Ухвала суду № 73321297, 10.04.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/386/18Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 53 Мельник І.О. Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2018 року м. Черкаси

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Черкаської області у складі:

Гончар Н.І., Ювшина В.І., Пономаренка В.В.

секретар: Торопенко Н.М.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_5;

відповідач - ДП «Центр державного земельного кадастру»;

особа, що подала апеляційну скаргу - державне підприємство «Центр державного земельного кадастру»;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» на заочне рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 18 грудня 2017 року, ухваленого судом у складі судді Мельник І.О., у справі за позовом ОСОБА_5 до державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

в с т а н о в и л а :

У травні 2017 року ОСОБА_5 звернулася в суд з позовом до ДП «Центр державного земельного кадастру» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилалася на те, що наказом № 49 від 01 квітня 2004 року була прийнята з 02 квітня 2004 року в ДП «Центр державного земельного кадастру» Черкаська регіональна філія на посаду експерта відділу грошової оцінки землі та 05 травня 2009 року переведена на посаду провідного бухгалтера.

ОСОБА_5 16 січня 2017 року була звільнена із займаної посади ДП «Центр державного земельного кадастру» на підставі наказу № 3-К за п.1. ст. 40 КЗпП України. Розрахунок на день звільнення з позивачем ДП «Центр державного земельного кадастру» не провів. Згідно з розрахунковим листком по заробітній платі за березень 2017 року, заборгованість з виплати заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та вихідної допомоги складає 30544,43 грн.

Просила стягнути з ДП «Центр державного земельного кадастру» Черкаська регіональна філія на її користь 30544,43 грн. в рахунок погашення заборгованості по виплаті заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та вихідну допомогу. Стягнути з ДП «Центр державного земельного кадастру» Черкаська регіональна філія на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку.

Заочним рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 12 липня 2017 року позов ОСОБА_5 задоволено. Ухвалено стягнути з ДП «Центр державного земельного кадастру» на користь ОСОБА_5 заборгованість по заробітній платі, компенсацію за невикористану відпустку, вихідну допомогу в розмірі 30544,43 грн. та середній заробіток за весь час затримки в розмірі 22 169,52 грн., а всього 52713,95 грн.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 21 листопада 2017 року заочне рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 12 липня 2017 року, скасовано, а справу призначено до розгляду.

Заочним рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 18 грудня 2017 року позов ОСОБА_5 задоволено частково. Ухвалено стягнути з ДП «Центр державного земельного кадастру» на користь ОСОБА_5 середній заробіток за весь час затримки розрахунку в розмірі 14959,92 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду від 18 грудня 2017 року ДП «Центр державного земельного кадастру» подало апеляційну скаргу в якій посилаючись на те, що судом першої інстанції не в повному обсязі були з'ясовані обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права, а тому просив його скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Апелянт в обґрунтування своїх вимог зазначає, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції не застосовано ч.1 ст. 233 КЗпП України. Так як трьохмісячний строк, встановлений даною нормою для звернення позивача з позовом почався відповідно до вимог ст. 253 ЦК України, тобто з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язаний його початок, а саме з 17 січня 2017 року та закінчився 17 квітня 2017 року, проте позивач звернувся до суду з даним позовом лише у травні 2017 року, чим порушив строк звернення до суду.

Також, вказує, що при здійсненні розрахунку компенсації судом не враховано вимоги Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМ України від 08 лютого 1995 року № 100 «Про порядок затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», відповідно до п.2 розділу 2, відповідно до якого середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Зазначає, що судом першої інстанції невірно розраховано середній заробіток за час затримки розрахунку.

Заслухавши осіб, які з'явились в судове засідання, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення виходячи із наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалене судом першої інстанції рішення не відповідає в повній мірі зазначеним вище вимогам.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_5 була прийнята з 02 квітня 2004 року до Черкаської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» на посаду експерта відділу грошової оцінки землі, що підтверджується наказом ДП «Центр державного земельного кадастру» Черкаської регіональної філії № 49 від 02 квітня 2004 року та записом в трудовій книжці (а.с.4,8). ОСОБА_5 02 жовтня 2006 року переведена на посаду економіста, згідно наказу № 138 від 29 вересня 2006 року.

25 січня 2007 року ОСОБА_5 переведена на посаду економіста з договірних та претензійних робіт, згідно наказу № 9 від 25 січня 2007 року.

01 грудня 2007 року ОСОБА_5 переведена на посаду економіста І категорії, згідно наказу № 161 від 30 листопада 2007 року.

ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті по земельних ресурсах» перейменовано у ДП « Центр державного земельного кадастру».

05 травня 2009 року ОСОБА_5 переведена на посаду провідного бухгалтера, згідно наказу № 133-к від 05 травня 2009 року.

01 грудня 2010 року ОСОБА_5 переведена на посаду провідного бухгалтера відділу бухгалтерського обліку та аналізу господарської діяльності, згідно наказу № 612-к від 01 грудня 2010 року.

16 січня 2017 року наказом № 3-к ОСОБА_5 була звільнена з роботи у зв'язку зі скороченням штату працівників згідно п.1 ст.40 КЗпП України, що підтверджується відповідним записом в трудовій книжці (а.с.4).

Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1, виданого Черкаським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області ОСОБА_5 02 червня 2017 року у зв'язку з укладенням шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_5 (а.с.26).

За нормами частини 1 статті 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу, та за нормами статті 116 КЗпП України. При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював - не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до розрахункового листка по заробітній плату за березень 2017 року заборгованість підприємства перед працівником на кінець березня 2017 року складає 30 544 гривні 43 копійки.

Як встановлено судом, відповідач в порушення статті 116 КЗпП України не здійснив виплати належної позивачу заробітної плати в день його звільнення у зв'язку з чим має заборгованість перед позивачем, яка відповідно до розрахункового листка по заробітній плату за березень 2017 року складає 30 544 гривні 43 копійки.

Відповідно до розрахункового листа по зарплаті за грудень 2016 року розмір заробітної плати ОСОБА_5 за вказаний період без врахування відпускних (484,82 грн.) становить 3761,60 грн. (4246,42 грн. - 484,82 грн.), за січень 2017 року - 940 гривень 40 копійок.

Кількість відпрацьованих днів відповідно за грудень 2016 року та січень 2017 року становить 22 та 9 робочих днів.

Частиною 1 ст.117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Обчислення середньої заробітної плати проводиться відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 «Порядок обчислення середньої заробітної плати», зокрема пунктом 5 передбачено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Відповідно до пунктів 5 та 8 Розділу ІУ Постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 «Порядок обчислення середньої заробітної плати» нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи із розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при проведенні розрахунку середньої заробітної плати за час затримки розрахунку не взяв до уваги вищесказані положення Постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 «Порядок обчислення середньої заробітної плати», та прийшов до помилкового висновку, що сума яка підлягає стягненню підлягає розрахунку виходячи із середньоденної заробітної плати в сумі 180,245 гривні.

Оскільки заробітна плати позивача за грудень 2016 року та січень 2017 року всього становить 4702,00 грн. (3761,60 грн. + 940,40 грн.), середньоденна заробітна плата виходячи із фактично відпрацьованих днів в кількості 31, складає 151,68 грн. (4702,00 : 31).

Враховуючи, що середній заробіток за час затримки розрахунку в даному випадку необхідно розраховувати із середньоденної заробітної плати позивача помноженої на кількість робочих дні за період затримки розрахунку, що становить 12 589,44 грн. (151,68 грн. х 83 робочі дні), доводи апеляційної скарги в цій частині є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Що стосується доводів відповідача про те, що позивачка при зверненні в суд з позовом пропустила встановлений ст. 233 КЗпП України тримісячний строк звернення в суд для вирішення трудового спору, а тому в позові необхідно відмовити, то колегія суддів вважає, що вони не грунтуються на законі виходячи із наступних підстав.

Право громадянина в Україні на працю відповідно до Конституції України захищається судом.

Правосуддя в Україні здійснюється з метою захисту прав, свобод і законних інтересів людини, громадянина, прав та законних інтересів юридичних осіб, інтересів держави на засадах верховенства права.

Строки звернення працівника до суду за вирішенням трудового спору як складова механізму реалізації прав на судовий захист є однією з гарантій забезпечення прав і свобод учасників трудових правовідносин.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадяться в день звільнення.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що невиплата працівникові в день звільнення сум, що належать йому від підприємства є триваючим правопорушенням, і працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день виплати працівникові всіх сум, що підлягали виплаті.

Колегія суддів вважає, що для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за час невиплати належних працівникові при звільненні сум є такі юридично значимі обставини як не проведення такого розрахунку з вини роботодавця та факт проведення розрахунку. Не проведення розрахунку з працівником в день звільнення і вимога звільненого про стягнення середнього заробітку за час не проведення розрахунку є трудовим спором між працівником та роботодавцем, про вирішення якого працівник може звернутися безпосередньо до суду в строки передбачені ст. 233 КЗпП України.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що для звернення працівника до суду із заявою про вирішення трудового спору про стягнення середнього заробітку за час невиплати з вини власника належних працівникові сум встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що роботодавець з вини якого сталася затримка провів розрахунок, тобто фактично виплатив працівникові всі суми, що підлягали виплаті на день звільнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, розподіл судових витрат повинен бути здійснений пропорційно задоволеним вимогам, а саме підлягає зменшенню з 640 гривень до 263 гривень 68 копійок.

Враховуючи, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду необхідно змінити, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки необхідно зменшити з 14959,92 грн. до 12 589,44 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів судової палати,

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» задовольнити частково.

Заочне рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 18 грудня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_5 до державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - змінити, зменшивши суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, що підлягає стягненню з державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» на користь ОСОБА_5 з 14 959,92 грн. до 12 589,44 грн. та зменшивши суму судового збору, яка підлягає стягненню з державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» на користь держави з 640,00 грн. до 263,68 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції на протязі тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Судді Н.І. Гончар

В.І. Ювшин

В.В. Пономаренко

Повний текст постанови виготовлений 12 квітня 2018 року.