Рішення № 73312293, 10.04.2018, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/6275/17

Провадження № 2-а/183/73/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2018 року м. Новомосковськ Дніпропетровської області

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Майної Г. Є.,

з участю секретаря судового засідання Данильченко Т. В.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з вимогами про:

- визнання протиправною відмови ОСОБА_4 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у прийнятті заяви позивача про призначення пенсії;

- зобов'язання ОСОБА_4 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийняти від позивача заяву про призначення пенсії від 08 червня 2016 року,–

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із вищезазначеним позовом, який в подальшому уточнив. В обґрунтування уточненого позову посилається на те, що він є громадянином України, інвалідом ІІІ групи та наразі має право на пенсію за віком. Протягом багатьох років він спілкувався з відповідачем з приводу призначення пільгової пенсії, витребування документів та з інших підстав. Одним із питань, яке до теперішнього часу відповідачем не вирішено, є неприйняття від нього заяви від 08 червня 2016 року про призначення йому пенсії за віком, замість отримуваної пенсії з інвалідності. Ще у 2016 році він особисто звернувся до Новомосковського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області з письмовою заявою, яку, після спілкування з ним, у кабінетах №№ 103, 104 (перший поверх) представником відповідача (жінка середніх років в окулярах) було залишено для розгляду. Вдруге таку заяву він направляв простим поштовим листом, але результатів не отримав, а тому позивач звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою суду від 28 лютого 2018 року задоволено клопотання ОСОБА_4 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про заміну відповідача.

27 лютого 2018 року на адресу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію по інвалідності в розмірі пенсії за віком. Відповідно до Постанови КМУ від 23 квітня 2012 року "Про підвищення рівня соціального захисту населення" позивачу була нарахована доплата у розмірі 100 грн. до пенсії по інвалідності, якщо б позивача було б переведено на пенсію за віком, дане нарахування скасовується та розмір пенсії за віком зменшується, про що повідомлено позивача. Заява про перехід на інший вид пенсії від позивача до Управління не надходила. Крім того, позивачем пропущено строк звернення до суду із цим позовом, а тому у його задоволенні відповідач просив відмовити (а.с. 51-53).

12 березня 2018 року позивачем суду надано відповідь на відзив, згідно якої останній посилається на те, що 25 травня 2016 року він досяг пенсійного віку, а тому він 08 червня 2016 року звернувся до відповідача із письмовою заявою про призначення пенсії за віком. Кабінет куди він надав зазначену заяву, знаходиться на першому поверсі адмінбудівлі за № 102 та її було прийнято від нього представником відповідача, при цьому жодних документів про її отримання йому надано не було, при цьому було роз’яснено, що цю заяву буде розглянуто. Він чекав цього розгляду досить тривалий час, але не дочекавшись відповіді – звернувся до суду. Доводи відповідача про неотримання ним зазначеної заяви жодним доказом не підтверджені. Крім того, у зв’язку з тим, що йому було важко щорічно проходити певні медичні процедури, обстежуватись у стаціонарі, терміном до 45 днів, проходити перекомісії та витримувати інші клопоти, пов’язані з підтвердженням третьої групи інвалідності, він, 08 червня 2016 року, і звернувся до відповідача із заявою про переведення на пенсію за віком, а оскільки він на період подання заяви не працював, обов’язок зібрання документів лягає на відповідача (а.с. 70-73).

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні адміністративний позов підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити. Пояснив, що він приблизно з 2000 року почав отримувати пенсію по інвалідності, в 2008-2009 роках мав намір перейти на пільгову пенсію за Списком № 2, та звернувся до УПФУ із відповідною заявою, де йому повідомили про необхідність зібрання довідок на підтвердження пільгового стажу роботи. Його стаж роботи за Списком № 2 фактично складає 18 років, а в пенсійному фонді його повідомили про стаж у розмірі 12,5 років, що є недостатнім для призначення пільгової пенсії. Після чого, у 2016 році він звернувся до Управління відповідача із заявою про переведення його з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, яку у нього прийняли, і повідомили про відсутність необхідного стажу – 6 місяців до 35 років. Після чого він повторно надав таку заяву, однак її не зареєстрував. Просив позовні вимоги задовольнити.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити. Пояснив, що позивач по цей час отримує пенсію по інвалідності, в 2016 році, при досягненні пенсійного віку, він звернувся до відповідача із заявою про переведення його на пенсію за віком. Згідно листа відповідача, останній не заперечує факт звернення позивача із зазначеною заявою. Зрештою, заяву позивача від 08 червня 2016 року у нього фактично прийняли, однак відповіді на неї досі немає, тому він і звернувся до суду із цим адміністративним позовом.

Представник відповідача ОСОБА_4 Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області – ОСОБА_3 у судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що позивач звертався із заявою про переведення його на пенсію за віком, однак йому роз’яснили про відсутність у нього необхідного страхового стажу роботи – 35 років, такий стаж у позивача складає 34 роки 6 місяців і 22 дні. Просила суд відмовити в задоволенні позову з вищенаведених причин.

Суд, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши обставини та дослідивши представлені у справі докази, прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, перебуває на обліку в ОСОБА_4 управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію по інвалідності, як інвалід ІІІ групи загального захворювання (а.с. 23). У 2012 році позивач звертався на адресу ОСОБА_4 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пільгової пенсії зі зниженням пенсійного віку, однак листом Управління його повідомлено про відсутність необхідного стажу роботи. Так, станом на 01 грудня 2012 року загальний розмір пенсії ОСОБА_1 складає: 1 042,17 грн., з яких 646,34 грн. – основний розмір пенсії ( 1197,91 х 0,46575), 237,66 грн. – доплата до прожиткового мінімуму (884 грн.), 58,17 грн. – доплата за понаднормовий стаж 9 років (646,34 грн. х 9%), 100,00 грн. – доплата з 01 травня 2012 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 327 від 23 квітня 2012 року (а.с. 25-27).

Відповідно до частини 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень..

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 5 КАС України встановлено, що Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб’єкта владних повноважень протиправними та зобов’язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб’єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб’єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень. До суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право. Суб’єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України. Ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку. Відмова від права на звернення до суду є недійсною. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи користуються в Україні таким самим правом на судовий захист, що й громадяни та юридичні особи України.

Згідно зі статтею 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України. Якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії. У такому випадку суд після винесення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, що віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України. Якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що встановлені законом, то застосовуються правила міжнародного договору України. У разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.

Пенсійне забезпечення громадян України, в тому числі порядок призначення та виплати пенсій, визначення розміру пенсії, регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення", Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та іншими нормативно-правовим актами.

08 червня 2016 року позивач звернувся до Новомосковського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області, правонаступником якого є відповідач ОСОБА_5 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, із заявою про призначення пенсії за віком, яку у нього прийняли, про що сам позивач зазначає у пред'явленій ним позовній заяві та наданих поясненнях у судовому засіданні, крім того, ця обставина не спростована відповідачем у судовому засіданні. Таким чином, суд приходить до висновку, що права позивача щодо прийняття заяви про призначення пенсії за віком відповідачем порушені не були, а тому у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною відмови ОСОБА_4 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у прийнятті заяви позивача від 08 червня 2016 року про призначення пенсії і зобов'язання ОСОБА_4 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийняти від позивача заяву про призначення пенсії від 08 червня 2016 року необхідно відмовити.

В той же час, враховуючи положення ч. 2 ст. 9 КАС України, суд вважає можливим вийти за межі позовних вимог, оскільки це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Дослідивши матеріали справи та предмет спору, з урахуванням того, що відповідь на заяву позивача від 08 червня 2016 року відповідачем так і не було надано, суд вважає за необхідне зобов’язати ОСОБА_5 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надати ОСОБА_1 відповідь за результатами розгляду його заяви від 08 червня 2016 року про призначення пенсії за віком.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5, 6, 7, 9, 72, 77, 122, 123, 139, 171, 242-246, 250 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною відмови ОСОБА_4 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у прийнятті заяви позивача про призначення пенсії; зобов'язання ОСОБА_4 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийняти від позивача заяву про призначення пенсії від 08 червня 2016 року – задовольнити частково.

Зобов’язати ОСОБА_5 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) надати ОСОБА_1 (51200, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Заводська, 259, РНОКПП НОМЕР_1) відповідь за результатами розгляду його заяви від 08 червня 2016 року про призначення пенсії за віком.

У задоволенні іншої частини позову – відмовити.

Судові витрати віднести на рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 12 квітня 2018 року.

Суддя Г.Є. Майна