Постанова № 73316069, 05.04.2018, Апеляційний суд Кіровоградської області

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 квітня 2018 року м. Кропивницький

справа № 404/2470/17

провадження № 22-ц/781/250/18

Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Апеляційний суд Кіровоградської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Єгорової С.М., суддів: Дуковського О.Л., Кіселика С.А.

секретар судового засідання Савченко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою приватного акціонерного товариства «Страхова компанія ПЗУ Україна» на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 23 жовтня 2017 року за позовом ОСОБА_2 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія ПЗУ Україна», третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «ДІАПС» про стягнення страхового відшкодування,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2017 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія ПЗУ Україна» (далі по тексту ПрАТ «СК ПЗУ Україна»), третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «ДІАПС» (далі по тексту ТОВ «ДІАПС»), про стягнення 10447500 грн. - страхового відшкодування та 13581,75 грн. - пені за несвоєчасну виплату страхового відшкодування.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 29 жовтня 2016 року між ним та ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» в особі директора РО в м. Кіровограді ОСОБА_3, укладено договір добровільного страхування спеціалізованої, будівельної та сільськогосподарської техніки (SBS № 064761). За цим договором, згідно Додатку № 1 до нього, застраховано спеціалізовану техніку-екскаватор гусеничний DOOSAN DX490LC-5, 2015 року випуску, заводський № DWGCECBGHF 1010024. Страхова сума 10500000 грн. франшиза 0,5 % від страхової суми.

Відповідно до загальних умов договору (добровільне страхування майна (ДСВ) застрахованими ризиками є вогонь» - пожежа (в т.ч. задимлення, що її супроводжує, включаючи виділення сажі і корозійного газу, підпал), вибуху; «стихійні лиха» - удар, блискавка, буря, шторм, ураган, злива, град, землетрус, сель, обвал, зсув, паводок, повінь; «залиття» - витікання води з водопровідних, каналізаційних, опалювальних та протипожежних систем в т.ч. з сусідніх приміщень; «ПДТО» - протиправні дії третіх осіб (грабіж, розбій, крадіжка зі зломом, умисні дії третіх осіб спрямовані на знищення або пошкодження ЗТ/ДНО); «наїзд транспортного засобу» - безпосереднє зіткнення з самохідним транспортним засобом; «аварія» перевертання , падіння з висоти, обривання стропів, канатів, пошкодження конструкціями, матеріалами, частинами будівель. Строк дії договору з 00.00 год. 29.10.2016 року до 00.00 год. 28.10.2017 року.

04 березня 2017 року невідомими особами з охоронюваної автостоянки ТОВ «ДІАПС» у м. Дніпро було викрадено належний позивачу екскаватор. За даним фактом внесено відомості до ЄРДР та розпочато досудове розслідування.

Позивач, вважаючи, що дана подія, відповідно до договору страхування є страховим випадком - протиправні дії третіх осіб, повідомив про настання страхового випадку на гарячу лінію страховика телефоном (311), де зареєстровано факт звернення. 06 березня 2017 року ним було подано письмову заяву про настання страхового випадку, необхідні документи, підтверджуючі настання страхового випадку та письмові пояснення до Кіровоградського представництва відповідача, а 14 березня 2017 року пред'явлено представнику страховика оригінал технічного паспорта та ключі від застрахованої техніки, подано письмове пояснення з цього приводу.

В обгрунтування свого позову позивач також зазначив, що відповідно до умов договору страхування (п. 10.2) страховик здійснює виплату страхового відшкодування протягом чотирнадцяти робочих днів від дати отримання останнього документу, необхідного для з'ясування обставин страхового випадку та /або визначення розміру збитку. Проте, 27 березня 2017 року, коли строк виплати страхового відшкодування, встановлений договором, закінчився, страхове відшкодування не виплачене. Про необхідність подання додаткових документів, необхідних для прийняття рішення щодо виплати стразового відшкодування, йому не повідомлялось. Цього ж дня звернувся з письмовою заявою до Кіровоградського представництва ПрАТ СК «ПЗУ Україна» з проханням повідомити про причини не здійснення виплати страхового відшкодування за договором страхування № SBS 064761 від 29.10.2016 року. Відповіді не отримав.

Посилаючись на те, що усі покладені на договором страхування обов'язки позивачем виконано в повному обсязі, вважає, що відповідач незаконно ухиляється від виплати страхового відшкодування.

