Рішення № 73318468, 05.04.2018, Валківський районний суд Харківської області

Справа № 615/1840/15-ц

Провадження № 2/615/12/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2018 року м. Валки

Валківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Товстолужського О.В.,

при секретареві Неділько І.О.,

за участю представників позивача ОСОБА_1,

ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

26 жовтня 2015 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Після уточнень, в позові зазначено, що ЗАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 29.11.2007 року уклали кредитний договір №DN81AR03110408, згідно якого ЗАТ КБ «Приватбанк» зобов’язався надати ОСОБА_3 кредит у розмірі 108 232 грн. 39 коп. на термін до 28.11.2014 року, а відповідач зобов’язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку встановлених договором, а саме щомісяця, в період сплати, ОСОБА_3 повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно кредитного договору. ПАТ КБ «Приватбанк» є правонаступником прав та обов’язків ЗАТ КБ «Приватбанк». У випадку порушення зобов’язань за договором, відповідач сплачує позивачу відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нарахований від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом. Позивач зобов’язання за договором виконав та надав ОСОБА_3 кредит у відповідному розмірі, а відповідач в свою чергу не зобов’язань не виконав, у зв’язку із чим, останній станом на 20.08.2015 року має заборгованість в сумі 536 348 грн. 66 коп., від якої віднімається сума в розмірі 228 197 грн. 41 коп., яка була задоволена рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23.02.2012 року.

Позивач вимагає стягнути із ОСОБА_3 суму заборгованості за кредитним договором за кредитним договором №DN81AR03110408 від 29.11.2007 року в розмірі 308 151 грн. 25 коп., яка складається із 709 грн. 20 коп. – заборгованість за кредитом, 12 814 грн. 77 коп. – заборгованість по процентам за користування кредитом, 8 863 грн. 58 коп. – заборгованість по комісії за користування кредитом, 285 763 грн. 70 коп. – пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором.

15 грудня 2017 року набули чинності зміни до Цивільного процесуального кодексу України та він викладений в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017, ВВР, 2017, № 48, ст. 436.

Відповідно до п. 9 ч. 1 Перехідних положень ЦПК України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Таким чином, цивільна справа розглядається відповідно до положень ЦПК України в редакції яка набула чинності 15 грудня 2017 року.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали та пояснили, що кредитним договір був укладений з метою надання ОСОБА_3 коштів для придбання автомобіля, а тому транспортний засіб був предметом застави. Банк надав кошти відповідачу, а останній зобов’язаний був сплачувати відсотки за його користування та інші платежі в строк до 28.11.2014 року, проте ОСОБА_3 умови договору порушив та почав ухилятись від сплати обов’язкових платежів. Через непогашення кредиту, у відповідача було вилучено автомобіль, який був пошкоджений та реалізовано в рахунок погашення заборгованості, проте коштів було не достатньо. Також представник позивача в судовому засіданні пояснив, що рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23.02.2012 року були задоволені вимоги позивача щодо стягнення із ОСОБА_3 суму заборгованості в розмірі 228 197 грн. 41 коп.

Відповідач в судовому засіданні пояснив, що дійсно між ним та позивачем укладався кредитний договір, кошти якого були йому необхідні для придбання автомобіля. Через деякий час, він не зміг погашати кредит, та він пропонував позивачу сплачувати кошти поступово, однак представники банку наполягали на повному погашенні. ОСОБА_3 зазначив, що він не заперечує що має заборгованість перед банком, проте не має змоги заплатити увесь борг.

ОСОБА_3 наполягав на тому, що в рахунок погашення боргу з прилюдних торгів був реалізований, як заставне майно, належний йому автомобіль. За результатами торгів, сума за яку був проданий автомобіль була мізерною. Відповідач вважає процес проведення торгів та зарухування коштів з проданого автомобіля неправомірними, адже про прилюдні торги він повідомлений не був, автомобіль, на його думку, коштував набагато більше ніж за нього виручено на торгах, оскільки був у придатному стані.

Рішення має містити, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 265 ЦПК України, зазначення процесуальних дій у справі.

26 жовтня 2015 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду із позовом ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою судді Валківського районного суду Харківської області від 29 жовтня 2015 року позовну заяву залишено без руху, оскільки в позові не зазначені обставини, з яких міркувань, сума яка підлягає стягненню із ОСОБА_3 має бути зменшена на суму відповідно до рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23.02.2012 року та чи виконане це рішення.

На виконання ухвали, позивач надав уточнений позов в якому зазначив, що від загальної суми заборгованості в розмірі 536 348 грн. 66 коп. віднімається сума в розмірі 228 197 грн. 41 коп., яка була задоволена рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23.02.2012 року.

Ухвалою судді Валківського районного суду Харківської області від 30 листопада 2015 року провадження у справі відкрите.

Через те, що ОСОБА_3 був призваний по мобілізації до армії, ухвалою Валківського районного суду Харківської області від 05 квітня 2016 року провадження у справі зупинене.

01 серпня 2017 року ухвалою Валківського районного суду Харківської області поновлено провадження у справі, оскільки ОСОБА_3 звільнений в запас Збройних Сил України.

