Постанова № 73313160, 11.04.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 212/158/17-ц 22-ц/774/846/К/18А

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2018 року м. Кривий Ріг

справа № 214/7757/15-ц

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – судді: Барильської А.П.,

суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П.,

сторони:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: ОСОБА_2

розглянув у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч.13 ст. 7, ч.1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 на заочне рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 01 серпня 2017 року, яке постановлено суддею Хомініч С.В. у місті ОСОБА_3, -

В С Т А Н О В И В:

В жовтні 2015 року позивач ОСОБА_1звернувся з позовом до ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - ПАТ «ХДІ страхування», з позовомпро відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 21.10.2014 року в місті Кривий Ріг, по вул. В. Великого (Мелешкіна), в районі майдану Артема, сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі за текстом - ДТП), внаслідок якої позивач, будучи в цей момент пасажиром автомобіля «MITSUBISHI OUTLANDER 2.0», реєстраційний номер НОМЕР_1 отримав тяжкі тілесні ушкодження.

За фактом вчинення ДТП, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, прокуратурою Дніпропетровської області відкрито кримінальне провадження та внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014040000000704 від 21.10.2014 року.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ДТП сталося з вини водія ОСОБА_4, який керував на той час автомобілем «MITSUBISHI OUTLANDER 2.0», реєстраційний номер НОМЕР_1, та загинув на місці події. Крім нього в автомобілі знаходилося ще двоє чоловіків, один з яких помер на місці, другий – ОСОБА_1 отримав тяжкі тілесні ушкодження. Водій, знаходячись в стані алкогольного сп’яніння, не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя і здоров'я громадян, будучи неуважним до дорожньої обстановки та її зміни, не впорався з керуванням автомобіля, продовжив рух та скоїв наїзд на перешкоду, в результаті чого автомобіль, змінивши напрямок, продовжив некерований рух, та здійснив наїзд на електроопору.

Через настання смерті водія, якого досудовим слідством визнано винним у вчиненні ДТП, керуючись п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України, 28.11.2014 року на підставі постанови прокурора відділу прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_5, кримінальне провадження закрите.

Власником автомобіля «MITSUBISHI OUTLANDER 2.0», реєстраційний номер НОМЕР_1, є ОСОБА_2 – відповідач у даній справі.

В результаті ДТП позивачу спричинені тяжкі тілесні ушкодження, а саме: сполучена травма, відкрита черепно-мозкова травма, забій головного мозку, вдавлений скалковий перелом лівої скроневої кістки с переходом на основу черепу з розчавленням кори мозку, контузійні вогнища та набряк в тім'яній ділянці ліворуч, субарахноідальний крововилив, забійна рвана рана голови ліворуч, закрита травма живота, субсерозна гематома малого сальнику, внутрічеревна кровотеча, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя і ці понесені ушкодження підтверджуються висновком судово-медичної експертизи №2561 від 17.11.2014 про що викладено в постанові про закриття справи.

З місця ДТП позивача доставлено до медичного закладу, де він перебував на стаціонарному лікуванні більше місяця, після чого його переведено на догляд та утримання на дому. З 25.08.2015 до 10.09.2015 позивач знову находився на лікуванні, де йому зроблено операцію.

Загалом на лікування та придбання ліків позивачем витрачено 71143 грн.69 коп., що підтверджуються відповідними квитанціями та іншими документами.

Також, внаслідок ДТП позивачу завдано моральну шкоду, яка виразилася у неможливості на даний час та в подальшому займатися улюбленим видом спорту (греко-римська борьба), в якому він досяг певного успіху. Внаслідок паралічу правого боку він не має змоги відвідувати будь-які тренування. Всі його мрії, пов’язані із заняттям спортом в майбутньому є на даний час нездійсненними через його фізичні вади, отримані внаслідок ДТП. В теперішній час потребує постійного догляду сторонніх осіб за втратою розладу організму та стійким порушенням функцій людського організму, що при контактах із зовнішнім середовищем призводить до обмеження життєдіяльності.

На підставі наведеного вище позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь матеріальну шкоду в розмірі 71143,69 грн., моральну шкоду в розмірі 100 000 грн. та витрати по справі.

Заочним рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 01 серпня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 62723 грн. 26 коп., моральну шкоду у розмірі 25000 грн.. судові витрати на правову допомогу в розмірі 2000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 877 грн. 23 коп.

Ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 30 листопада 2017 року ОСОБА_2 відмовлено в задоволенні заяви про перегляд заочного рішення.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з’ясування обставин справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення по справі про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, посилаючись на те, що автомобіль «MITSUBISHI OUTLANDER 2.0», реєстраційний номер НОМЕР_1 вибув з його володіння внаслідок протиправних дій іншої особи. ОСОБА_4, який знаходився за кермом, він автомобіль ніколи не надавав. Окремо зауважує, що його вини у заподіянні шкоди немає та не доведено жодними доказами, тому відсутні правові підстави для стягнення з нього моральної шкоди.

Відзив на апеляційну скаргу не подавався.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 січня 2018 року відкрито апеляційне провадження по апеляційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю «Граніт Групп» на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 27 листопада 2017 року, та визначено, що, відповідно до Указу Президента України «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» №452 від 29 грудня 2017 року, пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, пункту 8 Розділу ХІІІ Цивільного процесуального кодексу України, справа підлягає розгляду Апеляційним судом Дніпропетровської області.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому залишенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що водій ОСОБА_4, 21.10.2014 року, приблизно о 00 год. 20 хв., керуючи технічно справним автомобілем «MITSUBISHI OUTLANDER 2.0», реєстраційний номер НОМЕР_1, знаходячись в стані алкогольного сп’яніння, рухався по вулиці В.Великого (Мелешкіна) м. Кривий Ріг Дніпропетровської області з боку вулиці Волгоградська в напрямку вулиці Тесленко. Під час руху, в районі майдану Артема, що в Саксаганському районі м. Кривого Рогу, водій ОСОБА_4 не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя і здоров'я громадян, будучи неуважним до дорожньої обстановки та її змінам, уїжджаючи на ділянку дороги з круговим рухом, не впорався з керуванням, продовжив рух прямо та скоїв наїзд на перешкоду для руху у вигляді бордюрного каменю, в результаті чого автомобіль, змінивши напрямок свого руху праворуч, продовжив некерований рух, виїхав за межі проїжджої частини праворуч, де здійснив наїзд лівою бічною поверхнею на електроопору без номеру.

За фактом вчинення ДТП, за ознаками злочину передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, прокуратурою Дніпропетровської області відкрито кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014040000000704 від 21.10.2014 року.

Досудовим розслідуванням встановлено, що в діях водія автомобіля «MITSUBISHI OUTLANDER 2.0», реєстраційний номер НОМЕР_1 – ОСОБА_4 вбачається склад злочину передбачений ст. 286 КК України, але так як водій помер, кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014040000000704 від 21.10.2014, закрите у зв’язку зі смертю підозрюваного ОСОБА_4 (а.с .18-21 том 1).

В результаті ДТП, позивачу спричинені тяжкі тілесні ушкодження, а саме: сполучена травма, відкрита черепно-мозкова травма, забій головного мозку, вдавлений скалковий перелом лівої скроневої кістки с переходом на основу черепу з розчавленням кори мозку, контузійні вогнища та набряк в тім'яній ділянці ліворуч, субарахноідальний крововилив, забійна рвана рана голови ліворуч, закрита травма живота, субсерозна гематома малого сальнику, внутрічеревна кровотеча, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя і ці понесені ушкодження підтверджується висновком судово-медичної експертизи №2561 від 17.11.2014 року, про що викладено в постанові про закриття кримінального провадження (а.с. 19 том 1).

Після ДТП ОСОБА_1 доставлено у відділення політравми КЗ «Криворізька міська лікарня №2» ДОР», що підтверджується випискою з медичної карти стаціонарного хворого №У-13620 (а.с. 24-25 том 1).

З 25.08.2015 року по 10.09.2015 року позивач знаходився на лікуванні, де йому було зроблено операцію, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого №П13628 (а.с. 23 том 1).

Задовольняючі частково позовні вимоги ОСОБА_1 та стягуючи з відповідача на його користь матеріальну та моральну шкоду, суд першої інстанції виходив з наявності правових підстав для часткового задоволення позову.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної та моральної шкоди, однак не погоджується з визначеним судом першої інстанції розміром моральної шкоди, виходячи з наступного.

