Рішення № 73318361, 11.04.2018, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/5071/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2018 року Рівненський міський суд

в особі судді - Ковальова І.М.

при секретарі – Соломон О.М.

розглянувши у в відкритому судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Рівненської філії приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна», треті особи ОСОБА_2, УПП у м.Луцьк Волинської області про стягнення страхового відшкодування та пені,-

в с т а н о в и в :

В Рівненський міський суд з позовом до Рівненської філії приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна», треті особи ОСОБА_2, УПП у м.Луцьк Волинської області про стягнення страхового відшкодування та пені звернувся ОСОБА_1

В судовому засіданні позивач та представник позивача розмір позовних вимог збільшили, просять суд їх задоволити з підстав, викладених в позовній заяві та остаточно просять суд стягнути з відповідача на користь позивача страхове відшкодування в сумі 65 569,06 грн. та пеню за несвоєчасну виплату страхового відшкодування в сумі 15 177,88 грн., а всього 80 746,94 грн.

В судове засідання 11 квітня 2018 року позивач та його представник не з’явились, однак подали до суду заяву про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги підтримують у повному обсязі та просять суд їх задоволити.

В судових засіданнях представник відповідача заявлені позовні вимоги позивача не визнав, згідно наявних в матеріалах справи письмових запереченнях просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача. В судове засідання 11 квітня 2018 року представник відповідача не з’явився, подав до суду письмове клопотання у якому просив провести судове засідання за відсутності їх представника, позиція відповідача щодо заявленого позову викладена в письмових запереченнях. Згідно наявних в матеріалах справи письмових запереченнях представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

В судове засідання третя особа ОСОБА_2 не з’явився, однак подав до суду письмове пояснення з приводу заявлених позовних вимог про те, що він являється власником ушкодженого транспортного засобу по справі, який він передав у постійне користування позивачу по справі ОСОБА_1 Вважає, що ОСОБА_1 є належним позивачем по справі, оскільки на відповідній правовій підставі володів транспортним засобом.

В судове засідання представник третьої особи УПП у м.Луцьк Волинської області не з’явився. Причин свої неявки суду не повідомив, письмових пояснень з приводу заявлених позовних вимог суду не надав.

Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи та подані сторонами письмові докази по справі, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 05 лютого 2016 року між позивачем та відповідачем було укладено договір добровільного комплексного автострахування №06/0675963/1809/16 транспортного засобу марки VOLKSWAGEN Passat реєстраційний номер НОМЕР_1 (надалі по тексту договір).

Відповідно до п.6 договору страхові ризики застраховано по варіанту А1 (повне каско).

20 травня 2016 року у м.Луцьк на пр.Грушевського, 3 автомобіль позивача було пошкоджено працівниками департаменту патрульної поліції м.Луцьк у зв’язку з чим 23 травня 2016 позивач звернувся до відповідача з письмовою заявою про виплату страхового відшкодування, оскільки його вина у пошкодженні вищевказаного автомобіля відсутня.

З дослідженого в судовому засіданні повідомлення ПрАТ «СК «Провідна» від 17 січня 2017 року №17-10/618 на звернення позивача вбачається, що зокрема: «05 лютого 2016 року між ОСОБА_1 та ПрАТ «СК «Провідна» був укладений договір добровільного комплексного автострахування №06/0675963/1809/16 (далі – договір) відповідно до якого застрахований транспортний засіб – автомобіль НОМЕР_2, 2011 року випуску.

Відповідно до п.6 договору страхові ризики застраховано по варіанту Ай (повне каско).

Відповідно до п.38.7. договору за варіантом Ай стразові ризики передбачено наступні: «ДТП», «Стихійні явища», «Пожежа», «ПДТО», «Викрадення».

23 травня 2016 року вами до ПрАТ «СК «Провідна» подано заяву про виплату страхового відшкодування у зв’язку з пошкодженням застрахованого ТЗ, яке мало місце 19 травня 2016 року, у м.Луцьк на пр.Грушевського, 3. Відповідно до пояснень, доданих до заяви про виплату страхового відшкодування, саме співробітниками поліції було пошкоджено автомобіль.

Відповідно до огляду транспортного засобу, складеного 23 травня 2016 року, на застрахованому ТЗ виявлено наступні пошкодження: скло вітрове, скло передніх лівих та передніх правих дверей, подряпини на передній правій двері, на задній лівій двері, на задньому лівому крилі, та накладки пошкодження нижньої накладки передньої лівої двері, нижньої накладки передньої правої двері, верхньої накладки правої арки, та пошкодження накладки даху біля лобового скла.

Відповідно до постанови у кримінальному провадженні №42016030000000099 слідчого прокуратури Волинської області ОСОБА_3 від 31 жовтня 2016 року встановлено, що … будь-яких об’єктивних відомостей про порушення працівниками управління поліції у м.Луцьку норм та вимог чинного законодавства України не здобуто. Відповідно дії поліції у вигляді завдання механічних пошкоджень застрахованому автомобілю визнані законними.

Відповідно до п.36.4. договору не вважається страховим випадком подія, що сталася прямо або опосередковано внаслідок: п. г) конфіскації, націоналізації, реквізиції, примусового вилучення, у т.ч. з застосуванням насильства або будь-якої зброї, арешту або іншого незаконного обмеження права власності, знищення або пошкодження ТЗ за наказом/рішенням уряду, органів державної влади або місцевого самоврядування, органів військового управління та інших органів влади, у т.ч. самопроголошених.

Під ПДТО (протиправними діями третіх осіб) за договором розуміється навмисні або необережні дії третіх осіб, направлені на пошкодження або знищення застрахованого ТЗ за вчинення яких передбачена цивільно-правова або адміністративна відповідальність згідно з законодавством України.

Відповідно до п.31.2.11 договору страхувальник зобов’язаний вживати усіх можливих заходів та дій в тому числі рекомендованих компетентними органами та страховиком з метою запобігання та зменшення розміру збитку, завданого внаслідок настання події, що може бути визнана страховою.

Відповідно до п.п.36.1.4. договору підставами для відмови страховика здійснити виплату страхового відшкодування є невиконання або неналежне виконання страхувальником своїх зобов’язань, визначених п.31.2.11 договору.

Таким чином, зазначена подія не може бути кваліфікована, як «ПДТО», а також як будь-який інший страховий ризик, передбачений договором, оскільки протиправних дій третіх осіб, відповідно до постанови слідчого прокуратури не встановлено. Відповідно, заявлена подія щодо пошкодження застрахованого ТЗ не передбачена укладеним договором страхування. Крім того, пошкодження застрахованого автомобіля було здійснено за рішенням органів державної влади, при цьому встановлено ознаки порушення страхувальником зобов’язання вжити усіх можливих заходів рекомендованих компетентними органами з метою запобігання та зменшення розміру збитку.

Відповідно до ч.2 ст.26 Закону України «Про страхування», умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону.

Пунктом 38.1. договору передбачено наступне: страховим випадком а цим договором є подія, передбачена договором, що виникла внаслідок настання зазначеної у договорі події (страхові ризики), що фактично сталася в період дії договору та не підлягає під виключення із страхових випадків і обмеження страхування, передбачені договором, внаслідок чого виникає зобов’язання страховика здійснити виплату страхового відшкодування.

Враховуючи вищевикладене, ПрАТ «СК «Провідна» не має правових підстав для визнання заявленої події страховим випадком та виплати страхового відшкодування».

Суд вважає дану відмову незаконною виходячи з наступного.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України «Про страхування» добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно

відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про страхування» страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Як було встановлено вище, відповідно до п.6 договору страхові ризики застраховано по варіанту А1 (повне каско).

Відповідно до п.38.7. договору за варіантом А передбачено наступні страхові ризики: «ДТП», «Стихійні явища», «Пожежа», «ПДТО», «Викрадення», при цьому під «ПДТО» за договором розуміється навмисні або необережні дії третіх осіб, направлені на пошкодження або знищення застрахованого ТЗ та (або) ДО, за вчинення яких передбачена цивільно-правова, кримінальна або адміністративна відповідальність згідно із законодавством України (п.38.2.4. договору).

Відповідно до п.п. «г» п.36.4. договору не вважається страховим випадком подія, що сталася право або опосередковано внаслідок конфіскації, націоналізації, реквізиції, примусового вилучення, у т.ч. з застосуванням насильства або будь-якої зброї, арешту або іншого незаконного обмеження права власності, знищення або пошкодження З за наказом/рішенням уряду, органів державної влади або місцевого самоврядування, органів військового управління та інших органів влади, у т.ч. самопроголошених.

Обгрунтовуючи відмову у виплаті страхового відшкодування відповідач послався на вищевказаний підпункт договору очевидно вважаючи, що пошкодження транспортного засобу відбулося із застосуванням насильства за наказом/рішенням уряду, в діях безпосередніх виконавців якого (поліцейських) не міститься складу будь-якого правопорушення, що підтверджується дослідженою в судовому засіданні постановою слідчого прокуратури Волинської області у кримінальному провадженні №42016030000000099 у зв’язку з чим дана подіє не є страховим випадком.

Однак з даним твердженням погодитись не можна виходячи з наступного.

З дослідженої в судовому засіданні ухвали слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 січня 2017 року вбачається, що постанова слідчого прокуратури Волинської області від 31 жовтня 2016 року про закриття кримінального провадження №4201630000000099 скасована.

В силу приписів, передбачених ст.2 КПК України, постанова слідчого про закриття кримінального провадження незалежно від її чинності може підтверджувати відсутність в діянні осіб, які пошкодили транспортний засіб, лише ознаки кримінального правопорушення, водночас доказом наявності чи відсутності в діянні таких осіб ознак адміністративного правопорушення, а тим більше підстав для їх цивільно-правової відповідальності слугувати не може, так як встановлення відповідних обставин чинний КПК України до компетенції органу досудового слідства не відноситься.

Помилковим є посилання відповідача на п.п. «г» п.36.4 договору, оскільки пошкодження транспортного засобу не являється наслідком конфіскації, націоналізації, реквізиції, чи примусового вилучення, під час яких допускається пошкодження транспортного засобу за наказом/рішенням уряду.

Таким чином, передбачені п.п. «г» п.36.4 договору підстава для висновку відповідача про відсутність страхового випадку не ґрунтується на законі.

Також, у якості обґрунтування відмови у виплаті страхового відшкодування відповідач послався на п.31.2.11 та п.36.1.4. договору.

Відповідно до п.31.2.11 договору страхувальник зобов’язаний вживати усіх можливих заходів та дій в тому числі рекомендованих компетентними органами та страховиком з метою запобігання та зменшення розміру збитку, завданого внаслідок настання події, що може бути визнана страховою.

Як визначено п.36.1.4. договору підставами для відмови страховика здійснити виплату страхового відшкодування є невиконання або неналежне виконання страхувальником своїх зобов’язань, визначених п.31.2.11 договору.

Покликаючись на зміст наведених пунктів договору, відповідач дійшов висновку щодо наявності ознак порушення позивачем зобов’язання вжити усіх можливих заходів рекомендованих компетентними органами з метою запобігання та зменшення розміру збитку.

Однак, даний висновок відповідача є безпідставним, використаним у якості надуманої підстави для відмови у здійсненні страхової виплати.

Зокрема, представник відповідача не навів даних про час, місце, перелік заходів рекомендованих позивачу для запобігання або зменшення розміру збитку, вказівку на компетентні органи, які здійснювали такі рекомендації та їх законність і обґрунтованість.

За викладених обставин, зазначена підстава для відмови у виплаті страхового відшкодування також не може вважатися законною.

Відповідно до ст.1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

З досліджених в судовому засіданні матеріалів цивільної справи вбачається, що 20 травня 2016 року у м.Луцьк на пр.Грушевського, 3 керований позивачем автомобіль був зупинений працівниками департаменту патрульної поліції м.Луцьк, а саме ОСОБА_4 у зв’язку з надходженням повідомлення про перебування позивача у стані алкогольного сп’яніння.

У зв’язку з чим на позивача було складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП, за результатами розгляду якого постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 07 листопада 2016 року провадження у справі №569/8035/16-п відносно позивача закрито у зв’язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Дана постанова суду набрала законної сили.

Крім того, працівниками патрульної поліції відносно позивача було складено протоколи про вчинення ним 20 травня 2016 року правопорушень, передбачених ст.ст.124, 185 КУпАП.

Постановою Рівненського міського суду від 07 листопада 2016 року провадження у справі №569/8035/16-п про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП закрито за відсутністю в його діях адміністративного правопорушення. Постановою судді апеляційного суду Рівненської області від 22 грудня 2016 року постанова Рівненського міського суду залишена без змін.

Постановою Рівненського міського суду від 14 вересня 2016 року провадження у справі №569/7930/16-п про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст.185 КУпАП закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Отже, вказаними судовими рішеннями підтверджено, що порушень закону, які слугували підставою вчинення щодо нього поліцейськими дій, зокрема й пошкодження транспортного засобу, ним не допущено, отже його дії при настанні страхового випадку є правомірними і його провини (вини) у пошкодженні авто працівниками ДПП м.Луцьк немає.

У свою чергу поліцейські департаменту патрульної поліції м.Луцьк ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які вчиняли на місці події вищевказані дії –застосування слізогінного газу, пошкодження застрахованого транспортного засобу, нанесення позивачу легких тілесних ушкоджень та інші незаконні дії, притягнуті до дисциплінарної відповідальності, що свідчить про незаконність їх дій.

