Постанова № 7332126, 09.12.2009, Вінницький окружний адміністративний суд

а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця, вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2009 р. Справа № 2-а-4673/09/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Курко Олега Петровича,

при секретарі судового засідання: Пивовар Інні Михайлівні

за участю представників сторін:

позивача : Мунтяна Є.В.

відповідача : Вознюка В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Верленд"

до: державної податкової інспекції у м. Вінниці

про: скасування акту про анулювання реєстрації платника податку

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім (далі - ТОВ ТД) "Верленд" звернулось до суду з позовом про визнання незаконним та скасування акту № 2441/15-212/35445524 від 01.10.2009р. невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ ТД "Верленд" за грудень 2008 року, проведеною ДПІ у м. Вінниці; визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Вінниці № 0010771530/0 від 08.10.2009р. та визнання нечинним та скасування акту № 230/15-223 від 02.11.2009р. про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ ТД "Верленд", складений комісією ДПІ у м. Вінниці.

В процесі розгляду справи представник позивача відмовився від позовних вимог в частині скасування акту перевірки № 2441/15-212/35445524 від 01.10.2009р. та податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Вінниці № 0010771530/0 від 08.10.2009р., а тому просив суд розглядати лише вимоги щодо скасування акту від 02.11.2009р. № 230/15-223 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ ТД "Верленд".

Заява позивача від 09.12.2009р. про часткову відмову від позову прийнята судом на підставі положень статтей 51, 136 КАС України, у звязку з чим провадження у справі щодо зазначеної вище частини позовних вимог закрито.

Свою позицію згідно поданих позовних вимог товариство мотивує тим, що рішення відповідача від 02.11.2009р. № 230/15-223 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ ТД "Верленд" прийняте без відповідних на те підстав та в супереч Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідач вимоги позивача не визнав з мотивів, викладених письмово та доданих до матеріалів справи, зазначивши, що анулювання реєстрації платника ПДВ - ТОВ ТД "Верленд" здійснено за ініціативи податкового органу у звязку з виконанням вимог Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1120-р, яке для відповідача, як органу виконавчої влади є обовязковим.

В судовому засіданні представник відповідача в задоволенні позову просив відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи судом встановлено, що ТОВ ТД "Верленд", ідентифікаційний код 35445524, зареєстроване виконавчим комітетом Вінницької міської ради 26.09.2007р. Окрім цього, 18.10.2007р. товариство отримало свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість № 100072103, ідентифікаційний податковий номер 354455202288.

30.10.2009р. комісією, створеною відповідно до розпорядження ДПІ у м. Вінниці від 12.05.08 № 69-р ( з подальшими змінами та доповненнями), складено акт № 230/15-223, затверджений 30.10.2009р. керівником податкового органу та зареєстрований 02.11.2009р. за № 22181/10/15 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ ТД "Верленд" з підстав, визначених підпунктом "в" пункту 9.8 статті 9 Закону України "Про податок на додану вартість".

Своє рішення Комісія мотивувала встановленим ДПІ у м. Вінниці фактом виписування податкових накладних, згідно з якими платник податку на додану вартість, тобто ТОВ ТД "Верленд" як постачальник товарів (робіт, послуг) не задекларував податкові зобовязання.

В послідуючому, позивач був виключений з реєстру платників податку на додану вартість.

Однак з таким рішенням відповідача суд погодитись не може, та вважає складений Акт № 230/15-223 протиправними з огляду на наступне.

Анулювання реєстрації платника податку на додану вартість здійснюється шляхом анулювання Свідоцтва про реєстрації платника ПДВ та виключення його із Реєстру платників ПДВ. Порядок анулювання реєстрації платників ПДВ врегульовано Законом України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями, за текстом Закон № 168/97-ВР) та Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом ДПА України від 01.03.2000 р. № 79 (зі змінами та доповненнями, за текстом Положення № 79).

При цьому, випадки, в яких відбувається анулювання реєстрації платника ПДВ, визначено пунктом 9.8 статті 9 Закону № 168/97-ВР, а сам порядок анулювання платників ПДВ передбачено пунктом 25 Положення № 79.

Відповідно до пункту 9.8 статті 9 Закону № 168/97-ВР реєстрація платника ПДВ діє до дати її анулювання, яке відбувається у випадках, визначених підпунктами "а" - "ґ" цього пункту.

Як слідує з оскаржуваного акту № 230/15-223 від 30.10.2009р. анулювання реєстрації платника ПДВ - ТОВ "Верленд" відбулось за підпунктом "в" пункту 9.8 статті 9 вказаного Закону.

Згідно даною умовою реєстрація в якості платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадку, якщо особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин.

Тобто, реєстрації платника податку в даному порядку анулюється :

1) у разі реєстрації такої особи платником єдиного податку;

2) у разі переходу такої особи на інші спрощені системи оподаткування або за інших причин, що звільняють особу від сплати цього податку.

Другий випадок цієї норми законодавцем більш розширений, та включає в себе можливість звільнення особи від сплати податку на додану вартість як за рішенням суду, так і у випадку звільнення з будь-яких інших, передбачених законом причин.

Поняття "інші причини" слід розуміти не як окрему підставу, як це помилково тлумачить податковий орган, а в контексті самого змісту даної норми - привязаності до випадків, що не передбачають можливостей подальшої сплати ПДВ. Тобто, законодавець має на увазі не будь-які підстави, що не враховані цим підпунктом, а лише ті, що звільняють особу від сплати податку на додану вартість в разі її переходу на інші спрощені системи оподаткування, чи з інших підстав звільнення від такої сплати.

Підпункт "в" пункту 9.8 статті 9 Закону про ПДВ не ставить в залежність анулювання реєстрації платника податку на додану вартість у звязку з не декларуванням податкових зобовязань, оскільки в цьому разі має місце ухилення від сплати податку, за що настає зовсім інша юридична відповідальність, а не обумовлені пунктом 9.8 статті 9 Закону наслідки.

Сам перелік підстав для припинення (анулювання) реєстрації платника податку на додану вартість згідно пункту 9.8 цього Закону є вичерпним, розширеному тлумаченню не підлягає, і такої умови припинення як ухилення від декларування платником податку податкових зобовязань не містить.

Матеріали справи підтверджують, що за порушення п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в частині заниження податкових зобовязань по ПДВ за грудень 2008 року в сумі 4015,65 грн. у звязку з не включенням до податкового зобовязання виданих ТОВ "Вінтем" податкових накладних, до позивача були застосовані штрафні санкції згідно податкового повідомлення-рішення № 0010771530/0 від 08.10.2009р.

Тобто, відповідальність за дане порушення податкового законодавства на момент прийняття акту № 230/15-223 в ТОВ ТД "Верленд" вже мала місце.

Відповідно до статті 19 Конституції України "ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством", а "органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України".

ДПІ у м. Вінниці при прийнятті рішення - акту № 230/15-223 від 30.10.2009р. та вказуючи п.п. "в" п. 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" як підставу для анулювання реєстрації позивача платником податку на додану вартість, діяла з порушенням способу анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, передбаченого законодавством України, необґрунтовано, тобто без врахування усіх обставин, що мають значення, упереджено, нерозсудливо, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких було спрямоване це рішення ( стаття 2 КАС України), оскільки на момент прийняття такого рішення підстав для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість - ТОВ ТД "Верленд" не було.

Слід додатково відмітити, що рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за ініціативою податкового органу згідно пунктом 25.2.2 Положення № 79 оформляється актом про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за формою N 6-ПДВ. А дата затвердження такого акта вважається днем прийняття рішення.