У відповідності до ч.2, 5 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, речове право, договір оренди, підряду тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Як вбачається із матеріалів справи, власником автомобіля «MITSUBISHI OUTLANDER 2.0», реєстраційний номер НОМЕР_1 є ОСОБА_2, що підтверджується постановою про закриття кримінального провадження від 28.11.2014 року та полісом №АС/9726339 обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (а.с. 106 том 1).

За загальним правилом ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела.

У разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки їх власникам (володільцям) питання про відшкодування шкоди вирішується за принципом вини (ч. 1 ст. 1188 ЦК України).

У випадках завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки іншим особам застосовується положення ч. 2 ст. 1188 ЦК України.

З аналізу змісту глави 82 ЦК України убачається, що законодавець розрізняє поняття «особа, яка завдала шкоду» та «особа, яка відповідає за шкоду». За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі ч. 1 ст. 1191 ЦК України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Така конструкція цивільно-правової відповідальності надає потерпілому можливість більш ефективно та оперативно захистити свої права та інтереси.

У ч. 1 ст. 1167 ЦК України відповідальність за моральну шкоду, завдану фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю покладається на особу, яка її завдала, за загальним правилом за наявності її вини.

Тобто, ч. 1 ст. 1167 ЦК України визначає: по-перше, відповідальну за моральну шкоду особу, а саме, особу, яка її завдала; та по-друге, загальні умови відшкодування моральної шкоди – і серед інших, – наявність вини заподіювача, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.

У ч. 2 ст. 1167 ЦК України передбачені спеціальні випадки відшкодування моральної шкоди, коли на відміну від загальних правил, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала, серед яких – і випадок відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Таким чином, ч. 2 ст. 1167 ЦК України передбачає підстави відшкодування моральної шкоди незалежно від вини заподіювача, проте не змінює відповідальну за відшкодування моральної шкоди особу, якою за змістом ст. 1167 ЦК України залишається особа, яка безпосередньо завдала моральну шкоду, а саме – винний водій.

Аналіз положень ст. ст. 1166, 1167, 1187, 1188 ЦК України свідчить про встановлення в цивільному праві України змішаної системи деліктів, до якої входить: по-перше, правило генерального делікту, відповідно до якого будь-яка шкода (в т.ч. моральна), завдана потерпілому неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; по-друге, правило спеціальних деліктів, яке передбачає особливості відшкодування шкоди, завданої у певних спеціально обумовлених у законодавстві випадках (спеціальними суб’єктами, у спеціальний спосіб тощо).

Правило генерального делікту закріплено у ст. 1166 ЦК України стосовно майнової шкоди та у ст. 1167 ЦК України стосовно моральної шкоди.

Умовами застосування цих норм є завдання шкоди (майнової, моральної) неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, наявність причинного зв'язку між цими діями (бездіяльністю) і шкодою та вина заподіювача.

За правилом генерального делікту відповідальність за завдання шкоди покладається на особу, яка цю шкоду завдала, тобто на безпосереднього заподіювача.

Статті 1187, 1188 ЦК України відносяться до спеціальних деліктів, які передбачають особливості суб’єктного складу відповідальних осіб (коли обов’язок відшкодування шкоди покладається не на безпосереднього заподіювача, а на іншу вказану у законі особу – власника джерела підвищеної небезпеки) та встановлюють покладення відповідальності за завдання шкоди незалежно від вини заподіювача.

Так, ст. 1187 ЦК України встановлює особливого суб’єкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки .

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України таким суб’єктом є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Положення ч. 1 ст. 1188 ЦК України про застосування принципу вини у разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки не скасовує попереднього правила про відповідальність саме власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).

В такому випадку обов’язок по відшкодуванню шкоди покладається на того власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки, з вини водія якого завдана шкода, а не безпосередньо на винного водія.

Таким чином, положення ст. ст. 1187, 1188 ЦК України є спеціальними по відношенню до ст. 1167 ЦК України, у зв’язку з чим перевага у застосуванні має надаватися спеціальним нормам.

Відповідна правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду України в справі № 6-108 цс 13.

Отже, відповідно до положень ч. 2 ст. 1188 ЦК України іншим особам (які не є власниками (володільцями) джерел підвищеної небезпеки, від взаємодії яких завдана шкода, наприклад пасажир транспортного засобу) шкода відшкодовується власниками (володільцями) джерел підвищеної небезпеки, які спільно завдали шкоду, незалежно від їх вини. Тобто, за змістом цієї норми, обов’язок по відшкодуванню шкоди в такому випадку покладається на власників (володільців) джерел підвищеної небезпеки, незалежно від вини обох водіїв або одного із них.