23 жовтня 2017 року задоволено клопотання представника позивача та ухвалою суду витребувано із Індустріального районного суду м. Дніпропетровська копію заочного рішення від 23.02.2012 року.

Представник позивача, неодноразово прохав перенести судове засідання, водночас в заяві разом із позовом прохав проводити розгляд справи за його відстуності.

Суд приймає рішення за відсутності даних про поважність причин неявки представника позивача в судове засідання.

Вислухавши пояснення представників позивача, відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, суд прийшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що ЗАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3, 29.11.2007 року уклали кредитний договір №DN81AR03110408, відповідно до якого банк надав відповідачу кошти 108 232 грн. 40 коп. з метою купівлі автомобіля. Строк дії договору по 28.11.2014 року включно. Відповідач зобов’язався кожного місяця погашати кредит в сумі 1 729 грн. 51 коп. Забезпеченням виконання позичальником зобов’язань є автомобіль.(а.с.8-10)

Як витікає зі статуту ПАТ КБ «Приватбанк», останній є правонаступником прав та обов’язків ЗАТ КБ «Приватбанк».(а.с.14)

Відповідач підтвердив, що він отримав від позивача кошти та має перед ним заборгованість.

Таким чином, суд вважає встановленими обставини, що між позивача та відповідачам є правовідносини, щодо погашення зобов’язань за кредитним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

ОСОБА_3 не заперечив ту обставину, що має заборгованість за договором кредиту.

На підтвердження розміру заборгованості, позивачем надано розрахунок, з якого вбачається, що заборгованість останнього станом на 20.08.2015 року становить: 82 705 грн. 80 коп. – заборгованість за кредитом; 586 690 грн. 04 коп. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 28 573 грн. 39 коп. – заборгованість по комісії за користування кредитом; 366 379 грн. 43 коп. – пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором. Загальний розмір 536 348 грн. 66 коп., а 228 197 грн. 41 коп. сума за кредитом, що задоволена рішенням суду, залишок 308 151 грн. 25 коп.(а.с.5-6)

Такі самі дані відображені у розрахунку, який позивачем був наданий під час подачі уточненого позову (а.с.26-27) та, окрім іншого, в якому зазначено, що після задоволення вимог позивача про стягнення із ОСОБА_3 заборгованості рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23.02.2012 року, загальний розмір заборгованості становить 308 151 грн. 25 коп., який складається із 709 грн. 20 коп. – заборгованість за кредитом; 12 814 грн. 77 коп. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 8 863 грн. 58 коп. – заборгованість по комісії за користування кредитом; 285 763 грн. 70 коп. – пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором.

Відповідно до змісту заочного рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23.02.2012 року, позов ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено і вирішено стягнути із ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором №DN81AR03110408 від 29.11.2007 року в сумі 218 197 грн. 41 коп.(а.с.76)

Зазначене рішення не оскаржене та набрало законної сили.

Отже, з відповідача на користь позивача вищевказаним рішенням була стягнута заборгованість за договором, який є предметом розгляду в даній цивільній справі.

Однак, стороною позивача, ані в позові, ані в судовому засіданні не викладені обставини, про причини залишку заборгованості за договором №DN81AR03110408 від 29.11.2007 року, а саме тіла кредиту в розмірі 709 грн. 20 коп., після повного задоволення позову Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська щодо стягнення із ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором.

Сторона позивача не представила суду будь-яких даних про виконання рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська.

Суд не приймає вищезазначений розрахунок заборгованості (а.с.5-6), оскільки остаточний розмір суми, що на думку сторони позивача підлягає стягненню із ОСОБА_3, залежить від розміру заборгованості за тілом кредиту.

Цифри зазначені в розрахунках не дають можливості оцінити правильність розрахунку і чому саме такі дані в них відображені.

Так, розрахунки проведені накопичувальним методом, більш того, не є зрозумілим, чому дата останнього розрахунку визначена 20.08.2015 року, а попередня 29.11.2013 року.

З огляду на вищезазначене необгрунтованим залишається нарахування за цей період пені в розмірі більш ніж 150 тис. грн.

Предметом доведення у справі, окрім наявності заборгованості є її розмір.

Враховуючи те, що суду не надані переконливі докази заборгованості за тілом кредиту, - усілякого роду нарахування комісії, процентів, пені також не можуть вважатись підтвердженими.

Позивач стверджує, що ОСОБА_3 має непогашене тіло кредиту в сумі 709 грн. 20 коп., яке по відношенню до нарахування відсотків, комісії та пені в розмірі 308 тис. 151 грн. 25 коп. не є співмірним.

За таких підстав, розмір заборгованості стороною позивача не доведений.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень

Питання про стягнення судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України, а саме, сплачений судовий збір відносить за його рахунок.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 128, 223, 247, 259, 263-265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором №DN81AR03110408 від 29.11.2007 року у розмірі 308 151 грн. 25 коп., з яких: 709 грн. 20 коп. – заборгованість за кредитом; 12 814 грн. 77 коп. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 8 863 грн. 58 коп. – заборгованість по комісії за користування кредитом; 285 763 грн. 70 коп. – пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - відмовити в повному обсязі.

Повний текст рішення складено 12 квітня 2018 року.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через Валківський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Товстолужський