебувала на стаціонарному лікуванні у ЦМКЛ м. Ужгород. За твердженням ОСОБА_4 злочином їй було завдано майнової (матеріальної) шкоди в розмірі 24740,89 грн. Крім того, ОСОБА_4 зауважує, що їй завдано суттєвої моральної шкоди внаслідок кримінального правопорушення спочатку, під час перебування тривалого її перебування на лікуванні в ЦМКЛ м. Ужгород, і перебування на подальшому лікуванні в домашніх умовах по сьогодні, всі ці події щодо завдання їй шкоди кримінальним правопорушенням, які через некомпетентність або небажання ОСОБА_1 належним чином дотримуватись Правил дорожнього руху як потрібно, очікування по сьогоднішній день компенсації від ОСОБА_1 та на прийняття судом у справі законного рішення про його причетність і винуватість, тощо. Вказує, що всі ці факти спричинили ОСОБА_4 моральну шкоду, вона зазнала душевних страждань у зв’язку з такою протиправною поведінкою щодо неї, понесла втрати немайнового характеру внаслідок зазначених моральних, фізичних страждань та негативних явищ, заподіяних їй незаконними діями обвинуваченого та, вона впевнена, і бездіяльністю останнього у частині ігнорування ним компенсувати хоча б будь-яку частину завданої шкоди життю та здоров’ю. Вказує, що дана шкода полягала у факті завдання ОСОБА_4 важкої травми, яка обмежила її звичайні процеси людської життєдіяльності, вона фактично прикована до ліжка майже увесь час. Члени її сім’ї також отримали неймовірний стрес, не можуть повноцінно займатися своїми щоденними справами, оскільки доглядають за нею. У ОСОБА_4 та її близьких з’являлися емоційні спалахи, виникала дратівливість, збудливість, внаслідок чого страждали їхні сімейні відносини, ОСОБА_4 та членів її сім’ї непокоять постійні неврози, які проявлялися тривогою, страхом, нездатністю в повній мірі зосередитися на основних питаннях їх життя. Невизначеність питання, чи вона зможе повернутися до нормальної життєдіяльності після такої травми, завдає їй та близьким моральних страждань. Зауважує, що визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди необхідно враховувати глибину і тривалість моральних страждань, значний час її близькі проводили біля лікарняного ліжка, багато часу було витрачено на шлях до лікарні, щоб ОСОБА_4 отримала необхідні їй ліки, та просто турботу близьких за сотні кілометрів від дому. Члени її сім’ї протягом тривалого часу страждали на постійне виснаження, внаслідок чого погіршився стан їх здоров’я. Вважає, що розумним та справедливим грошовим відшкодуванням моральної шкоди буде сума у 500000 грн. З посиланням на викладене потерпіла ОСОБА_4 просить стягнути з ОСОБА_1 на її користь завдану їй внаслідок вчинення кримінального правопорушення матеріальну шкоду в розмірі 24740,89 грн. та завдану їй внаслідок вчинення кримінального правопорушення моральну шкоду в розмірі 500000 грн.

Обвинуваченим (цивільним відповідачем) ОСОБА_1 подані відзиви на позовні заяви потерпілих – позивачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які отримано представником останніх, у яких зазначає, що цивільно-правова відповідальність водія автомобіля НОМЕР_7, була застрахованою в ПАТ «HACK «ОРАНТА» згідно з полісом АК 0322109. Посилаючись на норми ст. 1194 ЦК України та ст. 24.1 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вказує, що саме страхова компанія ПАТ «НАСК «ОРАНТА» має відшкодувати витрати на лікування ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Зауважує, що всупереч вимогам п. 19 «в» постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», у якому зазначено, що розмір витрат на ліки, лікування, визначається на підставі виданих лікарями рецептів, позивачі жодних доказів того, що саме ліки, які зазначені у наданих ними копіях чеків, були призначені саме їм для лікування, не надано. Що стосується розміру зазначених позивачами завданої моральної шкоди, вважає, що він явно завищений і в тому розмірі, який просять стягнути позивачі, не доведений ні змістом позовної заяви, ні доданими до позовної заяви доказами.

Ухвалою суду від 19.02.2018 року постановлено задовольнити клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 та залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача – публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (код ЄДРПОУ 00034186; м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-Д).

Суд вважає, що цивільні позови потерпілих – позивачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Підстави відповідальності за завдану майнову шкоду регламентовані ч. 1 ст. 1166 ЦК України, згідно з якою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За приписами ч. 1 ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Враховуючи, що позови потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 випливають з обвинувачення, визнаного судом доведеним, суд розглядає питання цивільних позовів у частині відшкодування матеріальної шкоди, виходячи з вимог ст. ст. 1166, 1177 ЦК України.