Таким чином, наведені відповідачем підстави для відмови у виплаті позивачу страхового відшкодування суперечать, як умовам договору, так і приписам закону.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.20 Закону України «Про страхування» страховик зобов’язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Відповідно до п.31.4.5. договору відповідач зобов’язаний після підписання страхового акту здійснити виплату страхового відшкодування (страхову виплату) у строк, встановлений у п.34 договору.

Відповідно до п.34.1. договору страхове відшкодування (страхова виплата) підлягає виплаті після повного встановлення обставин, причин та розмірів завданих збитків (заподіяної шкоди) внаслідок страхового випадку на підставі письмової заяви одержувача страхового відшкодування (виплати) та страхового акту, складеного страховиком.

Відповідно до п.34.3. договору протягом 10 робочих днів з моменту одержання страховиком від страхувальника (одержувача страхового відшкодування (виплати) всіх документів, необхідних для підтвердження факту, причин, обставин і наслідків настання страхового випадку та визначення розміру збитків (шкоди), а саме документів, передбачених п.33.1. договору, та відповідей від підприємств, установ та організацій, що володіють інформацією про обставини настання страхового випадку, на запити страховика (перебіг зазначеного строку починається з дня одержання страховиком останнього із перелічених документів) страховик приймає рішення про: здійснення виплати страхового відшкодування (страхової виплати) шляхом складення акту і протягом 15 робочих днів з дня складання страхового акта здійснює виплату страхового відшкодування (страхову виплату) (п.34.3.1. договору); відмову у виплаті страхового відшкодування (страхової виплати) та протягом 5 робочих днів з дня прийняття такого рішення письмово повідомляє страхувальника (одержувача страхового відшкодування (виплати) про прийняте рішення з обґрунтуванням причин.

Як пояснив в судовому засіданні позивач, усі передбачені п.33.1. договору документи ним своєчасно передано відповідачу, у тому числі й документи щодо розміру завданої пошкодженням автомобіля матеріальної шкоди в розмірі 65569,06 грн. та складається з вартості лобового скла і роботи по його доставці та заміні в сумі 9550,00 грн. без ДПВ, а також матеріального збитку завданого транспортному засобу в розмірі 54719,06 грн. згідно звіту №062Е про оцінку автомобіля від 25 січня 2017 року, а також витрат за проведення звіту про оцінку авто в розмірі 1300,00 грн., які були досліджені в судовому засіданні.

Визначена сума страхового відшкодування є меншою страхової суми, вказаної сторонами у п.8 договору – 550000 грн.

Суд погоджується з твердженням позивача про те, що оскільки про відмову здійснити виплату йому страхового відшкодування відповідач повідомив його листом від 17 січня 2017 року, тому саме цю дату і слід вважати днем прийняття ПрАТ «СК «Провідна», передбаченого п.34.3. договору рішенням. 17 січня 2017 року відповідачем мав бути складений страховий акт і протягом 15 наступних робочих днів, тобто не пізніше 07 лютого 2017 року позивачу повинно було бути сплачене страхове відшкодування в розмірі 65569,06 грн.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.20 Закону України «Про страхування» страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страховику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

Відповідно до п.31.4.5. Закону України «Про страхування» страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення виплати страхового відшкодування (страхової виплати) шляхом неустойки (штрафу, пені) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нарахована пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

В період прострочення сплати відповідачем позивачу страхового відшкодування тобто з 08 лютого 2017 року діяла облікова ставка НБУ у розмірі 14%, яка в подальшому змінювалась. Загальний розмір пені за несвоєчасну виплату страхового відшкодування за період з 08 лютого 2017 року по 18 грудня 2017 року, згідно наданого позивачем розрахунку становить 15 177,88 грн.

Відповідачем вказаний розрахунок не спростований, власних розрахунків з даного приводу суду не подано, а тому даний розрахунок судом приймається, як достовірний.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності суд вважає, що заявлені вимоги є обґрунтованими, доведеними письмовими та допустимими доказами, не спростовані відповідачем, а тому вони підлягають до повного задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,12,81,263,264,265,268,273,354 ЦПК України, ст.1174 ЦК України, законом України «Про страхування», суд,-

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Рівненської філії приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна», треті особи ОСОБА_2, УПП у м.Луцьк Волинської області про стягнення страхового відшкодування та пені задоволити.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «страхова компанія «Провідна» код ЄДРПОУ 23510137 в особі Рівненської філії 33018 м.Рівне, вул.Курчатова, 18-А на користь ОСОБА_1, і.н.2666427756, проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_1 страхове відшкодування в сумі 65 569,06 грн. та пеню за несвоєчасну виплату страхового відшкодування в сумі 15 177,88 грн., а всього 80 746,94 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя :