Рішення № 73321834, 11.04.2018, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/13872/17

провадження № 2/753/1413/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" квітня 2018 р. Дарницький районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Коренюк А.М.

при секретарі Леонтьєва В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКС.КАПІТАЛ», що є правонаступником Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра-Україна», до ОСОБА_2 про відшкодування витрат, пов»язаних із виплатою страхового відшкодування в порядку зворотної вимоги, суд -

В С Т А Н О В И В:

Позивач в особі Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКС.КАПІТАЛ», що є правонаступником Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра-Україна», звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування витрат, пов»язаних із виплатою страхового відшкодування в порядку зворотної вимоги. Мотивуючи свої вимоги тим, що 21 квітня 2016 року о 11 годині 00 хвилин на вул. Саксаганського в м. Києві відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Форд», державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «Мітсубіші», державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, цивільно-правова відповідальність якого була застрахована в ПрАТ Страхова компанія «Саламандра-Україна» згідно договору добровільного страхування наземного транспортного засобу від 23 березня 2016 року зі строком дії з 24 березня 2016 року до 23 березня 2017 року. Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Форд», державний номерний знак НОМЕР_1, була застрахована в ПрАТ «СК «ВУСО». В наслідок ДТП було завдано шкоди автомобілю «Мітсубіші», державний номерний знак НОМЕР_2. Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 23 травня 2016 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КпАП України, із накладенням адміністративного стягнення - штрафу. З метою визначення розміру збитку, завданого застрахованому транспортному засобу внаслідок ДТП, замовлено проведення автоторознавчого дослідження. Так, згідно ремонтної калькуляції від 12 травня 2016 року, акту виконаних робіт, страхового акту від 18 травня 2016 року, рахунку фактури з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, вартість збитку завданого автомобілю Мітсубіші», державний номерний знак НОМЕР_2, як вартість відновлювального ремонту становить 31 010 грн. 39 коп., виплата якої з урахуванням розрахунку про розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих, зробленого позивачем, здійснена на підставі заяви потерпілого/страхувальника та платіжного доручення № 1435 від 18 травня 2016 року в сумі 31 010 грн. 39 коп. Страховик відповідача - ПрАТ «СК «ВУСО» виплатило позивачу частину страхового відшкодування в сумі 14 424 грн. 01 коп., відтак різниця складає 16 586 грн. 38 коп. (31 010 грн. 39 коп. - 14 424 грн. 01 коп. = 16 586 грн. 38 коп.), яку просить стягнути з відповідача як винуватця ДТП на підставі ст. 1194 ЦК України як різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою. Відповідно, на підставі ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» вважає, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка отримала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдану шкоду.

В судове засідання позивач не з»явився, належним чином повідомлений про час та місце його проведення, звернувся до суду із заявою про розгляд справи за його відсутності з підтриманням позовних вимог з тих же підстав, просив їх задовольнити (а.с. 89).

Представник відповідача ОСОБА_4, діючий на підставі довіреності від 04 грудня 2017 року (а.с.92), судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні за недоведеністю та безпідставністю вимог.

Вислухавши пояснення відповідача, його доводи та заперечення, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з»ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об»єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню із наступних підстав.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIIІ від 03 жовтня 2017 року, яким зокрема Цивільний процесуальний кодекс викладений в новій редакції.

Відповідно до п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Судом встановлено, що 21 квітня 2016 року о 11 годині 00 хвилин на вул. Саксаганського в м. Києві відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Форд», державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «Мітсубіші», державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, цивільно-правова відповідальність якого була застрахована в ПрАТ Страхова компанія «Саламандра-Україна» згідно договору добровільного страхування наземного транспортного засобу від 23 березня 2016 року зі строком дії з 24 березня 2016 року до 23 березня 2017 року (а.с.4-6, 13-14, 15-16, 17, 18).

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Форд», державний номерний знак НОМЕР_1, була застрахована в ПрАТ «СК «ВУСО» (а.с.20).

В наслідок ДТП було завдано шкоди автомобілю «Мітсубіші», державний номерний знак НОМЕР_2.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 23 травня 2016 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КпАП України, із накладенням адміністративного стягнення - штрафу (а.с.15-16).

Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

З метою визначення розміру збитку, завданого застрахованому транспортному засобу внаслідок ДТП, замовлено проведення автоторознавчого дослідження.

Так, згідно ремонтної калькуляції від 12 травня 2016 року, акту виконаних робіт, страхового акту від 18 травня 2016 року, рахунку фактури з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, вартість збитку завданого автомобілю Мітсубіші», державний номерний знак НОМЕР_2, як вартість відновлювального ремонту становить 31 010 грн. 39 коп., виплата якої з урахуванням розрахунку про розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих, зробленого позивачем, здійснена на підставі заяви потерпілого/страхувальника та платіжного доручення № 1435 від 18 травня 2016 року в сумі 31 010 грн. 39 коп. (а.с. 10, 21, 22-26, 27-29, 30)

Страховик відповідача - ПрАТ «СК «ВУСО» виплатило позивачу частину страхового відшкодування в сумі 14 424 грн. 01 коп. (а.с.31), відтак різниця складає 16 586 грн. 38 коп. (31 010 грн. 39 коп. - 14 424 грн. 01 коп. = 16 586 грн. 38 коп.), яка підлягає стягненню з відповідача як винуватця ДТП на підставі ст. 1194 ЦК України як різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) (ст.1194 ЦК України).

Відповідно до ст. 8 Закону № 85/96-ВР страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою відповідно до частини першої статті 1191 ЦК України, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно, на підставі ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка отримала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдану шкоду.

У зв»язку з проведеною позивачем регламентною виплатою страхувальнику у позивача виникло право зворотної (регресної) вимоги до винної у ДТП особи - відповідача з урахуванням положення ст. 1194 ЦК України.

Так, до страховика, відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування», який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке Страхувальник або інша особа, яка отримала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Так, Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 20 січня 2016 року розглянув справу № 6 - 2808 цс 15, предметом якої був спір про відшкодування шкоди.

При розгляді цієї справи Верховний Суд України зробив правовий висновок, відповідно до якого право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована. У разі задоволення такого позову заподіювач шкоди не позбавлений можливості пред'явити майнові вимоги до страхової компанії, з якою ним укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Судом надана правова оцінка заперечень відповідача проти позову, та вважає, що останні не заслуговують на увагу, розцінюються судом як такі, що спрямовані на уникнення від виконання зобов"язання покладеного законом за наслідком завдання збитків, тому такі заперечення не можуть бути прийняті судом та покладені в основу рішення як такі, що спростовуються доказами наданими позивачем по справі.

Таким чином, суд вважає вимоги позивача обгрутованими та такими, що підлягають задоволенню, обставини, що спростовують позовні вимоги судом не встановлені.

Приймаючи до уваги предмет даного спору, наслідки його розгляду судом, суд вважає за необхідне застосувати положення п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України.

Позивачем при подачі позову до суду сплачено судовий збір - 1 600 грн. 00 коп., який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі вищевикладеного, ст. 993, 1194 ЦК України, ст.ст.8, 27 Закону України «Про страхування», Закону України «Про судовий збір», керуючись п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України, керуючись ст. ст. 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 17, 43, 49, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 280, 352 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКС.КАПІТАЛ», що є правонаступником Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра-Україна», до ОСОБА_2 про відшкодування витрат, пов»язаних із виплатою страхового відшкодування в порядку зворотної вимоги, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ідентифікаційний код платника податків - НОМЕР_3, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКС.КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ - 37686922, 16 586 грн. 38 коп. - витрат, пов"язаних із виплатою страхового відшкодування, 1 600 грн. 00 коп. - судового збору, а всього - 18 186 (вісімнадцять тисяч сто вісімдесят шість) грн. 38 (тридцять вісім) коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду протягом п»ятнадцять днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судомому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Відповідно до ст.355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Однак відповідно до пп. 15.5 п. 15 розділу «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування Державною судовою адміністрацією України у газеті «Голос України» та на веб-порталі судової влади оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Згідно ч.1 ст.354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Отже, строки оскарження судових рішень в апеляційному порядку складають 30 календарних днів - для рішень і 15 календарних днів - для ухвал, однак апеляційна скарга подається за старими правилами - через суд першої інстанції.

СУДДЯ: Коренюк А.М.