Постанова № 73321715, 05.04.2018, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

5 квітня 2018 року м. Чернівці

справа № 727/6606/16-ц

Апеляційний суд Чернівецької області у складі колегії суддів палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Перепелюк І. Б.

суддів : Литвинюк І.М., Яремка В.В.

секретар Скакун К.В.

позивач - ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_1»

відповідач- Панфілов ОСОБА_2

апеляційна скарга ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_1» на рішення Шевченківського районного суду м.Чернівців від 18 жовтня 2017 року, головуючий в 1-й інстанції Чебан В.М.

встановив:

ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_1» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовувало слідуючими обставинами.

12.10.2010р. між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №133/2010, згідно якого банк надав позичальнику кредит на купівлю автомобіля в сумі 273688грн., з терміном повернення кредиту – 12.10.2016р.

Банк вказував, що ним було виконано договірні зобов’язання за кредитним договором у повному обсязі, однак відповідач своїх зобов’язань не виконав, у зв»язку з чим станом на 18.08.2016р. за ним існує заборгованість в розмірі 61458,59грн., з яких: кредит – 30360грн., відсотки – 1,60грн., комісія за РО – 23263,48 грн., штраф/пеня за несвоєчасне погашення кредиту – 7833,51 грн.

Позивач просив стягнути з відповідача ОСОБА_3 на його користь вищезазначену заборгованість.

ОСОБА_3 звернувся в суд із зустрічним позовом до ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_1» про захист прав споживача шляхом стягнення надмірно сплачених грошових коштів.

Провадження 22-ц/794/240/18 Категорія 19/27

Посилався на те, що в період з дня отримання кредиту і до моменту звернення з зустрічним позовом до суду він вчасно виконував свої зобов’язання. Проте звернувшись до спеціаліста з метою дослідження спірного договору та його виконання ОСОБА_3, спеціалістом-фінансистом ОСОБА_4 було зроблено висновок про те, що за весь цей час банк в порушення умов кредитного договору надмірно отримав від ОСОБА_3 кредитні кошти в сумі 121455,94грн., що підтверджується відповідним розрахунком, виходячи з умов договору, а саме: плата за користування кредитними коштами в сумі 0,01% річних; щомісячна комісія за обслуговування кредиту в розмірі 1% річних від суми кредиту; одноразова комісія за надання кредиту в розмірі 2,5% річних від суми кредиту.

ОСОБА_3 просив ухвалити рішення про захист його прав, як споживача за кредитним договором №133/2010 від 12.10.2010р., укладеного між ОСОБА_3 та ПАТ «ВіЕйБі Банк», шляхом стягнення з банку надмірно сплачених ОСОБА_3 грошових коштів у сумі 121455,94 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівців від 18 жовтня 2017 року в задоволенні позову ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_1» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_1» про захист прав споживача шляхом стягнення надмірно сплачених коштів задоволено.

Стягнуто з ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_1» на користь ОСОБА_3 надмірно сплачені грошові кошти за кредитним договором №133/2010 від 12.10.2010р. в сумі 121 455,94 грн.

Стягнуто з ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_1» на користь держави судовий збір в сумі 1214,56 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_1» подав апеляційну скаргу, просить рішення скасувати, позов про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити, в задоволенні зустрічного позову про захист прав споживача шляхом стягнення надмірно сплачених коштів відмовити.

Апелянт вважає оскаржуване рішення незаконним та необгрунтованим.

Посилаючись на обставини, зазначені в позову, апелянт не погоджується із висновком експертизи, посилаючись на те, що в ній містяться неправдиві відомості.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення скасувати, позовні вимоги банку задовольнити частково, в задоволенні зустрічного позову – відмовити з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 12.10.2010р. між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №133/2010, умовами якого визначено, що банк надав позичальнику кредит в сумі 273688 грн. на купівлю нового автомобіля з терміном повернення кредиту по 12.10.2016 р. включно.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1054 ЦК України). Банком своєчасно було виконано свій обов'язок надати кредитні кошти на поточний рахунок відповідача.

Пунктом 1.3. договору передбачено, що за користування кредитними коштами встановлюється плата в розмірі 0,01% річних від суми кредиту.

Також пункт 1.3.2. кредитного договору передбачає одноразову комісію за надання кредиту в розмірі 2,5% річних від суми кредиту.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно до умов договору. Згідно із ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. У ст.599 ЦК України зазначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст.1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (позики).

Згідно із вимогами ст.ст. 1048, 1054 ЦК України в разі відсутності іншої домовленості сторін проценти за користування кредитними коштами сплачуються щомісячно до дня повернення кредиту. Відповідно до ст. 611 ЦК України при порушенні зобов'язання настають правові наслідки, передбачені законом чи договором.

Звертаючись до суду з позовом про стягнення заборгованості, банк зазначав, що відповідач зобов’язання за кредитним договором не виконував, у зв’язку з чим станом на 18.08.2016р. заборгованість становить 61458,59грн., з яких: кредит – 30360грн., відсотки – 1,60 грн., комісія за РО – 23263,48 грн., штраф/пеня за несвоєчасне погашення кредиту – 7833,51 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості.

Відмовляючи у задоволенні позову банку та задовольняючи зустрічний позов, суд першої інстанції виходив із доведеності та обґрунтованості заявлених ОСОБА_3 позовних вимог за зустрічним позовом, посилаючись при цьому на висновок судової - економічної експертизи № 221 від 16.03.2017р., згідно якого вбачається, що сума заборгованості у ОСОБА_3 перед ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_1» згідно Кредитного договору №133/2010 від 12 жовтня 2010 року станом на 10.10.2016р. відсутня.

Також як вбачається з доданого до висновку експерта розрахунку, переплата ОСОБА_3 на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк» складає 134806,00 грн.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступні обставини.

Як вбачається із матеріалів справи, у додатку №221 судової економічної експертизи, а саме у розрахунку сум нарахованих та сплачених відсотків, основного боргу, комісії, пені станом на 10.10.2016р. в колонці 6 (комісія за обслуговування кредиту-1% річних) експертом зазначено суму 228,07грн., та визначено що стягненню підлягає комісія в розмірі 228,07грн., що не відповідає умовам п.1.3.1 кредитного договору, згідно якого за обслуговування кредиту встановлюється щомісячна комісія в розмірі 1% від суми кредиту та в свою чергу становить 2736,88грн.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Враховуючи зазначене, колегія суддів критично ставиться до висновку експерта та вважає, що відсутні підстави для врахування вищевказаної судової - економічної експертизи № 221 від 16.03.2017р. в якості належного та допустимого доказу по справі.

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати повернення та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Як вбачається із графіка погашення заборгованості, що міститься в матеріалах справи та є невід»ємною частиною кредитного договору, відповідач ОСОБА_3 був з ним ознайомлений, про що свідчить його підпис.

Отже, погодився здійснювати зазначені в графіку платежі у визначених розмірах та у встановлені терміни.

З наданого банком розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість відповідача за кредитом становить 30360грн., по відсотках 1,60грн., комісія за обслуговування кредитом 23263,48 грн., штраф/пеня за несвоєчасне погашення кредиту становить 7833,51грн.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що не підлягає стягненню комісія за обслуговування кредитом в розмірі 23263,48 грн., виходячи з наступного.

Згідно з положенням абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону.

Згідно із цим Законом послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Отже послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб.

Посилання позивача на те, що комісія передбачена кредитним договором і позичальник погодився на таку умову, а тому зобов'язаний сплатити банку прострочені платежі за обслуговування кредиту в сумі 23 263,48грн. суперечить особливостям регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені Законом України «Про захист прав споживачів».

Встановлена кредитором у договорі комісія за обслуговування кредиту не є послугою зі споживчого кредитування у розумінні Закону «Про захист прав споживачів», а отже такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Враховуючи зазначені обставини, апеляційну скаргу ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_1» слід задовольнити частково.

Суд першої інстанції неповно встановив всі обставини справи, недоведені обставини, що мають значення для справи, що відповідно до п.1 п.2 ч.1 ст.376 ЦПК України є підставою для скасування рішення.

Позов ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором слід задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_1» заборгованість за кредитним договором №133/2010 від 12 жовтня 2010 року в розмірі 38195,11грн., з яких: кредит – 30360 грн., відсотки – 1,60 грн., штраф/пеня за несвоєчасне погашення кредиту – 7833,51 грн. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_1» про захист прав споживача шляхом стягнення надмірно сплачених коштів відмовити.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Враховуючи зазначені положення слід стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_1» 2124,21грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.374, п.1 п.2 ч.1 ст.376 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_1» задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м.Чернівців від 18 жовтня 2017 року скасувати.

Позов ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_1» заборгованість за кредитним договором №133/2010 від 12 жовтня 2010 року в розмірі 38195,11грн., з яких: кредит – 30360 грн., відсотки – 1,60 грн., штраф/пеня за несвоєчасне погашення кредиту – 7833,51 грн.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_1» про захист прав споживача шляхом стягнення надмірно сплачених коштів відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_1» 2124,21грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Дата складення повної постанови 12 квітня 2018 року.

Головуючий (підпис)

Судді: (підписи)

Вірно з оригіналом :