Тобто, датою прийняття оскаржуваного рішення є дата його затвердження керівником податкового органу - 30.10.2009р. В позовній заяві позивач припустився помилки, визначивши дату реєстрації Акта № 230/15-223 - 02.11.2009р. як дату його прийняття. Дані обставини жодним чином не впливають на предмет судового дослідження та доводи сторін, а тому сприймаються судом без всіляких застережень.

Відповідно до положень, закріплених статтею 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. А відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В той же час згідно частини 2 статті 71 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи відповідача про те, що анулювання реєстрації платника ПДВ - ТОВ ТД "Верленд" здійснено відповідно до пункту 3 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 09.09.2009р. № 1120-р на увагу суду не заслуговують.

По-перше, в даному Розпорядженні йде мова про право, а не обовязок, органів державної податкової служби вжити заходів для анулювання реєстрації платника відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість". Однак, таких підстав анулювання як встановлення факту виписування податкових накладних, згідно з якими платник податку на додану вартість - постачальник товарів (робіт, послуг) не задекларував податкові зобов'язання Закон України "Про податок на додану вартість" не містить.

По-друге, відповідно до загальної теорії права: закон є незаперечним, тобто ніякий інший орган, крім законодавчого, не може його скасувати або змінити, а підзаконний нормативний акт (до якого також належить і Розпорядження КМ України від 09.09.2009р. № 1120-р) видається відповідно та на підставі закону, для конкретизації законодавчих розпоряджень.

Приймаючи таке Розпорядження, Кабінет Міністрів України через надання зазначених вказівок органам Державної податкової служби здійснив регулювання порядку анулювання реєстрації платників податку на додану вартість, оскільки його підзаконним актом фактично встановлено додаткові правила щодо зазначеної процедури. А відтак, на думку суду, вказане Розпорядження № 1120-р є таким, що не відповідає нормам Конституції України, оскільки при його виданні Уряд України втрутився у законодавчі повноваження Верховної Ради України та діяв у спосіб, не передбачений Конституцією та законами України, що суперечить частині другій статті 6, частині другій статті 19, частині другій статті 67, статті 75, пункту 3 частини першої статті 85, статті 91, пункту 1 частини другої статті 92, частині третій статті 113, частині першій статті 117 Конституції України.

Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 01.11.1996 року "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" визначено, що оскільки Конституція України, як зазначено в її ст.8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії.

Також частиною 4 статті 9 КАС України передбачено, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, суд застосовує правовий акт, який має вищу правову силу.

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, закріпленим у статті 8 КАС України, тому на думку суду пункт 3 Розпорядження КМ України № 1120-р від 09.09.2009р. суперечать гарантіям, закріплених для платників податків на додану вартість в Законі № 168/97-ВР. В звязку з цим немає жодних підстав для застосування цього підзаконного акта до спірних правовідносин.

Тим більше, така позиція підкріплюється оголошенням, надрукованим в "Офіційному віснику України" N 91 від 4 грудня 2009 р. про відкриття Окружним адміністративним судом міста Києва 23.10.2009 провадження та здійснення судового розгляду в адміністративній справі N 2а-12860/09/2670 за адміністративним позовом адвокатської фірми "Головань і Партнери" до Кабінету Міністрів України про визнання незаконними та скасування пунктів 2 і 3 розпорядження Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 N 1120-р "Деякі питання адміністрування податку на додану вартість".

З огляду на викладене судом встановлено, що приймаючи рішення - акт від 30.10.2009р. № 230/15-223 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, відповідач безпідставно обмежив право позивача на здійснення повноцінної господарської діяльності та бути платником даного виду податку. За даних обставин позов підлягає задоволенню, а понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3,40 грн. згідно зі статтею 94 КАС України підлягають присудженню з Державного бюджету.

Керуючись ст.ст. 8, 9, 11, 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати акт № 230/15-223 від 30.10.2009р. про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ ТД "Верленд" (код ЄДРПОУ 35445524).

Присудити з Державного бюджету України на користь ТОВ ТД "Верленд" 3,40 грн. судових витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови оформлено: 14.12.09

СуддяКурко Олег Петрович