Постанова № 73315245, 05.04.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 372/866/17 Головуючий у І інстанції Кравченко М. В.Провадження № 22-ц/780/476/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1.Категорія 26 05.04.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 квітня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого Волохова Л.А.,

суддів: Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С.,

за участі секретаря Удовиченко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Фідобанк» на рішення Обухівського районного суду Київської області від 29 вересня 2017 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Фідобанк» до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області – ОСОБА_4, про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

встановив:

У березні 2017 року позивач публічне акціонерне товариство «Фідобанк» звернувся до суду з вищезазначеним позовом у якому просив в судовому порядку в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором № 523 від 30.05.2007 року у сумі 137 255,69 доларів США, що еквівалентно в національній валюті по курсу НБУ 3 702 179, 88 грн. звернути стягнення на земельну ділянку площею 0,1105 га з цільовим призначенням для ведення садівництва, що розташована за адресою: Київська область, Обухівський район, на території Української міської ради з кадастровим номером 3223151000:04:022:0051, що належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу ОСОБА_5 і зареєстровано в реєстрі за №4114, встановивши початкову ціну реалізації не нижче звичайних цін на цей вид майна під час проведення виконавчих дій.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 29 вересня 2017 року у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, ПАТ «Фідобанк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі..

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 30 травня 2007 року між ВАТ «СЕБ Банк» правонаступником якого є ПАТ «Фідобанк» та ОСОБА_3, був укладений кредитний договір № 523.

У відповідності до кредитного договору позичальнику надавався кредит на придбання нерухомого майна в сумі 110 500 доларів США, які позичальник зобов'язувався повертати банку частинами відповідно до графіку платежів за кредитом. Кінцевий строк погашення кредиту – до 28.05.2027 року.

У забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором, 30.05.2007 року між ВАТ «СЕБ Банк», правонаступником якого є ПАТ «Фідобанк», та ОСОБА_3, було укладено та нотаріально посвідчено договір іпотеки, згідно умов якого в забезпечення виконання зобов’язань, що випливають з кредитного договору № 523 від 30 травня 2007 року, іпотекодавець передає в іпотеку: земельну ділянку, що стане власністю іпотекодавця в майбутньому після укладення цього договору, а саме – після оформлення державного акту про право власності на вказану земельну ділянку та його державної реєстрації. Вказана земельна ділянка площею 0,1105 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, територія Української міської ради.

Цільове призначення земельної ділянки – для ведення садівництва. Право на набуття права власності на земельну ділянку та виникнення інших майнових прав щодо земельної ділянки у майбутньому підтверджується договором купівлі-продажу земельної ділянки, що посвідчений ОСОБА_4 приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу 30 травня 2017 року.

Відповідно до п. 1.3 договору іпотеки №523/2 сторони оцінюють земельну ділянку у 508 913,75 грн., що за офіційним обмінним курсом НБУ станом на 30.05.2007 року становить 100 775,00 доларів США

У подальшому на ім’я власника було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 810338, кадастровий номер земельної ділянки 3223151000:04:022:0051.

Надання та отримання особисто коштів ОСОБА_3 у розмірі 110 500,00 доларів США підтверджується заявою на видачу готівки №523 (20328958) від 30.05.2007 року.

Також судом встановлено, що 13 грудня 2012 року рішенням Подільського районного суду м. Києва стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Фідобанк» 100 831,18 доларів США заборгованості за кредитом, що становить за курсом НБУ 805 338,64 грн., 23 009,16 доларів США заборгованості по відсоткам, що становить за курсом НБУ 183 774,16 грн., 39 996,30 грн. пені, що разом становить 1 029 109,10 грн. заборгованості за кредитним договором.

Під час виконання виконавчого провадження за виконавчим документом про стягнення суми боргу з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Фідобанк» стало відомо, що предмет іпотеки передано на підставі договору купівлі-продажу та належить ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу ОСОБА_5 02.09.2013 року і зареєстровано в реєстрі за №4114.

Суд першої інстанції у своєму рішенні зазначив, що позивач ухиляється від встановлення достовірних даних про розмір заборгованості та позивачем не доведені належними і допустимими доказами наявність заборгованості.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Колегія суддів критично ставиться до твердження суду першої інстанції про ухилення позивача від встановлення достовірних даних, оскільки позивач при подачі позовної заяви надав всі документи, що підтверджують, що ОСОБА_3 порушив виконання своїх зобов’язань за кредитним договором, це підтверджується розрахунком заборгованості та копіями письмових вимог банка про погашення заборгованості.

Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що вартість предмету іпотеки в наданих суду доказах не визначена та вартість зазначеної земельної ділянки значно перевищує розмір заборгованості за кредитом.

Колегія суддів не може погодитись з вказаними твердженнями, оскільки вони спростовуються п. 1.3 договору іпотеки № 523/2, відповідно до якого, сторони оцінюють земельну ділянку у 508 913,75 грн., що за офіційним курсом НБУ станом на 30.05.2007 року становить 100 775 доларів США.

Також районний суд у своєму рішенні вказує, що позивач не довів наявність правових і фактичних підстав для захисту своїх прав саме у обраний позовом спосіб, оскільки із поданих суду доказів вбачається, що договір іпотеки із відповідачем ОСОБА_2 не укладався.

Апеляційний суд вважає дані висновки суду першої інстанції хибними оскільки вони спростовуються наступним.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 Закону України «Про іпотеку» особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов’язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Як було встановлено колегією суддів та зазначено вище, ОСОБА_2 набула право власності на майно, що знаходилось в іпотеці ПАТ «Фідобанк» на підставі договору іпотеки, укладеного між іпотекодавцем – ОСОБА_3 та іпотекодержателем – ПАТ «Фідобанк».

Після укладення ОСОБА_2 договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом, їй перейшли права та обов’язки попереднього іпотекодавця. У свою чергу, виходячи з норм чинного законодавства, банк залишився іпотекодержателем та у разі невиконання попереднім іпотекодавцем взятих на себе зобов’язань має право вимагати від нового іпотекодавця повного та належного виконання взятих на себе зобов’язань.

Відповідно до ст.ст. 572, 575 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом. Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом, як передбачено ст. 590 ЦК України.

Згідно ст.ст. 11, 33 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення боржником основного зобов'язання, майновий поручитель відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя нерухомим майном, що є предметом іпотеки. У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частиною 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаї ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1)неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи;

2)недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3)невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинами справи;

4)порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду, як таке що постановлено з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також з порушенням норм матеріального права підлягає скасуванню з постановленням нового рішення за правилами ст. 376 ЦПК України про задоволення позовних вимог ПАТ «Фідобанк».

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що за подачу позовної заяви позивач сплатив 1 600 грн. судового збору та за подачу апеляційної скарги 1760 грн. Отже, враховуючи те, що позов ПАТ «Фідобанк» підлягає задоволенню, то колегія суддів дійшла висновку, що слід стягнути відповідача на користь позивача понесені судові витрати за сплачений судовий збір у розмірі 3 360 грн.

Керуючись ч. 6 ст. 259, ст. 268, 383 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Фідобанк»задовольнити. Рішення Обухівського районного суду Київської області від 29 вересня 2017 рокускасувати та ухвалити нове рішення.

У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором № 523 від 30 травня 2007 року у розмірі 137 255,69 дол. США (сто тридцять сім тисяч двісті п’ятдесят п’ять доларів США 69 центів), що складається із: заборгованість за кредитом – 100 831,18 дол. США (сто тисяч вісімсот тридцять один долар США вісімнадцять центів), заборгованість по відсоткам – 23 009,16 дол. США (двадцять три тисячі дев’ять доларів США шістнадцять центів), що еквівалентно в національній валюті по курсу НБУ 3 702 179,88 грн. (три мільйони сімсот дві тисячі сто сімдесят дев’ять гривень вісімдесят вісім копійок), звернути стягнення на земельну ділянку площею 0,1105 га з цільовим призначенням для ведення садівництва, що розташована за адресою: Київська область, Обухівський район, на території Української міської ради з кадастровим номером 3223151000:04:022:0051, що належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу ОСОБА_5 02.09.2013 року і зареєстровано в реєстрі за № 4114, встановивши початкову ціну реалізації не нижче звичайних цін на цей вид майна під час проведення виконавчих дій.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Фідобанк» понесені судові витрати за сплачений судовий збір у розмірі 3 360 грн. (три тисячі триста шістдесят гривень).

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Волохов Л.А.

Судді: Матвієнко Ю.О.

ОСОБА_6