Постанова № 7331845, 01.12.2009, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2009 року № 22-а-9753/08/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів: Любашевського В.П., Сапіги В.П,

при секретарі судового засідання Крот О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому на постанову господарського суду Хмельницької області від 12 травня 2008 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торн» до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000342302/0/3064 від 11.04.2008 року , -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2008 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, вважаючи неправомірним зменшення йому бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 20131,00 грн. Вимоги обґрунтовував тим, що здійснена ним калькуляція витрат на перевезення по території України та за межами митного кордону України відповідає вимогам Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», оскільки визначення окремо вартості перевезення вантажу по території України та окремо за її межами не заборонено і не суперечить жодному нормативному акту.

Постановою господарського суду Хмельницької області від 12 травня 2008 року позов задоволено з підстав невідповідності висновків податкового органу про завищення позивачем заявленої суми бюджетного відшкодування обставинам справи. При цьому суд виходив з того, що відповідач відповідно до положень підпункту 1.20.10 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», донараховуючи податкові зобовязання позивачеві внаслідок визначення звичайних цін по собівартості перевезень за непрямими методами, не мав правових підстав, передбачених пунктом 4.3 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181 (далі Закон № 2181).

У скарзі відповідач просить скасувати постанову з підстав порушення норм матеріального права, відмовивши у позові. Вимоги обґрунтовані неврахуванням того, що рух транспортного засобу як по території України, так і за її межами є складовою одного виду перевезення міжнародного вантажного перевезення, а тому вартість 1 км повинна мати єдине значення для всього виду перевезення.

В поданому запереченні позивач просить залишити скаргу без задоволення, а постанову без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів приходить до висновку про скасування постанови суду першої інстанції з наступних підстав.

За наслідками проведення виїзної позапланової перевірки з питань достовірності нарахування позивачем бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість на рахунок платника у банку, заявленого у деклараціях за грудень 2007 року, встановлено порушення підпункту 6.1.1 пункту 6.1, підпункту 6.2.4 пункту 6.2 статті 6, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»: завищено бюджетне відшкодування в сумі 20131,00 грн., внаслідок чого складено акт перевірки № 2816/23-3/21343039 від 28.03.2008 року.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення № 0000342302/0/3064 від 11.04.2008 року, яким визначено завищення бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 20131,00 грн.

В основу висновку податкового органу було покладено неправильність проведення позивачем розподілу понесених на надання послуг з міжнародних вантажних перевезень витрат, згідно з яким показник вартості частини перевезення за кордоном втричі перевищує показник вартості перевезення по території України.

Колегія суддів погоджується з наведеним, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 2 статі 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» обєктом витрат є продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення повязаних з їх виробництвом (виконанням) витрат. Поділ витрат на частини у звязку із наданням послуги на території України, чи за її межами зазначеним Положенням не передбачено.

Згідно з підпунктом 6.2.4 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість» за нульовою ставкою оподатковуються операції з поставки транспортних послуг автомобільними транспортом по перевезенню пасажирів, багажу та вантажобагажу за межами державного кордону України, а саме, від пункту за межами державного кордону України до пункту знаходження зовнішнього митного контролю України; від пункту знаходження зовнішнього митного контролю України до пункту за межами державного кордону України.

Матеріалами справи підтверджується, що міжнародні транспортні перевезення оплачувалися замовниками позивачеві як за їх надання в частині перевезення в межах території України, так і поза нею згідно одного платіжного документа, що вказує на неподільність послуги в залежності від території, на якій така надається, та на відсутність диференційованого підходу до формування ціни за одиницю відстані надання послуги в залежності від того, чи надається така на території України, чи закордоном.

Приймаючи спірне податкове провідомлення-рішення, відповідачем правильно розраховано вартість одного кілометра у межах одного перевезення, яка повинне визначатися внаслідок проведення арифметичних розрахунків шляхом ділення загального доходу від перевезення на загальну продовжність маршруту.

Враховуючи, що позивачем проведено розподіл понесених витрат за критерієм їх належності до пробігу на митній території України та за її межами, з розрахунку, що вартість перевезення закордоном втричі перевищує вартість пробігу по території України, колегія суддів погоджується з висновком відповідача про завищення позивачем бази оподаткування операцій, що підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою: в листопаді 2007 року на 70037,грн., в грудні 2007 року на 50747,00 грн.; та заниження позивачем бази оподаткування операцій, що підлягають оподаткуванню за ставкою 20 %: в листопаді 2007 року на 58364,00 грн., в грудні 2007 року на 42289,00 грн. Наведене призвело до заниження податкових зобовязань у листопаді 2007 року на 11673,00 грн., а у грудні 2007 року на 8458,00 грн. та завищення суми бюджетного відшкодування за грудень 2007 року на 20131,00 грн.

Підстави, способи та порядок визначення податкових зобовязань за непрямими методами передбачені пунктом 4.3 статті 4 Закону № 2181.

Відповідно до підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору.

Донарахування податкових зобовязань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін згідно з підпунктом 1.20.10 зазначених пунктів та статті цього Закону здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобовязань за непрямими методами.

Таким чином, вищенаведеним пунктом встановлено додаткову, крім передбаченої підпунктом 4.3.1 пункту 4.3 статті 4 Закону № 2181, підставу для застосування процедури визначення податкових зобовязань платника податків за непрямими методами. У звязку з наведеним, висновок суду першої інстанції про відсутність у відповідача правових підстав, передбачених пунктом 4.3 статті 4 Закону № 2181 не ґрунтується на нормах закону.

Задовольняючи позов, судом першої інстанції надано неправильну оцінку діям позивача щодо формування витрат з надання транспортних послуг за межами митного кордону України та, відповідно, додержання ним вимог закону зі сплати податку на додану вартість, що призвело до ухвалення незаконного та необгрунтованого рішення, а тому постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової про відмову в позові.

Доводи скарги є обгрунтованими, а тому така задовольняється.

Керуючись частиною 3 статті 160 статтями 195, 196, 198, п.п. 3, 4 202, ч. 2 ст. 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому задовольнити, постанову господарського суду Хмельницької області від 12 травня 2008 року у справі № 21/281-НА скасувати та прийняти нову поставу.

В задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: О.М. Довгополов

Судді: В.П. Сапіга

В.П. Любашевський

Повний текст рішення виготовлено 04.12.2009 року.