Відповідно до вимог п. 2.1.25 Договору страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється Страховиком у межах страхової суми за Договором страхування при настанні страхового випадку, яким згідно п. 2.1.26 Договору страхування є передбачена цим договором страхування подія (ризик, зазначений в ОУС Договору), що відбулася в період дії цього Договору, та з настанням якої виникає обов'язок Страховика здійснити виплату страхового відшкодування Страхувальнику/Вигодонабувачу на умовах цього Договору.

Відповідно до додатку № 1 до договору страхова сума становить 10500000 грн. Безумовна франшиза становить 0,5 % від страхової суми, тому позивач просив стягнути на його користь страхове відшкодування в розмірі 10 447 500 грн.

Крім того, посилаючись на пункт 9.5.5. Договору, за яким страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасну виплату страхового відшкодування, шляхом сплати пені за кожен день прострочення у розмірі 0,01 % від суми простроченого платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє за період прострочення, позивач просив стягнути пеню за кожен день прострочення в розмірі 1044,75 грн. (10447500 х0,01%), що на 07 квітня 2017 року за 13 днів становить 13 581,75 грн.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 23 жовтня 2017 року позов задоволено. Стягнуто з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_2 10447500грн. страхового відшкодування, 13581,75 грн. пені за несвоєчасну сплату страхового відшкодування, 8000 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі ПрАТ «СК ПЗУ Україна» ставить питання про скасування судового рішення з підстав неправильного застосування судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, та ухвалення нового рішення, яким позивачу ОСОБА_2 відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Зазначено, що суд неповно з’ясував усі фактичні обставини справи та не дав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам. Звертає увагу, що умовами Договору страхування (п:9.2.5) передбачено, що страхувальник в межах Договору страхування зобов'язаний протягом 2 (двох) робочих днів у письмовій формі (факс, лист, телеграма, електронна пошта тощо) повідомити Страховика про суттєві зміни, що сталися із застрахованою технікою (зміна реєстраційного номеру (документів), комплектності застрахованої техніки; передачі застрахованої техніки в оренду, прокат, підряд, лізинг: втрата свідоцтва про реєстрацію застрахованої техніки, якщо застрахована техніка підлягає державній реєстрації, ключів від застрахованої техніки та засобів проти викрадення, пульту управління сигналізацією (якщо такі є); поломки або демонтажу пристроїв проти викрадення (якщо такі існували на момент прийняття техніки на страхування), переобладнання застрахованої техніки, в тому числі встановлення додаткового обладнання, про зміну власника застрахованої техніки та інших, зазначених у заяві на страхування умов, що можуть вплинути на ступінь ризику. Але, про передачу застрахованої техніки в оренду (з правом викупу), та ключа від застрахованої техніки ОСОБА_2 повідомив страховику лише після зникнення застрахованого майна.

Також зазначає, що пунктом 13.1.9 Договору страхування передбачено, що не повідомлення страховика про суттєві зміни, що сталися з застрахованою технікою (відповідно до п. 9.2.5) є підставою для відмови у здійсненні виплати страхового відшкодування. Суд першої інстанції не врахував, що лист, про який зазначив ОСОБА_2 щодо повідомлення страховика про передачу застрахованого майна в оренду, на адресу ПрАТ СК «ПЗУ Україна» не надходив, доказів відправлення вказаного листа з поштового відділення не надано, тому відповідач вважає безпідставним висновок, що страховик був належним чином повідомлений про передачу екскаватора в оренду.

Мотивуючи свою незгоду з висновками суду першої інстанції щодо неправомірної відмови у виплаті відшкодування, відповідач зазначає, що умовами укладеного Договору страхування до страхового ризику «ПДТО» (протиправні дії третіх осіб) відноситься втрата застрахованої техніки внаслідок протиправних дій третіх осіб внаслідок: грабежу, розбою, крадіжки зі зломом або умисних дій третіх осіб спрямованих на знищення або пошкодження застрахованої техніки. Проте, відповідно до витягу з кримінального провадження № 12017040690000636 за фактом заволодіння гусеничним екскаватором розпочато досудове розслідування злочину передбаченого ст. 356 (Самоправство) Кримінального Кодексу України, що не відноситься до страхових випадків передбачених договором страхування. Настання події, яка може належати до страхових ризиків, але згідно з умовами договору страхування є виключенням зі страхових випадків, не породжує обов'язку страховика щодо виплати страхового відшкодування. В засіданні суду першої інстанції ОСОБА_2 надав копію витягу з кримінального провадження, в якому була зазначена ч. 3 ст. 185 КК України, оригінал цього витягу у матеріалах справи відсутній.

Також відповідач не згоден із визначеним судом розміром страхового відшкодування, який не узгоджується з вимогами ст. 9 Закону України «Про страхування» та умовами договору страхування (п. 10.8), а саме, що розмір страхового відшкодування розраховується: - в межах ліміту відшкодування; - в межах ринкової вартості застрахованої техніки на момент настання страхового випадку, при цьому розмір страхового відшкодування не може перевищувати розміру страхової суми, зазначеної у цьому договорі; - пропорційно відношенню ліміту відшкодування, що діє на момент настання страхового випадку до початкового ліміту відшкодування, встановленого на момент укладення договору страхування; - пропорційно відношенню страхової суми до ринкової вартості застрахованої техніки, визначеної на момент настання страхового випадку, якщо різниця між ринковою вартістю застрахованої техніки, визначеною на момент настання страхового випадку, та страховою сумою такої застрахованої техніки перевищує десять відсотків від ринкової вартості такої техніки, визначеної на момент настання страхового випадку; - за мінусом франшизи зазначеної у договорі; - з урахуванням амортизаційного зносу згідно законодавства України: з вирахуванням різниці між загальною страховою премією за договором та сумою фактично сплачених за договором страхових платежів. Проте, ОСОБА_2 не надав доказів щодо розміру ринкової вартості застрахованої техніки на момент настання події, не надав доказів щодо розміру амортизаційного зносу застрахованої техніки, не врахував різницю між загальної страховою премією та сумою фактично сплачених ним страхових платежів.

Відповідач звертає увагу, що згідно відповіді на запит ПрАТ СК «ПЗУ Україна» Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області та копій документів, на підставі яких ОСОБА_2 зареєстрував спірний екскаватор, вбачається, що позивач придбав цей екскаватор за 60 000 грн. Тому суд першої інстанції безпідставно та не у відповідності до умов договору стягнув страхове відшкодування у розмірі 10 447 500 грн.

Позивач, від імені якого діє адвокат ОСОБА_4, подав відзив на апеляційну скаргу, відмовити у задоволенні скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін (а.с. 1-6 т. 2).

Третю особу - ТОВ "ДІАПС" про дату, час і місце розгляду справи повідомлено відповідно до вимог ст.ст. 128-131 ЦПК України за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, в судове засідання до апеляційного суду представника не направлено.

Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін та інших осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до положень частини 3 статті 3 ЦПК України, в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIІІ від 03.10.2017 року, який набрав чинності з 15.12.2017 року, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Заслухавши пояснення представників відповідача ОСОБА_5 та ОСОБА_3, які підтримали доводи апеляційної скарги, позивача та його представника адвоката ОСОБА_4, які заперечували проти задоволення скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним нормам процесуального права.

Встановлено і підтверджується матеріалами справи, що 29 жовтня 2016 року між ПрАТ СК «ПЗУ Україна» та ОСОБА_2 Андрієвичем було укладено договір добровільного страхування спеціалізованої, будівельної сільськогосподарської техніки № SBS.064761 (а.с. 8-16 т.1).

Відповідно до умов Договору страхування застраховано екскаватор марки DOOSAN DX 490 LC-5, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Умовами Договору страхування (п. 9.2.5) передбачено, що страхувальник в межах Договору страхування зобов'язаний протягом 2 (двох) робочих днів у письмовій формі (факс, лист, телеграма, електронна пошта тощо) повідомити Страховика про суттєві зміни, що сталися із застрахованою технікою (зміна реєстраційного номеру (документів), комплектності застрахованої техніки; передачі застрахованої техніки в оренду, прокат, підряд, лізинг; втрата свідоцтва про реєстрацію застрахованої техніки, якщо застрахована техніка підлягає державній реєстрації, ключів від застрахованої техніки та засобів проти викрадення, пульту управління сигналізацією (якщо такі є); поломки або демонтажу пристроїв проти викрадення (якщо такі існували на момент прийняття техніки на страхування), переобладнання застрахованої техніки, в тому числі встановлення додаткового обладнання, про зміну власника застрахованої техніки та інших, зазначених у заяві на страхування умов, що можуть вплинути на ступінь ризику.

Пунктом 13.1.9 Договору страхування передбачено, що неповідомлення страховика про суттєві зміни, що сталися з застрахованою технікою (відповідно до п. 9.2.5) є підставою для відмови у здійсненні виплати страхового відшкодування.

За договором добровільного страхування ОСОБА_2 повинен був сплатити 84000 грн. страхового внеску, згідно графіку платежів чотирма платежами по 21000 грн.: 28.10.2016 року, 28.01.2017 року, 28.04.2017 року та 28.07.2017 року (а.с.8т.1).

Позивачем здійснено два платежа по 21000 грн. - 28.10.2016 року та 27.01.2017 року, що підтверджено квитанціями (а.с. 72,73 т. 2).

Як вбачається із договору купівлі-продажу №0103 від 09 серпня 2016 року та акту №0103 екскаватор марки DOOSAN DX 490 LC-5 ОСОБА_2 придбав за 60000 грн. (а.с.165-167т.1).

01 лютого 2017 року між ОСОБА_2 та ТОВ "ДІАПС" в особі директора ОСОБА_6 укладено договір оренди з послідуючим викупом екскаватора гусеничного марки DOOSAN DX 490 LC-5, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с. 46-47 т.1), згідно якого за актом приймання - передачі ОСОБА_2 передав спірний екскаватор, а ТОВ «ДІАПС», в особі директора ОСОБА_6, прийняло в оренду з послідуючим викупом екскаватор марки DOOSAN DX 490 LC-5, реєстраційний номер НОМЕР_1, рік випуску 2015, вартістю 360000 Євро, (а.с.48т.1).

06 березня 2017 року ОСОБА_2 звернувся із заявою до ПрАТ СК «ПЗУ Україна», в якій повідомив, що в лютому 2017 року він передав застрахований екскаватор в оренду з викупом ТОВ «ДІАПС», а 04 березня 2017 року йому повідомлено, що вранці охоронець помітив відсутність екскаватора. Подія сталася в м. Дніпропетровськ, вул. Орбітальна.(а.с. 18 т. 1). До заяви про настання вказаного випадку ОСОБА_2 додав копію договору № 0102/1 оренди екскаватора гусеничного від 01.02.2017 року; копію паспорта; копію картки фізичної особи - платника податків; копію свідоцтва про реєстрацію машини.

14 березня 2017 року ОСОБА_2 надав письмові пояснення, у яких зазначив, що надати ключ та свідоцтво про реєстрацію машини не може, оскільки переживає про зникнення цих речей (а.с. 19, 99 т.1).

ПрАТ СК «ПЗУ Україна» листом від 28 березня 2017 року повідомило ОСОБА_2, що за результатами розгляду його заяви за даним випадком страхове відшкодування не може бути виплачене. Посилалось на те, що всупереч вимогам п. 9.2.5 договору страхування, яким передбачено, що страхувальник в межах Договору страхування зобов'язаний протягом 2 (двох) робочих днів у письмовій формі (факс, лист, телеграма, електронна пошта тощо) повідомити Страховика про суттєві зміни, що сталися із застрахованою технікою (зміна реєстраційного номеру (документів), комплектності застрахованої техніки; передачі застрахованої техніки в оренду, прокат, підряд, лізинг; втрата свідоцтва про реєстрацію застрахованої техніки, якщо застрахована техніка підлягає державній реєстрації, ключів від застрахованої техніки та засобів проти викрадення, пульту управління сигналізацією (якщо такі є); поломки або демонтажу пристроїв проти викрадення (якщо такі існували на момент прийняття техніки на страхування), переобладнання застрахованої техніки, в тому числі встановлення додаткового обладнання, про зміну власника застрахованої техніки та інших, зазначених у заяві на страхування умов, що можуть вплинути на ступінь ризику, ОСОБА_2 про передачу застрахованої техніки в оренду (з правом викупу), та ключа від застрахованої техніки, повідомив страховику лише після її зникнення. Тому згідно п. 13.1.9 Договору страхування неповідомлення страховика про суттєві зміни, що сталися з застрахованою технікою є підставою для відмови у здійсненні виплати страхового відшкодування. Крім того, за умовами договору страхування до страхового ризику «ПДТО» відноситься втрата застрахованої техніки внаслідок протиправних дій третіх осіб внаслідок: грабежу, розбою, крадіжки зі зломом або умисних дій третіх осіб спрямованих на знищення або пошкодження застрахованої техніки, а відповідно до витягу з кримінального провадження № 12017040690000636 за фактом заволодіння гусеничним екскаватором розпочато досудове розслідування злочину передбаченого ст. 356 (Самоуправство) КК України, що не відноситься до страхових випадків, передбачених договором страхування. За таких умов у ПрАТ СК „ПЗУ Україна" не виникає обов'язку по виплаті страхового відшкодування у випадку, який стався 04 березня 2017 р. (а.с.102-103т.1).

Згідно листа від 21.03.2017 року слідчого СВ Новокодацького ВП ДВП ГУНП України в Дніпропетровській області лейтенанта поліції ОСОБА_7 04.03.2017 року до Новокадоцького ВП звернувся з заявою ОСОБА_6, в якій просив вжити заходів до невстановленої особи, яка в період часу з 20:00 годин, 03.03.2017 року до 09:00 годин 04.03.2017 року, знаходячись за адресою: м. Дніпро, вул. Орбітальна, самоуправно заволоділа майном належним заявнику на підставі договору. 05.03.2017 року було внесено відомості до ЄРДР за № 1201604069000636, правова кваліфікація: ст. 356 КК України (Самоправство) (а.с. 92, 100, 101 т.1).

Згідно інформації головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області від 04.04.2018 року в провадженні СВ Новокодацького ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області знаходиться кримінальне провадження № 12017040690000636 по ст. 185 ч. З КК України, за заявою ОСОБА_6, в ході досудового розслідування, а саме 07.06.2017 року, було винесено постанову про перекваліфікацію дій невідомої особи зі ст. 356 КК України на ст. 185 ч. З КК України : викрадення майна, яке належить заявнику на підставі договору, із завданням значної шкоди. На даний час триває досудове розслідування (а.с. 79 т. 2).

Задовольняючи позов ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування та пені, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач належним чином виконував обов’язки по оплаті сум, визначених у договорі страхування, будь-яких порушень з його боку даного договору не встановлено, його вини у зникненні техніки не встановлено, договірні зобов’язання страховика по договору страхування щодо проведення страхових виплат мають бути виконані належним чином, тому позов є доведеним та обґрунтованим і підлягає задоволенню в повному обсязі.

Суд першої інстанції вважав доведеним, що договір оренди предмету страхування - спірного транспортного засобу був укладений, але на його виконання не були вчинені дії щодо оплати за оренду, спростованими твердження відповідача про його укладення без погодження даного факту зі страховиком. Також суд зазначив про не надання відповідачем доказів про зникнення транспортного засобу по вині позивача – його ж власника. Суд вважав достатнім для вирішення питання про виплату страховаого відшкодування те, що кримінальна справа по факту зникнення транспортного засобу заведена, місце знаходження даної техніки на час судового розгляду справи правоохоронними органами не встановлено. Кваліфікація злочину на момент зникнення даної техніки як самоуправство на думку суду першої інстанції не є підставою для відмови у проведенні виплат страхових сум.

З такими висновками суду першої інстанції не можна погодитись.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України).

Статтею 627 ЦК Українипередбачено свободу договору, а саме: відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).

Системний аналіз статей 11, 525, 526, 629 Цивільного Кодексу України дає підстави для висновку, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від виконання умов якого не допускається.

Статтею 1 Закону України «Про страхування» визначено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно зі статті 16 Закону України «Про страхування», стаття 979 ЦК України договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, відповідно до якої страховик бере на себе зобов'язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Отже, за своєю правовою природою договір страхування є договором про надання послуг.

Відповідно до приписів статті 984 ЦК України страховиком є юридична особа, яка спеціально створена для здійснення страхової діяльності та одержала у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Вимоги, яким повинні відповідати страховики, порядок ліцензування їх діяльності та здійснення державного нагляду за страховою діяльністю встановлюються законом.

Страхувальником може бути фізична або юридична особа (частина друга статті 984 ЦК України).

Відповідно до статті 3 Закону України «Про страхування» страхувальниками визнаються юридичні особи та дієздатні фізичні особи, які уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України.

Страхувальники мають право при укладанні договорів страхування інших, ніж договори особистого страхування, призначати фізичних осіб або юридичних осіб (вигодонабувачів), які можуть зазнати збитків у результаті настання страхового випадку, для отримання страхового відшкодування, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування.

Згідно статті 4 Закону України «Про страхування» предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування).

Статтею 982 ЦК України визначено, що істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.

Згідно ст. 988 ЦК України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Згідно зі ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно із частиною першою статті 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Аналіз зазначених норм закону дозволяє дійти висновку про те, що обов'язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування страхувальнику виникає у разі, якщо такий страховий випадок прямо передбачений умовами договору страхування.

Відповідно до ст. 10, 60 ЦПК України (2004 р. в редакції на час розгляду справи судом першої інстанції) та ст. 81 ЦПК України (в редакції Закону № 2147-VIІІ, чинній з 15.12.2017 р.) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Умовами договору страхування (п. 9.2.5) передбачено, що страхувальник в межах договору страхування зобов'язаний протягом 2 (двох) робочих днів у письмовій формі (факс, лист, телеграма, електронна пошта тощо) повідомити страховика про суттєві зміни, що сталися із застрахованою технікою (зміна реєстраційного номеру (документів), комплектності застрахованої техніки; передачі застрахованої техніки в оренду, прокат, підряд, лізинг: втрата свідоцтва про реєстрацію застрахованої техніки, якщо застрахована техніка підлягає державній реєстрації, ключів від застрахованої техніки та засобів проти викрадення, пульту управління сигналізацією (якщо такі є); поломки або демонтажу пристроїв проти викрадення (якщо такі існували на момент прийняття техніки на страхування), переобладнання застрахованої техніки, в тому числі встановлення додаткового обладнання, про зміну власника застрахованої техніки та інших, зазначених у заяві на страхування умов, що можуть вплинути на ступінь ризику.

Суд першої інстанції безпідставно погодився з доводами ОСОБА_2 щодо повідомлення страховика у встановленому договором страхування порядку та строки про передачу застрахованої техніки в оренду за відсутності належних та допустимих доказів про це у матеріалах справи. Не доведені були ці обставини і наданою до суду апеляційної інстанції квитанцією, яка не містить видимих реквізитів (коду) для перевірки поштового відправлення (а.с. 78).

ПрАТ «СК ПЗУ Україна» у спростування доводів позивача про відправлення листа з повідомленням страховика про передачу застрахованої техніки в оренду до суду першої інстанції надало лист ПАТ «Укрпошта» від 20.06.2017 року №17-52/8, за інформацією з якого 01.01.2012 року було закрите міське відділення поштового зв’язку Кіровоград 1, зони обслуговування міського відділення поштового зв’язку Кіровоград 1 приєднані до зони обслуговування міського відділення поштового зв’язку Кіровоград 6 та міського відділення поштового зв’язку Кіровоград 9, які знаходяться на незначній відстані від міського відділення поштового зв’язку Кіровоград 1 (а.с.171т.1).

Доводи позивача про повідомлення ним регіонального офісу в м. Кропивницький ПрАТ «СК ПЗУ Україна» про передачу застрахованого майна в оренду не знайшли свого підтвердження і спростовуються поясненнями директора РО ПрАТ «СК ПЗУ Україна» ОСОБА_3 та даними журналів реєстрації вхідної кореспонденції, у яких відсутні записи про надходження листа з від ОСОБА_2 у зазначений ним період з 03.02.2017 року (а.с. 62-69 т. 2).

Умовами договору передбачено, що причинами відмови страховика у здійснені виплат страхового відшкодування є зокрема, не виконання страхувальником (або його довіреними особами, вигодонабувачем) обов’язків, передбачених договором (п.13.1.7.), не повідомлення про суттєві зміни, що сталися з застрахованою технікою відповідно до п.9.2.5 договору (п.3.1.9.).

Укладеним Договором страхування (п.10.8) встановлено, що розмір страхового відшкодування розраховується наступним чином (в будь-якому випадку): в межах ліміту відшкодування; в межах ринкової вартості застрахованої техніки на момент настання страхового випадку, при цьому розмір страхового відшкодування не може перевищувати розміру страхової суми, зазначеної у цьому договорі; пропорційно відношенню ліміту відшкодування, що діє на момент настання страхового випадку до початкового ліміту відшкодування, встановленого на момент укладення договору страхування; пропорційно відношенню страхової суми до ринкової вартості застрахованої техніки, визначеної на момент настання страхового випадку, якщо різниця між ринковою вартістю застрахованої техніки, визначеною на момент настання страхового випадку, та страховою сумою такої застрахованої техніки перевищує десять відсотків від ринкової вартості такої техніки, визначеної на момент настання страхового випадку; за мінусом франшизи, зазначеної у договорі; з урахуванням амортизаційного зносу згідно законодавства України; з вирахуванням різниці між загальною страховою премією за договором та сумою фактично сплачених за договором страхових платежів.

Поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що позивачем не виконано в повному обсязі умови страхового договору по сплаті визначеного сторонами страхового платежа в сумі 84000 грн., здійснено лише перші два платежі, не сплачено страхові платежі по 21000 грн. 28.04.2017 року та 28.07.2017 року згідно графіку платежів (а.с.8т.1), що підлягає врахуванню при вирішенні питання про розмір страхового відшкодування.

Відповідно до вимог п. 2.1.25 Договору страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється Страховиком у межах страхової суми за Договором страхування при настанні страхового випадку, яким згідно п. 2.1.26 Договору страхування є передбачена цим договором страхування подія (ризик, зазначений в ОУС Договору), що відбулася в період дії цього Договору, та з настанням якої виникає обов'язок Страховика здійснити виплату страхового відшкодування Страхувальнику/Вигодонабувачу на умовах цього Договору.

Умовами укладеного договору страхування передбачено, що до страхового ризику «ПДТО» (протиправні дії третіх осіб) відноситься втрата застрахованої техніки внаслідок протиправних дій третіх осіб внаслідок: грабежу, розбою, крадіжки зі зломом або умисних дій третіх осіб спрямованих на знищення або пошкодження застрахованої техніки (п. 3.2.2).

Встановлено, що за результатами звернення ОСОБА_6 слідчими СВ Новокодацького ВП ДВП ГУНП України в Дніпропетровській області внесено відомості до ЄРДР за № 1201604069000636, правова кваліфікація: ст. 356 КК України (Самоправство), 07.06.2017 року, було винесено постанову про перекваліфікацію дій невідомої особи зі ст. 356 КК України на ст. 185 ч. 3 КК України, крадіжка, що завдала значної шкоди потерпілому (а.с. 92, 100, 101 т. 1, а.с. 79 т. 2).

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції, не дав належної оцінки умовам укладеного між сторонами договору у системному зв'язку з нормами матеріального права, що регулюють правовідносини страхування майна та дійшов помилкового висновку, що події, на які вказав позивач щодо зникнення застрахованого майна (гусеничного екскаватора), свідчать про настання передбаченого договором страхового випадку із застрахованим транспортним засобом, і тому у страховика виник обов'язок щодо сплати страхового відшкодування на користь позивача як вигодонабувача згідно умов укладеного між сторонами договору добровільного страхування.

Враховуючи те, що ОСОБА_2 не виконав умови договору щодо повідомлення про суттєві зміни, що сталися із застрахованою технікою (п. 9.2.5), застрахований екскаватор втрачений під час перебування в оренді через протиправні дії третіх осіб, але за обставин не передбачених п. 3.2.2 договору, що не відносяться до застрахованих ризиків, і відсутні підстави для висновку про настання страхового випадку, то відмова ПрАТ «Страхова компанія ПЗУ Україна» у виплаті страхового відшкодування на користь ОСОБА_2 з підстав, передбачених пунктами 13.1.9 і через відсутність доказів настання страхового випадку, є правомірною, відповідає умовам договору та вимогам ст. 26 Закону України «Про страхування», а вимоги позивача про стягнення страхового відшкодування та пені є безпідставними.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, дослідженим доказам, ґрунтуються на припущеннях, судом неправильно застосовано норми матеріального права, тому відповідно до ст. 376 ЦПК України оскаржене судове рішення підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України в порядку розподілу судових витрат з ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія ПЗУ Україна» у відшкодування сплаченого судового збору - 8800 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 371, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Апеляційний суд Кіровоградської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Страхова компанія ПЗУ Україна» задовольнити.

Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 23 жовтня 2017 року скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія ПЗУ Україна», третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «ДІАПС» про стягнення страхового відшкодування відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідент. номер НОМЕР_2, на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія ПЗУ Україна» (ЄДРПОУ 20782312, рах.26506200513037) у відшкодування понесених судових витрат 8800 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня їїприйняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення (постанову) складено 11 квітня 2018 року.

Головуючий: С.М. Єгорова

Судді: О.Л. Дуковський

ОСОБА_8