Свої матеріальні витрати потерпіла ОСОБА_3 підтвердила наступними документами, оригінали яких було досліджено безпосередньо у судовому засіданні: фіскальними товарними чеками, квитанціями щодо придбання ліків, медикаментів, проведення КТ (комп’ютерна томографія) діагностики та придбання виробу медичного призначення для гомілки на загальну суму 21356,20 грн., а саме: від 04.09.2017 року на суму 50 грн., від 04.09.2017 року на суму 1000 грн., від 06.09.2017 року на суму 48 грн., від 08.09.2017 року на суму 19,50 грн., від 11.09.2017 року на суму 23,20 грн., від 13.09.2017 року на суму 575 грн., від 05.09.2017 року на суму 380,70 грн., від 05.09.2017 року на суму 351,85 грн., від 05.09.2017 року на суму 2081,20 грн., від 15.09.2017 року на суму 200,25 грн., від 22.09.2017 року на суму 575 грн., від 03.10.2017 року на суму 686,50 грн., від 17.10.2017 року на суму 135 грн., від 05.09.2017 року на суму 14200 грн., від 02.10.2017 року на суму 600 грн., від 23.10.2017 року на суму 38 грн., від 11.10.2017 року на суму 38 грн., від 06.09.2017 року на суму 354 грн. (а.с. 27-29, 32, т. 1).

Потерпіла ОСОБА_4 свої матеріальні витрати підтвердила наступними документами, оригінали яких було досліджено безпосередньо у судовому засіданні: фіскальними товарними чеками, квитанціями щодо придбання ліків, медикаментів, проведення рентгенографії та придбання виробу медичного призначення для стегна на загальну суму 22351,97 грн., а саме: від 08.11.2017 року на суму 525 грн., від 08.09.2017 року на суму 17,50 грн., від 14.09.2017 року на суму 560 грн., від 07.09.2017 року на суму 80 грн., від 18.09.2017 року на суму 27,81 грн., від 07.09.2017 року на суму 157,50 грн., від 10.09.2017 року на суму 303,50 грн., від 14.09.2017 року на суму 552,03 грн., від 08.09.2017 року на суму 43 грн., від 06.09.2017 року на суму 87 грн., від 05.09.2017 року на суму 2100 грн., від 05.09.2017 року на суму 14000 грн., від 06.09.2017 року на суму 152 грн., від 18.09.2017 року на суму 1470,63 грн., від 05.09.2017 року на суму 1686 грн., від 08.09.2017 року на суму 177 грн., від 07.09.2017 року на суму 413 грн. (а.с. 54, 55, 57, 58, 61, т. 1).

Суд вважає, що витрати на паливо на суму 882,98 грн. (квитанція від 04.09.2017 року (а.с. 27, т. 1)), які просить стягнути ОСОБА_3 з обвинуваченого, а також витрати на паливо на суму 2801,42 грн. (квитанції від 09.10.2017 року на суму 699,92 грн., від 04.09.2017 року на суму 529,80 грн., від 09.09.2017 року на суму 412,50 грн., від 09.10.2017 року на суму 308,90 грн., від 09.09.2017 року на суму 412,50 грн., від 13.09.2017 року на суму 437,80 грн. (а.с. 59, 60, 64, 65, т. 1)), які просить стягнути ОСОБА_4 з обвинуваченого, у даному випадку не є допустимими доказами, зокрема, з долучених квитанцій неможливо встановити, що вказані витрати були понесені безпосередньо потерпілими.

Таким чином, суд вважає доведеними належними і достатніми доказами позовні вимоги потерпілих у частині стягнення з обвинуваченого матеріальної шкоди у межах документально підтверджених витрат, а тому з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_3 слід стягнути 21356,20 грн., а на користь потерпілої ОСОБА_4 – 22351,97 грн. у відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок кримінального правопорушення.

Статтею 3 Конституції України встановлено, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до ст. ст. 23, 1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів тощо.

Як роз’яснено у п. п. 5, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», зі змінами, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов’язковому з’ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з’ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Розмір відшкодування моральної шкоди суд повинен визначати залежно від характеру та обсягу страждань, які зазначав позивач, немайнових витрат і з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

За фактичних обставин справи, оскільки тілесні ушкодження потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 отримали внаслідок дій обвинуваченого ОСОБА_1, то вони мають право на відшкодування моральної шкоди. При цьому, суд визнає, що потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 безумовно зазнали фізичних і моральних страждань, однак заявлені ними у відшкодування моральної шкоди суми у розмірі 500000,00 грн. кожній відповідно є завищеними.

При визначенні обґрунтованості заявлених розмірів моральної шкоди на користь потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 суд враховує конкретні обставини справи, моральні страждання потерпілих у зв’язку з вчиненням відносно них злочину, характер допущених обвинуваченим порушень Правил безпеки дорожнього руху та їх наслідки, зокрема, те, що склад кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 286 КК України передбачає необережну форму вини щодо наслідків, які настали у вигляді спричинення потерпілій ОСОБА_3 тяжких тілесних ушкоджень та потерпілій ОСОБА_4 середньої тяжкості тілесні ушкодження, фізичні страждання потерпілих від перенесеного фізичного болю, переживання за подальший стан здоров’я, встановлення після дорожньо-транспортної пригоди потерпілим інвалідності (ІІІ групи), а також майновий стан обвинуваченого, а тому, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, вважає, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди потерпілій ОСОБА_3 належить визначити у сумі 50000,00 грн., а потерпілій ОСОБА_4 – у сумі 35000,00 грн., які є необхідними і достатніми для відновлення нормальних життєвих зв’язків потерпілих.

