Постанова № 73310044, 04.04.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/281/17 Суддя (судді) першої інстанції: Аблов Є.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Кобаля М.І.,

Суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.

при секретарі: Кривді В.І.

за участю:

представника відповідача: Залюбовської Л.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Державної архітектурно-будівельної інспекції України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лайфселл» до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправним та скасування постанови та припису, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лайфселл» (далі по тексту - Позивач) звернулося до суду із адміністративним позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі - Відповідач, ДАБІ) в якому просило :

- визнати протиправним та скасувати припис №С-0212/1 від 01.12.2016 року про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил;

- визнати протиправним та скасувати постанову №3-1412/1-10/10-19/1412/08/02 від 14.12.2016 року про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 листопада 2017 року зазначений адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши представника відповідача, яка прибула у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на підставі направлення про проведення позапланової перевірки від 13.10.2016 року № 664.16/01 Департаментом ДАБІ у Київській області ДАБІ України проведено позапланову перевірку на об'єкті будівництва за адресою: вул. Козацької Слави, 27, м. Фастів, Київська область, за наслідком якої складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 22.12.2016 року (далі - акт перевірки).

Як вбачається з акту перевірки, посадовими особами контролюючого органу встановлено, що телекомунікаційна споруда на об'єкті «Мережа оператора ТОВ «Астеліт» для надання послуг мобільного зв'язку стандарту DCS - 1800, базова станція КІ2761 за адресою: вул. Щербакова, 7, м. Фастів. Київська область експлуатується ТОВ «Лайфселл» без реєстрації декларації про готовність до експлуатації об'єкту, чим порушено вимоги ч.8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Враховуючи висновки викладені в акті перевірки, Департаментом ДАБІ у Київській області ДАБІ України складено припис № С-0212/1 від 01.12.2016 року про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил (далі по тексту - оскаржуваний припис).

14.12.2016 ДАБІ прийнято постанову № 3-1412/1-10/10-19/1412/08/02 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, згідно якої визнано ТОВ «Лайфселл» винним у вчиненні правопорушення передбаченого абз.3 п. 6 ч.6 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та накладено штраф у сумі 72 000,00 грн. (далі по тексту - оскаржувана постанова).

Позивач не погоджуючись із спірним приписом та оскаржуваною постановою, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність та обґрунтованість прийнятих рішень з урахуванням вимог чинного законодавства.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 року № 3038-VI (далі по тексту - Закон №3038-VI) та Законом України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» від 14.10.1994 № 208/94-ВР (далі по тексту - Закон № 208/94-ВР).

Згідно ч.1 ст. 41 Закону №3038-VI державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 ст. 6 Закону №3038-VI встановлено, що управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, органами державного архітектурно-будівельного контролю, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.

У контексті приписів ч. 3 ст. 6 Закону №3038-VI до органів державного архітектурно-будівельного контролю належать:

1) структурні підрозділи з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій;

2) виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад.

Органом державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Пунктом 1 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №294 від 09.07.2014 визначено, що ДАБІ України (Держархбудінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства і який реалізує державну політику з державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Поряд з цим, порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №553 від 23.05.2011 року (далі - Порядок №553).

Відповідно до пунктів 5 - 6 Порядку №553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

Пунктом 7 Порядку № 553 встановлено, що позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи органу державного архітектурно - будівельного контролю.

За результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком (пункт 16 Порядку №553).

При цьому, згідно п. 17 Порядку № 553 у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, крім акта перевірки, складається протокол, видається припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил або припис про зупинення підготовчих та/або будівельних робіт (далі - припис).

У приписі обов'язково встановлюється строк для усунення виявлених порушень згідно з додатком.

Згідно з п. 2-3 ч.4 ст. 41 Закону № 3038-VI посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право:

- складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону;

- видавати обов'язкові для виконання приписи щодо:

а) усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил;

б) зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельних норм, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.

Так, під час проведення перевірки позивача, відповідач дійшов висновку, що ТОВ «Лайфселл» порушено вимоги ч.8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», оскільки базова станція КІ2761 за адресою: вул. Щербакова, м. Фастів, Київська область експлуатується ТОВ «Лайфселл» без реєстрації декларації про готовність до експлуатації об'єкту.

Як зазначено позивачем, що на момент початку експлуатації вказаної вище станції реєстрація декларації про готовність до експлуатації об'єкту не вимагалася, відповідно до норм чинного законодавства. Базова станція КІ2761 введена в експлуатацію 23.12.2008 року на підставі акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництва об'єкта, що був затверджений наказом ТОВ «Астеліт» (замовником) від 23.12.2008 року №КІ-445 (а.с.49-53).

Разом з цим, базова станція КІ2761 вводилася в експлуатацію відповідно до наказу Міністерства транспорту і зв'язку №180 від 27.02.2006 року, зареєстрованого в Міністерства юстиції України 05.05.2006 за №520/12394 «Про затвердження Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів в сфері телекомунікацій» (далі по тексту - Порядок №180)(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Порядок №180 визначає вимоги та умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів у сфері телекомунікацій незалежно від джерел фінансування з урахуванням специфічних умов їх будівництва та експлуатації відповідно до п. 2 Порядку прийняття та експлуатації закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2004 року №1243.

Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів у сфері телекомунікацій полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями та комісіями з прийняття об'єктів в експлуатацію, готовності до експлуатації об'єктів нового будівництва, розширення, реконструкції, технічного переоснащення телекомунікаційних мереж, капітального ремонту технологічного устаткування та лінійно - кабельних споруд електрозв'язку, капітального ремонту будівель і споруд як громадського, так і виробничого призначення, інженерних мереж та споруд, транспортних магістралей електрозв'язку, окремих черг пускових комплексів (далі - закінчені будівництвом об'єкти), їх інженерно - технологічного оснащення відповідно до затвердженої в установленому порядку проектної документації, нормативних вимог, вихідних даних на проектування.

Пунктом 5 Порядку №180 визначено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється державними приймальними комісіями, які призначаються замовником.

Призначення державних приймальних комісій провадиться не пізніше ніж за місяць до встановленого терміну введення об'єкту в експлуатацію.

До складу державної приймальної комісії включають представники органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, виконавчого комітету місцевої ради, на території яких розташовано закінчений будівництвом об'єкт (крім об'єктів, зазначених у підпунктах "б", "в" пункту 2.6), замовника, генерального підрядника, субпідрядної організації, генерального проектувальника (автора проекту), експлуатаційної організації, інспекції державного архітектурно - будівельного контролю, органів державного санітарно - епідеміологічного нагляду, державного пожежного нагляду та державного нагляду з охорони праці.

Відповідно до пункту 5.2. Порядку №180 за результатами роботи державної приймальної комісії складається акт про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, форма якого затверджена центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, архітектури та житлово - комунального господарства (Наказ Держбуду №21).

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, наказом № КІ-148 від 09.12.2008 року «Про утворення комісії по прийняттю в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта «Мережа Оператора ТОВ «Астеліт» для надання послуг мобільного зв'язку стандарту DCS - 1800» позивачем створено відповідну державну приймальну комісію до складу якої увійшли всі представник органів відповідно до пункту Порядку №180, окрім органу інспекції державного архітектурно - будівельного контролю.

Разом з тим, в матеріалах справи міститься лист Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у Київській області № 1010 від 14.11.2008 року згідно якого, Інспекція не заперечувала щодо не включення її до складу державних приймальних комісії об'єкту, що був предметом даної перевірки. Зазначене не заперечувалося відповідачем, проте, вказано, що позивачем не було зареєстровано вищезазначений акт про прийняття в експлуатацію закінченого будівництва об'єкта в Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю, яка видала дозвіл на виконання робіт.

Вказані твердження апелянта не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції та спростовуються наступним.

Наказом № КІ-445 від 23.12.2008 року затверджено акт державної приймальної комісії по прийняттю в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта «Мережа Оператора ТОВ «Астеліт» для надання послуг мобільного зв'язку стандарту DCS - 1800».

Тобто, ТОВ «Лайфселл» дотримано вимоги п. 5.2. Порядку №180.

Згідно пункту 5.4. Порядку №180 акт державної приймальної комісії підлягає затвердженню замовником, що створив цю комісію, та реєструється в Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю, яка видала дозвіл на виконання будівельних робіт.

При цьому, датою введення в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата затвердження акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію цього об'єкта замовником, що утворив комісію (пункту 5.7. Порядку №180).

У той же час, пункт 6.4. Порядку №180 передбачено, акт комісії оформлюється замовником, підписується головою та членами комісії. Датою введення в експлуатацію таких об'єктів є дата затвердження акта комісії замовником. Подальшого пред'явлення державній приймальній комісії такий об'єкт не потребує.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що Порядок №180 пов'язує момент введення в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта з датою безпосереднього затвердження замовником акту державної приймальної комісії.

Так, п. 5.4. Порядку №180 передбачено реєстрацію акту державної приймальної комісії в Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю, яка видала дозвіл на виконання будівельних робіт, однак Порядок №180 не ставить в залежність прийняття об'єкту в експлуатацію від реєстрації акту державної приймальної комісії, тобто основною умовою за дотримання якої закінчений об'єкт будівництва є прийнятим в експлуатацію, в розумінні Порядку №180, є безпосередньо дата затвердження замовником акту державної приймальної комісії.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що базова станція КІ2761 за адресою: вул. Щербакова, 7, м. Фастів, Київська область прийнята до експлуатації 23.12.2008 року, тобто з моменту затвердження замовником акту державної приймальної комісії, а тому оскаржувані припис та постанова відповідача є протиправними та підлягають скасуванню.

Крім того, Порядок №180 не містить в собі відповідальності замовника за відсутність реєстрації акту державної приймальної комісії в Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю, яка видала дозвіл на виконання будівельних робіт.

Також обґрунтованими є доводами позивача, що порядок введення закінчених будівництвом об'єктів шляхом реєстрації декларації про готовність об'єкту до експлуатації затверджений лише 13.04.2011 року в результаті прийняття Кабінетом Міністрів України постанови № 461, якою затверджено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, а базова станція КІ2761 за адресою: вул. Щербакова, м. Фастів, Київська область експлуатується позивачем з 23.12.2008 року, тобто з моменту затвердження замовником акту державної приймальної комісії.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Отже, станом на час прийняття в експлуатацію базової станції КІ2761 за адресою: вул. Щербакова, 7, м. Фастів, Київська область реєстрація декларації про готовність об'єкту до експлуатації не вимагалася, відповідно до норм чинного законодавства.

Відповідно до ч.8 ст. 39 Закону № 3038-VI експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.

Поряд з цим, відповідальність юридичних та фізичних осіб - підприємців (суб'єктів містобудування) за порушення у сфері містобудівної діяльності врегульовано Законом № 208/94-ВР.

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 2 Закону 208/94-ВР суб'єкти містобудування, які є замовником будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функцію замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляду штрафу за такі правопорушення, зокрема: експлуатація або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об'єкта до експлуатації чи акті готовності об'єкта до експлуатації:

- об'єктів І категорії складності - у розмірі вісімнадцяти мінімальних заробітних плат, об'єктів ІІ категорії складності - у розмірі сорока п'яти мінімальних заробітних плат.

В даному випадку, не встановлено обставини експлуатації або використання позивачем базової станції КІ2761 без прийняття останньої в експлуатацію, а відтак відсутні підстави для застосування штрафу до позивача.

Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію, яка висвітлена в п. 9 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 30.01.2003 р. N 3-рп/2003, а саме: «Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13)».

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даному випадку, нотаріусом ДАБІ, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність своїх дій та не надано обґрунтованих доводів прийняття оскаржуваних припису та постанови, відповідно до норм чинного законодавства.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 243, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 листопада 2017 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 329 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Суддя-доповідач: М.І. Кобаль

Судді: О.В. Епель

О.В. Карпушова