Ухвала суду № 73314025, 12.04.2018, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/5751/16-ц

Провадження № 2/346/38/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2018 р. м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

в складі:

головуючого – судді Веселова В.М.,

секретаря – Максим’юк М.А.,

представника позивача – ОСОБА_1

представників відповідачів ПП ОСОБА_2 та ПП ОСОБА_3 – ОСОБА_4,ОСОБА_5,

представника відповідача ОСОБА_6 міської ради – ОСОБА_7

представника третьої особи без самостійних вимог –відділу з питань державного архітектурно-будівельного контролю – ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_9, в інтересах якого діє ОСОБА_1 до ПП Козак ОСОБА_10, ПП ОСОБА_3, ОСОБА_6 міської ради, третя особа без самостійних вимог відділ з питань державного архітектурно-будівельного контролю ОСОБА_6 міської ради, про припинення проведення будівельних робіт та зобов’язання знести незаконно побудовані конструкції, визнання нечинним рішень ОСОБА_6 міської ради та визнання недійсними договорів оренди земельної ділянки та договорів купівлі-продажу земельної ділянки,-

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до повторного розподілу справ автоматизованою системою документообігу суду, до мене поступила цивільна справа за позовом ОСОБА_9, в інтересах якого діє ОСОБА_1 до ПП Козак ОСОБА_10, ПП ОСОБА_3, ОСОБА_6 міської ради, третя особа без самостійних вимог відділ з питань державного архітектурно-будівельного контролю ОСОБА_6 міської ради, про припинення проведення будівельних робіт та зобов’язання знести незаконно побудовані конструкції, визнання нечинним рішень ОСОБА_6 міської ради та визнання недійсними договорів оренди земельної ділянки та договорів купівлі-продажу земельної ділянки, по якій суддя Потятинник Ю.Р. задовольнив відвід відповідачки ФОП ОСОБА_2, оскільки дружина останнього працює в ОСОБА_6 міській раді.

В судовому засіданні від представника позивача надійшла усна заява про відвід судді. Дана заява супроводжувалась беззмістовними звинуваченнями судді у корупції, грубими висловлюваннями в цілому на адресу судової влади, міської влади та особистими образами на адресу судді. Більше того, представник позивача під час судового засідання поводив себе нетактовно, ходив по залу, заважав проведенню судового засідання, на зауваження не реагував. Також представник позивача погрожував судді, і ці погрози суддя сприйняв як реальні. Всі грубі та нетактовні висловлювання, а також погрози зафіксовані технічними записом судового засідання.

Представники відповідачів та третьої особи заперечили подану заяву про відвід.

Розглянувши озвучену заяву про відвід, заслухавши думку представника позивача, представників відповідачів та третьої особи, суд приходить до наступних висновків.

Згідно з ч.1 ст.36 ЦПК України суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів в об’єктивності та неупередженості судді.

У відповідності до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.1996 року, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У відповідності до ст.3 ЦПК України - суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України,застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

У відповідності до ст.1 ЗУ «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року,Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», Україна повністю визнає на своїй території дію статті 25 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року щодо визнання компетенції Європейської комісії з прав людини приймати від будь-якої особи, неурядової організації або групи осіб заяви на ім’я Генерального Секретаря Ради Європи про порушення Україною прав, викладених у Конвенції, та статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року щодо визнання обов’язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

П.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) (яка підлягає застосуванню відповідно до ст.9 Конституції України, ст.3 ЦПК України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), закріплено принцип, за яким кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи безстороннім судом.

Так у відповідності до п.п. 49-54 рішення Європейського Суду з прав людини, Справа "Білуха проти України" (Заява N 33949/02) від 9.11.2006 року, яке є остаточним відповідно до умов, зазначених у п. 2 статті 44 Конвенції:

«49. Відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., серед іншого (inter alia), рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 and 30; рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), N 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII). У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (див. рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullar v. United Kingdom), від 10 червня 1996 року, п. 38).

50. Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (див. вищевказане рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), пункт 43).

53. З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, "правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться" (див. рішення у справі "ОСОБА_11 проти Бельгії" (De Cubber v. Belgium), від 26 жовтня 1984 року, п. 26). Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (див. вищевказане рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland) та рішення у справі "ОСОБА_12 проти Іспанії" (Castillo Algar v. Spain), від 28 жовтня 1998 року, п. 45).

Наявність безсторонності, відповідно до п.1 ст.6 Конвенції, має визначатись за суб’єктивним та об’єктивним критеріями. Згідно з об’єктивним критерієм визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад умови, за яких були б неможливі сумніви у його безсторонності (вісник ВСУ № 4/2008 стор. 31).

Крім цього, в п.п.66,67,69,70 Рішення ЄСПЛ «Справа Мироненко та Мартенко проти України» від 10.12.2009 року № N 4785/02, зазначено,що: «…п.66. Згідно з усталеною практикою Суду, наявність безсторонності має визначатися, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції , за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., зокрема, рішення у справах "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria), рішення від 24 лютого 1993 року, серія A, N 255, с. 12, п. 27, 28 і 30, та "Веттштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), заява N 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII). У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (див. рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullar v. the United Kingdom), рішення від 10 червня 1996 року, Reports 1996-III, с. 794, п. 38).

67.Особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (див. згадане вище рішення у справі Веттштайна (Wettstein), п. 43).

69. Застосовуючи об'єктивний критерій, слід з'ясувати, чи існують, окрім самої поведінки судді, певні факти, які можуть служити підставою для сумніву в його безсторонності. Тобто при визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об'єктивно обґрунтованими (див. згадане вище рішення у справі Веттштайна (Wettstein), п. 44, та рішення у справі "Феррантеллі та

Сантанджело проти Італії" (Ferrantelli and Santangelo v. Italy), рішення від 7 серпня 1996 року, Reports 1996-III, с. 951-952, п. 58).

70. У цьому зв'язку навіть видимі ознаки можуть мати певне значення або, іншими словами, "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється" (див. рішення у справі "ОСОБА_11 проти Бельгії" (De Cubber v. Belgium), рішення від 26 жовтня 1984 року, серія A, N 86, с. 14, п. 26). Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість (див. згадане вище рішення у справі Веттштайна (Wettstein), там само, та рішення у справі "ОСОБА_13 проти Іспанії" (Castillo Algar v. Spain), рішення від 28 жовтня 1998 року, Reports 1998-VIII, с. 3116, п. 45).

Таким чином, наявність безсторонності визначається фактором, чи забезпечення судом умов, за яких були б неможливі сумніви у його безсторонності , про що і зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини в справі Білуха проти України від 9 листопада 2006 року та Справа Мироненко та Мартенко проти України» від 10.12.2009 року.

Отже,у відповідності до розподілу справ автоматизованою системою документообігу суду, до мене поступила цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_9, в інтересах якого діє ОСОБА_1 до ПП Козак ОСОБА_10, ПП ОСОБА_3, ОСОБА_6 міської ради, третя особа без самостійних вимог відділ з питань державного архітектурно-будівельного контролю ОСОБА_6 міської ради, про припинення проведення будівельних робіт та зобов’язання знести незаконно побудовані конструкції, визнання нечинним рішень ОСОБА_6 міської ради та визнання недійсними договорів оренди земельної ділянки та договорів купівлі-продажу земельної ділянки, по якій суддя Потятинник Ю.Р. задовольнив заяву про відвід відповідачки ФОП ОСОБА_2, оскільки дружина останнього працює в ОСОБА_6 міській раді.

Безпосередньо в судовому засіданні представник позивача ,перед початком дебатів, почав в нетактовній та грубій формі звинувачути мене у корупції, грубими висловлюваннями в цілому на адресу судової влади, міської влади та особистими образами на мою адресу. Більше того, представник позивача під час судового засідання поводив себе нетактовно та неадекватно, ходив по залу, заважав проведенню судового засідання, голосно викрикував, на жодні зауваження реагував. Представник позивача погрожував мені як посадовій особі, і ці погрози я сприйняв як реальні. Всі грубі та нетактовні висловлювання, а також погрози зафіксовані технічними записом судового засідання.

Зауважу, що такі висловлювання представником позивача були озвучені перед стадією дебатів навмисно, щоб зірвати як судовий процес в цілому так і прийняття рішення по справі, хоча в усіх своїх клопотаннях наполягає у якнайшвидшому розгляді справи за своїм позовом.

Як наслідок, після отриманих наклепів, образ та погроз, розглядаючи дану цивільну справу, я не зможу бути неупередженим , як того вимагає чинне процесуальне законодавство України, оскільки озвучені представником позивача погрози я сприйняв як реальні, вважаю їх такими що принижують мою гідність як посадової особи так і людини.

Вищенаведені дані дають мені підстави і право керуючись ст.ст.36,39,40,41 ЦПК України задовольнити заявлений представником позивача відвід по даній справі, оскільки після отриманих погроз, образ та наклепів, подальший розгляд мною даної справи , може викликати сумнів в моїй об’єктивності та неупередженості.

Враховуючи наведене, приходжу до висновку, що для забезпечення умов, за яких у сторін не виникало б будь-яких сумнівів щодо розгляду справи безстороннім та неупередженим судом (чи безсторонності судді при розгляді даного позову), слід заявлений позивачем відвід задовольнити.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.126 Конституціії України, ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст. ст. 36,39,40,41 ЦПК України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.1996 року, ст.1 ЗУ «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року,Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», рішення Європейського Суду з прав людини, Справа "Білуха проти України" (Заява N 33949/02) від 9.11.2006 року, Справа Мироненко та Мартенко проти України» від 10.12.2009 року № N 4785/02,-

ухвалив:

Усну заяву про відвід судді Веселову В.М., подану представником позивача ОСОБА_1 у справі за позовом ОСОБА_9, в інтересах якого діє ОСОБА_1 до ПП Козак ОСОБА_10, ПП ОСОБА_3, ОСОБА_6 міської ради, третя особа без самостійних вимог відділ з питань державного архітектурно-будівельного контролю ОСОБА_6 міської ради, про припинення проведення будівельних робіт та зобов’язання знести незаконно побудовані конструкції, визнання нечинним рішень ОСОБА_6 міської ради та визнання недійсними договорів оренди земельної ділянки та договорів купівлі-продажу земельної ділянки- задовольнити.

Справу подати до канцелярії суду на повторний розподіл.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Веселов В. М.