Крім того, суд приймає до уваги і те, що з часу вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення – 04.09.2017 року та до моменту ухвалення вироку судом, тобто протягом більше семи місяців, ОСОБА_1 належних заходів до відшкодування спричиненої потерпілим матеріальної та моральної шкоди не вжив.

Разом з тим, суд зауважує, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована. У разі задоволення такого позову заподіювач шкоди не позбавлений можливості пред’явити майнові вимоги до страхової компанії, з якою ним укладено договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності (правова позиція Верховного Суду України у справі 6-725цс16 від 14.09.2016 року).

Процесуальні витрати за проведення експертиз у даному кримінальному провадженні у розмірі 3115,08 грн., з яких: за проведення експертизи технічного стану автомобіля згідно з висновком експерта № 10/118 від 22.09.2017 року в розмірі 593,22 грн. 22 коп., експертизи технічного стану автомобіля згідно з висновком експерта № 10/119 від 21.09.2017 року у розмірі 593,22 грн., транспортно-трасологічної експертизи згідно з висновком експерта № 10/120 від 22.09.2017 року в розмірі 593,22 грн., автотехнічної експертизи згідно з висновком експерта № 10/135 від 25.10.2017 року в розмірі 593,22 грн. та автотоварознавчої експертизи згідно з висновком експерта № 10/510 від 26.10.2017 року в розмірі 742,20 грн., покласти на обвинуваченого.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого у даному кримінальному провадженні під час досудового розслідування згідно з ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02.11.2017 року (справа № 308/10902/17) було обрано у виді домашнього арешту, без застосування електронних засобів контролю, строком на два місяці, із забороною залишати житло у певний період доби та покладенням відповідних обов’язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України, строк дії якої не був продовжений за клопотанням прокурора, а відтак, ухвала про застосування даного запобіжного заходу припинила свою дію і обов’язки вважаються скасованими згідно з ч. 6 ст. 194 КПК України.

Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05.09.2017 року (справа № 308/8655/17) у рамках кримінального провадження за № 12017070170001233 постановлено накласти арешт на автомобіль марки «Мерседес Віто», д.н.з. НОМЕР_2, 2004 року випуску, номер кузова НОМЕР_8, який згідно з свідоцтвом про реєстрацію серії СХТ374021 належить ОСОБА_10, мешканцю смт. Коропець, вул. Шевченка, 9, Монастирського району Тернопільської області, що зберігається на майданчику тимчасового утримання транспортних засобів Ужгородського РВП Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Відтак, виходячи з приписів ч. 4 ст. 174 КПК України, а також беручи до уваги ту обставину, що обвинувачений ОСОБА_1 не є власником автомобіля марки «Мерседес Віто», д.н.з. НОМЕР_2, суд вважає за необхідне скасувати арешт, накладений згідно з ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05.09.2017 року (справа № 308/8655/17) на зазначений автомобіль.

Питання щодо речових доказів вирішується у порядку ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 100, 124, 128, 368-370, 373, 374, 394, 395 КПК України, ст. 86 КК України, ст. 3 Закону України «Про застосування амністії в Україні», ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» № 1810-VІІІ від 22.12.2016 року, суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 (роки) роки.

Звільнити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, від відбування призначеного йому основного і додаткового покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 (роки) роки на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» № 1810-VІІІ від 22.12.2016 року.

Цивільний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок кримінального правопорушення – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_8, 21356 (двадцять одну тисячу триста п’ятдесят шість) гривень 20 коп. у відшкодування матеріальної шкоди та 50000 (п’ятдесят тисяч) гривень у відшкодування моральної шкоди.

У решті вимог цивільного позову ОСОБА_3 – відмовити.

Цивільний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок кримінального правопорушення – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_9, 22351 (двадцять дві тисячі триста п’ятдесят одну) гривню 97 коп. у відшкодування матеріальної шкоди та 35000 (тридцять п’ять тисяч) гривень у відшкодування моральної шкоди.

У решті вимог цивільного позову ОСОБА_4 – відмовити.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 не обирався.

Скасувати арешт майна, накладений згідно з ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05.09.2017 року (справа № 308/8655/17), а саме арешт на автомобіль марки «Мерседес Віто», д.н.з. НОМЕР_2, 2004 року випуску, номер кузова НОМЕР_8, який згідно з свідоцтвом про реєстрацію серії СХТ374021 належить ОСОБА_10, мешканцю смт. Коропець, вул. Шевченка, 9, Монастирського району Тернопільської області, що зберігається на майданчику тимчасового утримання транспортних засобів Ужгородського РВП Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області.

Речові докази: автомобіль марки «Mercedes Е320», н/з 8U22446, який залишено його власнику на відповідальне зберігання під розписку – вважати повернутим за належністю; автомобіль НОМЕР_1, що знаходиться на майданчику тимчасового тримання Ужгородського РВП Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області – повернути власнику або його представнику за довіреністю.

Вирок може бути оскаржений, з підстав, передбачених ст. 394 КК України, до апеляційного суду Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуюча О.М. Світлик