Постанова № 73317062, 05.04.2018, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - Калмикова Ю.О.

Доповідач -Суддя доповідач: Луганська В.М.

Справа № 415/6130/17

Провадження № 22ц/782/207/18

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2018 року м. Сєвєродонецьк

Апеляційний суд Луганської області колегія суддів цивільної палати у складі:

Головуючого- Луганської В.М.,

суддів: Коновалової В.А., Коротенка Є.В.

за участю секретаря: Перишкіна Т.М.

учасники справи:

позивач ОСОБА_3

відповідач ПАТ «Лисичанськвугілля»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Луганської області у м. Сєвєродонецьку апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 11 січня 2018 року ухваленого Лисичанським міським судом Луганської області у складі: Калмиковою Ю.О. в цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» про відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовною заявою до ПАТ «Лисичанськвугіллля» про відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування заявлених вимог, зазначив, що він працював на посаді гірника очисного забою, має стаж роботи 29 років 08 місяців, за професією: гірник підземний - 11 місяців, гірник очисного забою - 15 років 09 місяців, в тому числі у цеху в умовах шкідливого впливу - 16 років 08 місяців. Згідно відомостей трудової книжки серії БТ-І №4782898 позивач на підставі наказу від 24.03.2009 року ВП «Шахта імені Д.Ф. Мельникова» ПАТ «Лисичанськвугілля», прийнятий підземним гірничим робітником з повним робочим днем під землею. Клінікою професійних захворювань ДУ «Інститут медицини праці НАМНИ України» 24.02.2015 року позивачу було встановлено професійне захворювання. Згідно Акту розслідування причини виникнення хронічного професійного захворювання від 17.03.2015 року причиною виникнення професійного захворювання стало багаторазова тривала дія вугільно-природного пилу, шуму та інших факторів робочої зони з перевищенням ГДР під час роботи. Згідно Довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у надання медичної та соціальної допомоги серії 12 ААА №008773 від24.04.2016 року позивачу з 14.04.2016року встановлено 45 % втрати професійної працездатності. Згідно виписки з акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААА №441577 позивачу з 14.04.2016 року встановлено третю групу інвалідності, причина інвалідності - професійне захворювання; протипоказано підземні види робіт, загазованість, задимленість повітря, переохолодження а також робота у нічні зміни. Згідно п.18 Акту розслідування причини виникнення хронічного професійного захворювання від 17.03.2015 року, в.о. директору ВП «Шахта ім. Д.Ф. Мельникова» - Сахненко Е.В. надані пропозиції з метою ліквідації і запобігання виникнення професійних захворювань. Позивач посилається на те, що роботодавець допустив перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, що викликало втрату його професійної працездатності та завдало непоправну шкоду його здоров'ю у вигляді інвалідності. У зв'язку із спричиненням шкоди здоров'ю позивачу, заподіяної умовами виробництва при виконанні ним трудових обов'язків у виробничому підрозділі «шахта імені Д.Ф. Мельникова» ПАТ «Лисичанськвугілля», втратою працездатності, а також спричинення інвалідності, його можливості вести активний спосіб життя, вільно спілкуватися та підтримувати міцні соціальні зв'язки стали обмеженими станом його здоров'я, для чого він вимушений прикладати додаткових зусиль для організації свого життя. У зв'язку з чим просив суд стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 80 000, 00 грн. та вирішити питання про судові витрати.

Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від11 січня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково.Суд стягнув з ПАТ «Лисичанськвугілля» на користь позивача моральну шкоду у розмірі 20 000, 00 грн. судові витрати у розмірі 200, 00 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням ОСОБА_4 подано апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 11 січня 2018 року змінити, задовольнивши його позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають встановленим по справі обставинам. Суд першої інстанції не взяв до уваги та не дав оцінки документам, які були долучені позивачем до матеріалів справи, їм не була дана правова оцінка, а саме медичні документи про проходження ним за останній рік стаціонарного та амбулаторного лікування у медичних закладах, які впливають на визначення розміру моральної шкоди, характеру завданої моральної шкоди, глибини і тривалості моральних і фізичних страждань, настання негативних змін у житті позивача, неможливості відновлення стану його здоров'я, який мав до отримання професійного захворювання.Моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричиняє порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров'я тощо.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримав, посилаючись на доводи апеляційної скарги.

Представник ПАТ «Лисичанськвугілля» в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про місце та час судового засіданні повідомлений у визначеному законом порядку.

Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши осіб, які з'явилися до судового засідання, доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст.12 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Крім того, згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що ним встановлені обставини про те, що позивач був прийнятий учнем гірноробочого підземного з повним робочим днем під землею ВП «шахта імені Д.Ф. Мельникова» ПАТ «Лисичанськвугілля». Згідно до акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 17.03.2015 року відомості про хворого - ОСОБА_4, професія - гірник очисного забою, стаж роботи 29 років 08 місяців - загальний, за професією - 11 місяців - гірник підземний, 15 років 09 місяців - гірник очисного забою, у цеху в умовах впливу шкідливих факторів - 16 років 08 місяців, діагноз - пневмоконіз (t/t,1/1), ЛН 1-11 ст (першого-другого ст.) за рестрективним типом - захворювання професійне, встановлене вперше; хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість, початкові явища (1ст.) за класифікацією ОСОБА_8 та ОСОБА_9 - захворювання професійне, встановлене вперше. Професійне захворювання виникло у зв'язку з тим, що гірник очисного забою ОСОБА_4 тривалий час працював в умовах підвищеної запиленості повітря робочої зони вугільно-породним пилом, рівня звуку, які обумовлені експлуатацією недосконалої в частині пилоутворення, гірничо-видобувної техніки, незастосуванням на шахті протипилових засобів, засобів захисту від шуму. Причиною виникнення професійного захворювання є багаторазова тривала дія вугільно-породного пилу, шуму та інших шкідливих факторів в робочої зони з перевищенням ГДР під час роботи. Згідно довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12 ААА № 008773 від 27.04.2016 ОСОБА_4 повторно встановлено ІІІ групу інвалідності, ступінь втрати професійної працездатності у відсотках 45% з 14.04.2016 в т.ч. повторно 30%по профзахворюванню пневмаконізу, вперше 15% по профзахворюванню. Встановивши вказані обставини, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач допустив перевищення допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, у зв'язку з чим позивач має право на відшкодування моральної шкоди.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди, однак не може погодитись з визначеним судом розміром грошових коштів у відшкодування моральної шкоди, стягнутого з відповідача на користь позивача, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 173 КЗпП України передбачено, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Згідно з частинами першою та третьою ст.13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередньо відповідальність за порушення зазначених вимог.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Як вбачається з акту розслідування професійного захворювання від 17.03.2015 року (а.с.14-15), професійне захворювання у позивача виникло у зв'язку з роботою в умовах підвищеної запиленості повітря робочої зони вугільно-породним пилом, рівня звуку, які обумовлені експлуатацією недосконалої в частині пилоутворення, гірничо-видобувної техніки, незастосування на шахті протипилових засобів, засобів захисту від шуму.

Причиною виникнення професійного захворювання є багаторазова тривала дія вугільно- породного пилу, шуму та інших шкідливих факторів робочої зони з перевищенням ГДР під час роботи.

Факт заподіяння моральної шкоди у зв'язку з отриманим позивачем професійним захворюванням встановлений в судовому засіданні.

Згідно з частиною першої ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або здійснення щомісячних платежів.

Відповідно до п.4.1 рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року №1-рп/2004 моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Позивач час від часу змушений проходити стаціонарний курс лікування та періодичні обстеження, переносить щоденний фізичний біль та моральні переживання, позбавлений нормальних життєвих звязків, у зв'язку з тим, що професійне захворювання обмежує його життєву активність і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Разом з тим, визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції не в повному обсязі врахував вищевказані обставини справи та не звернув уваги на роз'яснення викладені у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо). У зв'язку з чим знаходять своє підтвердження та заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги позивача про те, що визначений судом розмір моральної шкоди не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.

Колегія суддів, беручи до уваги тяжкість ушкоджень здоров'я позивача та моральні страждання ОСОБА_4, яких він зазнав та зазнає внаслідок професійного захворювання, встановлення йому втрати професійної працездатності у розмірі 45%, характеру ушкодження здоров'я, що є незворотнім, а також з урахуванням принципів розумності і справедливості, вважає необхідним змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і визначивши справедливу компенсацію моральної шкоди позивачу у розмірі 35 000 гривень, збільшивши розмір моральної шкоди стягнутої судом першої інстанції на користь позивача. За таких підстав, відповідно до ч.4 ст.376 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає зміні у частині визначення розміру моральної шкоди.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем при звернені до суду першої інстанції сплачено судовий збір у сумі 800, 00 грн., при подачі апеляційної скарги позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1200, 00 грн. З урахуванням положень ст.141 ЦПК України, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині стягнення судового збору з відповідача на користь ОСОБА_4 з 200, 00 грн. до 320, 00. З відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у розмірі 480, 00 грн.

Відповідно до положень ст.7 Закону України «Про судовий збір» переплачена сума судового збору повертається особі в розмірі переплаченої суми. Позивачу необхідно повернути надмірно сплачений судовий збір за подачу позовної заяви до суду першої інстанції у сумі 480, 00 грн., який було сплачено 03 жовтня 2017 року на р/р 31219206700051 МФО 804013 ГУ ДКСУ у Луганській області (квитанція №5267), та судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 720, 00 грн., який було сплачено 15 лютого 2018 року на р/р 31211206780080, код отримувача 37944909 (квитанція №9).

Керуючись ст. ст.268, 375, 381, 383, 384, 386 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 11 січня 2018 року задовольнити частково.

Рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 11 січня 2018 року змінити, збільшити розмір моральної шкоди, стягнутої з Публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» на користь ОСОБА_4 з 20 000 грн. до 35 000, 00 грн. та збільшити суму судового збору стягнутого з Публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» на користь ОСОБА_4 з 200, 00 грн. до 320, 00 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 480, 00 грн.

Повернути з Державного бюджету ОСОБА_4 надмірно сплачений судовий збір у розмірі 1200, 00 грн. сплачений за подачу позову 03.10.2017 року згідно квитанції № 5267 та апеляційної скарги сплаченого 15.02.2018 року за № 9.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 10 квітня 2018 року.

Головуючий

Судді: