Постанова № 73310014, 11.04.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 761/47074/17 Суддя (судді) першої інстанції: Рибак Микита Анатолійович

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді доповідача: Собківа Я.М.,

суддів: Петрика І.Й., Сорочка Є.О.

за участю секретаря с/з: Бордунової К.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Шевченківського районного суду м.Києва від 19 лютого 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Волинської митниці Державної фіскальної служби, Державної фіскальної служби України, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Екометал" про визнання протиправними та скасування індивідуальних актів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 звернувся до Шевченківського районного суду м.Києва із адміністративним позовом до Волинської митниці Державної фіскальної служби, Державної фіскальної служби України, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Екометал" про визнання протиправними та скасування індивідуальних актів.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 02 січня 2018 року залишено позовну заяву ОСОБА_3 без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали про залишення позовної заяви без руху для вказівки на інші підстави для поновлення строку.

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Києва від 19 лютого 2018 року відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_3 про поновлення строку для подання заяви про визнання протиправними та скасування індивідуальних актів та повернуто позовну заяву.

Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана ухвала суду не відповідає вимогам процесуального права, у зв'язку з чим просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м.Києва від 19 лютого 2018 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові та практичні перешкоди для здійснення цього, а тому наявні підстави для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

У відповідності до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасника процесу, який з'явився до суду апеляційної інстанції, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи рішення про повернення позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги ухвали суду про залишення позову без руху позивачем не виконані, оскільки останнім не наведено належних підстав для поновлення процесуального строку для звернення до адміністративного суду, у зв'язку з чим позовну заяву слід вважати неподаною та повернути позивачу.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Так, статтею 122 КАС України визначено строки звернення до адміністративного суду.

Відповідно до ч.1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Колегія суддів зазначає, що постанова Державної фіскальної служби України від 24 листопада 2017 року у справі про порушення митних правил №34330/20500/17, яка є предметом оскарження позивачем по даній справі, є за своєю суттю постановою по справі про адміністративне правопорушення.

Згідно із ст.487 Митного кодексу України (далі по тексту - МК України) провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ч.4 ст.529 МК України скарга (адміністративний позов) на постанову органу доходів і зборів у справі про порушення митних правил подається у строк, встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі по тексту - КУпАП).

Приписами п.3 ч.1 ст. 288 КУпАП визначено, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Статтею 289 КУпАП встановлено, що скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Відповідно до ч.2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Як вбачається з матеріалів справи, постанову Волинської митниці ДФС про порушення митних правил за №3430/20500/17 від 11 жовтня 2017 року позивачем було отримано 20 жовтня 2017 року, а постанову Державної фіскальної служби України від 24 листопада 2017 року у справі про порушення митних правил №34330/20500/17 отримано 05 грудня 2017 року, на підтвердження чого позивачем було долучено конверти із штрих кодовим ідентифікатором та Скрін-копії з офіційного сайту Публічного акціонерного товариства «Укрпошта».

У адміністративному порядку позивач оскаржив постанову Волинської митниці ДФС від 11.10.2017р., рішення щодо оскарження якої було отримано ним 05.12.2017р.

До суду позивач звернувся 18 грудня 2017 року та просив визнати протиправною і скасувати постанову Волинської митниці ДФС від 11 жовтня 2017 року у справі про порушення митних правил за №3430/20500/17, яка була отримана позивачем 20 жовтня 2017 року та постанову Державної фіскальної служби України від 24 листопада 2017 року у справі про порушення митних правил за №3430/20500/17, яка була отримана позивачем 05 грудня 2017 року, з пропуском встановленого законом десятиденного строку.

Колегія суддів зважає також на те, що останнім днем подання адміністративного позову було 15.12.2017 року (п'ятниця - робочий день), однак адміністративний позов було подано лише 18.12.2017 року, тобто з пропуском строку встановленого ст. 289 КУпАП.

Апелянтом не надано ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції жодних доказів на підтвердження того, що з 05.12.2017 року до дати подання позовної заяви 18 грудня 2017 року позивач був позбавлений можливості вчасно подати позовну заяву, а саме в десятиденний строк з моменту отримання вищевказаної постанови.

Згідно з ч.1 ст. 123 КАС України у разі якщо підстави, вказані в заяві про поновлення пропущеного строку, визнані судом не поважними, позов залишається без руху. При цьому протягом 10 днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою, в якій має право вказати інші підстави для поновлення строку.

Колегія суддів зазначає, що КАС України не містить чіткого визначення терміну «поважні причини для поновлення процесуального строку», а також не містить переліку таких причин.

Разом з тим, Верховний Суд України в своєму рішенні від 13.09.2006р. по справі № 6-26370кс04 вказав, що поважними причинами пропуску строку позовної давності вважаються такі обставини, за яких своєчасне пред'явлення позову стає неможливим або утрудненням.

Колегія суддів зауважує, що ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 02 січня 2018 року суд першої інстанції надав позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня вручення копії даної ухвали про залишення позовної заяви без руху для вказівки на інші підстави для поновлення строку.

Частиною 2 ст. 123 КАС України визначено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Оскільки, позивач по справі надав до суду заяву про усунення недоліків, в якій посилається на поважність причин пропущення строку з підстав зазначених у позовній заяві, не виклавши нових підстав для поновлення строку, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі від 19 лютого 2018 року дійшов до обґрунтованого та правомірного висновку про повернення адміністративного позову позивачу.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що ухвала Шевченківського районного суду м. Києва від 19 лютого 2018 року відповідає вимогам ст. 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги позивача колегією суддів не встановлено.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Відповідно до ч.1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, рішення або ухвалу - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 286, 308, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Залишити апеляційну скаргу ОСОБА_3 без задоволення, а ухвалу Шевченківського районного суду м.Києва від 19 лютого 2018 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя доповідач Собків Я.М.

Суддя Петрик І.Й.

Суддя Сорочко Є.О.