Відповідна правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду України в справі № 6-108 цс 13.

На підставі наведеного вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь матеріальної та моральної шкоди.

Не можуть бути підставою для скасування рішення суду доводи апеляційної скарги про те, що автомобіль «MITSUBISHI OUTLANDER 2.0», реєстраційний номер НОМЕР_1 вибув з володіння позивача внаслідок протиправних дій іншої особи, ОСОБА_4, який знаходився за кермом, він автомобіль ніколи не надавав, оскільки з постанови про закриття кримінального провадження №12014040000000704 від 28.11.2014 року, вбачається, що відсутні жодні заяви відповідача ОСОБА_2 про незаконне заволодіння належним йому автомобілем водієм ОСОБА_4 Прийняту під час досудового розслідування постанову про закриття кримінального провадження відповідач ОСОБА_2 не оскаржив, що свідчить про згоду останнього зі змістом викладених у ній обставин справи.

Натомість, у вказаній постанові свідченнями самого ОСОБА_2 встановлено, що він є вітчимом ОСОБА_6, який загинув в результаті ДТП, яка мала місце 21.10.2014 року. ОСОБА_2 також вказав, що ОСОБА_6 мав посвідчення водія і користувався належним йому автомобілем «MITSUBISHI OUTLANDER 2.0», що спростовує твердження позивача про те, що автомобіль вибув з його володіння внаслідок протиправних дій іншої особи.

Крім того, будь яких заяв чи повідомлень до правоохоронних органів з цього питання відповідач також не подавав.

Також не можуть бути підставою для скасування рішення суду доводи апеляційної скарги відповідача про те, що його вини у заподіянні шкоди немає та не доведено жодними доказами, тому відсутні правові підстави для стягнення з нього моральної шкоди, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Колегія суддів вважає доведеним факт того, що в результаті ДТП позивачу було завдано моральної шкоди та моральна шкода має бути стягнута з відповідача, як власника транспортного засобу, проте не може погодитись із висновком суду першої інстанції стосовно розміру встановленого морального відшкодування, з наступних підстав.

Визначаючи розмір моральної шкоди, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд першої інстанції не в повній мірі врахував приписи ст. 23 ЦК України та роз'яснення, наведені Пленумом Верховного Суду України в п.9 Постанови № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» та визначено розмір моральної шкоди з урахуванням фізичних та душевних страждань позивача, виходячи з засад розумності, виваженості та співмірності.

Визначаючи розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, колегія суддів враховує, що результаті ДТП позивачу спричинені тяжкі тілесні ушкодження, а саме: сполучена травма, відкрита черепно-мозкова травма, забій головного мозку, вдавлений скалковий перелом лівої скроневої кістки с переходом на основу черепу з розчавленням кори мозку, контузійні вогнища та набряк в тім'яній ділянці ліворуч, субарахноідальний крововилив, забійна рвана рана голови ліворуч, закрита травма живота, субсерозна гематома малого сальнику, внутрічеревна кровотеча, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя і ці понесені ушкодження підтверджуються висновком судово-медичної експертизи №2561 від 17.11.2014 року. позивач тривалий час знаходився на стаціонарному лікуванні, перенісь оперативне втручання, потребує постійного догляду сторонніх осіб, втратив здібність мовлення внаслідок ДТП. При цьому колегія суддів враховує, що позивач, знаходився в автомобілі під керуванням особи, яка була в стані алкогольного сп’яніння, та розумів можливі наслідки, які могли настати.

Таким чином, враховуючи вимоги розумності і справедливості, характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення, колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції в частині розміру стягнутої з відповідача на користь позивача моральної шкоди, зменшивши його з 25000 грн. до 15000 грн.

В іншій частині рішення суду має бути залишено без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – задовольнити частково.

Рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 27 листопада 2017 року змінити в частині розміру стягнутої з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральної шкоди, зменшивши її з 25 000 (двадцять п’ять тисяч) грн. до 15 000 (п’ятнадцять тисяч) грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 11 квітня 2018 року.

Головуючий:

Судді: