Рішення № 73313481, 12.04.2018, Малинський районний суд Житомирської області

Справа № 283/357/18

Провадження №2/283/293/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

12 квітня 2018 року м. Малин

Малинський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого – судді Міхненка С.Д.

за участю

секретаря - Кравець Л.Ю.

відповідача

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Малині цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення 3 % річних в розмірі 3450 грн. та інфляційних втрат в розмірі 30003,33 грн. у зв’язку з невиконанням рішення суду ,-

В С Т А Н О В И В :

16 лютого 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 18 грудня 2007 року на його користь стягнуто з ОСОБА_2 11198,50 грн. боргу за виконанні роботи за договором підряду, та судових витрат в розмірі 140,99 грн., які до теперішнього часу не сплачені, у зв’язку з чим просить стягнути з відповідача 3 % річних від простроченої суми в розмірі 3450 грн. та інфляційні втрати в сумі 30003,33 грн.

В судове засідання позивач не з’явився, направив до суду заяву в якій вимоги підтримав повністю, просить розглянути справу без його участі.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнала повністю, просить в задоволенні позову відмовити, вважає, що позивач, звернувшись з позовом до суду у лютому 2018 року, пропустив строк позовної давності, що є підставою для відмови в позові.

Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши надані сторонами докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, у частині п’ятій статті 11 ЦК України визначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникнути з рішення суду.

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов’язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов’язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов’язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, положення зазначеної норми права передбачають, що зобов'язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Судом встановлено, що рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 18 грудня 2007 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задоволено, стягнуто 11198,50 грн. боргу за виконанні роботи за договором підряду та судові витрати в розмірі 141,99 грн.

Рішення набрало законної сили 31 грудня 2007 року та на день розгляду справи є чинним. ( а.с. 9).

Виконавчий лист про виконання рішення суду направлений на виконання до Малинського районного відділу державної виконавчої служби. ( а.с.10)

На момент розгляду справи рішення суду від 18 грудня 2007 року виконано.

27 лютого 2018 року ОСОБА_1 у відділенні поштового зв’язку м. Житомира був виплачений поштовий переказ № 0199 в розмірі 11340 грн., що надійшов з м. Малина.

Дане підтверджується довідкою Укрпошти від 22 березня 2018 року та не заперечується позивачем.

Враховуючи ту обставину, що зобов’язання виконано лише 27 лютого 2018 року , позовні вимоги є обґрунтованими.

Разом із тим, главою 19 ЦК визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.

Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов’язання, передбачених ст. 625 ЦК, застосовується загальний строк позовної давності тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ст. 267 ЦК).

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 18.05.2016 у справі за № 6-474 цс16.

Порядок відліку позовної давності наведено у ст. 261 ЦК України, зокрема відповідно до ч. 1 цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов’язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов’язання до моменту його усунення.

Тобто стягнення 3% річних та інфляційних витрат обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову.

Аналогічне положення міститься у постанові Верховного Суду України від 19.10.2016 у справі № 6-2129цс16 .

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з позовом до суду звернувся 16 лютого 2018 року ( день подання позовної заяви до поштового відділення) та просив стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних за період з 01.01.2008 по 19.02.2018.

Ураховуючи викладене, а також беручи до уваги, що ОСОБА_2 до суду було подано заяву про застосування судом строку позовної давності, відповідно до вимог статті 267 ЦК України, суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви в межах строку позовної давності, що передували зверненню позивача до суду з позовом, а саме за період з 16.02.2015 по 16.02.2018.

Розрахунок заборгованості, з підстав, передбачених ст. 625 ЦК України слід здійснювати з суми грошового зобов’язання у розмірі 11340 грн.

Таким чином за розрахунком суду, розмір інфляційних втрат за вищезазначений період становить – 9278,43 грн., а 3 % річних – 1022 грн.

З відповідача на користь позивача, виходячи з розміру задоволених позовних вимог, слід стягнути судові витрати в розмірі – 217,01 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.4,13,76,141,263,265,273,354 ЦПК України, на підставі ст.ст.261,267,509,625 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати в розмірі 9278,43 грн. та 3 % відсотки річних в розмірі 1022 грн.

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 217,01 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Житомирської області через Малинський районний суд шляхом подання в 30 денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Суддя: ОСОБА_3