Рішення № 73321966, 28.03.2018, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/23169/17

провадження № 2/753/783/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" березня 2018 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Шклянки М.П.,

за участю секретаря Галян Л.В.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Київської міської ради, третя особа: Головне територіальне управління юстиції у м. Києві про продовження строку для прийняття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

13.12.2017 року адвокат Вакуненко В.В. в інтересах ОСОБА_2 звернувся в Дарницький районний суд м. Києва з позовною заявою до Шістнадцятої Київської державної нотаріальної контори, за участю третьої особи: державного нотаріуса Шістнадцятої Київської державної нотаріальної контори Шапченко М.І., про продовження строку для прийняття спадщини та визнання права власності на житловий будинок та земельну ділянку в порядку спадкування за законом.

В обгрунтування заявлених позовних вимог зазначено про те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 Після її смерті залишилася спадщина, яка складається з приватного будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки за вказаною адресою. Державний акт на земельну ділянку розміром 3941,20 кв.м. відсутній. За життя померлою було складено заповіт, відповідно до якого, все своє майно вона заповіла онукам - ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в рівних частках. Однак спадкоємці за заповітом своєчасно не звернулися до нотаріальної контори для прийняття спадщини.

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_7 - син позивача. Спадкоємцем після його смерті є батько - ОСОБА_2, позивач у справі.

Коли ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_2 звернулися в 2014 році до Шістнадцятої Київської державної нотаріальної контори для оформлення спадщини, яка залишилася після сметрі ОСОБА_6, то їм було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв"язку з тим, що пропущений строк для прийняття спадщини, про який вони не знали і в усній формі нотаріусом було роз"яснено, що дане питання вирішується в судовому порядку.

Вказаний строк для прийняття спадщини був пропущений позивачем з поважних причин. Так, з грудня 2008 року стан здоров"я позивача різко погіршився, що вимагало періодичного обстеження і лікування, що підтверджується випискою з історії хвороби позивача. Він являється інвалідом І групи, дуже хворою лежачою людиною, яка потребує стороннього догляду і не взмозі самостійно оформити спадщину.

Документів, що підтверджують право власності померлої на земельну ділянку розміром 3941,20 кв.м., яка знаходилася у володінні померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 відповідно до технічного звіту про встановлення зовнішніх меж землекористування № 90002229 виданого науково-виробничою фірмою "ТОПОКАД" розташована за адресою: АДРЕСА_1, чи присвоєний земельній ділянці кадастровий номер, а також документів права власності на будинок, розташований за вказаною адресою, відсутні.

Таким чином, щоб бути повноправним власником успадкованої земельної ділянки та будинку, нотаріус повинен зареєструвати право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, у зв"язку з чим і поданий даний позов.

16.01.2018 р. представником позивача - адвокатом ОСОБА_10 подано до суду нову редакцію позовної заяви про продовження строку для прийняття спадщини та визнання права власності на житловий будинок та земельну ділянку в порядку спадкування за законом, в якій змінено відповідача на Київську міську раду, та третю особу на Головне управління юстиції у м. Києві. Позовні вимоги та їх обгрунтування залишилося тіж, що і первісному позові.

В судове засідання позивач та його представник не прибули, адвокат ОСОБА_10 подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача Київської міської ради у судове засідання повторно не прибув, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, про причини неявки не повідомляв, з будь-якими заявами до суду не звертався.

Головне територіальне управління юстиції у м. Києві направило до суду письмові пояснення у справі, в яких просило розглянути справу за відсутності представника Головного територіального управління за наявними документами та доказами, враховуючи фактичні ообставини справи та ухвалити рішення відповідно до діючого законодавства.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_2 є сином ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 9, 10).

Після смерті ОСОБА_6 відкрилась спадщина на майно, яка складається з приватного будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки за вказаною адресою.

Листом завідувача державної нотаріальної контори Шапченко М.І. від 02.07.2015 року позивачу було відмовлено в оформленні спадкових прав в зв'язку з пропуском 6-ти місячного строку для прийняття спадщини (а. с. 11).

Згідно ч.1 ст.1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Статтею 1272 ЦК України встановлено, що у разі, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК. Зазначене положення застосовується до спадкоємців, в яких право на спадкування виникло з набранням чинності зазначеним Кодексом.

Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Згідно Правової позиції Верховного Суду України у справі № 6-85цс12, право на спадщину належить спадкоємцеві з моменту її відкриття й закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав із спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Правила ч. 3 ст. 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Якщо ж у спадкоємця перешкод не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про спадкову масу, то положення ч. 3 ст. 1272 ЦК України не застосовуються.

Судом встановлено, що позивач являється інвалідом І групи, потребує постійного стороннього догляду, не транспортабельний, що підтверджується відповідними медичними документами, довідкою МСЕК № 107703 від 19.06.2002 р., та висновком № 3663 лікарсько-консультативної комісії.

Аналізуючи зібрані по справі докази в світлі наведених правових норм, суд вважає, що строк на звернення із заявою про прийняття спадщини пропущений з поважних причин.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що є всі підстави для задоволення позовних вимог в частині визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Щодо позовних вимог про визнання за позивачем права власності за земельну ділянку та будинок, суд вважає їх такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 182 ЦК України право власності на нерухомі речі підлягають державній реєстрації.

Згідно ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до абзацу 3 ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на нерухоме майно виникає з моменту його державної реєстрації. Виходячи з ст. ст. 25, 30 ЦК України мати та набути цивільне право (право власності на нерухоме майно) може лише жива та дієздатна особа. Із змісту ст. ст. 391, 392 ЦК України вбачається, що у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не була проведена і правовстановлюючий документ відсутній, питання визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного його власника (спадкоємця) повинно вирішуватись у судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У пункті 3.1 інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» № 24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року, вказано, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту у спосіб, передбачений статтею 392 ЦК України.

Отже, вбачається, що необхідною умовою для визнання за позивачем права власності на майно в судовому порядку - є втрата ним документа, який засвідчує його право власності або не визнання іншою особою такого права.

Враховуючи, що визнання права власності на спадкове майно є винятковим способом захисту, який має застосовуватися якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, оскільки, як вбачається з відповіді Шістнадцятої Київської державної нотаріальної контори спадкова справа щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 не заводилася, тому суд вважає, що позовні вимоги в цій частині не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи та, відповідно, є такими, що не підлягають до задоволення

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 182, 328, 331, 391, 392, 1270, 1272 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 81, 258, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 до Київської міської ради, третя особа: Головне територіальне управління юстиції у м. Києві про продовження строку для прийняття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування за законом - задовольнити частково.

Визначити ОСОБА_2 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за законом після смерті його матері - спадкодавця ОСОБА_6, терміном у чотири місяці, з дня набрання рішенням суду законної сили.

В решті заявлених позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м.Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя