Постанова № 73310119, 11.04.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 711/10373/17 Суддя (судді) першої інстанції: Позарецька С.М

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

Суддів: Вівдиченко Т.Р.,

Федотова І.В.,

при секретарі: Нікітіній А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області на рішення Придніпровського районного суду м.Черкаси від 16 січня 2018 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати неправомірними дії Ліквідаційної комісії УМВС України в Черкаській області щодо відмови в перерахуванні його заробітної плати за роботу в зоні відчуження без урахування в ній додаткових коштів та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та видати довідку про грошове забезпечення на роботах в зоні відчуження в період з 04.05.1986 по 18.05.1986 з урахуванням несплачених коштів, а саме: заробітної плати за роботу в зоні відчуження ЧАЕС, обрахованої з підвищеної до 100% тарифної ставки (посадовий оклад + оклад за спеціальне звання), з урахуванням підвищення грошового забезпечення, збільшеного в два рази за виконання службових обов'язків в стані бойової готовності та в 3-кратному розмірі виходячи з тарифної ставки понад середньомісячну заробітну плату; заробітної плати за роботу в зоні відчуження ЧАЕС, обрахованої з підвищеної до 25% тарифної ставки (посадового окладу); заробітної плати за роботу в зоні відчуження ЧАЕС, обрахованої з врахуванням вихідних та святкових днів в подвійному розмірі; за роботу в зоні відчуження в період з 04.05.1986 по 18.05.1986 премії в розмірі 500 крб.; одноразової виплати за отриману гранично допустиму дозу радіоактивного опромінення 50 мілізівертів за вищевказаний період у розмірі трьох місячних окладів грошового утримання - 615 крб.; добових в розмірі - 52,50 крб.; виплати за харчування - 42,75 крб.; одноразової виплати за переопромінення в 25 бер за вказаний період у сумі 1000 крб.

Рішенням Придніпровського районного суду м.Черкаси від 16 січня 2018 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач, подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду справи сторони до суду не прибули, при цьому, позивач надав клопотання про розгляд справи у його відсутність, тому, відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом установлено, що ОСОБА_3 працював в населених пунктах зони відчуження с. Запрудка, с. Корогод, с. Черевач, с. Рудня-Вересня, с. Разсоха, с. Новосілки, с. Запілля, с. Залісся, с. Іловниця, с. Старі Соколи з 04.05.1986 по 18.05.1986 за місцем роботи УВС Черкаського облвиконкому на посаді дільничного інспектора.

21.07.2016 позивачу Ліквідаційною комісією УМВС України в Черкаській області за його запитом надано довідку із зазначенням суми грошового забезпечення, отриманого ним в зоні відчуження.

Не погоджуючись із зазначеними в довідці показниками заробітної плати, ОСОБА_3 01.06.2017 звернувся до Головного управління Національної поліції в Черкаській області з проханням здійснити перерахунок його заробітної плати, яку він повинен був отримати за час виконання робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в період з 04.05.1986 по 19.05.1986, проте, відповідач листом від 30.06.2017 в цьому відмовив з посиланням на відсутність правових підстав, що спонукало останнього до звернення до суду з позовом (справа 711/6882/17).

В подальшому, 01.11.2017 позивач повторно звернувся до Ліквідаційної комісії УМВС України в Черкаській області із заявою про видачу довідки про його заробітну плату за роботу в зоні відчуження ЧАЕС.

Листом від 15.11.2017 №12/с-108 відповідач повідомив ОСОБА_3, що він уже звертався з аналогічними заявами до Ліквідаційної комісії УМВС України в Черкаській області та відповідно до порушених питань інформація уже була надана листом від 30.06.2017. Додатково повідомлено, що довідка про заробітну плату №182 від 21.07.2016 року відповідає чинному законодавству та підстав для її перегляду немає.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.ч.1,2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач безпідставно відмовив позивачеві у видачі довідки із включенням передбачених діючим на той час законодавством виплат за час роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС для перерахунку пенсії.

Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, відповідно до частини 1 статті 54 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-ХІІ) пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством.

Згідно з підпунктом 4 пункту 3 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23 листопада 2011 року № 1210 (далі - Порядок), в разі коли особа пропрацювала у зоні відчуження менше календарного місяця у 1986 - 1990 роках, за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу у зоні відчуження, за весь фактично відпрацьований час, в одному із неповних календарних місяців роботи протягом цих років, без додавання суми заробітної плати за період роботи за межами зони відчуження. У такому разі заробітна плата за весь фактично відпрацьований час ділиться на число відпрацьованих днів, а одержана сума множиться на 25,4. Якщо дні роботи припали на вихідні і святкові дні, розрахунок заробітної плати проводиться у такому ж порядку, як і за роботу у робочі дні, а доплата за вихідні і святкові дні, нарахована за фактично відпрацьований час, з урахуванням установленої кратності додається до суми обчисленої заробітної плати.

Розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986р. №964-рс було встановлено, що у тих випадках, коли працівник отримав гранично допустиму дозу радіації і в зв'язку з цим не допускається для подальшої роботи в зазначених зонах небезпеки, йому виплачується одноразова винагорода у розмірі: особам молодшого начальницького і рядового складу органів КДБ СРСР і внутрішніх справ - 500 крб.. військовослужбовцям строкової служби і військовим будівельникам - 300 карбованців.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25 листопада 1993 року № 1006-р з метою соціального захисту колишніх співробітників апарату МВС учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, віднесених до першої категорії, а також тих, які отримали в 1986 -1987 роках дозу опромінення в 25 бер і більше, органам внутрішніх справ дозволено перераховувати їх грошове утримання за період роботи в зоні відчуження із розрахунку посадових окладів і окладів за спеціальними званнями, що діяли в період роботи в зоні ЧАЕС, у кратних розмірах відповідно до зон небезпечності, де вони несли службу.

Згідно наказу МВС СРСР №0149 від 26.05.1986 на підставі розпорядження Ради Міністрів СРСР №964-рс від 17.05.1986 всім працівникам органів внутрішніх справ, які працювали в зоні відчуження в період з 26.04.1986 по 09.11.1986 повинна була бути нарахована та виплачена премія у розмірі 500,00 крб.

Розпорядженням Ради міністрів СРСР «Про виділення Міненерго СРСР додаткового фонду заробітної плати» від 17 травня 1986 року № 964-рс визначено, що у тих випадках, коли працівник отримує гранично допустиму дозу радіації і в зв'язку з цим не допускається для подальшої роботи в зазначених зонах небезпеки, йому виплачується одноразова винагорода у розмірі п'ятикратної місячної тарифної ставки (посадового окладу), а особам офіцерського складу військових частин, офіцерського та начальницького складу органів КДБ СРСР і внутрішніх справ - трьох місячних окладів грошового утримання за посадою та військовим чи спеціальним званням, прапорщикам, мічманам і військовослужбовцям надстрокової служби, особам молодшого начальницького і рядового складу органів КДБ СРСР і внутрішніх справ - 500 руб., військовослужбовцям строкової служби і військовим будівельникам - 300 руб.

Постановою Ради Міністрів УРСР і Української республіканської ради профспілок №207-7 від 10.06.1986 р. передбачено виплату добових у розмірі 3 крб.50 коп., а також забезпечення їх безкоштовним гарячим 3-разовим харчуванням із розрахунку 2,85 крб. на добу.

Згідно з Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25.11.1993 р. № 1006 при дозі опромінення 25 бер - передбачалась одноразова винагорода в сумі 1000 крб.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 15.12.2015 у справі 21-4722а-15, обов'язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 1 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами. Іншого чинним законодавством не передбачено.

Тобто, розмір пенсії ставиться в залежність від заробітку, фактично отриманого особою у період її роботи в зоні відчуження.

Аналогічна правова позиція міститься в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 08.10.2015 року по справі № К/800/25899/15.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі №539/2350/17 роботодавець має право видати довідку про розмір заробітної плати відповідно до даних, що містяться у розрахунковому листі за відповідний період.

Як вбачається з довідки від 21.07.2016 №182, ОСОБА_3 за період роботи в зоні відчуження у період з 04.05 по 19.05.1986 року отримав заробітну плату в розмірі 277,72 крб. із застосуванням кратності 2 (а.с.12), при цьому, доказів отримання позивачем інших виплат матеріали справи не містять, що не заперечується і самим позивачем.

Отже, у відповідача не було законних підстав для проведення розрахунку грошового забезпечення із врахуванням грошової винагороди, яка позивачем не отримувалась, як і відсутні підстави для видачі нової довідки з урахуванням таких виплат.

З огляду на вищенаведене, у спірних правовідносинах відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що він і довів суду як суб'єкт владних повноважень, відповідно до частини другої статті 77 КАС України.

В свою чергу, позивачем на спростування доводів відповідача, вказаних в апеляційній скарзі, не надано жодних належних доказів і таких доказів судом апеляційної інстанції не встановлено.

Отже, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Водночас, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач уже звертався до суду з аналогічним адміністративним позовом, в якому просив визнати неправомірними дії Ліквідаційної комісії УМВС України в Черкаській області щодо відмови в перерахуванні його заробітної плати за роботу в зоні відчуження без урахування в ній додаткових коштів та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та видати довідку про грошове забезпечення на роботах в зоні відчуження в період з 04.05.1986 по 18.05.1986 з урахуванням несплачених коштів: за роботу в зоні відчуження в період з 04.05.1986 по 18.05.1986 премії в розмірі 500 крб.; одноразова виплата за отриману гранично допустиму дозу радіоактивного опромінення 50 мілізівертів за вищевказаний період у розмірі трьох місячних окладів грошового утримання - 615 крб.; добових в розмірі - 52,50 крб.; виплати за харчування - 42,75 крб.; одноразова виплата за переопромінення в 25 бер за вказаний період у сумі 1000 крб.; зобов'язати відповідача зробити перерахунок заробітної плати та видати відповідну довідку.

Так, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2018 року у справі №711/6882/17 у задоволені вищезазначених позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Відповідно до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги, проте, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 КАС України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

В свою чергу, відповідно до п. 4 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Оскільки, відносно частини позовних вимог є така, що набрала законної сили постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2018 року між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому воно підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі щодо частини позовних вимог, та ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову щодо іншої частини позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області - задовольнити.

Постанову Придніпровського районного суду м.Черкаси від 31 жовтня 2017 року - скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області в частині визнання неправомірними дій та зобов"язанні видати довідку про грошове забезпечення за роботу в зоні відчуження за період з 04.05.1986 року по 19.05.1986 року з включенням до неї премії в розмірі 500,00крб.; одноразової виплати за отриману гранично допустиму дозу радіоактивного опромінення у розмірі трьох місячних окладів в сумі 615 крб.; добових в сумі 52,50 крб., за харчування в сумі 42,75 крб.; одноразової виплати за переопромінення в сумі 1000 крб. - закрити.

У задоволені адміністративного позову ОСОБА_3 в іншій частині - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий-суддя Л.В.Губська

Судді Т.Р.Вівдиченко

І.В.Федотов