Рішення № 73318190, 13.03.2018, Рівненський міський суд Рівненської області

РІШЕННЯ

іменем України

Справа № 569/10863/15-ц

13 березня 2018 року Рівненський міський суд Рівненської області

у складі:

головуючого – судді Денисюка П.Д.,

при секретарі судового засідання Таргоні І.М.,

з участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом передачі у власність банку,

ВСТАНОВИВ:

Представник ПАТ «Дельта Банк»звернувся до Рівненського міського суду з позовом до ОСОБА_2 у якому просить в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № №1701/0508/76-002 від 30 травня 2008 року звернути стягнення на предмет іпотеки, шляхом передачі у власність АТ «Дельта-Банк» трикімнатну квартиру №322 в будинку №1 за адресою Рівненська області, м. Рівне, вул. Костромська загальною площею 62,4 кв.м., житловою площею 36,7 кв.м. та визнати за банком право власності.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що 30 травня 2008 року між ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 1701/0508/76-002, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит в сумі 71 000 дол. США зі сплатою 12,5% відсотків річних, строком до 29 травня 2038 року. З метою забезпечення виконання грошових зобов’язань за вказаним договором 30 травня 2008 року між банком та відповідачем було укладено іпотечний договір, згідно умов якого останні передав в іпотеку нерухоме майно, а саме трикімнатну квартиру № 322 в будинку № 1 за адресою вул. Костромська, м. Рівне, Рівненської області. Зобов’язання за кредитним договором банк виконав належним чином, надавши відповідачу грошові кошти. Свої зобов’язання ОСОБА_2 належним чином не виконує у результаті чого в нього утворилася заборгованість, яка в загальному становить 2 232 610,64 грн. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором просить звернути стягнення на предмет іпотеки, шляхом передачі у власність АТ «Дельта-Банк» трикімнатної квартири №322 в будинку № 1 за адресою вул. Костромська, м. Рівне, Рівненської областіта визнати за банком право власності.

До початку судового засідання представник Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» подала заяву про розгляд справи без її участі, позов підтримала в повному обсязі, просила задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 – адвокат ОСОБА_3 подав суду заяву про розгляд справи без його участі, просив відмовити у задоволенні позову з викладених у відзиві підстав, а саме вказав, що позивачем вже застосував передбачений законом та іпотечним договором позасудовий спосіб звернення стягнення не предмет іпотеки шляхом вчинення виконавчого напису. Крім того, послався на ч.3 ст.33 ЗУ «Про іпотеку» де вказано , що звернення стягнення а предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотеко держателя. А також ч.3 ст.36 ЗУ «Про іпотеку» де зазначено, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку». Крім того, передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки є позасудовим способом врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки, і суд не наділений повноваженнями вирішувати це питання в такий спосіб.

Дослідивши матеріали справи, оцінив їх у сукупності з іншими доказами, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позовуслід відмовити із наступних підстав.

Судом установлено, що 30 травня 2008 року між ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №1701/0508/76-002, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит в сумі 71 000 дол. США зі сплатою 12,5% відсотків річних, строком до 29 травня 2038 року.

З метою забезпечення виконання грошових зобов’язань за вказаним договором 30 травня 2008 року між банком та відповідачем було укладено іпотечний договір, згідно умов якого останній передав в іпотеку трикімнатну квартиру №322 в будинку №1 за адресою Рівненська області, м. Рівне, вул. Костромська загальною площею 62,4 кв.м., житловою площею 36,7 кв.м.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно п.п.1.1., 2.1. кредитного договору, банк зобов’язується надати позичальнику грошові кошти в розмірі 71 000 дол. США на строк з 30 травня 2008 року по 29 травня 2038 року включно та на умовах, передбачених у цьому договорі, а позичальник зобов’язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобов’язання у повному обсязі у терміни, передбачені цим договором. Забезпечення виконання зобов’язань позичальника по погашенню заборгованості за кредитом, сплаті процентів за користування кредитом, оплаті комісій, пені за несвоєчасну сплату процентів і несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, відшкодування збитків у зв’язку із порушенням умов даного договору та інших витрат банку, пов’язаних з одержанням виконання виступає іпотека об’єкта нерухомості.

В п.11 іпотечного договору зазначено, що іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання іпотекодавцем основного зобов’язання повністю або частково, у тому числі якщо іпотекодавець не поверне іпотекодержателю суму кредиту, проценти за користування кредитом, пеню, іншу заборгованість, не сплатить платежі та тарифи, що передбачені та/або випливають з основного зобов’язання, а також в інших випадках, передбачених основним зобов’язанням та цим договором, у тому числі одноразового прострочення основного зобов’язання (як основного боргу так і процентів за ним).

У зв’язку із наявною заборгованість за кредитним договором №1701/0508/76-002 від 30 травня 2008 року, що в загальному складає 2 232 610,64 грн. банк просить звернути стягнення на предмет іпотеки, шляхом передачі у власність АТ «Дельта-Банк» трикімнатної квартири №322 в будинку №1 за адресою Рівненська області, м. Рівне, вул. Костромська загальною площею 62,4 кв.м., житловою площею 36,7 кв.м. та визнати за банком право власності.

Із таким способом захисту як звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом визнання за ПАТ «Дельта Банк» права власності суд не може погодитись із огляду на наступне.

Відповідно до ч.3 ст.39 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотеко держателя.

Згідно із ч.3 ст.36 Закону України «Про іпотеку» договір про задоволення вимог іпотеко держателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотеко держателю право власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку» (далі - Закон).

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульоване статтею 39 Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки, шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленою статтею 38 Закону.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду Цивільний кодекс України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина 1 ст. 328 ЦК України).

В статті 392 ЦК України ідеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

За положеннями статей 33, 36, 37, 39 Закону України «Про іпотеку», статей 328, 335, 376, 392 ЦК України визначено три способи захисту задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (на підставі рішення суду) та два позасудові (на підставі виконавчого напису нотаріуса та згідно з договором про задоволення вимог іпотеко держателя).

У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

При цьому договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (частина перша статті 37 Закону України «Про іпотеку»).

Аналогічна правова позиція висловлено Верховним судом України у постанові №6-1851цс15 від 30 березня 2016 року.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом визнання за банком права власності, тому в задоволенні позову слід відмовити за безпідставністю.

Керуючись ст.ст. 12, 141, 263, 265 ЦПК України,суд –

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляцiйного суду Рівненської області через Рiвненський мiський суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач ОСОБА_4 акціонерне товариство «Дельта Банк» юридична адреса:01133, м. Київ, вул.. Щорса, 36-Б, ЄДРПОУ-34047020

Відповідач ОСОБА_2, місце проживання: 33027, м. Рівне вул. Костромська, 1/322, РНОКПП НОМЕР_1.

Головуючий